Філософія і культура наукової роботи в Японії: міфи та реалії
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
У самооцінці досягнень сучасної японської науки зустрічаються дві протилежні філософські позиції – глибоке шанування національного японського духу і перейнята в Заходу критична настанова, спрямована на виявлення власних недоліків. З’ясовано, що ці дві позиції знаходять своє примирення в культурі невпинного самовдосконалення науковців у напрямі культури наукових досліджень та культури взаємодії науковців, державних інституцій та громадських ініціатив. Наукову освіту й наукову комунікацію розглянуто як два ключових поняття, які характеризують спосіб державного та суспільного управління наукою в Японії і виражають суть японської культури наукової роботи. Виявлено, що в науковій освіті в Японії долається міф про закритість японської науки, а в науковій комунікації в Японії долається міф про жорсткий державний контроль над розвитком науки. Також на зміну переважно директивному способу державного управління розвитком науки приходить мультипарадигмальна культура управління наукою, яка включає в себе, окрім державного замовлення, більш активну позицію науковців-дослідників, а також недержавні соціальні мережі поширення наукової інформації та інституалізацію просування науковцями своїх послань суспільству. Японські науковці доходять згоди, що science education у Японії має підвищити академічний рівень популяризації науки, science communication має ослабити вертикальну державну опіку за рахунок побудови додаткових горизонтальних наукових мереж і заохочення створення громадських інституцій підтримки науки, а Japanese spirit має стати не перешкодою до міжнародної комунікації, а світовим брендом японської науки, що потребує ширшого включення японської науки в англомовну наукову комунікацію. Визначено, що філософія нелінійності і розмаїття постає як нова основа культури наукової роботи в Японії.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
багатопарадигмальна культура управління наукою; культура наукової роботи; міфи; наукова комунікація; наукова освіта; сучасна японська наука; філософія нелінійності та різноманітності
Graupe S. (2006), “The Locus of Science and Its Place in Japanese Culture: Nishida on the Relationship of Science and Culture”, in Heisig J. W. (ed.), Frontiers in Japanese Philosophy, Vol. 1, Nanzan Institute for Religion & Culture, Nagoya, pp. 69–98.
Huh D. (2023), “Politicizing ‘Learning by Doing’: Shiono Naomichi and the Cultivation of the ‘Japanese Spirit’ in Primary and Secondary Science Education in Japan from 1931–1958”, Science & Education, pp. 1–25. DOI: https://doi.org/10.1007/s11191-023-00472-1
Ikarashi A. (2023), “Japanese research is no longer world class – here’s why”, Nature, Vol. 623 (7985), pp. 14–16. DOI: https://doi.org/10.1038/d41586-023-03290-1
Isozaki T. (2022), “A Historical Perspective of Science Education in Japan: Which Way is it Headed in the Future?”, Asia Pacific Journal of Educators and Education, Vol. 37, No. 2, pp. 167–184. DOI: https://doi.org/10.21315/apjee2022.37.2.8
Isozaki T. (2018), “Science teacher education in Japan: past, present, and future”, Asia-Pacific Science Education, Vol. 4, Issue 10, pp. 1–14. DOI: https://doi.org/10.1186/s41029-018-0027-2
Johnson C. (1982), MITI and the Japanese Miracle: The Growth of Industrial Policy, 1925–1975, Stanford University Press, Stanford. https://doi.org/10.1515/9780804765602
Kitaro N. (2023), “Doslidzhennia blaha. Chastyna I, hlava 2–4. Pereklad z yaponskoi, vstupna stattia ta komentari S. V. Kapranova”, Shìdnij svìt, No. 3, pp. 179–195. (In Ukrainian). DOI: https://doi.org/10.15407/orientw2023.03.179
Koso A. (2021), “The press club as indicator of science medialization: How Japanese research organizations adapt to domestic media conventions”, Public Understanding of Science, Vol. 30, Issue 2, pp. 139–152. DOI: https://doi.org/10.1177/0963662520972269
Koso A. and Alvarez A. (2018), “The land of rising science communication: The first Japan Scicom Forum”, Journal of Science Communication, Vol. 17, Issue 03, pp. 1–5. DOI: https://doi.org/10.22323/2.17030601
Kubalskyi O. (2023), “The image of science in a socially turbulent society”, Synesis, Vol. 15, No. 3, pp. 471–482, available at: https://seer.ucp.br/seer/index.php/synesis/article/view/2712 (accessed April 15, 2024).
Kubalskyi O. and Boichenko M. (2024), “The Culture of Scientific Work: Philosophy and Experience of the Republic of Korea”, Shìdnij svìt, No. 1, pp. 191–198. DOI: https://doi.org/10.15407/orientw2024.01.191
Liu Q. and Takahashi N. (2021), “Career perspective: Motivation of Chinese employees graduating from Chinese universities and working for Japanese companies”, Annals of Business Administrative Science, Vol. 20, pp. 63–78. DOI: https://doi.org/10.7880/abas.0210213a
Low M. (2009), “The History of Japanese Science: Recent Developments”, East Asian Science, Technology and Society: An International Journal, Vol. 3, Issue 4, pp. 519–524. DOI: https://doi.org/10.1215/s12280-009-9111-8
Miyamoto Y. and Ryff C. D. (2022), “Culture and Health: Recent Developments and Future Directions”, Japanese Psychological Research, Vol. 64, Issue 2, Special Issue: Culture and Health, pp. 90–108. DOI: https://doi.org/10.1111/jpr.12378
Murayama T. (2023), “Japan slides to record low 13th in most-cited science papers”, The Asahi Shimbun, August 9, 2023, available at: https://www.asahi.com/ajw/articles/14977820 (accessed April 19, 2024).
NISTEP (2024), National Institute of Science and Technology Policy official site, available at: https://www.nistep.go.jp/en/?page_id=1730 (accessed April 19, 2024).
North D. C., Wallis J. J. and Weingast B. R. (2009), Violence and Social Orders: A Conceptual Framework for Interpreting Recorded Human History, Cambridge University Press, Cambridge. DOI: https://doi.org/10.1017/CBO9780511575839
Oda M. (1998), “Maintaining science culture in Japan”, Nature, Vol. 391, 431. DOI: https://doi.org/10.1038/35011
Ogawa M. (1998), “A Cultural History of Science Education in Japan: an Epic Description”, in Cobern W. W. (ed.), Socio-Cultural Perspectives on Science Education, Science & Technology Education Library, Vol. 4, Springer, Dordrecht, pp. 139–161. DOI: https://doi.org/10.1007/978-94-011-5224-2_8
Shimada T. (2023), “Japanese Context of the ‘Good Manners’ of the Legates of the Tensho Embassy in Italy (1585): The Buke Kojitsu , the Ise, and Kyūshū”, Annali di Ca’ Foscari. Serie orientale, Vol. 59, pp. 561–583. DOI: https://doi.org/10.30687/AnnOr/2385-3042/2023/01/021
Takahashi N. (2015), “Japanese Work Ethic and Culture”, Annals of Business Administrative Science, Vol. 14, pp. 261–278. DOI: https://doi.org/10.7880/abas.14.261
Takahashi N. (2020), “Simulation and organizational studies in Japan”, Annals of Business Administrative Science, Vol. 19, pp. 1–21. DOI: https://doi.org/10.7880/abas.0200227a
Watanabe M. and Kudo M. (2020), “Japan: Western science and Japanese culture”, in Gascoigne T., Schiele B., Leach J., Riedlinger M., with Lewenstein B. V., Massarani L. and Broks P. (eds), Communicating Science: A Global Perspective, Third edition, Australian National University Press, Canberra, pp. 521–538. DOI: https://doi.org:/10.22459/CS.2020.22
Zinchenko V. and Boichenko M. (2022), “Buddhist economics as a return to a rational model of economic management”, The Journal of Philosophical Economics: Reflections on Economic and Social Issues, Vol. XV, Issue 1, pp. 227–244. DOI: https://doi.org/10.46298/jpe.10032
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.