Чарака-самгіта. Розділ 1, глава 15 / Переклад із санскриту, вступна стаття та коментарі Д. В. Бурби

Анотація

У цій публікації представлено перший український переклад п’ятнадцятої глави першого розділу фундаментального санскритського трактату з аюрведи (традиційної індійської медицини) “Чарака-самгіта”, який набув теперішнього вигляду, імовірно, у I ст. н. е. (Попередні глави див. у номерах журналу “Східний світ” за 2017 рік і в номерах 2 й 3 поточного року). Переклад має велике значення для ознайомлення українського читача з медичними концепціями та побутом Давньої Індії.

П’ятнадцята глава присвячена двом темам: (1) побудуванню лікарні, укомплектуванню її усіма потрібними засобами й персоналом і (2) процедурам очищення шлунково-кишкового тракту за допомогою блювотного й проносного зілля. Від лікаря вимагається вміння визначати, наскільки вдалою була процедура, і розпізнавати можливі ускладнення. Поденно описана дієта, якої треба дотримуватися протягом тижня після процедури. Оскільки персонал лікарні має включати не лише санітарів із різною спеціалізацією, кухарів, банщиків та ін., а й “умілих співаків, музикантів, декламаторів віршів, гімнів, епосу, пуран” і позаяк потрібні ще жерці для виголошення благословень, цілком доречним є зауваження про те, що таке лікування здатні дозволити собі лише правителі й багатії, а бідняки нехай лікуються тим, чим зможуть.

Доволі цікавим є намагання автора спростувати думку про те, що якщо той, хто лікує згідно з приписами медичних трактатів, не завжди досягає успіху в лікуванні, тоді як лікування, що здійснюється невченою людиною, іноді буває успішним, то начебто знання і невігластво є однаковими. У відповідь зазначається, що істинне знання є бездоганним, а вади виникають лише через неповне оволодіння знаннями.