РЕАЛЬНІСТЬ ГРАМАТИЧНИХ ЯВИЩ, ІСТИННІСТЬ ГРАМАТИЧНОГО ЗНАЧЕННЯ ТА “ПРАВИЛЬНІСТЬ” ГРАМАТИЧНИХ ФОРМ В АРАБСЬКІЙ МОВІ
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
Автор виходить із припущення, що описи мов із кодифікованою граматикою мають на меті зведення форм і конструкцій, що зустрічаються у “правильному” мовленні, до реєстру “правильних”. У випадку класичної арабської мови йдеться про мову арабських текстів класичної доби, навіть якщо вони тривалий час побутували в усній формі й були записані значно пізніше їхнього виникнення.
У межах пропонованого дослідження мовні факти, наявні в арабській літературній мові і сучасній стандартній арабській мові, потрібно розглядати як підмножину мовних фактів класичної арабської мови.
Навіть побіжного погляду на описи граматичної системи арабської мови досить, аби побачити різницю в підходах до опису граматичної системи з позицій різних граматичних традицій і шкіл.
Якщо на ранніх етапах розвитку арабської лінгвістичної традиції правильність тлумачилася як відповідність авторитетним зразкам мовлення арабів (насамперед бедуїнів), то з початком кодифікації арабської граматики дедалі більшу роль почали відігравати правила, складені на основі авторитетних умовиводів, що базувалися на матеріалі “правильного мовлення” переважно за допомогою судження за аналогією (qiyās), а уявлення про істинність цих правил базувались на порівнянні зразків тогочасного реального мовлення з ідеальними зразками, які вважалися правильними й істинними за визначенням через авторитетність текстів, що їх представляли.
Іншими словами, ці зразки, як і міркування про їхню правильність, перебували у сфері ідеального, тобто в “уявному світі”.
Значно пізніше, а саме на початку ХХ ст., розвиток аналітичної філософії показав можливі точки перетину цього уявного світу з реальним у сфері мови й мовлення.
Автор пропонує застосувати прийоми й методи, що склалися в різних галузях лінгвістичних досліджень і філософських наук, насамперед у логіці, для аналізу співвіднесеності уявлень про “правильну арабську мову” з реальним мовленням. Водночас дослідник розглядає критерії, за якими істинне міркування можна відрізнити від хибного як щодо форми, так і щодо змісту, і робить висновок про неможливість визначення універсальних критеріїв, які давали б змогу однозначно оцінити правильність арабських граматичних форм і конструкцій поза межами традиції їхнього вивчення.
Автор також зазначає, що через великий прескриптивний складник класичних досліджень у межах традиційної арабської граматики для розуміння причин, що лежать в основі оцінки правильності граматичних моделей і конструкцій та істинності критеріїв цієї оцінки, важливо враховувати думку конкретних авторитетних арабських учених класичної доби щодо конкретних граматичних явищ арабської мови.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
арабська мова, арабська лінгвістична традиція, граматичні форми, граматичне значення, аналітична філософія
Література:
Аристотель. Собр. соч.: в 4 т. Т. 1. Метафизика. Москва, 1976.
Армстронг К. История Бога: 4000 лет исканий в иудаизме, христианстве и исламе / Пер. с англ. 3-е изд. Москва, 2011.
Витгенштейн Л. Логико-философский трактат // Людвиг Витгенштейн. Избранные работы / Пер. с нем. и англ. В. Руднева. Москва, 2005.
Загрійчук І. Д. Вчення Платона про ідеї як конкретно-історичне розуміння істини // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки. Вип. 2. 2019.
Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник. 2-е исп. и дополн. изд. Москва, 1975.
Копцева Н. П. Понимание бытия и истины в античной философии // Современные проблемы науки и образования, 2012, № 5. URL: https://science-education.ru/ru/article/view?id=7248 (дата звернення: 1.08.2021).
Левин Г. Д. Критерии истины // Философия науки. Вып. 15. Москва, 2010.
Меркулов И. П. Мышление как информационный процесс // Эволюция. Мышление. Сознание. (Когнитивный подход и эпистемология). Москва, 2004.
Разинов Ю. А Понятия истинного и ложного у Платона в контексте соотношения эйдоса и эйдолона // Вестник Самарской гуманитарной академии. Серия “Философия. Филология”, 2013, № 1 (13).
Рыбалкин В. С. Классическое арабское языкознание. Киев, 2003.
Смирнов А. Словарь средневековой арабской философской лексики // Средневековая арабская философия: Проблемы и решения. Москва, 1998a.
Смирнов А. Что стоит за термином “средневековая арабская философия” (рассмотрение вопроса в ракурсе проблематики истины и причинности) // Средневековая арабская философия: Проблемы и решения. Москва, 1998b.
Тренделенбург А. Элементы логики Аристотеля / Пер. Б. А. Фохта, А. Г. Вашестова, публик. и вступ. ст. М. Р. Демина. Москва, 2017.
Ушакова Г. П. Cоотношение “мнения” и “знания” в античности и “знания” и “веры” в средневековье // Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского. Серия: Социальные науки, 2002, № 1 (2).
Філософський енциклопедичний словник / НАН України, Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди; голов. ред. В. І. Шинкарук. Київ, 2002.
Фролов Д. В. Сибавайхи Абу Бишр ‘Амр. Китаб. Введение (главы 1–7). Перевод и комментарии. Москва, 2018.
Хоменко И. В. Ложь как аргументативный феномен // Модели рассуждений – 3: когнитивный подход. Сб. науч. ст. Калининград, 2010.
Черникова И. В. Истина и объективность в современной эпистемологии // Проблема истины в философии и науке: Сборник Всероссийского семинара молодых ученых им. П. В. Копнина. Томск, 2008.
Черч А. Введение в математическую логику. Т. 1 / Пер. с англ. В. С. Чернявского. Москва, 1960.
Al-Anbārī. Kitābu l-’asrāri l-‘arabiyya [Книга таємниць арабської мови]. Dimašq, 1957.
Derenbourg J. Quelques remarques sur la déclinaison arab // Journal asiatique. T. IV. 1844.
Dewart L. Religion, Language and Truth. New York, 1970.
Hasan A. The principle of qiyas in islamic law – an historical perspective // Islamic Studies. Vol. 15, No. 3. 1976.
Pinker S., Prince A. Regular and Irregular Morphology and the Psychological Status of Rules of Grammar // The Reality of linguistic rules / Susan D. Lima, Roberta L. Corrigan, and Gregory K. Iverson (eds). Amsterdam, 1994. https://doi.org/10.1075/slcs.26.21pin
Shah M. Exploring the Genesis of Early Arabic Linguistic Thought: Qur’anic Readers and Grammariansof the Kūfan Tradition (Part I) // Journal of Qur’anic Studies. Vol. 5, No. 1. 2003a. https://doi.org/10.3366/jqs.2003.5.1.47
Shah M. Exploring the Genesis of Early Arabic Linguistic Thought: Qur’anic Readers and Grammariansof the Baṣran Tradition (Part II) // Journal of Qur’anic Studies. Vol. 5, No. 2. 2003b.
Wansbrough J. Quranic studies: sources and methods of scriptural interpretation / Foreword, translations, and expanded notes by Andrew Rippin. New York, 2004.
Zaid A. The epistemology of Ibn Khaldun. Routledge, 2004.
References:
Aristotel’ (1976), Sobraniye sochineniy: in 4 vols, Vol. 1. Metafizika, Mysl’, Moscow. (In Russian).
Armstrong K. (2011), Istoriya Boga: 4000 let iskaniy v iudaizme, khristianstve i islame, Transl. from English, 3rd ed., Al’pina non-fikshn, Moscow. (In Russian).
Vitgenshteyn L. (2005), “Logiko-filosofskiy traktat”, in Lyudvig Vitgenshteyn, Izbrannyye raboty, Transl. from German and English by V. Rudnev, Territoriya budushchego, Moscow, pp. 11–228. (In Russian).
Zahriychuk I. D. (2019), “Vchennya Platona pro ideyi yak konkretno-istorychne rozuminnya istyny”, Visnyk Zhytomyrs’koho derzhavnoho universytetu imeni Ivana Franka. Filosofs’ki nauky, Issue 2, pp. 92–100. (In Ukrainian).
Kondakov N. I. (1975), Logicheskiy slovar’-spravochnik, 2nd ed., Nauka, Moscow. (In Russian).
Koptseva N. P. (2012), “Ponimaniye bytiya i istiny v antichnoy filosofii”, Sovremennyye problemy nauki i obrazovaniya, No. 5, available at: https://science-education.ru/ru/article/view?id=7248 (accessed August 1, 2021). (In Russian).
Levin G. D. (2010), “Kriterii istiny”, Filosofiya nauki, Issue 15, Moscow, pp. 58–73. (In Russian).
Merkulov I. P. (2004), “Myshleniye kak informatsionnyy protsess”, in Evolyutsiya. Myshleniye. Soznaniye. (Kognitivnyy podkhod i epistemologiya), Kanon plus, Moscow, pp. 228–260. (In Russian).
Razinov Yu. A. (2013), “Ponyatiya istinnogo i lozhnogo u Platona v kontekste sootnosheniya eydosa i eydolona”, Vestnik Samarskoy gumanitarnoy akademii. Seriya “Filosofiya. Filologiya”, No. 1 (13), pp. 21–30. (In Russian).
Rybalkin V. S. (2003), Klassicheskoye arabskoye yazykoznaniye, Stilos, Kyiv. (In Russian).
Smirnov A. (1998a), “Chto stoit za terminom ‘srednevekovaya arabskaya filosofiya’ (rassmotreniye voprosa v rakurse problematiki istiny i prichinnosti)”, in Srednevekovaya arabskaya filosofiya: Problemy i resheniya, Vostochnaya literatura RAN, Moscow, pp. 42–81. (In Russian).
Smirnov A. (1998b), “Slovar’ srednevekovoy arabskoy filosofskoy leksiki”, in Srednevekovaya arabskaya filosofiya: Problemy i resheniya, Vostochnaya literatura RAN, Moscow, pp. 379–520. (In Russian).
Trendelenburg A. (2017), Elementy logiki Aristotelya, Transl. by B. A. Fokht and A. G. Vashestov, preface by M. R. Demin, Kanon plus ROOI “Reabilitatsiya”, Moscow. (In Russian).
Ushakova G. P. (2002), “Cootnosheniye ‘mneniya’ i ‘znaniya’ v antichnosti i ‘znaniya’ i ‘very’ v srednevekov’ye”, Vestnik Nizhegorodskogo universiteta im. N. I. Lobachevskogo. Seriya: Sotsial’nyye nauki, No. 1 (2), pp. 247–254. (In Russian).
Filosofs’kyy entsyklopedychnyy slovnyk (2002), NAN Ukrayiny, In-t filosofiyi im. H. S. Skovorody; V. I. Shynkaruk (ed.), Abrys, Kyiv. (In Ukrainian).
Frolov D. V. (2018), Sibavaykhi Abu Bishr ‘Amr. Kitab. Vvedeniye (glavy 1–7). Perevod i kommentarii, Izdatel’skiy dom VKN, Moscow. (In Russian).
Khomenko I. V. (2010), “Lozh’ kak argumentativnyy fenomen”, in Modeli rassuzhdeniy – 3: kognitivnyy podkhod, Izd-vo RGU im. I. Kanta, Kaliningrad, pp. 100–119. (In Russian).
Chernikova I. V. (2008), “Istina i ob”yektivnost’ v sovremennoy epistemologii”, in Problema istiny v filosofii i nauke: Sbornik Vserossiyskogo seminara molodykh uchenykh im. P. V. Kopnina, Izd-vo TGU, Tomsk, pp. 154–157. (In Russian).
Cherch A. (1960), Vvedeniye v matematicheskuyu logiku, Vol. 1, Transl. from English by V. S. Chernyavskiy, Izdatel’stvo inostrannoy literatury, Moscow. (In Russian).
Al-Anbārī (1957), Kitābu l-’asrāri l-‘arabiyya, Al-Mağma‘u l-‘Ilmī l-‘Arabī, Damascus. (In Arabic).
Derenbourg J. (1844), “Quelques remarques sur la déclinaison arabe”, Journal asiatique, T. IV, pp. 209–220.
Dewart L. (1970), Religion, Language and Truth, Herder and Herder, New York.
Hasan A. (1976), “The principle of qiyas in islamic law – an historical perspective”, Islamic Studies, Vol. 15, No. 3, pp. 201–210.
Pinker S. and Prince A. (1994), “Regular and Irregular Morphology and the Psychological Status of Rules of Grammar”, in Susan D. Lima, Roberta L. Corrigan and Gregory K. Iverson (eds), The reality of linguistic rules, Benjamins, Amsterdam, pp. 321–352. https://doi.org/10.1075/slcs.26.21pin
Shah M. (2003a), “Exploring the Genesis of Early Arabic Linguistic Thought: Qur’anic Readers and Grammariansof the Kūfan Tradition (Part I)”, Journal of Qur’anic Studies, Vol. 5, No. 1, pp. 47–78. https://doi.org/10.3366/jqs.2003.5.1.47
Shah M. (2003b), “Exploring the Genesis of Early Arabic Linguistic Thought: Qur’anic Readers and Grammariansof the Baṣran Tradition (Part II)”, Journal of Qur’anic Studies, Vol. 5, No. 2, pp. 1–47.
Wansbrough J. (2004), Quranic studies: sources and methods of scriptural interpretation, Foreword, translations, and expanded notes by Andrew Rippin, 1st ed., Prometheus, New York.
Zaid A. (2004), The epistemology of Ibn Khaldun, Routledge.