СІМ’Я ГІЗОЛЬФІ: ПОСЕРЕДНИКИ В СЕРЕДНЬОВІЧНОМУ ЧОРНОМОРСЬКОМУ ПРОСТОРІ

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  Є. О. Хвальков

Анотація

Ця стаття присвячена родині Гізольфі і наслідкам генуезької колонізації Причорноморського регіону. Стаття акцентує складні ідентичності, які виникли там в результаті більш ніж двох століть генуезької присутності. Гізольфі були генуезьким патриціанським кланом, інтегрованим як в життя генуезьких причорноморських колоній, так і в середовище місцевої черкеської та зіхської знаті. Протягом пізнього Середньовіччя та Раннього Нового часу Гізольфі відігравали значну роль у Східній Європі, в тому числі і за межами Генуезької Газарії, злившись із місцевою черкеської знаттю і досить успішно граючи на подвійних ідентичностях. Один із представників цієї сім’ї в регіоні, Заккарія Гізольфі, вживав заходів для протидії Османській загрозі, але пізніше почав розглядати можливість переїзду у Велике князівство Московське, де Іван III Васильович приймав християн із півдня, що втекли від османів. Заккарія Гізольфі вів переговори про умови своєї потенційної служби при дворі Івана III, але врешті-решт не зміг поїхати в Московію і осів на службі у кримських ханів. Ще цікавіше передбачуваний зв’язок між Заккарією і певними подіями в релігійному житті російських земель. Заккарія Гізольфі, князь Таманський, також відомий як Захарія Скара з вищезгаданого листування з Іваном III, ототожнювався деякими вченими з євреєм Схарією, засновником єресі жидовствуючих у Новгороді і Москві. Ця проблема викликає в історіографії жваві дискусії протягом десятиліть, і крапку в них досі не поставлено.

Як цитувати

Хвальков, Є. О. (2019). СІМ’Я ГІЗОЛЬФІ: ПОСЕРЕДНИКИ В СЕРЕДНЬОВІЧНОМУ ЧОРНОМОРСЬКОМУ ПРОСТОРІ. Східний світ, (3), 31-45. https://doi.org/10.15407/orientw2019.03.031
Переглядів статті: 19 | Завантажень PDF: 6

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова

Іван III Васильович, Генуя, Заккарія Гізольфі, Каффа, колонії, Кримське ханство, Матрега, черкеси, Чорне море

Посилання

Archivio di Stato di Genova, Sala 34, 590/1225, San Giorgio, Massaria Caffe 1231 (1423).

Archivio di Stato di Genova, Sala 34, 590/1225, San Giorgio, Massaria Caffe 1242 (1461).

Atti della Società Ligure di Storia Patria (1871), Vol. 8/1, Genoa.

Brun F. (1880), Chernomor’ye. Sbornik issledovaniy po istoricheskoy geografii Yuzhnoy Rossii, Odessa. (In Russian).

Brutzkus J. (1932), “Judaisierende”, in Jacob Klatzkin (Ed.), Encyclopaedia Judaica: Das Ju­dentum in Geschichte und Gegenwart, Bd. 9, Verlag Eschkol A.-G., Berlin, cols. 520–522.

Corpus inscriptionum medii aevi Liguriae (1978–1987), Vol. 1–3, Centro Storico, Genoa.

Dovnar-Zapol’skiy M. V. (1898), “Litovskiye upominki tatarskim ordam. Litovskiy skarb i ta­tarskiye ordy v 1502–1509 gg. Skarbovaya kniga Metriki Litovskoy 1502–1509 gg. (tekst)”, in Izvestiya Tavricheskoy Uchenoy Arkhivnoy Komissii, Vol. 28, Simferopol, pp. 1–91. (In Russian).

Florovskiy G. (1988), Puti russkogo bogosloviya, YMCA-PRESS, Paris. (In Russian).

Khoroshkevich A. L. (2001), Rus’ i Krym: Ot soyuza k protivostoyaniyu. Konets XV – nachalo XVI vv., Editorial URSS, Мoscow. (In Russian).

Khoulett Ya. R. (1993), “Svidetel’stvo arkhiyepiskopa Gennadiya o eresi ‘novgorodskikh ere­tikov zhidovskaya mudr”stvuyushchikh’”, in Trudy Otdela drevnerusskoy literatury Instituta russkoy literatury (Pushkinskogo Doma), Vol. 46, Dmitriy Bulanin, Saint Petersburg, pp. 53–73. (In Russian).

Kras P. (1998), Husyci w piętnastowiecznej Polsce, Towarzystwo naukowe katolickiego uni­wersytetu Lubelskiego, Lublin.

Likhachev D. S. (1973), Razvitiye russkoy literatury X–XVII vekov. Epokhi i stili, Nauka, Le-ningrad. (In Russian).

Le Khanat de Crimée dans les Archives du musée du palais de Topkapi (1978), École des hautes études en sciences socials, Mouton, Paris, La Haye.

Löwe R. (1896), Die Reste der Germanen am Schwarzen Meere, Halle.

de Michelis C. G. (1993), La Valdesia di Novgorod, Claudiana, Torino.

Moskovskaya politicheskaya literatura XVI veka (1914), M. Kovalensky (Ed.), Tipo-lit. Ener-giya, Мoscow. (In Russian).

Panov I. (1877), “Eres’ zhidovstvuyushchikh”, in Zhurnal ministerstva narodnogo prosvesh­cheniya, Vol. 189/2, Saint Petersburg, No. 1, pp. 1–40; No. 2, pp. 253–295; No. 3, pp. 1–59. (In Russian).

“Poslaniye inoka Savvy na zhidov i na eretiki” (1902), in Chteniya v Obshchestve istorii i drevnostey rossiyskikh, Book 3, Part 2, Moscow, pp. 1–94. (In Russian).

Sbornik Imperatorskogo Russkogo Istoricheskogo Obshchestva (1884), Vol. 41, Saint Peters­burg. (In Russian).

Taube M. (1995), “The Kievan Jew Zechariah and the Astronomical Works of the Judaizers”, in W. Moskovich et al. (Eds.), Jews and Slavs, Vol. 3, Hebrew University, Jerusalem, pp. 168–198.

Taube M. (2005), “The Fifteenth-Century Ruthenian Translations from Hebrew and the Here­sy of the Judaizers: Is there a Connection?”, in V. V. Ivanov and Julia Verkholantseva (Eds.), Speculum Slaviae Orientalis: Muscovy, Ruthenia and Lithuania in the Late Middle Ages, OGI, Moscow, pp. 185–208.

Taube M. (2010), “Transmission of Scientific Texts in 15th-Century Eastern Knaan”, Aleph: Historical Studies in Science and Judaism, Vol. 10, No. 2, Indiana University Press, Bloomington, IN, pp. 315–353. https://doi.org/10.2979/ale.2010.10.2.314

Tyszkiewicz J. (1989), Tatarzy na Litwie i w Polsce. Studia z dziejow XIII–XVIII w., Państwowe Wydawn. Nauk., Warsaw.

REFERENCES

Archivio di Stato di Genova, Sala 34, 590/1225, San Giorgio, Massaria Caffe 1231 (1423).

Archivio di Stato di Genova, Sala 34, 590/1225, San Giorgio, Massaria Caffe 1242 (1461).

Atti della Società Ligure di Storia Patria (1871), Vol. 8/1, Genoa.

Brun F. (1880), Chernomor’ye. Sbornik issledovaniy po istoricheskoy geografii Yuzhnoy Rossii, Odessa. (In Russian).

Brutzkus J. (1932), “Judaisierende”, in Jacob Klatzkin (Ed.), Encyclopaedia Judaica: Das Ju­dentum in Geschichte und Gegenwart, Bd. 9, Verlag Eschkol A.-G., Berlin, cols. 520–522.

Corpus inscriptionum medii aevi Liguriae (1978–1987), Vol. 1–3, Centro Storico, Genoa.

Dovnar-Zapol’skiy M. V. (1898), “Litovskiye upominki tatarskim ordam. Litovskiy skarb i ta­tarskiye ordy v 1502–1509 gg. Skarbovaya kniga Metriki Litovskoy 1502–1509 gg. (tekst)”, in Izvestiya Tavricheskoy Uchenoy Arkhivnoy Komissii, Vol. 28, Simferopol, pp. 1–91. (In Russian).

Florovskiy G. (1988), Puti russkogo bogosloviya, YMCA-PRESS, Paris. (In Russian).

Khoroshkevich A. L. (2001), Rus’ i Krym: Ot soyuza k protivostoyaniyu. Konets XV – nachalo XVI vv., Editorial URSS, Мoscow. (In Russian).

Khoulett Ya. R. (1993), “Svidetel’stvo arkhiyepiskopa Gennadiya o eresi ‘novgorodskikh ere­tikov zhidovskaya mudr”stvuyushchikh’”, in Trudy Otdela drevnerusskoy literatury Instituta russkoy literatury (Pushkinskogo Doma), Vol. 46, Dmitriy Bulanin, Saint Petersburg, pp. 53–73. (In Russian).

Kras P. (1998), Husyci w piętnastowiecznej Polsce, Towarzystwo naukowe katolickiego uni­wersytetu Lubelskiego, Lublin.

Likhachev D. S. (1973), Razvitiye russkoy literatury X–XVII vekov. Epokhi i stili, Nauka, Le-ningrad. (In Russian).

Le Khanat de Crimée dans les Archives du musée du palais de Topkapi (1978), École des hautes études en sciences socials, Mouton, Paris, La Haye.

Löwe R. (1896), Die Reste der Germanen am Schwarzen Meere, Halle.

de Michelis C. G. (1993), La Valdesia di Novgorod, Claudiana, Torino.

Moskovskaya politicheskaya literatura XVI veka (1914), M. Kovalensky (Ed.), Tipo-lit. Ener-giya, Мoscow. (In Russian).

Panov I. (1877), “Eres’ zhidovstvuyushchikh”, in Zhurnal ministerstva narodnogo prosvesh­cheniya, Vol. 189/2, Saint Petersburg, No. 1, pp. 1–40; No. 2, pp. 253–295; No. 3, pp. 1–59. (In Russian).

“Poslaniye inoka Savvy na zhidov i na eretiki” (1902), in Chteniya v Obshchestve istorii i drevnostey rossiyskikh, Book 3, Part 2, Moscow, pp. 1–94. (In Russian).

Sbornik Imperatorskogo Russkogo Istoricheskogo Obshchestva (1884), Vol. 41, Saint Peters­burg. (In Russian).

Taube M. (1995), “The Kievan Jew Zechariah and the Astronomical Works of the Judaizers”, in W. Moskovich et al. (Eds.), Jews and Slavs, Vol. 3, Hebrew University, Jerusalem, pp. 168–198.

Taube M. (2005), “The Fifteenth-Century Ruthenian Translations from Hebrew and the Here­sy of the Judaizers: Is there a Connection?”, in V. V. Ivanov and Julia Verkholantseva (Eds.), Speculum Slaviae Orientalis: Muscovy, Ruthenia and Lithuania in the Late Middle Ages, OGI, Moscow, pp. 185–208.

Taube M. (2010), “Transmission of Scientific Texts in 15th-Century Eastern Knaan”, Aleph: Historical Studies in Science and Judaism, Vol. 10, No. 2, Indiana University Press, Bloomington, IN, pp. 315–353. https://doi.org/10.2979/ale.2010.10.2.314

Tyszkiewicz J. (1989), Tatarzy na Litwie i w Polsce. Studia z dziejow XIII–XVIII w., Państwowe Wydawn. Nauk., Warsaw.