СВІДЧЕННЯ АЛ-МАС‘УДІ І “ХУДУД АЛ-‘АЛАМ” ПРО НАРОДИ ПІВДНЯ СХІДНОЇ ЄВРОПИ

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  Д. А. Радівілов

  О. Б. Бубенок

Анотація

Арабський халіфат, а згодом інші мусульманські держави протягом століть межували з Євразійським степом, і це знайшло своє відображення в повідомленнях мусульманських істориків та географів про ситуацію на північ від мусульманського світу в “країні тюрків”. Із цих праць варто особливо виокремити історико-географічний твір “Мурудж аз-захаб ва-ма‘адін ал-джавхар” (“Промивальні золота та копальні дорогоцінного каміння”) мусульманського вченого першої половини Х ст. ал-Мас‘уді та анонімний фарсомовний трактат “Худуд ал-‘алам”, складений наприкінці X ст. невідомим автором.
Етнічна карта Півдня Східної Європи, за уявленнями ал-Мас‘уді, вимальовується так: на захід від володінь хозар у Дагестані була розташована країна Сарір; на захід від країни Сарір у передгір’ях Центрального Передкавказзя розташовувалась країна аланів; західними сусідами аланів були кашаки, які проживали на північно-східному узбережжі Чорного моря; на північ від кашаків у степах Приазов’я проживали болгари; на північ від цих приазовських болгар у районі волока між Доном і Волгою мешкала одна група буртасів; друга група буртасів проживала на півночі на правобережжі Середньої Волги. Ал-Мас‘уді не подає чіткої інформації про локалізацію печенігів та інших народів Північного Причорномор’я, а це може свідчити про те, що в Причорномор’ї він ніколи не бував.
Відповідно до даних “Худуд ал-‘алам”, етнополітична ситуація на Півдні Східної Єропи уявляється такою: на захід від хозар була розташована країна Сарір; західніше неї розташовувались володіння аланів, які доходили до чорноморського узбережжя, де були володіння вже підкорених ними касогів (касеків-кашаків); на Північному Заході від аланів були розташовані володіння хозарських печенігів; на північ від них у степах Приазов’я розташовувалися землі внутрішніх болгар; східними сусідами цих приазовських болгар були степові барадзаси (буртаси), які мали мешкати в районі волока між Доном і Волгою; на захід від внутрішніх болгар у причорноморських степах кочували тюркські печеніги; їхніми пів-денно-західними сусідами був народ в-н-н-д-р, у якому є сенс бачити дунайських болгар. Отже, ця інформація вже відрізняється від даних ал-Мас‘уді, який описав ситуацію першої половини Х ст.
У підсумку можна констатувати, що анонімний автор “Худуд ал-‘алам” використовував твори своїх попередників – мусульманських географів IX–X ст. для створення власної картини світу. Природно, він зіштовхнувся з низкою труднощів, пов’язаних із різноманітною термінологією на позначення народів у різних географів. Це змусило анонімного автора трактату відмовитися від багатьох фрагментів попередніх творів, а матеріал, що залишився, піддався значній обробці. Зокрема, у “Худуд ал-‘алам” є інформація, яку ми не зустрічаємо в ал-Мас‘уді. Насамперед це дані про степових і лісових барадзасів (буртасів), свідчення про існування внутрішніх болгар у Приазов’ї, про поділ печенігів на “тюркських” та “хозарських”, про підкорення кашаків (касогів) аланами тощо. Все це спонукає думати, що анонімний автор користувався не лише даними своїх попередників кінця IX – першої половини X ст., серед яких був ал-Мас‘уді, а й відобразив більш пізні факти. Найімовірніше, другою групою його інформаторів були ті географи, які описали ситуацію на Півдні Східної Європи в середині Х ст., що передувала падінню Хозарського каганату.

Як цитувати

Радівілов, Д. А., & Бубенок, О. Б. (2020). СВІДЧЕННЯ АЛ-МАС‘УДІ І “ХУДУД АЛ-‘АЛАМ” ПРО НАРОДИ ПІВДНЯ СХІДНОЇ ЄВРОПИ. Східний світ, (3), 37-62. https://doi.org/10.15407/orientw2020.03.037
Переглядів статті: 55 | Завантажень PDF: 9

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова

ал-Мас‘уді, булгари, буртаси, руси, Східна Європа, хозари, “Худуд ал-‘алам”

Посилання

Алихова А. Е. К вопросу о буртасах // Советская этнография (СЭ), 1949, № 1.

Артамонов М. И. История хазар. Ленинград, 1962.

Артамонова О. П. Могильник Саркела – Белой Вежи // Материалы и исследования по археологии СССР. № 109. Москва, 1963.

Афанасьев Г. Е. Этническая территория буртасов во второй половине VIII – начале X вв. // СЭ, 1984, № 4.

Афанасьев Г. Е. Буртасы и лесостепной вариант салтово-маяцкой культуры (ответ А. Х. Халикову) // СЭ, 1985, № 5.

Афанасьев Г. Е. Буртасы // Исчезнувшие народы. Москва, 1988.

Бартольд В. В. Арабские известия о русах // Советское востоковедение. Вып. 1. Москва, 1940.

Бойс М. Зороастрийцы. Верования и обычаи. Санкт-Петербург, 1994.

Бубенок О. Б. Сведения “Худуд ал-‘Алам” о болгарах и степень их достоверности // Хазарский альманах. Т. 15. Москва, 2017.

Бубенок О. Б., Радівілов Д. А. Свідчення ал-Мас‘уді та “Худуд ал-‘Алам” про дві групи буртасів // Східний світ, 2009, № 3.

Бубенок О. Б., Радивилов Д. А. Оригинальные сведения о народах юга Восточной Европы в сочинении ал-Мас‘уди Мурудж аз-захаб ва ма‘адин ал-джавахир // Добірне намисто на шану арабіста. Збірник до ювілею Л. А. Петрової. Київ, 2017.

Вестберг Ф. К анализу восточных источников о Восточной Европе // Журнал министерства народного просвещения. 1908. Февр.

Гавритухин И. О., Пьянков А. В. Северо-Восточное Причерноморье. Могильники VI–VII веков // Крым, Северо-Восточное Причерноморье и Закавказье в эпоху средневековья. IV–XIII вв. Москва, 2003a.

Гавритухин И. О., Пьянков А. В. Северо-Восточное Причерноморье. Древности и памятники VIII–IX веков // Крым, Северо-Восточное Причерноморье и Закавказье в эпоху средневековья. IV–XIII вв. Москва, 2003b.

Гаркави А. Я. Сказания мусульманских писателей о славянах и русских (с половины VII века до конца X века по Р. Х.). Санкт-Петербург, 1870.

Генинг В. Ф., Халиков А. Х. Ранние болгары на Волге. Москва, 1964.

Голб Н., Прицак О. Хазарско-еврейские документы Х века. Москва – Иерусалим, 1997.

Греков Б. Д., Калинин Н. Ф. Булгарское государство до монгольского завоевания // Материалы по истории Татарии. Вып. I. Казань, 1948.

Грушевський М. Iсторiя України-Руси. Т. I. Київ, 1991.

Добродомов И. Г. Из аланских следов в топонимии европейской части СССР // Имя – етнос – история. Москва, 1989.

Добродомов И. Г. Мордовское название березы и дерева халинг страны буртасов // Материалы VI Международного конгресса финно-угроведов. Т. II. Москва, 1990.

Заходер Б. Н. Каспийский свод сведений о Восточной Европе. Т. I. Горган и Поволжье в IX–X вв. Москва, 1962.

Заходер Б. Н. Каспийский свод сведений о Восточной Европе. Т. II. Булгары, мадьяры, народы севера, печенеги, русы. Москва, 1967.

Ибн-Хордадбех. Книга путей и стран. Баку, 1986.

Ибн Фадлан. Путешествие Ибн-Фадлана на Волгу / Пер. А. П. Ковалевского. Москва – Ленинград, 1939.

Ипатьевская летопись // Полное собрание русских летописей. Т. II. Санкт-Петербург, 1843.

Калинина Т. М. Сведения ал-Хорезми о Восточной Европе и Средней Азии // Древнейшие государства на территории СССР. Материалы и исследования. 1983 г. Москва, 1984.

Калинина Т. М. О маджусах арабских источников // XVIII Сходознавчі читання А. Кримського (м. Київ, 17–18 жовтня 2014 р.). Тези доповідей. Київ, 2014.

Караулов Н. А. Сведения арабских писателей о Кавказе, Армении и Азербайджане // Сборник материалов для описания местностей и племен Кавказа. Вып. 29. Тифлис, 1901.

Караулов Н. А. Сведения арабских географов IX и X веков по Р.Хр. о Кавказе, Армении и Азербайджане // Сборник материалов для описания местностей и племен Кавказа (СМОМПК). Вып. 38. Тифлис, 1908.

Ковалевский А. П. Книга Ахмеда ибн-Фадлана о его путешествии на Волгу в 921–922 гг. Харьков, 1956.

Коковцов П. К. Еврейско-хазарская переписка в X в. Ленинград, 1932.

Кононов А. Н. Семантика цветообозначений в тюркских языках // Тюркологический сборник. 1975. Москва, 1978.

Константин Багрянородный. Об управлении империей / Под ред. Г. Г. Литаврина и А. П. Новосельцева. Москва, 1991.

Куник А., Розен В. Известия ал-Бекри и других авторов о Руси и славянах. Санкт-Петербург, 1878.

Курылев В. П. Общественный строй огузов по данным эпоса “Деде Коркут” // VIII международный конгресс антропологических и этнографических наук (Москва, август 1964). Москва, 1964.

ал-Мас‘уді. Мурудж аз-захаб. Т. 1. Б. м. и., 1966.

Мерперт Н. Я. К вопросу о древнейших болгарских племенах. Казань, 1957.

Мерперт Н. Я. Древнейшие болгарские племена в Причерноморье // Очерки истории СССР / Под ред. Б. А. Рыбакова. Москва, 1958.

Минорский В. Ф. История Ширвана и Дербента X–XI вв. Москва, 1963.

Мишин Д. Е. Географический свод “Худуд ал-‘алам” и его сведения о Восточной Европе // Славяноведение, 2000, № 2.

Новосельцев А. П. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа. Москва, 1990.

Плетнева С. А. Древние болгары в бассейне Дона и Приазовья // Плиска-Преслав. Прабългарската култура. Материали от българо-съветската среща, Шумен, 1976. Т. II. София, 1984.

Ромашов С. А. Где находилась Черная Болгария? // Восточная Европа в древности и средневековье. Спорные проблемы. Москва, 1993.

Савельев П. С. Мухаммеданская нумизматика в отношении к русской истории. Санкт-Петребург, 1847.

Тортика А. А. Северо-Западная Хазария в контексте истории Восточной Европы. Харьков, 2006.

Тортіка О. О. Алано-болгарське населення Північно-Західної Хозарії в етносоціальному та геополітичному просторі Півдня Східної Європи. Автореф. дис. ... доктора іст. наук. Харків, 2007.

Туманский А. Буртас и Бердас // Известия Тифлисских Высших женских курсов. Кн. 1. Вып. 1. Тифлис, 1914.

Хвольсон Д. А. Известия о хазарах, буртасах, болгарах, мадьярах, славянах и русах Абу-Али Ахмеда Бен Омар ибн-Даста. Санкт-Петербург, 1869.

Худуд ал-‘Алем. Рукопись Туманского с введением и указателем В. В. Бартольда. Ленинград, 1930.

Dunlop D. M. The history of the Jewish Khazars. 2 ed. New York, 1954.

al-Istakhri. Kitab al-masalik va al-mamalik // Biblioteka Geographicorum Arabicorum / Ed. M. J. de Goeje. Vol. I. Edicio secunda. Lugduni-Batavorum, 1927.

Marquart J. Osteuropäische und ostasiatische Streifzüge. Leipzig, 1903.

Minorsky V. Hudud al-‘Alam. The regions of the World. London – Oxford, 1937.

Minorsky V. Shafar al-Zaman Tahir Marvazi: on China, the Turks and India. London, 1942.

Pritsak O. The Pečenegs. A Case of Social and Economic Transformation. Cambridge Mass., 1976.

Pritsak O. Orientierung und Farbsymbolik. Zu den Farbenbezeichnungen in den altaischen Völkernamen // Pritsak O. Studies in Medieval Eurasian History. Pt. 1. London, 1981. https://doi.org/10.7788/saeculum.1954.5.jg.376

Steingass F. A Comprehensive Persian-English Dictionary. Beirut, 1998.

REFERENCES

Alikhova A. Ye. (1949), “K voprosu o burtasakh”, in Sovetskaya etnografiya, No. 1, pp. 48–57. (In Russian).

Artamonov M. I. (1962), Istoriya khazar, Izd-vo Gos. Ermitazha, Leningrad. (In Russian).

Artamonova O. P. (1963), “Mogil’nik Sarkela – Beloy Vezhi”, in Materialy i issledovaniya po arkheologii SSSR, No. 109, Moscow, pp. 9–123. (In Russian).

Afanas’yev G. Ye. (1984), “Etnicheskaya territoriya burtasov vo vtoroy polovine VIII – nachale X vv.”, in Sovetskaya etnografiya, No. 4, pp. 28–41. (In Russian).

Afanas’yev G. Ye. (1985), “Burtasy i lesostepnoy variant saltovo-mayatskoy kul’tury (otvet A. Kh. Khalikovu)”, in Sovetskaya etnografiya, No. 5, pp. 164–169. (In Russian).

Afanas’yev G. Ye. (1988), “Burtasy”, in Ischeznuvshiye narody, Nauka, Moscow, pp. 85–98. (In Russian).

Bartol’d V. V. (1940), “Arabskiye izvestiya o rusakh”, in Sovetskoye vostokovedeniye, Issue 1, Moscow, pp. 15–50. (In Russian).

Boys M. (1994), Zoroastriytsy. Verovaniya i obychai, Peterburgskoye Vostokovedeniye, Saint Petersburg. (In Russian).

Bubenok O. B. (2017), “Svedeniya ‘Khudud al-‘Alam’ o bolgarakh i stepen’ ikh dostovernosti”, in Khazarskiy al’manakh, Vol. 15, Moscow, pp. 66–88. (In Russian).

Bubenok O. B. and Radivilov D. A. (2009), “Svidchennya al-Mas‘udi ta ‘Khudud al-‘Alam’ pro dvi grupy burtasiv”, in Skhídniy svít, No. 3, pp. 18–34. (In Ukrainain).

Bubenok O. B. and Radivilov D. A. (2017), “Original’nyye svedeniya o narodakh yuga Vostochnoy Yevropy v sochinenii al-Mas‘udi Murudzh az-zakhab va ma‘adin al-dzhavakhir”, in Dobirne namysto na shanu arabista. Zbírnik do yuvileyu L. A. Petrovoyi, Vyd. tsentr KNLU, Kyiv, pp. 17–40. (In Russian).

Vestberg F. (1908), “K analizu vostochnykh istochnikov o Vostochnoy Yevrope”, in Zhurnal ministerstva narodnogo prosveshcheniya, February, pp. 364–400. (In Russian).

Gavritukhin I. O. and P’yankov A. V. (2003a), “Severo-Vostochnoye Prichernomor’ye. Mogil’niki VI–VII vekov”, in Krym, Severo-Vostochnoye Prichernomor’ye i Zakavkaz’ye v epokhu srednevekov’ya. IV–XIII vv., Nauka, Moscow, pp. 193–195. (In Russian).

Gavritukhin I. O. and P’yankov A. V. (2003b), “Severo-Vostochnoye Prichernomor’ye. Drevnosti i pamyatniki VIII–IX vekov”, in Krym, Severo-Vostochnoye Prichernomor’ye i Zakavkaz’ye v epokhu srednevekov’ya. IV–XIII vv., Nauka, Moscow, pp. 195–200. (In Russian).

Garkavi A. Ya. (1870), Skazaniya musul’manskikh pisateley o slavyanakh i russkikh (s poloviny VII veka do kontsa X veka po R. Kh.), Tipografiya Imperatorskoy Akademii Nauk, Saint Petersburg. (In Russian).

Gening V. F. and Khalikov A. Kh. (1964), Ranniye bolgary na Volge, Nauka, Moscow. (In Russian).

Golb N. and Pritsak O. (1997), Khazarsko-yevreyskiye dokumenty X veka, Gesharim, Moscow and Jerusalem. (In Russian).

Grekov B. D. and Kalinin N. F. (1948), “Bulgarskoye gosudarstvo do mongol’skogo zavoyevaniya”, in Materialy po istorii Tatarii, Issue I, Kazan, pp. 97–185. (In Russian).

Hrushevs’kyy M. (1991), Istoriya Ukrayiny-Rusy, Vol. I, Naukova Dumka, Kyiv. (In Ukrainian).

Dobrodomov I. G. (1989), “Iz alanskikh sledov v toponimii yevropeyskoy chasti SSSR”, in Imya – etnos – istoriya, Nauka, Moscow, pp. 15–24. (In Russian).

Dobrodomov I. G. (1990), “Mordovskoye nazvaniye berezy i dereva khaling strany burtasov”, in Materialy VI Mezhdunarodnogo kongressa finno-ugrovedov, Vol. II, Moscow, pp. 57–59. (In Russian).

Zakhoder B. N. (1962), Kaspiyskiy svod svedeniy o Vostochnoy Yevrope, Vol. I: Gorgan i Po-volzh’ye v IX–X vv., Izd-vo Akad. nauk SSSR, Moscow. (In Russian).

Zakhoder B. N. (1967), Kaspiyskiy svod svedeniy o Vostochnoy Yevrope, Vol. II: Bulgary, mad’yary, narody severa, pechenegi, rusy, Izd-vo Akad. nauk SSSR, Moscow. (In Russian).

Ibn-Khordadbekh (1986), Kniga putey i stran, Elm, Baku. (In Russian).

Ibn Fadlan (1939), Puteshestviye Ibn-Fadlana na Volgu, Transl. by A. P. Kovalevskiy, Izd-vo Akad. nauk SSSR, Moscow and Leningrad. (In Russian).

Ipat’yevskaya letopis’ (1843), in Polnoye sobraniye russkikh letopisey, Vol. II, Saint Petersburg. (In Russian).

Kalinina T. M. (1984), “Svedeniya al-Khorezmi o Vostochnoy Yevrope i Sredney Azii”, in Drevneyshiye gosudarstva na territorii SSSR. Materialy i issledovaniya. 1983 g., Nauka, Moscow, pp. 179–199. (In Russian).

Kalinina T. M. (2014), “O madzhusakh arabskikh istochnikov”, in XVIII Skhodoznavchí chytannya A. Kryms’koho (m. Kyiv 17–18 zhovtnya 2014 r.), Tezy dopovidey, Kyiv, pp. 8–9. (In Russian).

Karaulov N. A. (1901), “Svedeniya arabskikh pisateley o Kavkaze, Armenii i Azerbaydzhane”, in Sbornik materialov dlya opisaniya mestnostey i plemen Kavkaza, Vol. 29, Tbilisi, pp. 4–80. (In Russian).

Karaulov N. A. (1908), “Svedeniya arabskikh geografov IX i X vekov po R.Khr. o Kavkaze, Armenii i Azerbaydzhane”, in Sbornik materialov dlya opisaniya mestnostey i plemen Kavkaza (SMOMPK), Issue 38, Tbilisi, pp. 1–130. (In Russian).

Kovalevskiy A. P. (1956), Kniga Akhmeda ibn-Fadlana o yego puteshestvii na Volgu v 921–922 gg., Khar’kovskiy Gosudarstvennyy Universitet, Kharkiv. (In Russian).

Kokovtsov P. K. (1932), Yevreysko-khazarskaya perepiska v X v., Izdatel’stvo Akad. nauk SSSR, Leningrad. (In Russian).

Kononov A. N. (1978), “Semantika tsvetooboznacheniy v tyurkskikh yazykakh”, in Tyurkologicheskiy sbornik. 1975, GRVL, Moscow, pp. 159–179. (In Russian).

Konstantin Bagryanorodnyy (1991), Ob upravlenii imperiyey, G. G. Litavrin and A. P. Novosel’tsev (eds), Nauka, Moscow. (In Russian).

Kunik A. and Rozen V. (1878), Izvestiya al-Bekri i drugikh avtorov o Rusi i slavyanakh, Saint Petersburg. (In Russian).

Kurylev V. P. (1964), “Obshchestvennyy stroy oguzov po dannym eposa ‘Dede Korkut’ ”, in VIII mezhdunarodnyy kongress antropologicheskikh i etnograficheskikh nauk (Moskva, avgust 1964), Moscow, pp. 230–235. (In Russian).

al-Mas‘udí (1966), Murudzh az-zakhab, Vol. 1. (In Arabic).

Merpert N. Ya. (1957), K voprosu o drevneyshikh bolgarskikh plemenakh, Kazan. (In Russian).

Merpert N. Ya. (1958), “Drevneyshiye bolgarskiye plemena v Prichernomor’ye”, in Ocherki istorii SSSR, ed. B. A. Rybakov, Izdatel’stvo Akad. nauk SSSR, Moscow, pp. 586–615. (In Russian).

Minorskiy V. F. (1963), Istoriya Shirvana i Derbenta X–XI vv., Izdatel’stvo vostochnoy literatury, Moscow. (In Russian).

Mishin D. Ye. (2000), “Geograficheskiy svod ‘Khudud al-‘alam’ i yego svedeniya o Vostochnoy Yevrope”, in Slavyanovedeniye, No. 2, pp. 52–63. (In Russian).

Novosel’tsev A. P. (1990), Khazarskoye gosudarstvo i yego rol’ v istorii Vostochnoy Yevropy i Kavkaza, Nauka, Moscow. (In Russian).

Pletneva S. A. (1984), “Drevniye bolgary v basseyne Dona i Priazov’ya”, in Pliska-Preslav. Prabalgarskata kultur, Materiali ot balgaro-savetskata sreshta, Shumen, 1976, Vol. II, Balg. Akad. nauk, Sofia, pp. 9–19. (In Russian).

Romashov S. A. (1993), “Gde nakhodilas’ Chernaya Bolgariya?”, in Vostochnaya Yevropa v drevnosti i srednevekov’ye. Spornyye problemy, Institut Rossiyskoy istorii RAN, Moscow, pp. 66–68. (In Russian).

Savel’yev P. S. (1847), Mukhammedanskaya numizmatika v otnoshenii k russkoy istorii, Saint Petersburg. (In Russian).

Tortika A. A. (2006), Severo-Zapadnaya Khazariya v kontekste istorii Vostochnoy Yevropy, Khar’kovskaya gosudarstvennaya akademiya kul’tury, Kharkiv. (In Russian).

Tortika O. O. (2007), Alano-bolhars’ke naselennya Pivnichno-Zakhidnoyi Khozariyi v etnosotsial’nomu ta heopolitychnomu prostori Pivdnya Skhidnoyi Yevropy, Avtoref. dys. ... doktora ist. nauk, Kharkiv. (In Ukrainian).

Tumanskiy A. (1914), “Burtas i Berdas”, in Izvestiya Tiflisskikh Vysshikh zhenskikh kursov, Book 1, Issue 1, Tbilisi, pp. 94–96. (In Russian).

Khvol’son D. A. (1869), Izvestiya o khazarakh, burtasakh, bolgarakh, mad’yarakh, slavyanakh i rusakh Abu-Ali Akhmeda Ben Omar ibn-Dasta, Saint Petersburg. (In Russian).

Khudud al-‘Alem. Rukopis’ Tumanskogo s vvedeniyem i ukazatelem V. V. Bartol’da (1930), Izd-vo Akad. nauk SSSR, Leningrad. (In Russian).

Dunlop D. M. (1954), The history of the Jewish Khazars, 2 ed., Prinston Univer. Press, New York.

Al-Istakhri (1927), Kitab al-masalik va al-mamalik, Biblioteka Geographicorum Arabicorum, M. J. de Goeje (ed.), Vol. I, Edicio secunda, E. J. Brill, Lugduni-Batavorum. (In Arabic).

Marquart J. (1903), Osteuropäische und ostasiatische Streifzüge, Dieterich’sche Verlagsbuchhandlung, T. Weicher, Leipzig.

Minorsky V. (1937), Hudud al-‘Alam. The regions of the World, The University Press, London and Oxford.

Minorsky V. (1942), Shafar al-Zaman Tahir Marvazi: on China, the Turks and India, Royal Asiatic Society, London.

Pritsak O. (1976), The Pečenegs. A Case of Social and Economic transformation, Harvard Ukrainian Research Institute, Harvard University, Cambridge, Mass.

Pritsak O. (1981), “Orientierung und Farbsymbolik. Zu den Farbenbezeichnungen in den altaischen Völkernamen”, in Pritsak O., Studies in Medieval Eurasian History, Pt. 1, Variorum Reprints, London, pp. 376–383. https://doi.org/10.7788/saeculum.1954.5.jg.376

Steingass F. (1998), A Comprehensive Persian-English Dictionary, Librairie du Liban Publishers, Beirut.

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають

1 2 3 4 > >>