НЕНҐО ЯК ІДЕОЛОГЕМА ЯПОНСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ (КІН. ХІХ – ПОЧ. ХХІ СТ.)

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  С. В. Капранов

Анотація

Статтю присвячено аналізу японських ненґо (гасел правління) після Реставрації Мейдзі. У першій частині розглянуто сутність цього явища, його походження, основні етапи історичного розвитку системи літочислення за гаслами правління в Китаї та Японії, а також виділено основні особливості класичної форми цієї системи. У другій частині розглянуто п’ять ненґо, що охоплюють період від 1868 р. до сьогодення: Мейдзі, Тайсьо, Сьова, Хейсей та Рейва. Основну увагу приділено джерелам, з яких узято ієрогліфи для ненґо, та конкретним фрагментам джерел, які становлять безпосередній контекст гасел правління. Проведено також порівняння згаданих ненґо з традиційними. Як свідчить наше дослідження, ненґо після Реставрації Мейдзі не пов’язані з благовісними знаменнями або астрологічними розрахунками. Єдина подія, яка їх визначає, – сходження на трон нового імператора. У контексті сучасної японської культури не йдеться й про космічні функції монарха (принаймні на рівні суспільної свідомості). Після 1945 р. імператор не може впливати на політику, але він, згідно з Конституцією, є символом нації, і ненґо є свого роду темпоральним корелятом цього символу. Отже, ненґо в модерній та постмодерній Японії – це насамперед ідеологема, що виражає суспільно-політичний ідеал, свого роду програму відповідної ери. За своєю формою та семантикою ненґо залишаються цілком традиційними: за класифікацією О. С. Мартинова три ненґо з п’яти (Сьова, Хейсей та Рейва) належать до групи “гармонії та спокою”, а два (Мейдзі та Тайсьо) слід віднести до групи “взірцевого порядку”. Джерела більшості ненґо залишаються традиційними – це китайська класика: “І цзін”, “Шу цзін” та “Історичні записи” Сима Цяня. Лише назву ери Рейва взято з японської класичної літератури (“Манйосю”), що може свідчити про відродження ідей школи кокуґаку. Спадковість у розглянутий період виражається не прямо через повтор ієрогліфів, а через наявність їх у контексті джерела.

Як цитувати

Капранов, С. В. (2020). НЕНҐО ЯК ІДЕОЛОГЕМА ЯПОНСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ (КІН. ХІХ – ПОЧ. ХХІ СТ.). Східний світ, (4 (109), 99-107. https://doi.org/10.15407/orientw2020.04.099
Переглядів статті: 280 | Завантажень PDF: 87

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова
Посилання

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають

1 2 3 > >>