ГЕНЕЗИС САКРАЛЬНОГО ПРОСТОРУ В МІФОЛОГІЇ СІНТО

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

PDF
https://doi.org/10.15407/orientw2013.02.152

  С. В. Капранов

Інститут сходознавства імені А. Ю. Кримського НАН України

Анотація

Будь-яке дослідження сакрального простору в традиції сінто стикається з деякими труднощами. З одного боку, сінто, як правило, розглядають як свого роду пантеїзм, у такому разі весь простір має бути сакральним, принаймні коли йдеться про Японію – “божественну країну” (сінкоку). З другого боку, священними є лише деякі місця. Є святилища, відокремлені від довкілля як сакральний простір від профанного. Крім того, існує просторове розділення всередині святилищ, яке передбачає ієрархію сакральних просторів. Також існують святилища з більш високим сакральним статусом, як-от Ісе дзінґу. У підсумку ми маємо три різні моделі сакрального простору: (1) сакральне іманентне просторові, отже, кожне місце – святе (принаймні коли йдеться про Японію); (2) сакральне є іманентним лише деяким місцям; (3) будь-яке місце є лише потенційно священним і може бути актуально освячене присутністю камі. Ця стаття є спробою зрозуміти природу сакрального простору в сінто з погляду самої традиції шляхом застосування герменевтичного та феноменологічного підходів до сінтоських міфів, викладених у “Кодзікі” та “Ніхон сьокі” (або “Ніхонґі”). Головних міфів, у яких ідеться про сакральний простір, три: (1) виникнення світу; (2) творення землі Ідзанаґі та Ідзанамі; (3) міф про Небесну печеру. Після аналізу ми дійшли висновку, що третя модель, здається, найбільш пасує до класичної міфології “Кодзікі” та “Ніхон сьокі”. Щоби зробити цю модель більш всеосяжною, слід доповнити її положенням про різні градації сакрального. Небо, будучи найбільш священним, є джерелом сакрального; воно від початку відокремлене від нашого земного світу. Земля актуально профанна; вона може бути священною тільки потенційно. Але, щоби насправді стати сакральним, місце має бути відвідане божеством, що являє себе в ієрофанії, потім воно має бути ритуально освячене (ієротопія) і на ньому має бути побудоване святилище. Взірці таких ієротопічних дій дані в Добу богів (Камійо).

Як цитувати

Капранов, С. В. (2013). ГЕНЕЗИС САКРАЛЬНОГО ПРОСТОРУ В МІФОЛОГІЇ СІНТО. Східний світ, (2-3 (79-80), 152-159. https://doi.org/10.15407/orientw2013.02.152
Переглядів статті: 220 | Завантажень PDF: 55

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова
Посилання
Номер
Copyright Information

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають

<< < 1 2 3 > >>