ТЕОРІЯ ДЕН СЯОПІНА: ПРАКТИЧНА ФІЛОСОФІЯ ТА ОНОВЛЕНА ІДЕОЛОГІЯ КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ КИТАЮ
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
У статті досліджується теорія Ден Сяопіна, її основні положення, причини виникнення та вплив на офіційну ідеологію Комуністичної партії Китаю в другій половині 1970-х – наприкінці 1980-х рр. Відзначено, що формування цієї теорії було обґрунтовано необхідністю пожвавлення економіки Китаю без істотних відхилень від принципів марксизму-ленінізму та ідей Мао Цзедуна, що в такий спосіб забезпечило спадкоємність офіційної ідеології Комуністичної партії Китаю в період проведення політики реформ і відкритості. Проаналізовано прагматичний підхід до визначення конкретних методів реалізації соціально-еконо-мічних реформ, обґрунтування “первинної стадії соціалізму” як китайської моделі розвитку, теоретичне визначення і практичне досягнення комунізму, “чотири основні принципи” для “чотирьох модернізацій”. Загалом показано процес трансформації марксизму-ленінізму та ідей Мао Цзедуна в ідеологію національного розвитку з метою побудови початкової стадії соціалізму. Ден Сяопін у своїй теорії повернувся до класичної марксистської вимоги побудови соціалізму суто в розвиненому капіталістичному суспільстві і відповідно свою ідеологічну програму спрямував на розвиток продуктивних сил (промисловість і технологічна база). Відзначено, що хоча маоїстська редакція марксизму-ленінізму була істотно змінена Ден Сяопіном, але ці зміни не вплинули на політичну систему КНР, яка залишилася “ідеократією” зі строго визначеною моністичною ідеологією, що претендує на абсолютне і все-осяжне пояснення всіх аспектів реальності. Ден Сяопін вважав, що тільки за умов успішної побудови матеріальної та духовної цивілізації на основі комуністичних ідеалів можлива побудова соціалізму з китайською специфікою. Теорія Ден Сяопіна стала ідеологічною основою для подальшого осмислення/переосмислення “соціалізму з китайською специфікою” та проведення соціально-економічних реформ як основи розвитку Китаю (“китайська модель”). Поступово теорія Ден Сяопіна була прирівняна за статусом з ідеями Мао Цзедуна та визначена вищим керівництвом Китаю як “побудова соціалізму з китайською специфікою”, як застосування марксизму-ленінізму до конкретних умов Китаю (“марксизм сучасного Китаю”), як “джерело здійснення соціалістичної модернізації” та “продовження ідей Мао Цзедуна”. Загалом Ден Сяопін трансформував марксизм-ленінізм в ідеологію національного розвитку, і його концепція була проголошена теоретичною основою політики КНР на наступне століття для побудови початкової стадії соціалізму.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
ідеї Мао Цзедуна, ідеологія, Комуністична партія Китаю, марксизм-ленінізм, постмаоїзм, теорія Ден Сяопіна, “соціалізм із китайською специфікою”
Piekalkiewicz J., Penn A. W. Politics of ideocracy. New York, 1995.
Schurmann F. Ideology and Organization in Communist China. Berkeley, 1966.
邓小平。邓小平文选。第1卷。北京，1994a。
邓小平。邓小平文选。第2卷。北京，1994b。
邓小平。邓小平文选。第3卷。北京, 1994c。
邓小平哲学思想研究课题组编著。邓小平哲学思想研究。昆明，1997。
邓兆明。邓小平哲学思想研究。兰州，1989。
冯硕余。邓小平理论科学体系。北京，1998。
傅建世。邓小平哲学思想研究。长春，1993。
毛泽东。关于正确处理人民内部矛盾的问题，1957, URL: https://www.marxists.org/chinese/maozedong/marxist.org-chinese-mao-19570. (дата звернення: 14.04.2020).
楊開煌。發展戰略思考之述評 // 中國大陸改革開放 30 年評價與反思，台北，2008。
雍涛。邓小平哲学研究。武汉，1998。
趙紫陽。沿著有中國特色的社會主義道路前進:在中國共產黨第十三次全國代表大會上的報告。 北京，1987。
中共中央文献研究室。邓小平思想年谱。北京，1998。
REFERENCES
Piekalkiewicz J. and Penn A. W. (1995), Politics of ideocracy, Albany, New York.
Schurmann F. (1966), Ideology and Organization in Communist China, University of California, Berkeley.
Deng Xiaoping (1994a), Deng Xiaoping wenxuan, di 1 juan, Renmin chuban she, Beijing. (In Chinese).
Deng Xiaoping (1994b), Deng Xiaoping wenxuan, di 2 juan, Renmin chuban she, Beijing. (In Chinese).
Deng Xiaoping (1994c), Deng Xiaoping wenxuan, di 3 juan, Renmin chuban she, Beijing. (In Chinese).
Deng Xiaoping zhexue sixiang yanjiu keti zu bianzhu (1997), Deng Xiaoping zhexue sixiang yanjiu, Yunnan jiaoyu chuban she, Kunming. (In Chinese).
Deng Zhaoming (1989), Deng Xiaoping zhexue sixiang yanjiu, Gansu renmin chuban she, Lanzhou. (In Chinese).
Feng Shuoyu (1998), Deng Xiaoping lilun kexue tixi, Zhongguo shehui kexue chuban she, Beijing. (In Chinese).
Fu Jianshi (1993), Deng Xiaoping zhexue sixiang yanjiu, Jilin renmin chuban she, Zhangchun. (In Chinese).
Mao Zedong (1957), Guanyu zhengque chuli renmin neibu maodun de wenti, available at: https://www.marxists.org/chinese/maozedong/marxist.org-chinese-mao-19570. (accessed April 14, 2020). (In Chinese).
Yang Kaihuang (2008), “Fazhan zhanlüe sikao zhi shuping”, in Gao Zhang, Chen Desheng zhubian, Zhongguo dalu gaige kaifang 30 nian pingjia yu fansi, Yuanjing jijin hui, Taibei, pp. 37–55. (In Chinese).
Yong Tao (1998), Deng Xiaoping zhexue yanjiu, Wuhan daxue chuban she, Wuhan. (In Chinese).
Zhao Ziyang (1987), Yanzhe you zhong guo tese de shehui zhuyi daolu qianjin: zai Zhongguo gongchandang di shisan ci quanguo daibiao dahui shang de baogao, Renmin chuban she, Beijing. (In Chinese).
Zhonggong zhongyang wenxian yanjiu shi (1998), Deng Xiaoping sixiang nianpu, Zhongyang wenxian chuban she, Beijing. (In Chinese).
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.