Етнічний склад юдейської прозелітської громади в Хозарському каганатi
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
У статтi зосереджено увагу на тому, що в Хозарському каганаті в першій половині Х ст. юдаїзм сповідували не лише євреї та частина хозарів, а й представники інших етнічних груп. Проте немає чітких уявлень про особливості поширення юдаїзму серед хозарів, бо вони були етнічно строкаті. Принаймні відомо, що на чолі хозарського етносу були нащадки аристократів тюрків. З їхнього числа були каган і його заступник-бек. Завдяки інформації мусульманських авторів відомо, що вони сповідували юдаїзм. Проте про поширення юдаїзму серед власне хозарів можна висловлювати лише припущення. Цілком можливо, що із числа “справжніх” хозарів юдаїзм могли сповідувати купці, які в Києві становили одну громаду разом з етнічними євреями. Про це свідчать дані “Київського листа”. За відомостями Документа Шехтера, на межі ІХ–Х ст. частина північнокавказьких аланів сповідували юдаїзм. Немає жодних підстав зараховувати до числа юдеїв царя аланів, хоча більш логічно вважати, що частина аланських купців могли наблизитись до хозарів і перейти в релігію останніх. Ще більший інтерес становить згадка в “Київському листі” Іуди на прiзвисько SWRTH. Цілком імовірно, що цей термін являв собою позначення для частини угорців, яких Костянтин Багрянородний назвав “саварти-асфали”. Не виключено, що один з їхніх нащадків залишився на території Хозарського каганату, де перейшов у юдаїзм. Але особливу увагу слiд приділити брутахіям, яких у середині ХІІІ ст. Плано Карпіні охарактеризував як юдеїв, які мешкали на Північно-Західному Кавказі. У результаті вдалося дійти припущення, що найбільш сприятливим періодом для навернення брутахіїв до юдаїзму були IX – початок Х ст., коли їхня територія перебувала під контролем хозарів. Отже, можна говорити про те, що в першій половині Х ст. юдаїзм у Хозарській державі почав ставати інтернаціональною релігією.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
прозеліти; юдеї; хозари; Хозарський каганат; хозарсько-єврейські документи; алани; саварти; брутахії
LITERATURE
Абаев В. И. Этноним “хазар” в языках Кавказа // Известия Северо-Осетинского НИИ. Т. XXVII. Орджоникидзе, 1968.
Артамонов М. И. История хазар. Ленинград, 1962.
Баладзори (ал-Балазури). Книга завоевания стран / Пер. П. К. Жузе // Материалы по истории Азербайджана. Вып. 3. Баку, 1927.
Голб Н., Прицак О. Хазарско-еврейские документы X в. Москва – Иерусалим, 1996.
Иованнес Драсханкертци. История Армении. Ереван, 1986.
Заходер Б. Н. Каспийский свод сведений о Восточной Европе. Т. I. Горган и Поволжье в IX–X вв. Москва, 1962.
Калинина Т. М. О веротерпимости в Хазарии // IV сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей міжнародної нау кової конференції, присвяченої 2000-й річниці християнства. Київ, 13–15 вересня 2000 р. Київ, 2000. https://doi.org/10.1016/S0219-4279(00)00002-8
Карамзин Н. М. История государства Российского: изд. 5-е. Кн. 2. Т. V. Москва, 1992.
Карпини П. История монгалов // Карпини П. История монгалов. Рубрук Г. Путешествие в восточные страны. Москва – Ленинград, 1957.
Кестлер А. Тринадцатое колено. Крушение империи хазар и ее наследие. Санкт-Петербург, 2001.
Ковалевский А. П. Книга Ахмеда ибн-Фадлана о его путешествии на Волгу в 921–922 гг. Харьков, 1956.
Коковцов П. К. Еврейско-хазарская переписка в X в. Ленинград, 1932.
Константин Багрянородный. Об управлении империей / Под ред. Г. Г. Литаврина и А. П. Новосельцева. Москва, 1991.
Кримський А. Ю. Історія хазар. Київ, 2018.
Кузнецов В. А. Очерки истории алан. Орджоникидзе, 1984.
Минорский В. Ф. История Ширвана и Дербента X–XI вв. Москва, 1963.
Новосельцев А. П. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа. Москва, 1990.
Петрухин В. Я. Послесловие и комментарии // Голб Н., Прицак О. Хазарско-еврейские документы X в. Москва – Иерусалим, 1997.
Плетнева С. А. Хазары. Москва, 1986.
Попов А. И. Названия народов СССР. Ленинград, 1973.
Торпусман А. Вокруг “Киевского письма”. К 35-летию опубликования документа. Полемические заметки // Хазарский альманах. Т. 16. Москва, 2019.
Три еврейских путешественника XI и XII ст.: Эльдад Данит, Вениамин Тудельский и Петахий Регенсбургский / Пер. П. Марголина. Санкт-Петербург, 1881.
Тунманн. Крымское ханство. Симферополь, 1991.
Хвольсон Д. А. Известия о хазарах, болгарах, мадьярах, славянах и русах Абу-Али Ахмеда Бен Омар ибн-Даста. Санкт-Петербург, 1869.
Якерсон С. Несколько палеографических ремарок к датировке “Киевского письма” // Кенааниты: евреи в средневековом славянском мире / Под ред. В. Московича, А. Торпусмана, М. Членова. Москва – Иерусалим, 2014. (“Jews and Slavs”, vol. 24).
Brook K. A. The Jews of Khazaria. Northvale – Jerusalem, 1999.
Golb N., Pritsak O. Khazarian Hebrew Documents of the Tenth Century. Ithaca, 1982.
Dunlop D. M. The History of the Jewish Khazars. 2nd ed. New-York, 1954.
Marquart J. Osteuropäische und ostasiatische Streifzüge. Leipzig, 1903.
The Texts and Versions of John de Plano Carpini and William Rubruquis as Printed for the First Time by Hukluyt in 1598 Together with Some Shorter Pieces / Edited by C. Raymond Beazlev. London, 2008.
Zuckerman C. On the Kievan Letter from the Genizah of Cairo // Ruthenica. Vol. 10. 2011.
REFERENCES
Abayev V. I. (1968), “Etnonim ‘khazar’ v yazykakh Kavkaza”, in Izvestiya Severo-Osetinskogo NII, Vol. XXVII, Ordzhonikidze, pp. 216–218. (In Russian).
Artamonov M. I. (1962), Istoriya khazar, Gos. Ermitazh, Leningrad. (In Russian).
Baladzori (al-Balazuri) (1927), “Kniga zavoyevaniya stran, Transl. by P. K. Zhuze”, in Materialy po istorii Azerbaydzhana, Issue 3, O-vo obsledovaniya i izucheniya Azerbaydzhana, Baku, pp. 1–42. (In Arabian and Russian).
Golb N. and Pritsak O. (1997), Khazarsko-evreyskiye dokumenty X veka, Gesharim, Moscow and Jerusalem. (In Russian).
Iovanes Draskhanakerttsi (1986), Istoriya Armenii, Sovetakan Grokh, Erevan. (In Russian).
Zakhoder B. N. (1962), Kaspiyskiy svod svedeniy o Vostochnoy Evrope, Vol. I: Gorgan i Povolzh’ye v IX–X vv., AN SSSR, Moscow. (In Russian).
Kalinina T. M. (2000), “O veroterpimosti v Khazarii”, in V skhodoznavchi chytannya A. Kryms’koho. Tezy dopovidey mizhnarodnoyi naukovoyi konferentsiyi, prysvyachenoyi 2000-y richnytsi khrystyyanstva. Kyyiv, 13–15 veresnya 2000 r., A. Yu. Krymskyi Institute of Oriental Studies, Kyiv, pp. 15–16. (In Russian). https://doi.org/10.1016/S0219-4279(00)00002-8
Karamzin N. M. (1992), Istoriya gosudarstva Rossiyskogo, 5th ed., Book 2, Vol. V, Nauka, Moscow. (In Russian).
Karpini Plano (1957), “Istoriya mongalov”, in Karpini P., Istoriya mongalov and Rubruk G., Puteshestviye v vostochnyye strany, Geografiz, Moscow and Leningrad, pp. 1–65. (In Russian).
Kestler A. (2001), Trinadtsatoye koleno. Krusheniye imperii khazar i eye naslediye, Evraziya, Saint Petersburg. (In Russian).
Kovalevskiy A. P. (1956), Kniga Akhmeda ibn-Fadlana o ego puteshestvii na Volgu v 921–922 gg., KhGU, Kharkiv. (In Russian and Arabian).
Kokovtsov P. K. (1932), Evreysko-khazarskaya perepiska v X veke, AN SSSR, Leningrad. (In Russian and Hebrew).
Konstantin Bagryanorodnyy (1991), Ob upravlenii imperiyey, G. G. Litavrin and A. P. Novosel’tsev (eds), Nauka, Moscow. (In Russian and Greek).
Kryms’kyy A. Yu. (2018), Istoriya khazar, IS NANU, Kyiv. (In Ukrainian).
Kuznetsov V. A. (1984), Ocherki istorii alan, Ir, Ordzhonikidze. (In Russian).
Minorskiy V. F. (1963), Istoriya Shirvana i Derbenta X–XI vv., Izd. vost. lit., Moscow. (In Russian and Arabian).
Novosel’tsev A. P. (1990), Khazarskoye gosudarstvo i ego rol’ v istorii Vostochnoy Evropy i Kavkaza, Nauka, Moscow. (In Russian).
Petrukhin V. Ya. (1997), “Poslesloviye i kommentarii”, in Golb N. and Pritsak O., Khazarsko-evreyskiye dokumenty X veka, Gesharim, Moscow and Jerusalem, pp. 194–223. (In Russian).
Pletneva S. A. (1986), Khazary, Nauka, Moscow. (In Russian).
Popov A. I. (1973), Nazvaniya narodov SSSR, Nauka, Leningrad. (In Russian).
Torpusman A. (2019), “Vokrug ‘Kiyevskogo pis’ma’. K 35-letiyu opublikovaniya dokumenta. Polemicheskiye zametki”, in Khazarskiy al’manakh, Vol. 16, Moscow, pp. 117–152. (In Russian).
Tri evreyskikh puteshestvennika XI i XII st.: El’dad Danit, Veniamin Tudel’skiy i Petakhiy Regensburgskiy (1881), Transl. by P. Margolin, Saint Petersburg. (In Russian).
Tunmann (1991), Krymskoye khanstvo, Tavriya, Simferopol. (In Russian).
Khvol’son D. A. (1869), Izvestiya o khazarakh, bolgarakh, mad’yarakh, slavyanakh i rusakh Abu-Ali Akhmeda Ben Omar ibn-Dasta, Saint Petersburg. (In Russian and Arabic).
Iakerson S. (2014), “Neskol’ko paleograficheskikh remarok k datirovke ‘Kiyevskogo pis’ma’ ”, in Kenaanity: evrei v srednevekovom slavyanskom mire, V. Moskovich, A. Torpusman and M. Chlenov (eds), Moscow and Jerusalem, pp. 204–214. (“Jews and Slavs”, vol. 24). (In Russian).
Brook K. A. (1999), The Jews of Khazaria, 1st ed., Northvale, Jerusalem.
Golb N. and Pritsak O. (1982), Khazarian Hebrew Documents of the Tenth Century, Ithaca, Cornell University Press.
Dunlop D. M. (1954), The history of the Jewish Khazars, 2nd ed., Prinston University Press, New-York.
Marquart J. (1903), Osteuropäische und ostasiatische Streifzüge, Dieterich’sche Verlagsbuchhandlung, Leipzig.
The Texts and Versions of John de Plano Carpini and William Rubruquis as Printed for the First Time by Hukluyt in 1598 Together with Some Shorter Pieces (2008), C. Raymond Beazlev (ed.), Printed for the Hukluyt Society, London.
Zuckerman C. (2011), “On the Kievan Letter from the Genizah of Cairo”, Ruthenica, Vol. 10, pp. 7–56.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.