Орієнталізм у дослідженні східних філософій (ХІХ – 1 пол. ХХ ст.)

Анотація

Увазі читача запропоновано рецензію на колективну монографію «“Орієнталістська парадигма” у дослідженні східних філософій. ХІХ – перша половина ХХ ст.», яка вийшла у видавництві “Наукова думка” у 2023 році.

У незалежній Україні запит на дослідження “орієнталізму” в класичному сенсі, запропонованому Е. Саїдом, був очікувано пов’язаний з постколоніальними студіями на власному, українському, матеріалі. Західні колоніальні упередження щодо “Іншого” на Сході відтворювалися щодо України, але глядач був не на Заході, а насамперед у Росії та Польщі. Сусіди романтизували й екзотизували Україну, надаючи їй та її жителям рис “фемінності”, “емоційності”, “екзотичності” та “еротичності”. Отже, особливістю українських орієнталістських досліджень є їхня обґрунтована “україноцентричність” і постколоніальність, коли предметом дослідження є орієнталізм українців чи орієнталізм щодо українців. Ще однією особливістю є те, що літературознавство є піонером у таких дослідженнях. На цьому тлі колективна монографія в рамках історії філософії про орієнталізм у дослідженнях східних філософій на Заході видається новаторською й такою, що суттєво збагачує ще одну нішу в українській науці – дослідження взаємодії “Захід – Схід” у неукраїнському просторі. Також особливістю монографії є те, що вона не акцентує постколоніальний аспект орієнталізму, а розкриває різні грані інтелектуальної та філософської взаємодії Сходу і Заходу, роблячи свій внесок у мозаїку українських досліджень орієнталізму.

Колективна монографія присвячена орієнталізму в дослідженні філософій чотирьох цивілізацій – мусульманської (із суфізмом), китайської, індійської та єврейської.