ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ТЕРМІНІВ МУХКАМАТ І МУТАШАБІХАТ У СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ КОРАНІЧНІЙ ЕКЗЕГЕЗІ
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
Стаття присвячена проблемі екзегетичної інтерпретації аяту Ал Імран, 7, у якому згадується питання про диференціацію між двома видами коранічних віршів – мухкамат і муташабіхат. Спираючись на критичний аналіз джерел, автор розглядає різні точки зору мусульманських теологів (Ібн Кутайба, ал-Табарі, ал-Джаузі та ін.) на цю проблему, а також їхні аргументи на користь легітимності неясних, або двозначних, аятів (муташабіхат) у структурі Корану. У результаті аналізу цих аргументів автор приходить до висновку про те, що аят Ал Імран, 7 послужив, з одного боку, джерелом натхнення для формулювання деяких інноваційних підходів до визначення доктрини неповторності Корану та обґрунтування необхідності використання раціональної аргументації в коранічній екзегезі; з другого ж боку, він був залучений як основа для побудови певної ієрархії аятів і подальшої експлуатації бінарної опозиції “мухкамат – муташабіхат” як дискурсивної стратегії аргументації в богословських дискусіях.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
іслам, екзегеза, Коран, муташабіхат, мухкамат, тафсір
Коран / Дослідження, переклад (фрагмент), коментарі В. С. Рибалкіна. Київ, 2002.
Шестопалец Д. В. К вопросу о толковании аята Таха, 5 в средневековой мусульманской традиции // Східний світ, 2012, № 3.
Al-Gazali, Abu Hamid. Al-Iqtisad fi al-i‘tiqad. Dimashq, 1994.
Al-Razi, Fahr al-Din. Mafatih al-Gayb (Al-Tafsir al-kabir). Bayrut, 1981.
Al-Tabari, Muhammad b. Jarir. Jami‘ al-bayan ‘an ta’wil ’ay al-Qur’an (fi 30 al-ajza’). Bayrut, 1405.
Al-Qurtubi, Muhammad b. Ahmad. Al-Jami‘ li al-ahkam al-Qur’an (fi 20 al-ajza’). Al-Qahira, 1372.
Arberry A. J. The Koran Interpreted: a Translation. New York, 1996.
Berg H. The Development of Exegesis іn Early Islam: the Authenticity of Muslim Literature from the Formative Period. Richmond, 2000.
Cuypers M. L’analys e rhétorique, un enouvelle method pour l’exégèse du Coran // Al-Mawāqif, Actes du premier colloque international sur: ‘Le Phénomène religieux, nouvel les Lectures des Sciences socials et humaines’. Algérie, 2008.
Cuypers M. Semitic Rhetoric as a Key to the Question of the naẓm of the Qur’anic Text // Journal of Qur’anic Studies. Vol. 13 (1). 2011. https://doi.org/10.3366/jqs.2011.0003
Hasan A. Theory of naskh // Islamic Studies. Vol. 4 (2). 1965.
Ibn al-Jawzi, Abu al-Faraj. Zad al-Masir fi ilm al-tafsir (9 Vol.). Bayrut, 1404.
Ibn Atiyya, Abu Muhammad. Al-Muharrar al-wajiz. Dimashq, 2007.
Ibn Kathir al-Dimashqi, Ismail b. Amr. Tafsir al-Qur’an al-Azim. Bayrut, 1401.
Ibn Qutaybah. Ta’wil Mushkil al-Qur’an. Al-Qahira, 1973.
Lane E.W. An Arabic-English lexicon: derived from the best and the most copious eastern sources. London, 1863.
Massignon L. La mubahala de Médine et l’hyperdulie de Fatima // Opera Minora. Vol. 1. Beirut, 1963.
Schmucker W. Die christliche Minderheit von Nagran und die Problematik ihrer Beziehungen zum fruhen Islam // Banner Orientalish Studien, N.S. Vol. 27/1. 1973.
Strothmann R. Die Mubāhala in Tradition und Liturgie // Der Islam. Vol. 33, Issue 1–2. 1957. https://doi.org/10.1515/islm.1957.33.1-2.5
REFERENCES
Koran. A Study, Translation (Partial), Commentary by V. S. Rybalkin (2002), Stylos, Kyiv. (In Ukrainian).
Shestopalets D. (2012), “K voprosu o tolkovanii ayata Takha, 5 v srednevekovoy musul’manskoy traditsii”, Shìdnij svìt, No. 3. (In Russian).
Al-Gazali Abu Hamid (1994). Al-Iqtisad fi al-iʻtiqad, Damask. (In Arabic).
Al-Qurtubi Muhammad b. Ahmad (1372), Al-Jamiʻ li al-ahkam al-Qur’an (fi 20 al-ajza’), Cairo. (In Arabic).
Al-Razi Fahr al-Din (1981), Mafatih al-Gayb (Al-Tafsir al-kabir), Beirut. (In Arabic).
Al-Tabari Muhammad b. Jarir (1405), Jamiʻ al-bayan ʻan ta’wil ’ay al-Qur’an (fi 30 al-ajza’), Beirut. (In Arabic).
Arberry A. J. (1996), The Koran Interpreted: a Translation, New York.
Berg H. (2000), The Development of Exegesis In Early Islam: the Authenticity of Muslim Literature From the Formative Period, Richmond.
Cuypers M. (2008), “L’analys e rhétorique, un enouvelle method pour l’exégèse du Coran”, Al-Mawāqif, Actes du premier colloque international sur: ‘Le Phénomène religieux, nouvel les Lectures des Sciences socials et humaines’, Algérie.
Cuypers M. (2011), “Semitic Rhetoric as a Key to the Question of the naẓm of the Qur’anic Text”, Journal of Qur’anic Studies, Vol. 13, No. 1. https://doi.org/10.3366/jqs.2011.0003
Hasan A. (1965), “Theory of naskh”, Islamic Studies, Vol. 4 (2).
Ibn al-Jawzi Abu al-Faraj (1404), Zad al-Masir fi ilm al-tafsir (9 Vol), Beirut. (In Arabic).
Ibn Atiyya Abu Muhammad (2007), Al-Muharrar al-wajiz, Damask. (In Arabic).
Ibn Kathir al-Dimashqi Ismail b. Amr (1401), Tafsir al-Qur’an al-Azim, Beirut. (In Arabic).
Ibn Qutaybah (1973), Ta’wil Mushkil al-Qur’an, Cairo. (In Arabic).
Lane E.W. (1863), An Arabic-English Lexicon: Derived From the Best and the Most Copious Eastern Sources, London.
Massignon L. (1963), “La mubahala de Médine et l’hyperdulie de Fatima”, Opera Minora, Vol. 1, Beirut.
Schmucker W. (1973), “Die christliche Minderheit von Nagran und die Problematik ihrer Beziehungen zum fruhen Islam”, Banner Orientalish Studien, N.S., Vol. 27/1.
Strothmann R. (1957), “Die Mubāhala in Tradition und Liturgi”, Der Islam, Vol. 33, Issue 1–2. https://doi.org/10.1515/islm.1957.33.1-2.5
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.