ДЗЕН-БУДДИЗМ ТА ДУХОВНО-ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЯПОНІЇ (ДРУГА ПОЛ. ХІХ–ХХ СТ.)
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
Статтю присвячено місцю дзен-буддизму в розвитку духовно-інтелектуального потенціа-лу Японії в період від Реставрації Мейдзі (1868) до кінця ХХ ст., для чого використано підхід С. Вовканича. Розглянуто дві головні школи дзен у Японії – Ріндзай та Сото, а також впливову на Заході синкретичну школу Самбо кьодан. У рамках кожної школи приділено увагу ролі видатних дзен-буддійських інтелектуалів, як-от Імакіта Косен, Сяку Соен, Судзукі Дайсецу (школа Ріндзай), Нісіарі Бокусан, Судзукі Сюнрю, Савакі Кодо, Десімару Тайсен (школа Сото) та ін. Виділено головні новації, що позитивно вплинули на інтелектуальний розвиток дзен-буддизму: створення модерних навчальних закладів (як-от університети Ханадзоно та Комадзава), рух дзен для мирян (кодзі дзен), вивчення майстрами дзен інших буддійських та небуддійських традицій, іноземних мов, західної філософії тощо, популяризація знань про дзен за межами Японії. Згадано про вплив дзен на становлення та розвиток нової японської філософії (Нісіда Кітаро, Нісітані Кейдзі) та літератури (Нацуме Сосекі, Кавабата Ясунарі та ін.). Особливу увагу приділено поширенню дзен на Заході, оскільки воно пов’язане з важливою інтелектуальною новацією – переосмисленням дзен як понадконфесійної загальнолюдської універсалії. Чільна роль у філософській розробці цієї концепції належить видатному вченому і мислителю Судзукі Дайсецу. Це відкривало можливості вивчення психопрактик дзен для всіх охочих незалежно від віровизнання, а отже, створювало нові перспективи діалогу з християнством, що було реалізовано вже у співробітництві Судзукі з Томасом Мертоном, а згодом розвинуто школою Самбо кьодан і знайшло вияв у діяльності Гуґо Еномія-Лассаля та Кадовакі Какіці. Популярність дзен у всьому світі, у свою чергу, сприяла як підвищенню інтересу до японської культури загалом, так і просуванню на Заході інших її продуктів – від карате до аніме. У зв’язку з цим запропоновано підхід до дзен як до особливого інтелектуального продукту, за допомогою якого Японія зробила значний внесок у світову культуру ХХ ст.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
інтелектуальний потенціал, Буддизм, дзен, дзен на Заході, Японія
Вовканич С., Цапок С., Соломчак Т. Духовно-інтелектуальний потенціал України як соціогуманістичний імператив її національної ідеї в умовах євроінтеграції // Вісник Львівського університету. Серія економічна. Вип. 37 (1). 2007.
Джинджолия Б. И. Вопрошание и просветление в учении Д. Т. Судзуки. Екатеринбург, 2005.
Кадоваки Какичи. Дзэн и Библия. Москва, 2004.
Капранов С. В. Школа Кіото як приклад реалізації інтелектуального потенціалу Японії // Східний світ, 2017, № 3.
Татчин С. Дзен.UA. Київ, 2013.
Bodiford W. M. Remembering Dōgen: Eiheiji and Dōgen Hagiography // Society for Japanese Studies, 2006, Vol. 32, No. 1. URL: http://www.thezensite.com/ZenEssays/DogenStudies/Remembering_Dogen.html (дата звернення: 8.07.19). https://doi.org/10.1353/jjs.2006.0003
Chadwick D. Crooked Cucumber: The Life and Teaching of Shunryu Suzuki. New York, 1999.
Dumoulin H. Zen Buddhism: AHistory. 2 vols. Bloomington, Indiana, 2005.
Eliade M. Europa, Asia, America... Corespondenţă. Vol. II. Bucureşti, 2004.
Ford J. I. Zen Master Who? : AGuide to the People and Stories of Zen. Boston, 2006.
Fr. Kakichi Kadowaki SJ. URL: http://www.buddhist-buddha-christianjesuitjesus.com/styled-26/index.html (дата звернення: 7.07.19).
Jaffe R. Introduction // Suzuki D. T. Selected Works of D. T. Suzuki. Vol. I: Zen. Oakland, California, 2014.
Kaisen Mistrz. Trylogia Mistrzów Zen. Katowice, 1999.
Kapleau P. The Three Pillars of Zen. Boston, 1967.
Kusan Sunim. The Way of Korean Zen. Boston and London, 2009.
Lefebure L. D. The Lord’s Prayer in an Interreligious perspective // ANew Day: Essays on World Christianity in Honor of Lamin Sanneh. New York, 2010.
Lim S. S. China and Japan in the Russian Imagination, 1685–1922: To the Ends of the Orient. London and New York, 2013. https://doi.org/10.4324/9780203594506
Lopez D. S. Curators of the Buddha: The Study of Buddhism Under Colonialism. Chicago and London, 1995.
May R. Heidegger’s Hidden Sources: East Asian Influences on His Work. London and New York, 1996.
McDaniel R. Zen Masters of Japan: The Second Step East. Tokyo, Rutland, Vermont, Singapore, 2016.
Merton T. Zen and the Birds of Appetite. New York, 1968.
Morrell S. K., Morrell R. E. Zen Sanctuary of Purple Robes: Japan’s Tokeiji Convent Since 1285. Albany, NY, 2006.
Nukariya Kaiten. The religion of the Samurai: a study of Zen philosophy and discipline in China and Japan. London, 1913.
Prebish Ch. Luminous Passage: The Practice and Study of Buddhism in America. Berkeley – Los Angeles – London, 1999.
Rutschman-Byler M. Soto Zen in Meiji Japan: The Life and Times of Nishiari Bokusan. Athesis in Buddhsit Studies for UCBerkeley. Berkeley, CA, 2014.
Sawada J. Practical Pursuits: Religion, Politics, and Personal Cultivation in Nineteenth-Century Japan. Honolulu, 2004.
Shaku Soyen. Sermons of a Buddhist Abbot. Chicago, 1906.
Sharf R. H. Sanbōkyōdan: Zen and the Way of the New Religions // Japanese Journal of Religious Studies. Vol. 22, No. 3–4. 1995. https://doi.org/10.18874/jjrs.22.3-4.1995.417-458
Sōtō Zen: An Introduction to Zazen. Tokyo, 2004.
Smith H. Foreword // Kapleau P. The Three Pillars of Zen. Boston, 1967.
Smith H. Preface // Suzuki Shunryu. Zen Mind, Beginner’s Mind. New York and Tokyo, 1995.
Starrs R. An Artless Art – The Zen Aesthetic of Shiga Naoya: ACritical Study with Selected Translations. London and New York, 1998.
Suzuki D. T. Translator’s Preface // Shaku Soyen. Sermons of a Buddhist Abbot. Chicago, 1906.
Suzuki Shunryu. Zen Mind, Beginner’s Mind. New York and Tokyo, 1995.
Takahashi Shinkichi. Triumph of the Sparrow: Zen Poems. New York, 1986.
The Zen Buddhist Temple of Chicago. Leadership. URL: http://w.zbtc.org/staff.html (дата звернення: 6.07.19).
Uchiyama Kōshō. The Zen Teachings of “Homeless” Kōdō. Tokyo, 1996.
川端康成。美しい日本の私―その序説 [1968] // The Nobel Prize. URL: https://www.nobelprize.org/prizes/literature/1968/kawabata/25542-yasunari-kawabata-nobel-lecture-1968/ (дата звернення: 10.07.19).
駒澤大学。大学概要。沿革. URL: https://www.komazawa-u.ac.jp/about/philosophy/history.html (дата звернення: 6.07.19).
鈴木大拙館。鈴木大拙館について。鈴木大拙略歴. URL: https://www.kanazawa-museum.jp/daisetz/about.html (дата звернення: 12.07.19).
禅の本。 東京、 1999.
花園大学。建学の精神. URL: https://www.hanazono.ac.jp/about/founding_principles.html (дата звернення: 6.07.19).
REFERENCES
Vovkanych S., Tsapok S. and Solomchak T. (2007), “Dukhovno-intelektual’nyy potentsial Ukrayiny yak sotsiohumanistychnyy imperatyv yiyi natsional’noyi ideyi v umovakh yevrointehratsiyi”, in Visnyk L’vis’koho universytetu. Seriya ekonomichna, No. 37 (1), pp. 242–247. (In Ukrainian).
Dzhindzholiya B. I. (2005), Voproshaniye i prosvetleniye v uchenii D. T. Sudzuki, Izdatel’stvo Ural’skogo Universiteta, Yekaterinburg. (In Russian).
Kadovaki K. (2004), Dzen i Bibliya, Transl. from the English by Oleg Kornev, Bibleysko-bogoslovskiy institut sv. apostola Andreya, Moscow. (In Russian).
Kapranov S. V. (2017), “Shkola Kioto yak pryklad realizatsiyi intelektual’noho potentsialu Yaponiyi”, Shìdnij svìt, No. 3, pp. 46–59. (In Ukrainian).
Tatchyn S. (2013), Dzen.UA, Hamazyn, Kyiv. (In Ukrainian).
Bodiford W. M. (2006), “Remembering Dōgen: Eiheiji and Dōgen Hagiography”, Society for Japanese Studies, Vol. 32, No. 1, pp. 1–21, available at: www.thezensite.com/ZenEssays/DogenStudies/Remembering_Dogen.html (accessed July 8, 2019). https://doi.org/10.1353/jjs.2006.0003
Chadwick D. (1999), Crooked Cucumber: The Life and Teaching of Shunryu Suzuki, Broadway Books, New York.
Dumoulin H. (2005), Zen Buddhism: A History, 2 vols., Transl. by J. W. Heisig and P. Knitter, World Wisdom, Bloomington, Indiana.
Eliade M. (2004), Europa, Asia, America... Corespondenţă, Vol. II, Humanitas, Bucureşti.
Ford J. I. (2006), Zen Master Who?: A Guide to the People and Stories of Zen, Wisdom Publications, Boston.
Fr. Kakichi Kadowaki SJ, available at: www.buddhist-buddha-christianjesuitjesus.com/styled-26/index.html (accessed July 7, 2019).
Jaffe R. (2014), “Introduction”, in Suzuki D. T., Selected Works of D. T. Suzuki, Vol. I: Zen, Univ. of California Press, Oakland, California, pp. xi–lvi.
Kaisen Mistrz (1999), Trylogia Mistrzów Zen, KOS, Katowice.
Kapleau P. (1967), The Three Pillars of Zen, Beacon Press, Boston.
Kusan Sunim (2009), The Way of Korean Zen, Transl. by M. Batchelor, Weatherhill, Boston and London.
Lefebure L. D. (2010), “The Lord’s Prayer in an Interreligious perspective”, in Akintunde E. Akinade (Ed.), A New Day: Essays on World Christianity in Honor of Lamin Sanneh, Peter Lang, New York, pp. 225–251.
Lim S. S. (2013), China and Japan in the Russian Imagination, 1685–1922: To the Ends of the Orient, Routledge, London and New York. https://doi.org/10.4324/9780203594506
Lopez D. S. (1995), Curators of the Buddha: The Study of Buddhism Under Colonialism, University of Chicago Press, Chicago and London.
May R. (1996), Heidegger’s Hidden Sources: East Asian Influences on His Work, Transl. by G. Parkes, Routledge, London and New York.
McDaniel R. (2016), Zen Masters of Japan: The Second Step East, Tuttle Publishing, Tokyo, Rutland, Vermont, Singapore.
Merton T. (1968), Zen and the Birds of Appetite, New Directions Publishing, New York.
Morrell S. K. and Morrell R. E. (2006), Zen Sanctuary of Purple Robes: Japan’s Tokeiji Convent Since 1285, SUNY Press, Albany, NY.
Nukariya Kaiten (1913), The religion of the Samurai: A Study of Zen Philosophy and Discipline in China and Japan, Luzac & Co., London.
Prebish Ch. (1999), Luminous Passage: The Practice and Study of Buddhism in America, University of California Press, Berkeley, Los Angeles and London.
Rutschman-Byler M. (2014), Soto Zen in Meiji Japan: The Life and Times of Nishiari Bokusan, A thesis in Buddhsit Studies for UC Berkeley, Berkeley, CA.
Sawada J. (2004), Practical Pursuits: Religion, Politics, and Personal Cultivation in Nineteenth-Century Japan, University of Hawaii Press, Honolulu.
Shaku Soyen (1906), Sermons of a Buddhist Abbot, Transl. by D. T. Suzuki, Open Court, Chicago.
Sharf R. H. (1995), “Sanbōkyōdan: Zen and the Way of the New Religions”, Japanese Journal of Religious Studies, Vol. 22, No. 3–4, pp. 417–458. https://doi.org/10.18874/jjrs.22.3-4.1995.417-458
Sōtō Zen Buddhism International Center (Ed.) (2004), Sōtō Zen: An Introduction to Zazen, Sotoshu shumucho, Tokyo.
Smith H. (1967), “Foreword”, in Kapleau P., The Three Pillars of Zen, Beacon Press, Boston, pp. xi–xiv.
Smith H. (1995), “Preface”, in Suzuki Shunryu, Zen Mind, Beginner’s Mind, Weatherhill, New York and Tokyo, pp. 9–11.
Starrs R. (1998), An Artless Art – The Zen Aesthetic of Shiga Naoya: A Critical Study with Selected Translations, Routledge, London and New York.
Suzuki D. T. (1906), “Translator’s Preface”, in Shaku Soyen, Sermons of a Buddhist Abbot, Transl. by D. T. Suzuki, Open Court, Chicago, pp. iii–vi.
Suzuki Shunryu (1995), Zen Mind, Beginner’s Mind, Weatherhill, New York and Tokyo.
Takahashi Shinkichi (1986), Triumph of the Sparrow: Zen Poems, Transl. by L. Stryk, with the assistance of Takashi Ikemoto, Grove Press, New York.
The Zen Buddhist Temple of Chicago, “Leadership”, available at: http://w.zbtc.org/staff.html (accessed July 6, 2019).
Uchiyama Kōshō (1996), The Zen Teachings of “Homeless” Kōdō, Sotoshu shumucho, Tokyo.
Kawabata Yasunari (1968), “Utsukushii Nihon no watakushi – sono josetsu”, The Nobel Prize, available at: https://www.nobelprize.org/prizes/literature/1968/kawabata/25542-yasunar...ta-nobel-lecture-1968/ (accessed: July 10, 2019). (In Japanese).
Komazawa Daigaku, “Daigaku gaiyō. Enkaku”, available at: https://www.komazawa-u.ac.jp/about/philosophy/history.html (accessed July 6, 2019). (In Japanese).
Suzuki Daisetsu kan, “Suzuki Daisetsu kan ni tsuite. Suzuki Daisetsu ryakureki”, available at: https://www.kanazawa-museum.jp/daisetz/about.html (accessed July 12, 2019). (In Japanese).
Zen no hon (1999), Gakushū kenkyūsha, Tokyo (In Japanese).
Hanazono Daigaku, “Kengaku no seishin”, available at: https://www.hanazono.ac.jp/about/founding_principles.html (accessed July 6, 2019). (In Japanese).
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.