“РАНГДЖУНГ ЄШЕ” В УКРАЇНІ: ТИБЕТСЬКА БУДДІЙСЬКА ТРАДИЦІЯ, АДАПТАЦІЯ, ІДЕНТИЧНІСТЬ ТА УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ (НА ПРИКЛАДІ ГРОМАД КИЄВА І ЛЬВОВА)
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
У статті на прикладі двох осередків української буддійської громади “Рангджунг Єше” в Києві і Львові аналізуються, із застосовуванням підходів та методів культурної антропології, питання ідентичності українських буддистів, особливості самосвідомості. Шляхом проведення поглибленого інтерв’ювання у громадах вірян у Львові та Києві (2020–2021 рр.) вдалося виокремити низку аспектів соціального буття, світосприйняття, соціального бекграунду українських буддистів і впливу усіх цих сфер на зміни у громаді. Значну увагу приділено співвідношенню української і буддійської ідентичностей, темі співіснування українського і буддійського в різних вимірах, зокрема в культурі, мові, соціально-політичній сфері.
Порушується тема адаптації питомо тибетської гілки буддизму в українських умовах. Майже усі опитані віряни вважають такі явища неминучими, потрібними і цілком природними. Їх, як і інші феномени, де буддизм зазнає змін під впливом контексту, віряни сприймають як “досконалі методи”. Зокрема, заслуговує на увагу ідея глибшої адаптації та навіть перетворення тибетського буддизму під впливом українського культурного і соціально-політичного ідейного контексту тощо. Українська сангха радше підпадає під групу “традиційної” течії, що спирається на ієрархію і вчення в рамках тибетської ваджраяни, але демонструє чималу гнучкість. Вона уміло поєднує як українську, так і тибетську (буддійську) культуру і традиції. Вибір буддизму не змінив українську ідентичність адептів, та навіть навпаки, часом підтримав її. Це розглянуто в контексті соціально-політичних трансформацій в Україні.
Ще один аспект, порушений у статті, – питання прозелітизму і причин приходу українців до буддизму. Цікаво, що, окрім очікуваного вакууму релігійного життя пострадянської України, що підштовхнув у 1990-ті рр., після розпаду Радянського Союзу, релігійне відродження, інтерес до релігій, зокрема і східного походження, українські буддисти за характером та причинами свого навернення мають чимало спільного із західними буддистами. “Рангджунг Єше” в Україні за характером їхньої діяльності навряд чи можна назвати активною прозелітичною течією: це пояснюється вченням Будди та традиційною буддійською терпимістю. Водночас терпимість у стосунках з іншими релігіями та релігійними громадами – характерна ознака українських послідовників дгарми Будди.
Проводяться паралелі між українськими (на прикладі “Рангджунг Єше”) і західними буддистами. Їхній шлях розвитку і тема адаптації вчення Будди та буддійських практик у західному контексті – той досвід, який цікаво порівняти із процесами в Україні. Зокрема, автор вказує на деякі спільні риси тибетського буддизму у Британії (на прикладі карма каг’ю) і в Україні (“Рангджунг Єше”).
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
адаптація, буддійська громада, буддизм, буддизм у Європі, ваджраяна, ідентичність, карма каг’ю, “Рангджунг Єше”, Україна
Література:
Игнатович А. Н. Буддизм в Японии. Очерк ранней истории. Москва, 1988.
Островская-младшая Е. А. Тибетский буддизм. Санкт-Петербург, 2008.
Торчинов Е. Введение в буддизм. Санкт-Петербург, 2019.
Філь Ю. С. Універсальність вайшнавізму та місце української культури в ISKCON // Східний світ, 2020, № 2. https://doi.org/10.15407/orientw2020.02.101
Цендина А. Д. И страна зовется Тибетом. Москва, 2006.
Almond Ph. The British Discovery of Buddhism. Cambridge, 1988. https://doi.org/10.1017/CBO9780511598210
Batchelor S. The Awakening of the West: The Encounter of Buddhism and Western Culture. London, 1994.
Baumann Martin. Culture Contact and Valuation: Early German Buddhists and the Creation of a “Buddhism in Protestant Shape” // Numen. Vol. 44, No. 3. 1997. https://doi.org/10.1163/1568527971655904
Bluck Robert. British Buddhism: Teachings, Practice, and Development. London and New York, 2006. https://doi.org/10.4324/9780203970119
Campbell J. Traveller in space: In search of female identity in Tibetan Buddhism. London, 1996.
Davidson R. Indian Esoteric Buddhism. New York, 2002.
Gellner David N. The Anthropology of Buddhism and Hinduism: Weberian Themes. Oxford University Press, 2012.
Gombrich R. F. Theravada Buddhism. A Social History from Ancient Benares to Modern Colombo. London and New York, 2006. https://doi.org/10.4324/9780203130254
Hardy F. How “Indian” are the new Indian religions in the West // Religion Today. Vol. 1, No. 2–3. 1984. https://doi.org/10.1080/13537908408580551
Harris Elizabeth J. Theravada Buddhism and the British Encounter: Religious, Missionary and Colonial Experience in Nineteenth-Century Sri Lanka. London and New York, 2006.
Kay D. Tibetan and Zen Buddhism in Britain. Transplantation, Development and Adaptation. London, 2004.
Westerhoff Jan. The Golden Age of Indian Buddhist Philosophy. Oxford, 2018. https://doi.org/10.1093/oso/9780198732662.001.0001
References:
Ignatovich A. N. (1988), Buddizm v Yaponii. Ocherk ranney istorii, Nauka, Moscow. (In Russian).
Ostrovskaya-mladshaya E. A. (2008), Tibetskiy buddizm, Azbuka, Peterburgskoye Vostokovedeniye, Saint Petersburg. (In Russian).
Torchinov E. (2019), Vvedenie v buddizm, Azbuka-klassika, Saint Petersburg. (In Russian).
Fil’ Yu. S. (2020), “Universal’nist’ vayshnavizmu ta mistse ukrayins’koyi kul’tury v ISKCON”, Shìdnij svìt, No. 2, pp. 101–112. (In Ukrainian). https://doi.org/10.15407/orientw2020.02.101
Tsendina A. D. (2006), I strana zovetsya Tibetom, Vostochnaya literatura, Moscow. (In Russian).
Almond Ph. (1988), The British Discovery of Buddhism, Cambridge University Press, Cambridge. https://doi.org/10.1017/CBO9780511598210
Batchelor S. (1994), The Awakening of the West: The Encounter of Buddhism and Western Culture, Aquarian, London.
Baumann M. (1997), “Culture Contact and Valuation: Early German Buddhists and the Creation of a ‘Buddhism in Protestant Shape’ ”, Numen, Vol. 44, No. 3, pp. 270–295. https://doi.org/10.1163/1568527971655904
Bluck R. (2006), British Buddhism: Teachings, Practice, and Development, Routledge, London and New York. https://doi.org/10.4324/9780203970119
Campbell J. (1996), Traveller in space: In search of female identity in Tibetan Buddhism, The Athlone Press, London.
Davidson R. M. (2002), Indian Esoteric Buddhism: A Social History of the Tantric Movement, Columbia University Press, New York.
Gellner D. N. (2012), The Anthropology of Buddhism and Hinduism: Weberian Themes, Oxford University Press.
Gombrich R. F. (2006), Theravada Buddhism. A Social History from Ancient Benares to Modern Colombo, 2nd edition, Routledge, London and New York. https://doi.org/10.4324/9780203130254
Hardy F. (1984), “How ‘Indian’ are the new Indian religions in the West”, Religion Today, Vol. 1, No. 2–3, pp. 15–18. https://doi.org/10.1080/13537908408580551
Harris E. J. (2006), Theravada Buddhism and the British Encounter: Religious, Missionary and Colonial Experience in Nineteenth-Century Sri Lanka, Routledge, London and New York.
Kay D. (2004), Tibetan and Zen Buddhism in Britain. Transplantation, Development and Adaptation, RoutledgeCurzon, London and New York.
Westerhoff J. (2018), The Golden Age of Indian Buddhist Philosophy, Oxford University Press, Oxford. https://doi.org/10.1093/oso/9780198732662.001.0001