A NOTARY ARRIVES TO TANA: VENETIAN NOTARIES IN THE OVERSEAS COLONIES IN THE FIFTEENTH CENTURY

Анотація

Ця стаття присвячена долям двох нотаріусів, Нікколо ді Варсіса і Бенедетто ді Смерітіса, які служили в 1430-х рр. у Венеціанській колонії в Тані (нині Азов), розташованій у гирлі річки Дон, де вона впадає в Азовське море. У цій статті автор встановив на підставі нотаріальних документів хронологію прибуття і від’їзду наших двох нотаріусів разом з хронологією прибуття і від’їзду відповідних консулів. Далі, ґрунтуючись на самоідентифікації нотаріусів, автор зробив висновок про те, що самохарактеристика нотаріуса і, в більш широкому сенсі, будь-якої особи в нотаріальних справах значно різниться, і немає ніяких підстав бачити будь-який чіткий зв’язок між формулою і юридичним статусом особи. Imbreviaturae нотаріальних документів, складених нотаріусами Нікколо ді Варсісом і Бенедетто ді Смерітісом в основному, хоча і з деякими винятками, в Тані з 1430 по 1440 рік, зберігаються в Archivio di Stato di Venezia, в розділах Notarili Testamenti і Cancelleria Inferior, Notai. Після смерті або припинення діяльності державних нотаріусів Cancelleria Inferior отримували ці imbreviaturae. Акти Варсіса і Смерітіса – єдині нотаріальні документи Венеціанського походження, що прийшли до нас з Тани в 1430-х рр. Вступивши в нотаріальну колегію, венеціанські нотаріуси не завжди могли знайти собі місце у Венеції і вирушали практикувати за кордон, часто поєднуючи свою роботу з іншими посадами, найчастіше з духовними чинами, а потім поверталися додому. У заморських колоніях функції і обов’язки нотаріуса були набагато ширше, ніж в метрополії, – вони включали в себе не тільки складання приватних нотаріальних актів, а й участь в управлінні колоніальною канцелярією і адміністрацією, складання офіційних документів куріальної канцелярії консула і т. д. Посада нотаріуса могла поєднуватися з іншими адміністративними і церковними посадами в колоніях. Нотаріуси на заморських венеціанських торгових станціях були одночасно священиками, і це часто можна бачити в Тані, оскільки вони могли поєднувати в одній особі ряд важливих функцій (канцлер курії консула, капелан, нотаріус). У Тані венеціанці компактно жили всередині громади, що визначало особливу роль нотаріусів, які виконували щодо них, крім того, обов’язки пастора. Одним з їхніх завдань було складання приватних нотаріальних актів для приватних осіб, хоча їхня діяльність в якості нотаріусів цим не обмежувалася, як це обговорюється в пропонованій статті.