Тлумачення поняття анумана в “Ньяя-сутрi”

Г. В.  Гнатовська

doi:10.15407/orientw2025.01.140

Тлумачення поняття анумана в “Ньяя-сутрi”

PDF

https://doi.org/10.15407/orientw2025.01.140

Г. В. Гнатовська

Канд. філос. наук, доц., кафедра історії філософії, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, вул. Володимирська, 60, Київ, 01601, Україна

https://orcid.org/0000-0001-9699-1037

Анотація

“Ньяя-сутра” – ключовий текст для дослідження не лише вчення даршяни ньяя, а й тих філософських дискусій, що склали основу розвитку індійської філософії загалом. З’ясування способу тлумачення поняття анумана в “Ньяя-сутрі” покликане визначити перспективи перекладу цього терміна українською мовою та поглибити розуміння причин філософської проблематизації цього поняття.

Анумана – одна з праман, що можлива лише після та на основі пратьякші. У цьому контексті ми визначаємо праману як пізнавальну ситуацію, що може бути умовою здобуття достовірного знання (jñāna). Пріоритетним, згідно із представленою в “Ньяя-сутрі” дискусією між найяїками та їхніми опонентами, є зіставлення визначення анумани з іншими праманами. Анумана й така прамана, як шябда, є пізнанням того, що доступне лише опосередковано, але найяїки відкидають пропозицію опонентів об’єднати їх в одне. Можемо припустити, що однією з підстав відокремлення анумани від шябди є невербальність цієї прамани. Шябда обов’язково вербальна, адже вона є ситуацією осягнення суб’єктом пізнання певного “зовнішнього” повідомлення. Анумана ж – це власний висновок суб’єкта, і для нього вербальність не доконечна. Лише за потреби пояснення вже здобутого висновку анумана розкривається словесно в аваявіні, тому значення цих двох понять не слід ототожнювати.

У “Ньяя-сутрі” не вказано, чи є атрибутивним залучення манасу й атмана в пратьякшу та ануману. Однак на підставі етимологічного аналізу та з подальшого контексту розвитку вчення ньяї і її полеміки з опонентами ми можемо припустити, що прибічники цієї даршяни постулювали потребу їхньої (манасу й атмана) участі в пізнанні.

Перші два з трьох різновидів анумани, що вказані в “Ньяя-сутрі”, дослідники часто витлумачують як такі, що ґрунтуються на взаємозв’язках між причиною та наслідком, де пізнаваним та посередником пізнання постають відповідно або причина, або наслідок. Однак така настанова в контексті цього дослідження видається слабкою і недосконалою. Більш виправданим є твердження, що три різновиди анумани в “Ньяя-сутрі” визначені відповідно до “часового” розташування пізнаваного стосовно “посередника”, здобутого в пратьякші: або до, або після, або водночас.

На підставі аналізу “Ньяя-сутри” ануману визначено ситуацією, коли за посередництва безпосередньо пізнаного в пратьякші відбувається пізнання недоступного для індрій у мить акту пізнання певної артхи. Через відкритість питання щодо ролі слова в анумані переклад назви цієї прамани українським терміном “умовивід” видається невдалим. Натомість ми можемо або визнати цей термін санскриту неперекладним і використовувати транскрипцію, або перекладати його терміном “висновок”.

Як цитувати

Гнатовська , Г. В. (2025). Тлумачення поняття анумана в “Ньяя-сутрi”. Східний світ, (1 (126), 140–154. https://doi.org/10.15407/orientw2025.01.140

Переглядів статті: 47 | Завантажень PDF: 14

Ключові слова

анумана, пратьякша, “Ньяя-Сутра”, прамана, манас, індрія, артха, джняна

Посилання

Бурба Д. В. (2018), “Практична транскрипція санскритських власних назв та термінів в українській мові”, Східний світ, № 1, с. 104–122. DOI: https://doi.org/10.15407/orientw2018.01.104

Гнатовська Г. (2021), Історії східних філософій: Вступ до індійської філософії. Навчальний посібник, Фрако Пак, Київ.

Гнатовська Г. В. (2022), «Тлумачення пратьякша у першому розділі першої частини “Nyāya sūtras”», Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія, т. 2, № 7, с. 22–25. DOI: https://doi.org/10.17721/2523-4064.2022/7-4/11

Завгородній Ю. & Луценко Д. (2006), “ ‘Вайшешика-сутри’ Канади (І.1–48): переклад й історико-філософський коментар”, Філософська думка, № 6, с. 90–124.

Конверський А. Є. (2004), Логіка: Підручник, Центр навчальної літератури, Київ.

Філософський енциклопедичний словник (2002), наук. ред.: Л. В. Озадовська, Н. П. Поліщук, Абрис, Київ.

Akamatsu A. (1999), “The Two Kinds of Anumana in Bhartrhari’s Vakyapadiya”, Journal of Indian Philosophy, Vol. 27, No. 1–2, pр. 17–22. DOI: https://doi.org/10.1023/A:1004348304666

Amin H., Sharma R., Vyas H. and Vyas M. (2014), “Concept of Manas: Insights from Nyāya Darśana and Āyurveda”, Yoga Mimamsa, Vol. 46, Issue 3–4, pр. 71–75. DOI: 10.4103/0044-0507.159741

Balcerowicz P. (2019), “Is There Anything Like Indian Logic? Anumāna, ‘Inference’ and Inference in the Critique of Jayarāśi Bhaṭṭa”, Journal of Indian Philosophy, Vol. 47, рp. 917–946. DOI: https://doi.org/10.1007/s10781-019-09400-6

Bhaskar J. (2015), “A Critical Study about the Nyaya Theory of Prama and Pramanas”, Journal Of Humanities And Social Science, Vol. I, pр. 30–32. DOI: 10.9790/0837-201113032

Chakrabarti K. (1975), “The Nyāya-Vaiśeṣika Theory of Universals”, Journal of Indian Philosophy, Vol. 3, рp. 363–382. DOI: 10.1007/bf02629152

Chakrabarti K. (2016), “The Nyāya-Vaiśeṣika Theory of Universals”, Journal of Indian Philosophy and Religion, Vol. 21: Collected Works of Kisor K. Chakrabarti, Pt. I, pр. 72–102. DOI: https://doi.org/10.5840/jipr2016215

Chakravarty S. (2016), “Anumāna as Interpreted in Sāṁkhya-Yoga Philosophy: A Brief Study”, International Journal of Sanskrit Research, Vol. 2, No. 4, рp. 75–81.

Chatterjee S. (2016), The Nyaya Theory of Knowledge. A Critical Study of Some Problems of Logic and Metaphysics, First Edition, Motilal Banarsidass, New Delhi.

Chatterjee S. and Datta D. (1948), An Introduction to Indian Philosophy, University of Calcutta, Calcutta.

Chinchore M. R. (1989), Chinchore Dharmakirti’s Theory of Hetu-Centricity of Anumana, Motilal Banarsidass, New Delhi.

Dasti M. and Phillips S. (2017), The Nyaya-sutra: Selections with Early Commentaries, Hackett Publishing Company, Inc., Indianapolis and Cambridge.

Dasti M.-R. (2010), Rational Belief in Classical India: Nyāya’s Epistemology and Defense of Theism, Dissertation, University of Texas.

Dongol N. (2018), “Comparative Study on Anumana and Inference of Hindu and Western Philosophy”, Kathmandu School of Law Review, Vol. 6, Issue 1, pр. 187–191. DOI: 10.46985/jms.v6i1.954

Ghosh R. (2023), “The Concept of Anumāna in Navya-nyāya”, Studia Humana, Vol. 12, Issue 1–2, pp. 4–11. DOI: https://doi.org/10.2478/sh-2023-0002

Gillon B. (2023), “Logic in Classical Indian Philosophy”, in The Stanford Encyclopedia of Philosophy (Fall 2023 Edition), Edward N. Zalta & Uri Nodelman (eds), available at: https://plato.stanford.edu/archives/fall2023/entries/logic-india/ (accessed October 23, 2023).

Lakra R. (2018), “Universals in Nyāya-Vaiśeṣika School”, International Journal of Creative Research Thoughts (IJCRT), Vol. 6, Issue 1, pp. 1378–1384.

Matilal B. K. (1997), Logic, Language and Reality. (Indian Philosophy and Contemporary Issues), Motilal Banarsidass Publishers, New Delhi.

Monier-Williams M. (1899), A Sanskrit-English Dictionary: Etymologically and Philologically Arranged with Special Reference to Cognate Indo-European Languages, Oxford Clarendon Press, Oxford.

Nyāya Philosophy (1967), Literal Translation of Gautama’s Nyāya-Sūtra & Vātsyāyana’s Bhāṣya, Translated by Debiprasad Chattopadhyaya and Mrinalkanti Gangopadhyaya, Pt. 1, Indian Studies: Past & Present, [Calcutta].

Nyayadarsana of Gautama (2003), With Sanskrit Text, Vātsyāyana Bhāṣya, Sanskrit Commentary, English Summary and English Translation, New Bharatiya Book Corp., Delhi.

Perrett R. W. (1984), “Self-Refutation in Indian Philosophy”, Journal of Indian Philosophy, Vol. 12, No. 3, pр. 237–263. DOI: https://doi.org/10.1007/BF00186683

Potter K. (1975), “Some Thoughts on the Nyàya Conception of Meaning”, Journal of Indian Philosophy, Vol. 3, No. 1/2, рp. 209–216. DOI: https://doi.org/10.1007/BF00157334

Sarkar T. K. (2021), “Jaina Theory of “ANUMĀNA” [Inference]: Some Aspects”, in Sarukkai S. and Chakraborty M. K. (eds), Handbook of Logical Thought in India, Springer, New Delhi, pр. 437–487. DOI: https://doi.org/10.1007/978-81-322-2577-5_37

Williams-Wyant M. D. (2017), “Nagarjuna’s No-Thesis View Revisited: The Significance of Classical Indian Debate Culture on Verse 29 of the Vigrahavyāvartanī”, Asian Philosophy, Vol. 27, Issue 3, pp. 1–15. DOI: https://doi.org/10.1080/09552367.2017.1353210

न्यायसूत्र और न्याय-भाष्य (1921), [अनुवाद और टिप्पणियाँ राजाराम अनु], वनस्थली, available at: https://archive.org/details/in.ernet.dli.2015.343189/page/n1/mode/2up (accessed July 01, 2024).

REFERENCES

Burba D. (2018), “Praktychna transkryptsiia sanskrytskykh vlasnykh nazv ta terminiv v ukrainskii movi”, Shìdnij svìt, No. 1, pp. 104–122. (In Ukrainian) DOI: https://doi.org/10.15407/orientw2018.01.104

Hnatovska H. (2021), Istorii skhidnykh filosofii: Vstup do indiiskoi filosofii. Navchalnyi posibnyk, Frako Pak, Kyiv. (In Ukrainian).

Hnatovska H. V. (2022), “Tlumachennia pratyakṣa u pershomu rozdili pershoi chastyny ‘Nyāya sūtras’ ”, Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Filosofiia, Vol. 2, No. 7, pp. 22–25. (In Ukrainian). DOI: https://doi.org/10.17721/2523-4064.2022/7-4/11

Zavhorodnii Yu. and Lutsenko D. (2006), “ ‘Vaisheshyka-sutry’ Kanady (I.1–48): pereklad y istoryko-filosofskyi komentar”, Filosofska dumka, No. 6, pp. 90–124. (In Ukrainian).

Konverskyi A. Ye. (2004), Lohika: Pidruchnyk, Tsentr navchalnoi literatury, Kyiv. (In Ukrainian).

Filosofskyi entsyklopedychnyi slovnyk (2002), L. V. Ozadovska and N. P. Polishchuk (eds), Abrys, Kyiv. (In Ukrainian).

Akamatsu A. (1999), “The Two Kinds of Anumana in Bhartrhari’s Vakyapadiya”, Journal of Indian Philosophy, Vol. 27, Issue 1–2, pр. 17–22. DOI: https://doi.org/10.1023/A:1004348304666

Amin H., Sharma R., Vyas H. and Vyas M. (2014), “Concept of Manas: Insights from Nyāya Darśana and Āyurveda”, Yoga Mimamsa, Vol. 46, Issue 3–4, р. 71–75. DOI: 10.4103/0044-0507.159741