Політична діяльність Нур-Девлета в Кримському та Касимовському ханствах
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
У статті представлено основні віхи політичної діяльності Нур-Девлета як кримського і касимовського хана. Проаналізовано образ правителя у кримськотатарській літописній традиції. Висунуто припущення, що напередодні інтронізації майбутній хан убив старшого брата Девлета-Яра. Подальшого розвитку набули концепції наявності дуумвірату в Кримському ханстві й датування другого царювання Нур-Девлета 1477 р. Визначено ключові аспекти зовнішньої та внутрішньої політики хана. Простежено сутність причин, які двічі призвели до його детронізації. З’ясовано, що Нур-Девлет був визначним касимовським ханом.
Сучасники визнавали Нур-Девлета легітимним монархом, адже він був обраний Курултаєм. Тільки у XVIII ст. його образ був спотворений. Оскільки смерть Хаджі Ґерая була раптовою, а хан не створив системи престолонаступництва, його спадщину оскаржували різні претенденти. Напередодні інтронізації Нур-Девлет здійснив якийсь крамольний вчинок. Найімовірніше, йдеться про вбивство Девлета-Яра, після чого він міг претендувати на престол за принципом старшинства в сім’ї. Після тривалої боротьби із суперниками хан утвердився при владі (спершу зі співправителем Менґлі Ґераєм, пізніше як самостійний володар). Він конфліктував з Мамаком, орієнтувався на підтримку Польщі та ординської еліти (роду Кунграт і Ахмата). Кримці прагнули унезалежнитися від Сарая, тому така політика викликала обурення і призвела до детронізації хана. Нур-Девлет програв змагання за трон і мусив шукати притулку в Кафі. Втім, він прагнув повернутися до ханату і став учасником низки інтриг. Це призвело до його ув’язнення, з якого його звільнили після османського завоювання Тавро-Лігурії. У 1475 р. Нур-Девлет не став удруге кримським ханом. Ця інформація не підтверджується синхронними джерелами. Натомість він дістав султанський берат у 1477 р. і правив разом з Айдером. Хан мав напружені відносини з Емінеком та співправителем, намагався зблизитися з Польсько-Литовською державою, знову позбувся влади й був змушений втекти з Криму. На службі Москві та як правитель Мещерського юрту Нур-Девлет виявив себе здібним воєначальником. Тому хана можна схарактеризувати як проміжного володаря Криму, але видатного правителя Касимовського ханства.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Нур-Девлет; Менґлі Ґерай; Айдер; Мамак; Емінек; Кримське ханство; Касимовське ханство
Барбаро И., Контарини А. (1971), Барбаро и Контарини о России, АН СССР, Москва.
Беляков А. В. (2016), “Крымские выходцы в России. Служба и правовой статус”, Золотоордынское обозрение, № 1, с. 137–558.
Вельяминов-Зернов В. В. (1863), Известия о касимовских царях и царевичах, ч. І, Тип. Имп. Акад. Наук, Санкт-Петербург.
Гайворонский О. (2007), Повелители двух материков, т. І: Крымские ханы XV–XVI столетий и борьба за наследство Великой Орды, Оранта, Майстэрня кныгы, Киев – Бахчисарай.
Гаркави А. Я. (1884), “Отрывки из исторического сочинения Давида Лехно”, в Отчет императорской Публичной библиотеки за 1882 год, Типография Балашева В. С., Санкт-Петербург, c. 1–41.
Гулевич В. П. (2018), От ордынского Улуса к ханству Гиреев: Крым в 1399–1502 гг., Институт истории им. Ш. Марджани АН РТ, Казань.
Джанов О. (2019), “Фрагмент бухгалтерської книги казначейства Кафи 1472–1473 рр. з кодексу ASG, San Giorgio, Sala 34, 590, № 1228”, Ucrainica Mediaevalia, Vol. II, с. 281–312.
Джанов О. (2021), “Боротьба за владу в Кримському ханаті в 1466–1468 рр. за відомостями бухгалтерських книг казначейства генуезької Кафи. Нові інтерпретації”, в Сходознавство на межі світів та цивілізацій. Матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої 150-річному ювілею з дня народження Агатангела Юхимовича Кримського (Київ, 26 травня 2021 р.), НПУ імені Михайла Драгманова, Київ, с. 36–41.
Думин С. В. (2016), “Татарские царевичи в Великом княжестве Литовском (XV–XVIII вв.)”, Золотоордынское обозрение, Т. 4, № 6, с. 385–419.
Зайцев И. В. (2008), “Записи генеалогий и правлений крымских ханов и крымские средневековые исторические хроники”, “Восток / Oriens”, № 4, с. 30–35.
Исхаков Д. М. (1998), От средневековых татар к татарам нового времени (этнологический взгляд на историю волго-уральских татар XV–XVII вв.), Издательство “Мастер Лайн”, Казань.
Кляшторный С. Г., Лившиц В. А. (1978), “Открытие и изучение древнетюркских и согдийских эпиграфических памятников Центральной Азии”, в Археология и этнография Монголии, Наука, Сибирское отделение, Новосибирск, с. 37–60.
Колли Л. П. (1913), “Хаджи Гирей-хан и его политика (по генуэзским источникам)”, Известия Таврической Ученой Архивной Комисии, № 50, с. 99–140.
Колли Л. П. (1918), “Падение Каффы (1466–1475)”, Известия Таврической Ученой Архивной Комисии, № 54, с. 129–171.
Курат А. Н. (2014), Собрание сочинений, Кн. 1: Ярлыки и битики ханов Золотой Орды, Крыма и Туркестана в архиве музея дворца Топкапы, пер. Галеева Р. Р., Институт истории им. Ш. Марджани АН РТ, Казань.
“Литовская метрика, Отдел первый, ч. І, Книга записей, т. І” (1910), Русская историческая библиотека, издаваемая Археографической комиссией, Т. XVII, Сенатская типография, Санкт-Петербург.
Миргалиев И. М. (2009), “Позднезолотоордынские ханства: к определению верхней даты золотоордынского государства”, в Средневековые тюрко-татарские государства. Сборник статей, Вып. 1, Институт истории Ш. Марджани, Казань, с. 118–121.
Миргалиев И. М (2010), “История Большой Орды: проблемы изучения”, в Средневековые тюрко-татарские государства. Сборник статей, Вып. 2, Институт истории Ш. Марджани, Казань, с. 95–105.
Некрасов А. М. (1999), “Возникновение и эволюция Крымского государства в XV–XVI веках”, Отечественная история, № 2, с. 48–58.
Оболенский М. А (1838), Сборник князя Оболенского, № 1–10, Типография Лазаревых Института восточных языков, Москва.
“Памятники дипломатических отношений Древней Руси с державами иностранными. Памятники соотношений Московского государства с Крымской и Ногайской Ордами и с Турцией. Т. І” (1884), Сборник Императорского Русского Исторического Общества, Т. XLІ, Типография Ф. Елеонского и K°, Санкт-Петербург.
“Памятники дипломатических отношений Древней Руси с державами иностранными. Памятники соотношений Московского государства с Крымской и Ногайской Ордами и с Турцией. Т. ІI” (1895), Сборник Императорского Русского Исторического Общества, Т. XCV, Типография Ф. Елеонского и K°, Санкт-Петербург.
Пономарев А. Л. (2014a), “Ибрагим, сын Махмудека: вхождение во власть и кошельки (1)”, Золоордынское обозрение, № 1 (3), с. 128–162.
Пономарев А. Л. (2014b), “Ибрагим, сын Махмудека: вхождение во власть и кошельки (2)”, Золоордынское обозрение, № 2 (4), с. 194–225.
Посольские книги по связям России с Ногайской Ордой 1489–1549 гг. (1995), упор. Кельдасов Б. А. и др., Дагестанское книжное изд-во, Махачкала.
Почекаев Р. Ю. (2009), Право Золотой Орды, “Фэн”, Казань.
“Продолжение летописи по Воскресенскому списку” (1859), Полное собрание русских летописей, Т. VIII, Тип. Эдуарда Праца, Санкт-Петербург.
Рахимзянов Б. Р. (2009), Касимовское ханство (1445–1552 гг.). Очерки истории, Татарское книжное издательство, Казань.
Сейид-Мухаммед Риза (2019), Семь планет в известиях о царях татарских, Кн. I. Транслитерация, авт. предисл., транслитерация, подготовка к изданию: Абдужемилев Р. Р., Институт истории имени Ш. Марджани АН РТ, Казань.
Сейтяг’яєв Н. (2017), “Новий рукопис ‘Історії Челебі Акая’ ”, Слово і Час, № 1, с. 70–80.
Сидоренко В. А. (2015), “Монетная чеканка Кырк Йера и Каффы в истории Крымского ханства 1442–1475 гг.”, Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии, вып. XX, с. 263–302.
Смирнов В. Д. (1887), Крымское ханство под верховенством Османской Порты до начала XVIII века, Унив. Тип. в Казани, Санкт-Петербург.
“Софийские летописи” (1853), Полное собрание русских летописей, Т. VI, Тип. Эдуарда Праца, Санкт-Петербург.
Султанов Т. И. (2006), Поднятые на белой кошме. Ханы казахских степей, TOO “Астана Даму-21”, Астана.
Усманов М. А. (1979), Жалованные акты Джучиева Улуса XIV–XVI вв., Издательство Казанского университета, Казань.
Халим Гирей Султан (2004), Розовый куст крымских ханов, или История Крыма, Перевод Ильми А., Доля, Симферополь.
Хорошкевич А. Л. (2001), Русь и Крым: от союза к противостоянию. Конец XV – начало XVI вв., Едиториал УРСС, Москва.
Acar S. (2008), “Kâsım Hanlığı (1445–1681)’nda İdarî Yapı ve Ekonomik Faaliyetler”, Tarih Araştırmaları Dergisi, Cilt 27, s. 119–130. https://doi.org/10.1501/Tarar_0000000403
Banionis E. (1993), Lietuvos Metrika, Kn. nr. 5 (1427–1506), Užrašymų knyga 5, Mokslo ir enciklopedijų lejdyka, Vilnius.
Bennigsen A. & Lemercier-Quelquejay Ch. (1978), Le khanate de Crimée dans les Archives du Musée du Palais de Topkapı, Mouton, Paris. https://doi.org/10.1515/9783111717470
Can A. (2022), Hurremî Çelebi Akay Tarihi. (Tenkitli metin – değerlendirme), Doktora tezi, Marmara Üniversitesi, Istanbul.
Długosz J. (1870), Jana Długosza Kanonika Krakowskiego Dziejów Polskich ksiąg dwanaście, T. V, К. XII, Drukarnia “Czasu”w Kirchmayera, Kraków.
Fisher А. (1978), The Crimean Tatars, Hoover Institution Press, Standford.
Giustiniani A. (1854), Annali delle Respublica di Genova di Monsignor Agostino Giustiniani, V. II, L. IV–VI, Presso il libraio Canepa, Genova.
Ibn Kemal (1957), Tevarih-i âl-i Osman, VII Defter, Tenkidli transkripsion Hazirlayan Dr. Şerafettin Turan, Türk Tarih Kurumu, Ankara.
Jörg von Nürnberg (1483), Geschicht von der Turckey, I Ausg., Albrecht Kunne, Memmingen.
Kołodziejczyk D. (2011), The Crimean Khanate and Poland Lithuania: International Diplomacy of the European Periphery (15-th – 18-th century) a Study of Piece Treaties Followed by Annotated Documents, Brill, Leiden-Boston. DOI: https://doi.org/10.1163/ej.9789004191907.i-1098
Kryczyński S. (1938), “Tatarzy litewscy. Próba monografii historyczno-etnograficznej (Les Tatares lithuaniens. Esquise d’une monographie historique et généalogique)”, Rocznik Tatarski, T. III, s. 1–318.
Kurtoğlu H. F. (1937), “İlk Kırım hanlarının mektupları”, Belleten, No. 1 (3–4), s. 641–655.
Małowist M. (1947), Kaffa – kolonia genueńska na Krymie i problem wschodni w latach 1453–1475, Towarzystwo Miłośników Historii, Warszawa.
Özyetgin M. (1996), Altın Ordu Kırım ve Kazan sahasına ait yarlık ve bitiklerin sil ve üslup incelemesi inceleme metin tercüme notlar dizin tıpkıbasım, Türk dil kurumu yayınları, Ankara.
Pritsak O. (1967), “Moscow, the Golden Horde and the Kazan Khanate from a Polycultural Point of the View”, Slavic Review, Vol. 26, No. 4, p. 577–583. DOI: https://doi.org/10.2307/2492610
Pułaski K. (1881), Stosunki z Mengli-Girejem chanem Tatarów perekopskich (1469–1515): akta i listy, Gebethner i Wolff, Kraków-Warszawa.
Tosun F. C. (2022), Kırım Hanlığında Kalgaylık Ve Nureddinlik Üzerine Bir İnceleme (Yayınlanmamış Yüksek Lisans Tezi), Ege Üniversitesi, Izmir.
Vigna A. (1871), “Codice diplomatico delle colonie tauro-liguri durante la signoria dell’Ufficio di S. Giorgio (MCCCCLIII–MCCCCLXXV) ordinato ed illustrato dal socio p. Amedeo Vigna. Tomo secondo. Parte prima”, Atti della Società Ligure di Storia Patria, Vol. VII, P. I, Fasc. III, Tipografia del r. l De’sordo-muti, Gevova, p. 5–901.
Vigna A. (1879), “Codice diplomatico delle colonie tauro-liguri durante la signoria dell’Ufficio di S. Giorgio (MCCCCLIII–MCCCCLXXV) ordinato ed illustrato dal socio p. Amedeo Vigna. Tomo secondo Parte seconda”, Atti della Società Ligure di Storia Patria, Vol. VII, P. II, Fasc. I, Tipografia del r. l De’sordo-muti, Genova, p. 5–442.
REFERENCES
Barbaro I. and Kontarini A. (1971), Barbaro i Kontarini o Rossii, AN SSSR, Moscow. (In Russian).
Belyakov A. V. (2016), “Kryimskie vykhodtsyi v Rossii. Sluzhba i pravovoy status“, Zolotoordyinskoe obozrenie, No. 1, pp. 137–558. (In Russian).
Vel’yaminov-Zernov V. V. (1863), Izvestiya o kasimovskikh tsaryakh i tsarevichakh, Pt. І, Tip. Imp. Akad. Nauk, Saint Petersburg. (In Russian).
Gayvoronskiy O. (2007), Poveliteli dvukh materikov, Vol. І: Krymskiye khany XV–XVI stoletiy i bor’ba za nasledstvo Velikoy Ordy, Oranta Maysternya Knygi, Kyiv and Bakhchysarai. (In Russian).
Garkavi A. Ya. (1884), “Otryvki iz istoricheskogo sochineniya Davida Lekhno”, in Otchet imperatorskoy Publichnoy biblioteki za 1882 god, Tipografiya Balasheva V. S., Saint Petersburg, pp. 1–41. (In Russian).
Gulevich V. P. (2018), Ot ordynskogo Ulusa k khanstvu Gireyev: Krym v 1399–1502 gg., Institut istorii im. Sh. Mardzhani AN RT, Kazan. (In Russian).
Dzhanov O. (2019), “Frahment bukhhalterskoi knyhy kaznacheistva Kafy 1472–1473 rr. z kodeksu ASG, San Giorgio, Sala 34, 590, № 1228”, Ucrainica Mediaevalia, Vol. II, pp. 281–312. (In Ukrainian).
Dzhanov O. (2021), “Borotba za vladu v Krymskomu khanati v 1466–1468 rr. za vidomostiamy bukhhalterskykh knyh kaznacheistva henuezkoi Kafy. Novi interpretatsii”, in Skhodoznavstvo na mezhi svitiv ta tsyvilizatsii. Materialy mizhnarodnoi naukovoi konferentsii prysviachenoi 150-richnomu yuvileiu z dnia narodzhennia Ahatanhela Yukhymovycha Krymskoho (Kyiv, 26 travnia 2021 r.), NPU imeni Mykhaila Drahomanova, Kyiv, pp. 36–41. (In Ukrainian).
Dumin S. V. (2016), “Tatarskiye tsarevichi v Velikom knyazhestve Litovskom (XV–XVIII vv.)”, Zolotoordynskoye obozreniye, Vol. 4, No. 6, pp. 385–419. (In Russian).
Zaytsev I. V. (2008), “Zapisi genealogiy i pravleniy krymskikh khanov i krymskiye srednevekovyye istoricheskiye khroniki”, “Vostok / Oriens”, No. 4, pp. 30–35. (In Russian).
Iskhakov D. M. (2008), Ot srednevekovykh tatar k tataram novogo vremeni (etnologicheskiy vzglyad na istoriyu volgo-uralskih tatar XV–XVII vv.), Izdatelstvo “Master Layn”, Kazan. (In Russian).
Klyashtornyy S. G. and Livshitsch V. A. (1978), “Otkrytiye i izucheniye drevnetyurkskikh i sogdiyskikh epigraficheskikh pamyatnikov Tsentral’noy Azii”, in Arkheologiya i etnografiya Mongolii, Nauka, Sibirskoye otdeleniye, Novosibirsk, pp. 37–60. (In Russian).
Kolli L. P. (1913), “Khadzhi Girey-khan i ego politika (po genuezskim istochnikam)”, Izvestiya Tavricheskoy Uchenoy Arkhivnoy Komissii, No. 50, pp. 99–140. (In Russian).
Kolli L. P. (1918), “Padeniye Kaffy (1466–1475)”, Izvestiya Tavricheskoy Uchenoy Arkhivnoy Komissii, No. 54, pp. 129–171. (In Russian).
Kurat A. N. (2014), Sobraniye sochineniy. Book 1: Yarlyki i bitiki khanov Zolotoy Ordy, Kryma i Turkestana v arkhive muzeya dvortsa Topkapy, Transl. by Galeyev R. R., Institut istorii im. Sh. Mardzhani AN RT, Kazan. (In Russian).
“Litovskaya metrika, Otdel pervyy Pt. І. Vol. I. Kniga zapisey” (1910), Russkaya istoricheskaya biblioteka, izdavayemaya Arkheograficheskoy komissiyey, Senatskaya tipografiya, Saint Petersburg, Vol. 27. (In Russian).
Mirgaliyev I. M. (2009), “Pozdnezolotoordynskiye khanstva: k opredeleniyu verkhney daty zolotoordynskogo gosudarstva”, in Srednevekovyye tyurko-tatarskiye gosudarstva. Sbornik statey, Vol. 1, Institut istorii im. Sh. Mardzhani AN RT, Kazan, pp. 118–121. (In Russian).
Mirgaliyev I. M. (2010), “Istoriya Bol’shoy Ordy: problemy izucheniya”, in Srednevekovyye tyurko-tatarskiye gosudarstva. Sbornik statey, Vol. 2, Institut istorii im. Sh. Mardzhani AN RT, Kazan, pp. 95–105. (In Russian).
Nekrasov A. M. (1999), “Vozniknoveniye i evolyutsiya Krymskogo gosudarstva v XV–XVI vekakh”, Otechestvennaya istoriya, No. 2, pp. 48–58. (In Russian).
Obolenskiy M. A. (1838), Sbornik knyazya Obolenskogo, No. 1–10, Tipografiya Lazarevykh Instituta vostochnykh yazykov, Moscow. (In Russian).
“Pamyatniki diplomaticheskikh otnosheniy Drevney Rusi s derzhavami inostrannymi. Pamyatniki sootnosheniy Moskovskogo gosudarstva s Krymskoy i Nogayskoy Ordami i s Turtsiyey. Vol. I” (1884), Sbornik Imperatorskogo Russkogo Istoricheskogo Obshchestva, Vol. XLІ, Tipografiya F. G. Eleonskogo i K°, Saint Petersburg. (In Russian).
“Pamyatniki diplomaticheskikh otnosheniy Drevney Rusi s derzhavami inostrannymi. Pamyatniki sootnosheniy Moskovskogo gosudarstva s Krymskoy i Nogayskoy Ordami i s Turtsiyey. Vol. II” (1895), Sbornik Imperatorskogo Russkogo Istoricheskogo Obshchestva, Vol. XCV, Tipografiya F. G. Eleonskogo i K°, Saint Petersburg. (In Russian).
Ponomarev A. L. (2014a), “Ibragim, syn Makhmudeka: vkhozhdeniye vo vlast’ i koshel’ki (1)”, Zoloordynskoye obozreniye, No. 1 (3), pp. 128–162. (In Russian).
Ponomarev A. L. (2014b), “Ibragim, syn Makhmudeka: vkhozhdeniye vo vlast’ i koshel’ki (2)”, Zoloordynskoye obozreniye, No. 2 (4), pp. 194–225. (In Russian).
Posol’skiye knigi po svyazyam Rossii s Nogayskoy Ordoy 1489–1549 gg. (1995), Kel’dasov B. A. et al. (ed.), Dagestanskoye knizhnoye izdatel’stvo, Makhachkala. (In Russian).
Pochekayev R. Yu. (2009), Pravo Zolotoy Ordy, “Fen”, Kazan. (In Russian).
“Prodolzheniye letopisi po Voskresenskomu spisku” (1859), Polnoye sobraniye russkikh letopisey, Tip. Eduarda Pratsa, Saint Petersburg, Vol. VIII. (In Russian).
Rahimzyanov B. R. (2009), Kasimovskoe hanstvo (1445–1552 gg.). Ocherki istorii, Tatarskoye knizhnoye izdatel’stvo, Kazan. (In Russian).
Seyid-Mukhammed Riza (2019), Sem’ planet v izvestiyakh o tsaryakh tatarskikh, Book I: Transliteratsiya, Compl. by Abduzhemilev R. R., Institut istorii im. Sh. Mardzhani AN RT, Kazan. (In Russian and Ottoman Turkish).
Seytyagyayev N. (2017), “Novy rukopys ‘Istoriyi Chelebi Akaya’ ”, Slovo i Chas, No. 1, pp. 70–80. (In Ukrainian).
Sidorenko V. A. (2015), “Monetnaya chekanka Kyrk Yyera i Kaffy v istorii Krymskogo khanstva 1442–1475 gg.”, Materialy po arkheologii, istorii i etnografii Tavrii, Vol. XX, pp. 263–302. (In Russian).
Smirnov V. D. (1887), Krymskoye khanstvo pod verkhovenstvom Osmanskoy Porty do nachala XVIII veka, Univ. tip. v Kazani, Saint Petersburg. (In Russian).
“Sofiyskiye letopisi” (1853), Polnoye sobraniye russkikh letopisey, Sankt Petersburg, Vol. VI. (In Russian).
Sultanov T. I. (2006), Podnyatyye na beloy koshme. Khany kazakhskikh stepey, TOO “Astana Damu-21”, Astana. (In Russian).
Usmanov M. A. (1979), Zhalovannyye akty Dzhuchiyeva Ulusa XIV–XVI vv., Izdatelstvo Kazanskogo universiteta, Kazan. (In Russian).
Khalim Girey Sultan. (2004), Rozovyy kust krymskikh khanov, ili Istoriya Kryma, Transl. by Il’mi A., Dolya, Simferopol. (In Russian).
Khoroshkevich A. L. (2001). Rus’ i Krym: ot soyuza k protivostoyaniyu. Konets XV –nachalo XVI vv., Editorial URSS, Moscow. (In Russian).
Acar S. (2008), “Kâsım Hanlığı (1445–1681)’nda İdarî Yapı ve Ekonomik Faaliyetler”, Tarih Araştırmaları Dergisi, Cilt 27, pp. 119–130. (In Turkish). https://doi.org/10.1501/Tarar_0000000403
Banionis E. (1993), Lietuvos Metrika, Kn. nr. 5 (1427–1506), Užrašymų knyga 5, Mokslo ir enciklopedijų lejdyka, Vilnius.
Bennigsen A. & Lemercier-Quelquejay Ch. (1978), Le khanate de Crimée dans les Archives du Musée du Palais de Topkapı, Mouton, Paris. https://doi.org/10.1515/9783111717470
Can A. (2022), Hurremî Çelebi Akay Tarihi. (Tenkitli metin – değerlendirme), Doktora tezi, Marmara Üniversitesi, Istanbul. (In Turkish).
Długosz J. (1870), Jana Długosza Kanonika Krakowskiego Dziejów Polskich ksiąg dwanaście, T. V, К. XII, Drukarnia “Czasu”w Kirchmayera, Kraków.
Fisher А. (1978), The Crimean Tatars, Hoover Institution Press, Standford.
Giustiniani A. (1854), Annali delle Respublica di Genova di Monsignor Agostino Giustiniani, V. II, L. IV–VI, Presso il libraio Canepa, Genova.
Ibn Kemal (1957), Tevarih-i âl-i Osman, VII Defter, Tenkidli transkripsion Hazirlayan Dr. Şerafettin Turan, Türk Tarih Kurumu, Ankara. (In Turkish).
Jörg von Nürnberg (1483), Geschicht von der Turckey, I Ausg, Albrecht Kunne, Memmingen.
Kołodziejczyk D. (2011), The Crimean Khanate and Poland Lithuania: International Diplomacy of the European Periphery (15-th – 18-th century) a Study of Piece Treaties Followed by Annotated Documents, Brill, Leiden and Boston. DOI: https://doi.org/10.1163/ej.9789004191907.i-1098
Kryczyński S. (1938), “Tatarzy litewscy. Próba monografii historyczno-etnograficznej (Les Tatares lithuaniens. Esquise d’une monographie historique et généalogique)”, Rocznik Tatarski, T. III, pp. 1–318.
Kurtoğlu H. F. (1937), “İlk Kırım hanlarının mektupları”, Belleten, No. 1 (3–4), pp. 641–655. (In Turkish).
Małowist M. (1947), Kaffa – kolonia genueńska na Krymie i problem wschodni w latach 1453–1475, Towarzystwo Miłośników Historii, Warszawa.
Özyetgin M. (1996), Altın Ordu Kırım ve Kazan sahasına ait yarlık ve bitiklerin sil ve üslup incelemesi inceleme metin tercüme notlar dizin tıpkıbasım, Türk dil kurumu yayınları, Ankara. (In Turkish).
Pritsak O. (1967), “Moscow, the Golden Horde and the Kazan Khanate from a Polycultural Point of the View”, Slavic Review, Vol. 26, No. 4, pp. 577–583. DOI: https://doi.org/10.2307/2492610
Pułaski K. (1881), Stosunki z Mengli-Girejem chanem Tatarów perekopskich (1469–1515): akta i listy, Gebethner i Wolff, Kraków, Warszawa.
Tosun F. C. (2022), Kırım Hanlığında Kalgaylık Ve Nureddinlik Üzerine Bir İnceleme (Yayınlanmamış Yüksek Lisans Tezi), Ege Üniversitesi, Izmir. (In Turkish).
Vigna A. (1871), “Codice diplomatico delle colonie tauro-liguri durante la signoria dell’Ufficio di S. Giorgio (MCCCCLIII–MCCCCLXXV) ordinato ed illustrato dal socio p. Amedeo Vigna. Tomo secondo. Parte prima”, Atti della Società Ligure di Storia Patria, Vol. VII, P. I, Fasc. III, Tipografia del r. l De’sordo-muti, Gevova, pp. 5–901.
Vigna A. (1879), “Codice diplomatico delle colonie tauro-liguri durante la signoria dell’Ufficio di S. Giorgio (MCCCCLIII–MCCCCLXXV) ordinato ed illustrato dal socio p. Amedeo Vigna. Tomo secondo Parte seconda”, Atti della Società Ligure di Storia Patria, Vol. VII, P. II, Fasc. I, Tipografia del r. l De’sordo-muti, Genova, pp. 5–442.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.