АЛАНИ І МАСКУТИ НА ЗАХІДНОМУ УЗБЕРЕЖЖІ КАСПІЙСЬКОГО МОРЯ: ПРОБЛЕМА ЕТНІЧНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
Серед народів Західного Прикаспію найменш вивченими залишаються маскути й алани. На думку багатьох сучасних дослідників, маскути часів раннього Середньовіччя – це нащадки масагетів часів Античності в Середній Азії, про яких згадував Геродот. Згодом під час переселення сарматських племен у IV–III ст. до н. е. вони опинилися в степах Східної Європи. Вже на початку нової ери масагети стали активними учасниками подій, але за межами Центральної Азії, що було пов’язано з експансією аланів. У перші століття нової ери масагети у складі аланської орди переселилися на Захід, внаслідок чого частина з них опинилася на Східному Кавказі. Тому зрозуміло, чому античні автори ставили знак рівності між масагетами й аланами.
Проте за часів раннього Середньовіччя в письмових джерелах вірменського походження як жителі Східного Кавказу були представлені не алани, а масагети, більш відомі як маскути. Виходячи з того, що ще з часів пізньої Античності масагети (маскути) ототожнювалися з аланами, є сенс вважати маскутами тих аланів, які проживали за часів раннього Середньовіччя біля Дербентського проходу. Про присутність аланів у Дагестані в цей період можуть свідчити дані візантійських та мусульманських письмових джерел. Але згадки про маскутів тут відсутні. Це дає підстави вважати, що аланами вони називали маскутів.
Серед цих джерел варто особливо виділити інформацію з арабомовного твору “Таріх ал-Баб ва-Ширван”. Інформація про аланів міститься у фрагменті, який датовано періодом між 851 і 856 рр. Там ідеться про похід мусульманського полководця Буги проти аланів і хозар, яких він переміг і стягнув із них усіх джіз’ю (податок з монотеїстів). Проте добре відомо, що алани Центрального Передкавказзя стали християнами лише на початку Х ст. Усе це спонукає думати, що йдеться про тимчасове захоплення мусульманами Південного Дагестану, де монофізитське християнство пустило коріння вже в VII ст. Що стосується назви “алани”, то цілком можливо, що це місцеві маскути.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
алани, Дербент, масагети, маскути, монофізитське християнство, Таріх ал-Баб ва Ширван, Ширван
Абу Йусуф. Китаб ал-харадж // Надирадзе Л. И. Хрестоматия по истории Халифата. Москва, 1968.
Алемань А. Аланы в древних и средневековых письменных источниках. Москва, 2003.
Аммиан Марцелин. История. Кн. 31 / Пер. с лат. Ю. А. Кулаковского // Вестник древней истории, 1949, № 3.
Артамонов М. И. История хазар. Ленинград, 1962.
Артамонов М. И. История хазар. Санкт-Петербург, 2001.
Бат-Йеор. Зимми: евреи и христиане под властью ислама. Т. 1–2. Иерусалим, 1991.
Гадло А. В. Этническая история Северного Кавказа IV–X вв. Ленинград, 1979.
Гевонд В. История халифов. Санкт-Петербург, 1862.
Геродот. Історія в дев’яти книгах / Пер. А. О. Білецького. Київ, 1993.
Голб Н., Прицак О. Хазарско-еврейские документы Х века. Москва – Иерусалим, 1997.
Егишэ. О Вардане и войне армянской / Пер. с древнеарм. И. А. Орбели. Ереван, 1971.
Заходер Б. Н. Каспийский свод сведений о Восточной Европе. Т. I. Горган и Поволжье в IX–X вв. Москва, 1962.
Калинина Т. М. Сведения ранних ученых Арабского халифата. Москва, 1988.
Кузнецов В. А. Очерки истории алан. Орджоникидзе, 1984.
Кулаковский Ю. А. Христианство у алан // Византийский временник. Т. V. Вып. 1–2. Санкт-Петербург, 1898.
Латышев В. В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. – Помпоний Мела. Землеописание // Вестник древней истории, 1949, № 1.
Магомедов М. Г. Образование Хазарского каганата. Москва, 1983.
Менандр. Продолжение истории Агафиевой // Византийские историки / Пер. с греч. С. Дестуниса. Санкт-Петербург, 1860.
Минорский В. Ф. История Ширвана и Дербента X–XI вв. Москва, 1963.
Мовсэс Калакатуаци. История страны Алуанк / Пер. Ш. В. Смбатяна. Ереван, 1984.
Моисей Хоренский. История Армении / Пер. с древнеарм. Н. О. Эмина. Москва, 1858.
Новосельцев А. П. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа. Москва, 1990.
Патканов К. Из нового списка географии, приписываемой Моисею Хоренскому // Журнал министерства народного просвещения, 1883, ч. CCXXVI.
Перевалов С. М. Александровы ворота: первые века легенды // Древнейшие государства Восточной Европы: 2003 год. Мнимые реальности в античных и средневековых текстах. Москва, 2005.
Прокопий из Кесарии. Война с готами / Пер. с греч. С. П. Кондратьева. Москва, 1959.
Пьянков И. В. Массагеты Геродота // Вестник древней истории, 1975, № 2.
Страбон. География в 17-ти книгах. Москва, 1964.
Таріх ал-Баб ва Ширван // Минорский В. Ф. История Ширвана и Дербенда X–XI вв. Москва, 1963.
Фавстос Бузанд. История Армении / Пер. М. А. Геворгяна. Ереван, 1953.
Fickner G. Das Erirhanios-Kloster in Kerasus und der Metropolit Alaniens // Byzantinich-Neugriechisehe Jahibűcher. Bd. III. Berlin, 1922.
REFERENCES
Abu Yusuf (1968), “Kitab al-kharadzh”, in Nadiradze L. I., Khrestomatiya po istorii Khalifata, Izd-vo Mosk. un-ta, Moscow, pp. 16–52. (In Russian).
Aleman’ A. (2003), Alany v drevnikh i srednevekovykh pis’mennykh istochnikakh, Menedger, Moscow. (In Russian).
Ammian Martselin (1949), “ ‘Istoriya’, Kn. 31, Per. s lat. Yu. A. Kulakovskogo”, Vestnik drevney istorii, No. 3, pp. 304–305. (In Russian).
Artamonov M. I. (1962), Istoriya khazar, GE, Leningrad. (In Russian).
Artamonov M. I. (2001), Istoriya khazar, Lan’, Saint Petersburg. (In Russian).
Bat-Yyeor (1991), Zimmi: Evrei i khristiane pod vlast’yu islama, Vol. 1–2, Jerusalem. (In Russian).
Gadlo A. V. (1979), Etnicheskaya istoriya Severnogo Kavkaza IV–X vv., Nauka, Leningrad. (In Russian).
Gevond V. (1862), Istoriya khalifov, Saint Petersburg. (In Russian).
Herodot (1993), Istoriya v dev”yaty knyhakh, Transl. by A. O. Bilets’kyy, Kyiv. (In Ukrainian).
Golb N. and Pritsak O. (1997), Khazarsko-evreyskiye dokumenty X veka, Gesharim, Moscow and Jerusalem. (In Russian).
Egishe (1971), O Vardane i voyne armyanskoy, Transl. from Old Armenian by I. A. Orbeli, AN Ar. SSR, Yerevan. (In Russian).
Zakhoder B. N. (1962), Kaspiyskiy svod svedeniy o Vostochnoy Evrope, Vol. I: Gorgan i Povolzh’ye v IX–X vv., AN SSSR, Moscow. (In Russian).
Kalinina T. M. (1988), Svedeniya rannikh uchenykh Arabskogo khalifata, Nauka, Moscow. (In Russian).
Kuznetsov V. A. (1984), Ocherki istorii alan, Ir, Ordzhonikidze. (In Russian).
Kulakovskiy Yu. A. (1898), “Khristianstvo u alan”, in Vizantiyskiy vremennik, Vol. V, Issue 1–2, Saint Petersburg, p. 1–18. (In Russian).
Latyshev V. V. (1949), “Izvestiya drevnikh pisateley o Skifii i Kavkaze. – Pomponiy Mela. Zemleopisaniye”, Vestnik drevney istorii, No. 1, pp. 185–293. (In Russian).
Magomedov M. G. (1983), Obrazovaniye Khazarskogo kaganata, Nauka, Moscow. (In Russian).
Menandr (1860), “Prodolzheniye istorii Agafiyevoy”, in Vizantiyskiye istoriki, Transl. from Greek by S. Destunis, Saint Petersburg. (In Russian).
Minorskiy V. F. (1963), Istoriya Shirvana i Derbenda X–XI vv., Izd. vost. lit., Moscow. (In Russian).
Movses Kalakantuatsi (1984), Istoriya strany Aluank, Transl. by Sh. V. Smbatyan, AN Ar. SSR, Yerevan. (In Russian).
Moisey Khorenskiy (1858), Istoriya Armenii, Transl. from Old Armenian by N. O. Emin, Moscow. (In Russian).
Novosel’tsev A. P. (1990), Khazarskoye gosudarstvo i ego rol’ v istorii Vostochnoy Evropy i Kavkaza, Nauka, Moscow. (In Russian).
Patkanov K. (1883), “Iz novogo spiska geografii, pripisyvayemoy Moiseyu Khorenskomu”, in Zhurnal ministerstva narodnogo prosveshcheniya, Part CCXXVI, pp. 21–32. (In Russian).
Perevalov S. M. (2005), “Aleksandrovy vorota: pervyye veka legendy”, in Drevneyshiye gosudarstva Vostochnoy Evropy: 2003 god, Mnimyye real’nosti v antichnykh i srednevekovykh tekstakh, RAN, Moscow, pp. 171–180. (In Russian).
Prokopiy iz Kesarii (1959), Voyna s gotami, Transl. from Greek by S. P. Kondrat’yev, AN SSSR, Moscow. (In Russian).
P’yankov I. V. (1975), “Massagety Gerodota”, in Vestnik drevney istorii, No. 2, pp. 46–70. (In Russian).
Strabon (1964), Geografiya v 17-ti knigak, Nauka, Moscow. (In Russian).
“Tarikh al-Bab va Sharvān” (1963), in Minorskiy V. F., Istoriya Shirvana i Derbenda X–XI vv., Izd. vost. lit., Moscow, pp. 1–34. (In Arabian).
Favstos Buzand (1953), Istoriya Armenii, Transl. from Old Armenian by M. A. Gevorgyan, Izd-vo Akademii Nauk Armyanskoy SSR, Yerevan. (In Russian).
Fickner G. (1922), “Das Erirhanios-Kloster in Kerasus und der Metropolit Alaniens”, Byzantinich-Neugriechisehe Jahibűcher, Bd. III, Berlin. (In Germany).
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.