“КОНЦЕПЦІЯ НАУКОВОГО РОЗВИТКУ” ХУ ЦЗІНЬТАО: ІДЕОЛОГІЯ ТРЕТЬОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ КИТАЮ

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  В. О. Кіктенко

Анотація

У статті досліджується “концепція наукового розвитку”, яка стала важливим стратегічним орієнтиром соціально-економічного розвитку Китаю і побудови соціалізму з китайською специфікою. Проаналізовано історичні передумови формування цієї концепції, її теоретичний зміст і практичне значення. Показано, що “концепція наукового розвитку” була спрямована на формування загального, системного погляду на соціально-економічний розвиток країни й це відповідно визначило її особливе місце в сучасній офіційній ідеології Комуністичної партії Китаю (КПК). Особливу увагу приділено аналізу “п’яти цивілізацій”, які є основою “концепції наукового розвитку”, – це “соціалістична матеріальна цивілізація”, “соціалістична духовна цивілізація”, “політична цивілізація”, “соціальна цивілізація” та “екологічна цивілізація”. Акцент на “цивілізації” продемонстрував посилення офіційної ідеології КПК на політичних, культурних і моральних питаннях. Зазначено особливу роль теорії збалансованого розвитку (“соціалістичне гармонійне суспільство”) у здійсненні Політики реформ і відкритості. Поняття “соціалістичне гармонійне суспільство” було сформульовано на основі марксистських уявлень про соціальну гармонію в поєднанні з актуальними завданнями соціально-економічного розвитку Китаю. Проте для теоретичного обґрунтування цього завдання були використані класичні конфуціанські концепції гармонії, які вчать людину досягнення балансу етичного і духовного в соціумі та державі. Підкреслено, що цей підхід доповнював “концепцію наукового розвитку” й був спрямований на запобігання переростанню соціальної нерівності в класові конфлікти. Показано, що соціалістична модернізація Китаю стала визначатися як постійне задоволення щораз більших матеріальних і культурних потреб людей, і це знайшло відображення в понятті “людина понад усе”, одному з найважливіших елементів “концепції наукового розвитку”. Визначено, що нова редакція офіційної ідеології КПК являє собою перехід на позиції постмарксизму, для якого характерна відмова від дериваціонізму та есенціалізму, тобто, зокрема, економіка більше не розглядається як основа політики, а держава – як інструмент дії певного класу. Підкреслено, що офіційна ідеологія КПК в період правління Ху Цзіньтао загалом ґрунтувалася на традиційних марксистських підходах і на концепті “соціалізм із китайською специфікою”, проте відбулася й певна модернізація партійних ідей шляхом залучення історико-культурної спадщини Китаю, а також адаптації до нових соціально-економічних умов.

Як цитувати

Кіктенко, В. О. (2021). “КОНЦЕПЦІЯ НАУКОВОГО РОЗВИТКУ” ХУ ЦЗІНЬТАО: ІДЕОЛОГІЯ ТРЕТЬОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ КИТАЮ. Східний світ, (3), 123-134. https://doi.org/10.15407/orientw2021.03.123
Переглядів статті: 57 | Завантажень PDF: 25

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова

ідеологія, Китай, Комуністична партія Китаю (КПК), постмарксизм, Ху Цзіньтао, “концепція наукового розвитку”, “соціалізм із китайською специфікою”

Посилання

Кіктенко В. О. Ідеологія Комуністичної партії Китаю в період Політики реформ і відкритості: проблема визначення та методологія досліджень // Китаєзнавчі дослідження, 2020a, № 1.

Кіктенко В. О. Теорія Ден Сяопіна: практична філософія та оновлена ідеологія Комуністичної партії Китаю // Східний світ, 2020b, № 3. https://doi.org/10.15407/orientw2020.03.025

Кіктенко В. О. “Школа Джозефа Нідема”: дискусії навколо китайської науки та цивілізації. Київ, 2020c.

Кіктенко В. О. “Потрійне представництво” Цзян Цземіня: інкорпорування неоконсерватизму до марксизм-ленінізму // Китаєзнавчі дослідження, 2021, № 2. https://doi.org/10.51198/chinesest2021.01.056

Маркс К., Энгельс Ф. Из ранних произведений. Москва, 1956.

Barme G. R. Engineering Chinese Civilisation // China Story Yearbook 2013: Civilising China / Geremie R. Barme & Jeremy Goldkorn (eds). Canberra, 2013.

Chemnick J. China Takes the Climate Spotlight as U.S. Heads for Exit // Scientific American, November 18, 2016. URL: https://www.scientificamerican.com/article/china-takes-the-climate-spotl. (дата звернення: 4.04.2021).

Dynon N. “Four Civilizations” and the Evolution of Post-Mao Chinese Socialist Ideology // The China Journal, No. 60, 2008. https://doi.org/10.1086/tcj.60.20647989

Eagleton T. Hope without Optimism. Charlottesville, 2015.

Guo Sujian. Post-Mao China: From Totalitarianism to Authoritarianism. Westport, CT, 2002.

Hansen J. China and the Barbarians: Part 1 // Eco-Business, Dec. 21, 2010. URL: https://www.eco-business.com/opinion/china-and-barbarians-part-1/ (дата звернення: 19.02.2021).

Mann M. E., Kump L. R. Dire Predictions. New York, 2015.

Needham J. Science and Civilization in China. Vol. 1. Cambridge, 1954.

Needham J. Moulds of Understanding. Aldershot, Hampshire, Gower House, 1976.

Pan Jiahua. China’s Environmental Governing and Ecological Civilization. Heidelberg, 2016. https://doi.org/10.1007/978-3-662-47429-7

Rošker J. The Concept of Harmony in Contemporary P. R. China and in Taiwanese Modern Confucianism // Asian Studies. Vol. 1, No. 2. 2013. https://doi.org/10.4312/as.2013.1.2.3-20

Selected Documents of the 17th National Congress of the CPC. Beijing, 2007.

Zhao Yuezhi. Communication and the Socialist Legacy of the Chinese State in the Era of Transnational Capitalism // Global Communications: Toward a Transcultural Political Economy / Paula Chakravartty (ed.). Lanham, MD, 2008.

陈一放。 论当代中国的文化转型 // 社会科学研究, 1998 年, 第 3 期.

单少杰。 中国改革的整体性视角-从一种『新发展观』谈起 // 哲学研究, 1994第, 11 期.

鄧小平。邓小平文选。第2 卷. 北京, 1994.

发展才是硬道理 // 人民网, 2017 年01月23日. URL: http://cpc.people.com.cn/n1/2017/0123/c410539-29043799.html (дата звернення: 20.02.2021).

胡鞍钢。中国:新发展观。杭州, 2004 年.

胡锦涛。胡锦涛强调:深刻认识构建和谐社会的重大意义 // 国家自然科学基金委员会, 2005年 02月21日. URL: http://www.nsfc.gov.cn/publish/portal0/tab440/info59795.htm (дата звернення: 23.02.2021).

胡锦涛。胡锦涛:科学发展观是我党提出的新重大战略思想 // 新华网, 2007a年01月22日. URL: http://www.xinhuanet.com/zgjx/2007-01/22/content_5635752.htm (дата звернення: 21.02.2021).

胡锦涛。胡锦涛在中国共产党第十七次全国代表大会上的报告 // 中国共产党新闻网首页, 2007b年10月15日至21日. URL: http://cpc.people.com.cn/GB/64162/64168/106155/106156/6430009.html (дата звернення: 13.02.2021).

胡锦涛。 坚定不移沿着中国特色社会主义道路前进 // 人民网, 2012a年11月09日8. URL: http://cpc.people.com.cn/18/n/2012/1109/c350821-19529916.html (дата звернення: 3.02.2021).

胡锦涛。胡锦涛在中国共产党第十八次全国代表大会上的报告 // 中華人民共和國中央人民政府, 2012b年11月17日. URL: http://www.gov.cn/ldhd/2012-11/17/content_2268826.htm (дата звернення: 7.02.2021).

江泽民。江泽民文选-第一卷。北京, 2006.

毛泽东。毛泽东文集-第六卷。北京, 1999.

树立和落实科学发展观。北京, 2004.

温家宝。政府工作报告——2005年3月5日在第十届全国人民代表大会第三次会议上 // 国务院公报, 2005年, 第12号. URL: http://www.gov.cn/gongbao/content/2005/content_158717.htm (дата звернення: 12.02.2021).

蕭功秦。中国的大转型:从发展政治学看中国变革。北京, 2008年.

张学森。科学发展观:背景、内涵及创新点 // 中共四川省委省级机关党校学报, 2004 年, 第 2 期.

中共中央关于加强党的执政能力建设的决定 // 中央政府门户网站, 2008年08月20日. URL: http://www.gov.cn/test/2008-08/20/content_1075279.htm (дата звернення: 2.02.2021).

REFERENCES

Kiktenko V. O. (2020a), “Ideolohiya Komunistychnoyi partiyi Kytayu v period Polityky reform i vidkrytosti: problema vyznachennya ta metodolohiya doslidzhen’ ”, Chinese Studies, No. 1, pp. 27–36. (In Ukrainian).

Kiktenko V. O. (2020b), “Teoriya Den Syaopina: praktychna filosofiya ta onovlena ideolohiya Komunistychnoyi partiyi Kytayu”, Shìdnij svìt, No. 3, pp. 25–36. (In Ukrainian). https://doi.org/10.15407/orientw2020.03.025

Kiktenko V. O. (2020c), “Shkola Dzhozefa Nidema”: dyskusiyi navkolo kytays’koyi nauky ta tsyvilizatsiyi, Vydavnychyy dim “Hel’vetyka”, Kyiv. (In Ukrainian).

Kiktenko V. O. (2021), “ ‘Potriyne predstavnytstvo’ Tszyan Tszeminya: inkorporuvannya neokonservatyzmu do marksyzm-leninizmu”, Chinese Studies, No. 2, pp. 56–67. (In Ukrainian). https://doi.org/10.51198/chinesest2021.01.056

Marks K. and Engel’s F. (1956), Iz rannikh proizvedeniy, Politizdat, Moscow. (In Russian).

Barme G. R. (2013), “Engineering Chinese Civilisation”, in Geremie R. Barme & Jeremy Goldkorn (eds), China Story Yearbook 2013: Civilising China, Australian National University, Australian Centre on China in the World, Canberra, pp. i–xxix.

Chemnick J. (2016), “China Takes the Climate Spotlight as U.S. Heads for Exit”, Scientific American, November 18, available at: https://www.scientificamerican.com/article/china-takes-the-climate-spotl. (accessed April 4, 2021).

Dynon N. (2008), “ ‘Four Civilizations’ and the Evolution of Post-Mao Chinese Socialist Ideology”, The China Journal, No. 60, pp. 83–109. https://doi.org/10.1086/tcj.60.20647989

Eagleton T. (2015), Hope without Optimism, University of Virginia Press, Charlottesville.

Guo Sujian (2002), Post-Mao China: From Totalitarianism to Authoritarianism, Praeger, Westport, CT.

Hansen J. (2010), “China and the Barbarians: Part 1”, in Eco-Business, Dec. 21, available at: https://www.eco-business.com/opinion/china-and-barbarians-part-1/ (accessed February 19, 2021).

Mann M. E. and Kump L. R. (2015), Dire Predictions, DK Publishing, New York.

Needham J. (1954), Science and Civilization in China, Vol. 1, Cambridge University Press, Cambridge.

Needham J. (1976), Moulds of Understanding, Aldershot, Hampshire, Gower House.

Pan Jiahua. (2016), China’s Environmental Governing and Ecological Civilization, Heidelberg. https://doi.org/10.1007/978-3-662-47429-7

Rošker J. (2013), “The Concept of Harmony in Contemporary P. R. China and in Taiwanese Modern Confucianism”, Asian Studies, Vol. 1, No. 2, pp. 3–20. https://doi.org/10.4312/as.2013.1.2.3-20

Selected Documents of the 17th National Congress of the CPC (2007), Foreign Languages Press, Beijing.

Zhao Yuezhi (2008), “Communication and the Socialist Legacy of the Chinese State in the Era of Transnational Capitalism”, in Paula Chakravartty (ed.), Global Communications: Toward a Transcultural Political Economy, Rowman & Littlefield Publishers, Inc., Lanham, pp. 1–40.

Chen Yifang (1998), “Lun dangdai zhongguo de wenhua zhuanxing”, in Shehui kexue yanjiu, Issue 3, pp. 41–46. (In Chinese).

Dan Shaojie (1994), “Zhongguo gaige de zhengti xing shijiao-cong yi zhong ‘xin fazhan guan’ tan qi”, in Zhexue yanjiu, No. 11, pp. 3–11. (In Chinese).

Deng Xiaoping (1994), Deng Xiaoping wenxuan, Vol. 2, Renmin Chubanshe, Beijing. (In Chinese).

“Fazhan cai shi ying daoli” (2017), in Renmin wang, January 23, available at: http://cpc.people.com.cn/n1/2017/0123/c410539-29043799.html (accessed February 20, 2021). (In Chinese).

Hu Angang (2004), Zhongguo: xin fazhan guan, Zhejiang renmin chuban she, Hangzhou. (In Chinese).

Hu Jintao (2005), “Hu Jintao qiangdiao: shenke renshi goujian hexie shehui de zhongda yiyi”, in Guojia ziran kexue jijin weiyuanhui, February 21, available at: http://www.nsfc.gov.cn/publish/portal0/tab440/info59795.htm (accessed February 23, 2021). (In Chinese).

Hu Jintao (2007a), “Hu Jintao: kexue fazhan guan shi wo dang tichu de xin zhongda zhanlüe sixiang”, in Xinhua wang, January 22, available at: http://www.xinhuanet.com/zgjx/2007-01/22/content_5635752.htm (accessed February 21, 2021). (In Chinese).

Hu Jintao (2007b), “Hu Jintao zai zhongguo gongchandang di shiqi ci quanguo daibiao dahui shang de baogao”, in Zhongguo gongchandang xinwen wang shouye, October 15–21, available at: http://cpc.people.com.cn/GB/64162/64168/106155/106156/6430009.html (accessed February 13, 2021). (In Chinese).

Hu Jintao (2012a), “Jianding bu yi yanzhe zhongguo tese shehui zhuyi daolu qianjin”, in Renmin wang, 11 yue 09 ri 8, available at: http://cpc.people.com.cn/18/n/2012/1109/c350821-19529916.html (accessed February 3, 2021). (In Chinese).

Hu Jintao (2012b), “Hu Jintao zai zhongguo gongchandang di shiba ci quanguo daibiao dahui shang de baogao”, in Zhonghua renmin gongheguo zhongyang renmin zhengfu, November 17, available at: www.gov.cn/ldhd/2012-11/17/content_2268826.htm (accessed February 7, 2021). (In Chinese).

Jiang Zemin (2006), Jiang Zemin wenxuan-di yi juan, Renmin chuban she, Beijing. (In Chinese).

Mao Zedong (1999), Mao Zedong wenji-di liu juan, Renmin chuban she, Beijing. (In Chinese).

Shuli he luoshi kexue fazhan guan (2004), Zhonggong zhongyang dangxiao chuban she, Beijing. (In Chinese).

Wen Jiabao (2005), “Zhengfu gongzuo baogao – 2005 nian 3 yue 5 ri zai di shi jie quanguo renmin daibiao dahui di san ci huiyi shang”, in Guowuyuan gongbao, No. 12, available at: www.gov.cn/gongbao/content/2005/content_158717.htm (accessed February 12, 2021). (In Chinese).

Xiao Gongqin (2008), Zhongguo de da zhuanxing: cong fazhan zhengzhi xue kan zhong guo biange, Xinxing chuban she, Beijing. (In Chinese).

Zhang Xuesen (2004), “Kexue fazhan guan: Beijing, neihan ji chuangxin dian”, in Zhonggong sichuan sheng wei sheng ji jiguan dangxiao xuebao, Issue 2, pp. 25–27. (In Chinese).

“Zhonggong zhongyang guanyu jiaqiang dang de zhizheng nengli jianshe de jueding” (2008), in Zhongyang zhengfu menhu wangzhan, August 20, available at: www.gov.cn/test/2008-08/20/content_1075279.htm (accessed February 2, 2021). (In Chinese).

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають

1 2 > >>