Чарака-самгіта. Розділ І, глава 16 / Переклад із санскриту, вступна стаття та коментарі Д. В. Бурби

Анотація

У цій публікації представлено переклад шістнадцятої глави першого розділу фундаментального санскритського трактату з аюрведи (традиційної індійської медицини) “Чарака-самгіта”. (Попередні глави див. у номерах журналу “Східний світ” за 2017 рік і в номерах 2–4 минулого року). Переклад має велике значення для ознайомлення українського читача не лише з медичними концепціями та побутом Давньої Індії, а й з її релігійно-філософськими доктринами.

У шістнадцятій главі йдеться про лікаря, “готового лікувати”. Таким вважається “розумний, освічений та орієнтований на дію” фахівець, а не аферист, що вважає себе лікарем (vaidya-mānin). Коли під керівництвом справжнього лікаря пацієнт проходить через очисні процедури (які в аюрведі розглядаються як один із головних методів лікування), він дістає “тілесне щастя” (тобто здоров’я), а от очікувати чогось доброго від звернення до “нерозумного” лікувальника не варто.

У цій главі наводяться ознаки правильно проведених процедур, а також симптоми тих, що виявилися недостатніми чи надмірними. Стисло названі засоби для усунення виниклих ускладнень і для відновлення пацієнта, а також дається посилання на той розділ “Чарака-самгіти”, де про відновлення пацієнта та про нейтралізацію ускладнень, які виникають при неправильному проведенні промаслення, потогону й очищення, сказано докладніше. Описані показання до очисної терапії, покликаної вивести з організму надлишок певної доші (одного з трьох тілесних гуморів), і перелічені позитивні наслідки цього лікування.

Доволі цікавими є філософські роздуми про природність смерті людини й про те, що є ділом лікаря. Хоча лікар не може зробити пацієнта безсмертним, він безпосередньо дає людині здоров’я і довголіття, а опосередковано дарує (для цього життя і посмертного існування) дгарму (праведність), артху (заможність) і каму (вдоволення бажань).