МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ АРАБО-ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ОСМАНСЬКОЇ ЕПОХИ

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  Ю. І. Петрова

Анотація

Стаття присвячена аналізу типових лінгвістичних рис арабо-християнських рукописів, створених пізньою середньоарабською мовою (САМ), яку автори-християни застосовували як літературне койне своєї епохи, в тому числі в сакральних текстах. Дослідження базується на рукописних джерелах XVII–XVIII ст. – чотирьох списках пам’ятки “Подорож патріарха Макарія Антіохійського” (паризькому, лондонському, петербурзькому та київському), автором якої є архідиякон Павло Алеппський, і текстах молитов арабського Псалтиря (рукопис А 187 Інституту сходознавства РАН). За результатами дослідження рукописів можна виділити три основні тенденції, типові для цього мовного варіанта: діалектизми, гіперкорекція та гібридні форми. Ці риси спостерігаються на всіх мовних рівнях, і САМ як специфічний мовний варіант постає з їхньої комбінації протягом тексту. Лексика християнської САМ османської епохи зазнала значного впливу інших мов, передусім грецької та турецької. Характерною особливістю рукописних текстів САМ є широка варіативність та непередбаченість представлених у них мовних форм, коли класичний і діалектний варіанти співіснують у межах однієї фрази або навіть слова. Дослідження мовних особливостей арабо-християнської літератури османського періоду становить перспективний напрям і може пролити світло на проблему стандартизації сучасних варіантів арабської мови.

Як цитувати

Петрова, Ю. І. (2015). МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ АРАБО-ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ОСМАНСЬКОЇ ЕПОХИ. Східний світ, (3 (88), 49-60. https://doi.org/10.15407/orientw2015.03.049
Переглядів статті: 105 | Завантажень PDF: 44

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова
Посилання

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають