РЕАЛЬНІСТЬ ГРАМАТИЧНИХ ЯВИЩ, ІСТИННІСТЬ ГРАМАТИЧНОГО ЗНАЧЕННЯ ТА “ПРАВИЛЬНІСТЬ” ГРАМАТИЧНИХ ФОРМ В АРАБСЬКІЙ МОВІ

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  О. О. Хамрай

Анотація

Автор виходить із припущення, що описи мов із кодифікованою граматикою мають на меті зведення форм і конструкцій, що зустрічаються у “правильному” мовленні, до реєстру “правильних”. У випадку класичної арабської мови йдеться про мову арабських текстів класичної доби, навіть якщо вони тривалий час побутували в усній формі й були записані значно пізніше їхнього виникнення.
У межах пропонованого дослідження мовні факти, наявні в арабській літературній мові і сучасній стандартній арабській мові, потрібно розглядати як підмножину мовних фактів класичної арабської мови.
Навіть побіжного погляду на описи граматичної системи арабської мови досить, аби побачити різницю в підходах до опису граматичної системи з позицій різних граматичних традицій і шкіл.
Якщо на ранніх етапах розвитку арабської лінгвістичної традиції правильність тлумачилася як відповідність авторитетним зразкам мовлення арабів (насамперед бедуїнів), то з початком кодифікації арабської граматики дедалі більшу роль почали відігравати правила, складені на основі авторитетних умовиводів, що базувалися на матеріалі “правильного мовлення” переважно за допомогою судження за аналогією (qiyās), а уявлення про істинність цих правил базувались на порівнянні зразків тогочасного реального мовлення з ідеальними зразками, які вважалися правильними й істинними за визначенням через авторитетність текстів, що їх представляли.
Іншими словами, ці зразки, як і міркування про їхню правильність, перебували у сфері ідеального, тобто в “уявному світі”.
Значно пізніше, а саме на початку ХХ ст., розвиток аналітичної філософії показав можливі точки перетину цього уявного світу з реальним у сфері мови й мовлення.
Автор пропонує застосувати прийоми й методи, що склалися в різних галузях лінгвістичних досліджень і філософських наук, насамперед у логіці, для аналізу співвіднесеності уявлень про “правильну арабську мову” з реальним мовленням. Водночас дослідник розглядає критерії, за якими істинне міркування можна відрізнити від хибного як щодо форми, так і щодо змісту, і робить висновок про неможливість визначення універсальних критеріїв, які давали б змогу однозначно оцінити правильність арабських граматичних форм і конструкцій поза межами традиції їхнього вивчення.
Автор також зазначає, що через великий прескриптивний складник класичних досліджень у межах традиційної арабської граматики для розуміння причин, що лежать в основі оцінки правильності граматичних моделей і конструкцій та істинності критеріїв цієї оцінки, важливо враховувати думку конкретних авторитетних арабських учених класичної доби щодо конкретних граматичних явищ арабської мови.

Як цитувати

Хамрай, О. О. (2021). РЕАЛЬНІСТЬ ГРАМАТИЧНИХ ЯВИЩ, ІСТИННІСТЬ ГРАМАТИЧНОГО ЗНАЧЕННЯ ТА “ПРАВИЛЬНІСТЬ” ГРАМАТИЧНИХ ФОРМ В АРАБСЬКІЙ МОВІ. Східний світ, (4 (113), 115-128. https://doi.org/10.15407/orientw2021.04.115
Переглядів статті: 262 | Завантажень PDF: 96

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова
Посилання

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають

1 2 > >>