Соціальне служіння послідовників ISKCON під час війни в контексті культурної ідентичності

Анотація

Стаття покликана продемонструвати прямий зв’язок соціального служіння в рамках українського ISKCON із релігійною ідентичністю, адже для прихильників ISKCON служіння поза храмом здебільшого не є просто благодійністю, а виконує релігійну мету. Це означає, що позбавлення благодійної діяльності релігійних атрибутів може свідчити про поступову втрату релігійної ідентичності й заміну її на ідеологічну ідентифікацію в контексті російсько-української війни. У цьому зв’язку була проаналізована благодійна діяльність ISKCON в Україні й на окупованих Росією українських територіях. Зроблено висновок, що представники українського ISKCON не втратили свою релігійну ідентичність, тимчасом як у середовищі Товариства на окупованих територіях спостерігаються тенденції до кризи релігійної ідентичності.

Для розуміння природи релігійної ідентичності українських вайшнавів у її співвіднесеності з національною ідентичністю було введено нове поняття – “вектор культурної свідомості”. Як у національній, так і в т. зв. “універсалістській” ідентичності можна виділити два вектори культурної свідомості – інтровертний та екстравертний. У першій інтровертний вектор може сприяти мобілізації суспільства перед зовнішньою загрозою, а може призвести до культурної ізоляції, що неминуче веде до її збідніння і втрати привабливості навіть для її носіїв. Екстравертний вектор національної ідентичності сприяє міжкультурному спілкуванню. В “універсалістській” ідентичності, тобто в тій, яка спрямована насамперед на універсальну, а не національну культуру, інтровертний вектор культурної свідомості означатиме абсолютизацію культури, яка вважається універсальною, – це веде до знецінення національних культур і заперечення цінності культурного розмаїття, а також до релігійного ескапізму – втечі від світу у власне внутрішнє релігійне життя. Тимчасом екстравертний вектор передбачає здатність бачити цінність інших культур і культурного розмаїття з позиції тієї чи іншої культурної традиції, у цьому разі з позиції вайшнавської (ведичної) культури. Для українських вайшнавів, які мають радше “універсалістську” ідентичність, характерний екстравертний вектор культурної свідомості – вони сприймають вайшнавську культуру в універсалістському сенсі, тобто як таку, що має значущість для світу загалом, а не тільки для Індії. Відповідно, українська культура для них теж не позбавлена цінності, вона лише поступається у своїй значимості універсальній вайшнавській.

Активність благодійної місії “Їжа життя” демонструє дуже потужну тенденцію згідно з екстравертним вектором універсалістської культурної свідомості. Попри те що місія не ставить місіонерських завдань і не проповідує релігію, свою участь у її діяльності послідовники ISKCON сприймають одночасно і як релігійний, і як громадянський обов’язок, зберігаючи під час його виконання всі ознаки власної релігійної ідентичності. Однак у Товаристві ще немає чітких відповідей, наскільки треба поширювати благодійну діяльність на військових і відверто підтримувати військову боротьбу проти зовнішньої агресії. Можна спостерігати загальну тенденцію поступового зростання використання української мови й уваги до української культури, підтримки українських військових й участі в захисті своєї країни від російської агресії.