ВЛАСНІ ІМЕНА СХІДНОГО ПОХОДЖЕННЯ В ОФІЦІЙНОМУ ДОКУМЕНТООБІГУ УКРАЇНИ
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
Предметом цієї розвідки є огляд загальних тенденцій у переданні засобами української мови власних назв східного походження й шляхів уникнення непорозумінь і зменшення труднощів, пов’язаних із цим питанням. Окремо стоїть питання сучасного правопису власних назв у документах державного зразка.
Найчастіше “проблемними” є власні назви, що зазнали таких впливів:
– запозичення з російської мови;
– російська традиція написання;
– зміна прізвищ за традицією (перехід чи повернення до “історичної” форми власних імен згідно з традиціями свого народу);
– транскрипція й транслітерація, – проблема пов’язана із записом графічними засобами різних мов, посилена відсутністю відповідних аналогій при переданні відповідних фонем та графем;
– відсутність прізвища в національній традиції, а отже постає проблема: як бути з використанням триелементної моделі запису в українських документах;
– наявність в особи декількох імен, а також невідмінюваність окремих складників повної форми власних іменувань в українській мові;
– відсутність відповідних фонем та графем в українській мові;
– наявність у мові-джерелі частин мови, відсутніх в українській (наприклад, артикля);
– традиції діловодства, типові помилки, коли при наявності двомовного документа, транскрипцію (транслітерацію) виконано з європейської мови.
Окремі проблеми із зазначеного кола питань стосуються не лише “далеких народів Сходу”, а й тих, що здавна проживають на території України.
Зокрема, архівні документи вказують нам на давність певних проблем у формі написання власних імен у документах. Питання вживання власних імен східного походження входило до кола інтересів академіка-сходознавця А. Ю. Кримського. Під час етнографічних досліджень з-поміж інших питань, що зацікавили вченого, були й прізвища та імена в арабів. Його записи, що залишилися в рукописах, засвідчують збір матеріалів та запис власних спостережень у цьому напрямку. Вчений прагнув їх зібрати та систематизувати і надалі, можливо, доопрацювати. З цією метою А. Кримський використовував специфічну систему транскрипції, яка є близькою до фонематичної, але іноді має риси фонетичної або практичної транскрипцій. Зазвичай практична транскрипція використовується для передачі одиниць мовлення однієї мови стандартними засобами іншої та цілком визначається графічною системою останньої і тому не має містити додаткових символів. У транскрипції, використаній А. Кримським, наявні спеціальні додаткові символи, але їхнє використання має факультативний та оказіональний характер. Можливо, це сталося тому, що практична транскрипція, з одного боку, має давати непідготовленому читачеві уявлення про звучання власних назв, а з другого – передавати їхнє звучання якомога ближче до оригінального, тому А. Ю. Кримський і непослідовно використовує додаткові символи. Вчений аналізує арабську класичну модель власних імен, яка поширилася на всі арабські країни, та її головні складники.
У межах нашого дослідження ми розглянули окремі конкретні приклади фамільно-іменних груп східного походження, які можуть правити ілюстративним матеріалом для окреслення ситуації в загальних рисах.
Станом на сьогодні можна констатувати, що, попри наявність певної кількості досліджень окремих аспектів східної ономастики, комплексні дослідження, які врахували б як проблему загалом, так і регіональну специфіку, практично відсутні. Так само відсутні й універсальні правила практичної транскрипції імен східного походження українською мовою.
Для розв’язання цієї проблеми необхідний комплексний підхід, який полягає в залученні фахівців з різних галузей знань до вироблення стандарту україномовної практичної транскрипції імен східного походження з метою впорядкування практики її використання в українському мовному просторі.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
відмінності у структурі фамільно-іменних груп різного походження, власні імена й географічні назви східного походження в українській мові, Практична транскрипція, регіональні й етноконфесійні особливості фамільно-іменних груп
Авидзба Л., Сихарулидзе Ж. К проблеме передачи имен собственных в переводах // Acta linguistica. Vol. 6, Issue 2. 2012.
[Алмазов Ю. Б.] Прізвища кавказьких народів в українській мові // Енкосайт. 27 марта 2012. URL: https://fam35.ucoz.ru/publ/prizvishha_kavkazkikh_narodiv_v_ukrajinskij_m. (дата звернення: 25.05.2020).
Бурба Д. В. Практична українська транскрипція власних назв та термінів мови гінді: відмінності від транскрипції санскриту // Східний світ, 2020, № 2. https://doi.org/10.15407/orientw2020.02.113
Вакуленко М. Наукові засади відтворення запозичених та іншомовних слів: інваріантна транскрипція і транслітерація // Вісник книжкової палати, 1999a, № 10.
Вакуленко М. Наукові засади відтворення запозичених та іншомовних слів: інваріантна транскрипція і транслітерація // Вісник книжкової палати, 1999b, № 11.
Гопанчук В. С. Сім’я, родинність, свояцтво: поняття та юридичне значення // Сімейне право України: Підручник. Київ, 2002.
Гудманян А. Г. Відтворення власних назв у перекладі: автореф. дис…д-ра філол. наук / Нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Київ, 2000.
Державний архів Київської області (далі – ДАКО). Ф. 1, оп. 116, спр. 777 “По ходатайству Сруль-Мойше Оржиха о выдаче ему Тальновской мещанской управой удостоверения о том, что “Оржих” и “Орзих” есть одно и то же лицо”. 24 июля 1909 г. – 19 сентября 1909 г.
ДАКО. Ф. 1, оп. 118, спр. 412 “По ходатайству Сахар-Бере Ушеренка об исправлении в посемейном списке имени отца его Шлема на Шлиома”. 11 января 1911 г. – 31 марта 1911 г.
ДАКО. Ф. 1, оп. 131, спр. 286 “Циркуляры о подписи получателя на заграничный паспорт и о полности и правильности переводов заграничных паспортов на французский и немецкий языки”. 1903 г.
Ермолович Д. И. Имена собственные на стыке языков и культур. Москва, 2001.
Зиндер Л. Р. Общая фонетика. Москва, 1979.
Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (далі – ІР НБУВ). Ф. І, спр. 25083 “Кримський А. Прислів’я записані в Бейруті 1897 р.”. Автограф чорнилами и карандашем. Девять тетрадей рукописных и четыре тетради напечатаны на машинке, 495 арк.
ІР НБУВ. Ф. Х, спр. 1060 “Корнилович Михайло. Родові прізвища у айсорських біженців на Україні”. Машинопис, 5 арк.
Клоустон В. А. Народні казки та вигадки, їх вандрівки та переміни / Пер. з англ. А. Кримського. Київ, 2009.
Кочерган М. П. Основи зіставного мовознавства. Київ, 2006.
Логачева В. К., Клышинский Э. С., Галактионов В. А. Современные методы практической транскрипции // Препринты ИПМ им. М. В. Келдыша, 2012, № 13. URL: http://library.keldysh.ru/preprint.asp?id=2012-13 (дата звернення: 25.05.2020).
Мусійчук В. А. Проблема передачі в’єтнамських власних назв українською мовою // Східний світ, 2010, № 3.
Посикалюк О. О. Право на транскрибований запис імені: аналіз норм законодавства та правозахисної практики // Університетські наукові записки, 2013, № 4 (48).
Практическая транскрипция фамильно-именных групп / Под ред. Р. С. Гиляревского. Москва, 2004.
Прізвища українські й неукраїнські (з різних джерел) // Хрестоматія з географії України: посібник для вчителя / Упоряд. П. О. Масляк. Київ, 1994.
Реформатский А. А. Введение в языковедение: Учебник для вузов. Москва, 1947.
Реформатский А. А. Практическая транскрипция иноязычных собственных имён // Известия АН СССР. Отделение языка и литературы. Т. 19. Вып. 6. Москва, 1960.
Сердюченко Г. П. Русская транскрипция для языков зарубежного Востока. Москва, 1967.
Системы личных имен у народов мира / Редкол.: Р. Ш. Джарылгасинова, М. В. Крюков, В. А. Никонов, А. М. Решетов. Москва, 1989.
Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. П. Власні імена людей: словник-довідник / За ред. В. М. Русанівського. 3-тє вид., випр. Київ, 2005.
Софінська І. Д. Право на ім’я в Україні: конституційно-правове регулювання // Часопис Київського університету права, 2014, № 1.
Стефанчук Р. Право на ім’я // Університетські наукові записки, 2005, № 1–2 (13–14).
Суперанская А. В. Теоретические основы практической транскрипции. Москва, 1978.
Сухотин А. М. О передаче иностранных географических названий // Вопросы географии и картографии. Сб. 1. Москва, 1935.
Хамрай О. О. Транскрипція й транслітерація арабомовних текстів: від діакритики до просодичних шаблонів // Східний світ, 2012, № 3. https://doi.org/10.15407/orientw2012.03.094
Хамрай О. О. Практична транскрипція іменних груп з теофорними компонентами арабського походження // Східний світ, 2015, № 4. https://doi.org/10.15407/orientw2015.04.078
Яворська Г. М. Запозичення зі східних мов в українському правописі (деякі зауваження до проблеми орфографічного вибору) // Східний світ, 1996, № 2.
Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. Ярцева В. Н. Москва, 1998.
REFERENCES
Avidzba L. and Sikharulidze Z. H. (2012), “K probleme peredachi imen sobstvennykh v perevodakh”, Acta linguistica, Vol. 6, Issue 2, рр. 115–122. (In Russian).
[Almazov Yu. B.] (2012), “Prizvyshcha kavkaz’kykh narodiv v ukrayins’kiy movi”, Enkosayt, March 27, available at: https://fam35.ucoz.ru/publ/prizvishha_kavkazkikh_narodiv_v_ukrajinskij_m. (accessed May 25, 2020). (In Ukrainian).
Burba D. V. (2020), “Praktychna ukrayins’ka transkryptsiya vlasnykh nazv ta terminiv movy hindi: vidminnosti vid transkryptsiyi sanskrytu”, Shìdnij svìt, No. 2, рp. 113–126. (In Ukrainian). https://doi.org/10.15407/orientw2020.02.113
Vakulenko M. (1999), “Naukovi zasady vidtvorennya zapozychenykh ta inshomovnykh sliv: invariantna transkryptsiya i transliteratsiya”, in Visnyk knyzhkovoyi palaty, No. 10, pp. 6–9. (In Ukrainian).
Vakulenko M. (1999), “Naukovi zasady vidtvorennya zapozychenykh ta inshomovnykh sliv: invariantna transkryptsiya i transliteratsiya”, in Visnyk knyzhkovoyi palaty, No. 11, pp. 15–18. (In Ukrainian).
Hopanchuk V. S. (2002), “Sim”ya, rodynnist’, svoyatstvo: ponyattya ta yurydychne znachennya”, in Hopanchuk V. S., Simeyne pravo Ukrayiny: Pidruchnyk, Istyna, Kyiv. (In Ukrainian).
Hudmanyan A. H. (2000), Vidtvorennya vlasnykh nazv u perekladi, Avtoref. dys…d-ra filol. nauk, Nats. un-t im. T. Shevchenka, Kyiv. (In Ukrainian).
Derzhavnyy arkhiv Kyyivs’koyi oblasti (DAKO) [State Archives of Kiev region], Fund 1, Inventory 116, File 777 “Po khodataystvu Srul’-Moyshe Orzhikha o vydache emu Tal’novskoy meshchanskoy upravoy udostovereniya o tom, chto ‘Orzhikh’ i ‘Orzіkh’ est’ odno i tozhe litso”. 24 iyulya 1909 g. – 19 sentyabrya 1909 g.
Derzhavnyy arkhiv Kyyivs’koyi oblasti (DAKO) [State Archives of Kiev region], Fund 1, Inventory 118, File 412 “Po khodataystvu Sakhar-Bere Usherenka ob ispravlenii v posemeynom spiske imeni ottsa ego Shlema na Shlioma”. 11 yanvarya 1911 g. – 31 marta 1911 g.
Derzhavnyy arkhiv Kyyivs’koyi oblasti (DAKO) [State Archives of Kiev region], Fund 1, Inventory 131, File 286 “Tsirkulyary o podpisi poluchatelya na zagranichnyy pasport i o polnosti i pravil’nosti perevodov zagranichnykh pasportov na frantsuzskiy i nemetskiy yazyki”. 1903 g.
Ermolovich D. I. (2001), Imena sobstvennyye na styke yazykov i kul’tur: zaimstvovaniye i peredacha imen sobstvennykh s tochki zreniya lingvistiki i teorii perevoda: s prilozheniyem pravil prakticheskoy transkriptsii imen s 23 inostrannykh yazykov, v tom chisle tablits slogovykh sootvetstviy dlya kitayskogo i yaponskogo yazykov, R. Valent, Moscow. (In Russian).
Zinder L. R. (1979), Obshchaya fonetika, Vysshaya shkola, Moscow. (In Russian).
Instytut rukopysu Natsional’noyi biblioteky Ukrayiny im. V. I. Vernads’koho (IR NBUV) [Institute of Manuscripts of V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine], Fund І, File 25083 “Kryms’kyy A. Prysliv”ya zapysani v Beyruti 1897 r.”. Avtograf chornilami i karandashem. Devyat’ tetradey rukopisnykh i chetyre tetradi napechatany na mashinke, 495 sheets.
Instytut rukopysu Natsional’noyi biblioteky Ukrayiny im. V. I. Vernads’koho (IR NBUV) [Institute of Manuscripts of V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine], Fund Х, File 1060 “Kornylovych Mykhaylo. Rodovi prizvyshcha u aysors’kykh bizhentsiv na Ukrayini”. Mashynopys, 5 sheets.
Klouston V. A. (2009), Narodni kazky ta vyhadky, yikh vandrivky ta pereminy, Transl. from the Engl. by A. Krymskyi, A. Yu. Krymskyi Institute of Oriental Studies, Kyiv. (In Ukrainian).
Kocherhan M. P. (2006), Osnovy zistavnoho movoznavstva, Akademiya, Kyiv. (In Ukrainian).
Logacheva V. K., Klyshinskiy E. S. and Galaktionov V. A. (2012), “Sovremennyye metody prakticheskoy transkriptsii”, in Preprinty IPM im. M. V. Keldysha, No. 13, 18 p., available at: http://library.keldysh.ru/preprint.asp?id=2012-13 (accessed May 25, 2020). (In Russian).
Musiychuk V. A. (2010), “Problema peredachi v”yetnams’kykh vlasnykh nazv ukrayins’koyu movoyu”, Shìdnij svìt, No. 3, рр. 192–197. (In Ukrainian).
Posykalyuk O. O. (2013), “Pravo na transkrybovanyy zapys imeni: analiz norm zakonodavstva ta pravozakhysnoyi praktyky”, in Universytets’ki naukovi zapysky, No. 4 (48), рр. 134–142. (In Ukrainian).
Prakticheskaya transkriptsiya famil’no-imennykh grupp (2004), R. S. Gilyarevskiy (ed.), FIZMATLIT, Moscow. (In Russian).
“Prizvyshcha ukrayins’ki y neukrayins’ki (z riznykh dzherel)” (1994), in Khrestomatiya z heohrafiyi Ukrayiny: posibnyk dlya vchytelya, Compl. by P. O. Maslyak, Kyiv. (In Ukrainian).
Reformatskiy A. A. (1947), Vvedeniye v yazykovedeniye: Uchebnik dlya vuzov, Uchpedgiz, Moscow. (In Russian).
Reformatskiy A. A. (1960), “Prakticheskaya transkriptsiya inoyazychnykh sobstvennykh imen”, Izvestiya AN SSSR. Otdeleniye yazyka i literatury, Vol. 19, Issue 6, pp. 529–534. (In Russian).
Serdyuchenko G. P. (1967), Russkaya transkriptsiya dlya yazykov zarubezhnogo Vostoka, Nauka, Moscow. (In Russian).
Sistemy lichnykh imen u narodov mira (1989), R. Sh. Dzharylgasinova, M. V. Kryukov, V. A. Nikonov and A. M. Reshetov (eds), Nauka, Moscow. (In Russian).
Skrypnyk L. H. and Dzyatkivs’ka N. P. (2005), Vlasni imena lyudey: slovnyk-dovidnyk, V. M. Rusanivs’kyy (ed.), 3rd ed., Nauk. dumka, Kyiv. (In Ukrainian).
Sofins’ka I. D. (2014), “Pravo na im”ya v Ukrayini: konstytutsiyno-pravove rehulyuvannya”, in Chasopys Kyyivs’koho universytetu prava, No. 1, pp. 95–99. (In Ukrainian).
Stefanchuk R. (2005), “Pravo na im”ya”, in Universytets’ki naukovi zapysky, No. 1–2 (13–14), pp. 83–97. (In Ukrainian).
Superanskaya A. V. (1978), Teoreticheskiye osnovy prakticheskoy transkriptsii, Nauka, Moscow. (In Russian).
Sukhotin A. M. (1935), “O peredache inostrannykh geograficheskikh nazvaniy”, in Voprosy geografii i kartografii, Book 1, Moscow, pp. 144–145. (In Russian).
Khamray O. O. (2012), “Transkryptsiya y transliteratsiya arabomovnykh tekstiv: vid diakrytyky do prosodychnykh shabloniv”, Shìdnij svìt, No. 3, pp. 94–100. (In Ukrainian). https://doi.org/10.15407/orientw2012.03.094
Khamray O. O. (2015), “Praktychna transkryptsiya imennykh hrup z teofornymy komponentamy arabs’koho pokhodzhennya”, Shìdnij svìt, No. 4, pp. 78–83. (In Ukrainian). https://doi.org/10.15407/orientw2015.04.078
Yavors’ka H. M. (1999), “Zapozychennya zi skhidnykh mov v ukrayins’komu pravopysi (deyaki zauvazhennya do problemy orfohrafichnoho vyboru)”, Shìdnij svìt, No. 2, pp. 140–151. (In Ukrainian).
Yazykoznaniye. Bol’shoy entsiklopedicheskiy slovar’ (1998), Yartseva V. N. (ed.), Bol’shaya Rossiyskaya entsiklopediya, Moscow. (In Russian).
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.