Свідчення ал-Ідрісі про річку Сакир (до питання про обставини функціонування Волго-Донського шляху)
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
До числа найбільш спірних питань історичної географії слід зарахувати обставини функціонування водного шляху з Дону на Волгу. Згідно з поширеною думкою, цей шлях пролягав через Керченську протоку, Азовське море, нижню течію Дону, волок до нижньої течії Волги. На існування волока між Доном і Волгою в раннє Середньовіччя натякали мусульманські географи, бачачи в ньому протоку. Уявлення про водну комунікацію між Чорним і Каспійським морями існували і в пізніший час. Зокрема, про неї неодноразово згадував ал-Ідрісі у XII ст. у своєму географічному трактаті.
Ал-Ідрісі назвав рукав Ітілю (Волги), що нібито впадає в Чорне море, річкою Сакир. До того античні і ранньосередньовічні мусульманські автори вважали, що Чорне і Каспійське моря були з’єднані між собою протокою. У науковій літературі неодноразово робили спроби ототожнення річки Сакир з реальними водними артеріями. Зокрема, одні дослідники пов’язували річку Сакир з Доном, а інші – з Кубанню. Усе це потребує з’ясування обставин походження сюжету та ступеня його достовірності.
Аналіз творів ранньосередньовічних мусульманських географів свідчить, що всі вони переважно перебували під впливом уявлень античних учених про те, що між Доном і Волгою існує протока, а не волок. До цього факту скептично ставився ал-Мас‘уді. Крім того, ал-Мас‘уді у своєму творі Мурудж аз-загаб зазначає, що Волга витікає з верхніх частин тюркських земель і від неї рукав тече в напрямку країни приазовських болгар, впадаючи в Азовське море. Можливо, ал-Ідрісі міг запозичити цей сюжет із творів попередників та надалі його розвинути.
Цілком імовірно, що середньовічні мореплавці перетягали кораблі волоком від Дону до Волги на відстань меншу, ніж 60 км, оскільки для цього можна було використовувати притоки як Дону, так Волги. З цього погляду серед останніх особливо вирізняється ліва притока Дону – Сакарка: відстань від її витоків до течії Волги становить лише близько 20 км.
Лінгвістичний аналіз гідронімів Сакир і Сакар(ка) свідчить про те, що вони пов’язані між собою і мають одне джерело походження. Зважаючи на геоморфологічні особливості місцевості, значення цих гідронімів можна пояснити завдяки даним тюркських мов. Зокрема, не виключено, що обидві назви походять від огузького сакар – “піски” і можуть означати “Піщана річка”. Можливо також, що назви річок Сакир і Сакар пов’язані або з давньотюркським SAQÏϒ – “міраж, видіння, привид”, або з більш пізнім тюркізмом Сокъур – “сліпий”, що дає змогу трактувати як “зникома, примарна річка”.
Цілком можливо, що до ал-Ідрісі від його інформантів могли потрапити назва Сакар (Сакир) і відомості про те, що ця річка з’єднує Азовсько-Чорноморський басейн із річкою Ітілем (Волгою), яка впадає в Каспійське море. А далі ця інформація зазнала суттєвої переробки з боку ал-Ідрісі, який перебував під впливом власних уявлень про особливості організації гідросистеми Східної Європи.
Отже, під річкою Сакир у творі ал-Ідрісі фігурує важлива ділянка Волго-Донського шляху, що проходив від Керченської протоки до основної течії Волги, а “річка Сакир” є лише плодом уяви ал-Ідрісі і реально ніколи не існувала.
Як цитувати
Бубенок, О. Б., & Радівілов , Д. А. (2024). Свідчення ал-Ідрісі про річку Сакир (до питання про обставини функціонування Волго-Донського шляху). Східний світ, (4 (125), 28-47. https://doi.org/10.15407/orientw2024.04.028
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ключові слова
ал-Ідрісі; антична географічна традиція; Волго-Донський шлях; волок; річка Сакир; Сакар; середньовічні мусульманські географи
Посилання
Алихова А. Е. К вопросу о буртасах // Советская этнография, 1949, № 1.
Ал-Мас‘уді, Абу-л-Хасан Алі ібн ал-Хусейн. Мурудж аз-загаб ва-ма‘адін ал-джавгар. Т. 1. [Без місця видання]. 1966. (Арабською мовою).
Артамонов М. И. История хазар. Ленинград, 1962.
Бартольд В. В. Арабские известия о русах // Бартольд В. В. Сочинения. Т. ІІ. Ч. І. Москва, 1963.
Бартольд В. В. К истории орошения Туркестана // Бартольд В. В. Сочинения. Т. III. Москва, 1965.
Бейлис В. М. Ал-Идриси (XII в.) о Восточном Причерноморье и юго-восточной окраине русских земель // Древнейшие государства на территории СССР. Материалы и исследования 1982 г. Москва, 1984.
Бубенок О. Б., Радивилов Д. А. Сведения Ибн Хаукала о маршруте похода русов против хазар в 358 г. х. // Древнейшие государства Восточной Европы. 2021 год: Восточная Европа и мир ислама. Москва, 2021.
Волгоградская область: природные условия, ресурсы, хозяйство, население, геоэкологическое состояние: кол. монография. Волгоград, 2011.
Гаркави А. Я. Сказания мусульманских писателей о славянах и русских (с половины VII века до конца X века по Р. Х.). Санкт-Петербург, 1870.
Голб Н., Прицак О. Хазарско-еврейские документы Х века. Москва – Иерусалим, 1997.
Древнетюркский словарь. Ленинград, 1969.
Забелин И. История русской жизни с древнейших времен. Ч. 2. Москва, 1879.
Загоскин Н. П. Русские водные пути и судовое дело в до-петровской России. Историко-географическое исследование. Казань, 1910.
Заходер Б. Н. Каспийский свод сведений о Восточной Европе. Т. I. Горган и Поволжье в IX–X вв. Москва, 1962.
Иловайский Д. И. Разыскания о начале Руси. Вместо введения в русскую историю. Москва, 2015.
Ильин Д. Ю. Лингвоэкологический портрет регионального топонимикона: критерии описания // Вестник Волгоградского государственного университета. Серия 2, Языкознание. Т. 17, № 3. 2018. DOI: https://doi.org/10.15688/jvolsu2.2018.3.10
Ильин Д. Ю. “Языковый вкус” географических названий: критерии лингвоэкологичности // Горизонты современной русистики: сборник статей Международной научной конференции, посвященной 90-летнему юбилею академика В. Г. Костомарова (30–31 января 2020 г.). Москва, 2020.
Калинина Т. М. Сведения Ибн Хаукала о походах руси времен Святослава // Древнейшие государства на территории СССР: материалы и исследования. 1975 г. Москва, 1976.
Калинина Т. М. Водные пути сообщения Восточной Европы в представлениях арабо-персидских авторов IX–X вв. // Джаксон Т. Н., Калинина Т. М., Коновалова И. Г., Подосинов А. В. “Русская река”: Речные пути Восточной Европы в античной и средневековой географии. Москва, 2007.
Калинина Т. М. Проблемы истории Хазарии (по данным восточных источников). Москва, 2015.
Караулов Н. А. Сведения арабских географов о Кавказе // Сборник материалов по описанию местностей и племён Кавказа. Т. XXXII. Тифлис, 1901.
Кітаб нузгат ал-муштак фі іхтірак ал-афак. Та’ліф Абі Абдаллах Мухаммад б. Мухаммад б. Абдаллах б. Ідріс аш-Шаріф ал-Ідрісі. Мактабат ас-сакафа ад-дінійя, ал-Кагіра. 2002. (Арабською мовою).
Коновалова И. Г. Восточная Европа в сочинении ал-Идриси. Москва, 1999.
Коновалова И. Г. Состав рассказа об “острове русов” арабо-персидских авторов X–XVI вв. // Древнейшие государства Восточной Европы: 1999 г. Восточная и Северная Европа в средневековье. Москва, 2001.
Коновалова И. Г. Ал-Идриси о странах и народах Восточной Европы: текст, перевод, комментарий. Москва, 2006.
Коновалова И. Г. Волго-Донской путь в арабской географии XII в. // Хазарский альманах. Т. 6. Киев – Харьков, 2007a.
Коновалова И. Г. Гидрография Восточной Европы в географическом сочинении ал-Идриси // Джаксон Т. Н., Калинина Т. М., Коновалова И. Г., Подосинов А. В. “Русская река”: Речные пути Восточной Европы в античной и средневековой географии. Москва, 2007b.
Константин Багрянородный. Об управлении империей / Под ред. Г. Г. Литаврина и А. П. Новосельцева. Москва, 1991.
Кудряшов К. В. Половецкая степь: очерки исторической географии. Москва, 1948.
Куник А., Розен В. Известия ал-Бекри и других авторов о Руси и славянах. Т. 2. Санкт-Петербург, 1903.
Латышев В. В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. Помпоний Мела. Землеописание // Вестник древней истории, 1948, № 2.
Левочкин И. В. Древнейший список Пространного жития Константина Философа // Советский славяновед, 1983, № 2.
Мечев К. Към въпроса за авторството на Пространните жития на Кирил и Методий // Известия на Институт за литература. Кн. 16. София, 1965.
Минорский В. Ф. История Ширвана и Дербента X–XI вв. Москва, 1963.
Мурзаев Э. М. Словарь народных географических терминов. Москва, 1984.
Новосельцев А. П. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа. Москва, 1990.
Новосельцев А. П., Пашуто В. Т., Черепнин Л. В., Шушарин В. П., Щапов Я. Н. Древнерусское государство и его международное значение. Москва, 1965.
Овчарова А. Гидронимы Волго-Донского междуречья // Природа, 2020, № 9. URL: https://elementy.ru/nauchno-populyarnaya_biblioteka/435904/Gidronimy_Volgo_Donskogo_mezhdurechya (дата звернення: 20.12.2020).
Плетнева С. А. Печенеги и гузы на Нижнем Дону. Москва, 1990.
Прохоров В. А. Занимательная топонимика // Вопросы истории, 1965, № 12.
Ромашов С. А. Где находилась Черная Болгария // Восточная Европа в древности и средневековье. Спорные проблемы. Москва, 1993.
Рыбаков Б. А. Русские земли по карте Идриси 1154 года // Краткие сообщения Института истории материальной культуры АН СССР. Т. 43. Москва, 1952.
Скворцов Н. Б. К истории Паншинского городка // Электронный научно-образовательный журнал ВГСПУ “Грани познания”, 2013, август, № 5 (25). URL: www.grani.vspu.ru (дата звернення: 20.12.2020).
Страбон. География в 17-ти книгах. Москва, 1964.
Туманский А. Буртас и Бердас // Известия Высших Тифлисских женских курсов. Кн. 1. Вып. 1. Тифлис, 1914.
Худуд ал-‘Алем (рукопись Туманского) с введением и указателем В. Бартольда. Ленинград, 1930.
Хвольсон Д. А. Известия о хазарах, болгарах, мадьярах, славянах и русах Абу-Али Ахмеда Бен Омар ибн-Даста. Санкт-Петербург, 1869.
Чекунов Г. Е. Основы топонимики Иловлинского района. Иловля, 2016. URL: https://ilovadmin.ru/upload/iblock/0a0/kult_24012017.doc (дата звернення: 20.12.2020).
Al-Idrisi. Opus geographicum sive “Liber ad eorum delectationem qui terras peragrare studeant”. Fasc. I–IX. Neapoli – Romae, 1970–1984.
An Arabic-English Lexicon / by E. W. Lane. Pt 4. Beirut, 1968.
Dunlop D. M. The History of the Jewish Khazars. 2 ed. Prinston, 1954.
La Géographie d’Édrisi traduite de l’arabe en français d’après deux manuscrits de la Bibliothèque du roi et accompagnée de notes par P. Amédée Jaubert. T. I–II. Paris, 1836–1840.
Oman G. Al-Idrīsī // The Encyclopaedia of Islam. New Edition. Vol. III. Leiden – London, 1986.
Opus geographicum auctore Ibn Haukal (Аbu’l-Kasim ibn Haukal al-Nasibi)... “Liber imaginis terrae” / J. H. Kramers. Fasc. I–II. Lugduni Batavorum, 1938–1939.
REFERENCES
Alikhova, A. E. (1949), “K voprosu o burtasakh”, Sovetskaya etnografiya, No. 1, pp. 48–57. (In Russian).
Al-Mas‘udi and Abu-l-Khasan Ali ibn al-Khusein (1966), Muruj adh-dhahab va-ma‘adin al-jawhar, Vol. 1, s.l. (In Arabian).
Artamonov M. I. (1962), Istoriya khazar, Gos. Ermitazh, Leningrad. (In Russian).
Bartol’d V. V. (1963), “Arabskiye izvestiya o rusakh”, in Bartol’d V. V., Sochineniya, Vol. ІІ, Pt. І, Izd. vost. lit., Moscow, pp. 810–858. (In Russian).
Bartol’d V. V. (1965), “K istorii orosheniya Turkestana”, in Bartol’d V. V., Sochineniya, Vol. III, Nauka, Moscow, pp. 97–236. (In Russian).
Beylis V. M. (1984), “Al-Idrisi (XII v.) o Vostochnom Prichernomor’ye i yugo-vostochnoy okraine russkikh zemel’ ”, in Drevneyshiye gosudarstva na territorii SSSR, Materialy i issledovaniya 1982 g., Nauka, Moscow, pp. 208–228. (In Russian).
Bubenok O. B. and Radivilov D. A. (2021), “Svedeniya Ibn Khaukala o marshrute pokhoda rusov protiv khazar v 358 g. kh.”, in Drevneyshiye gosudarstva Vostochnoy Evropy. 2021 god: Vostochnaya Evropa i mir islama, Russkiy fond sodeystviya obrazovaniyu i nauke, Universitet Dmitriya Pozharskogo, Moscow, pp. 418–436. (In Russian).
Volgogradskaya oblast’: prirodnyye usloviya, resursy, khozyaystvo, naseleniye, geoekologicheskoye sostoyaniye (2011), Izd-vo “Peremena”, Volgograd. (In Russian).
Garkavi A. Ya. (1870), Skazaniya musul’manskikh pisateley o slavyanakh i russkikh (s poloviny VII veka do kontsa X veka po R. Kh.), Imp. AN, Saint Petersburg. (In Russian).
Golb N. and Pritsak O. (1997), Khazarsko-evreyskiye dokumenty X veka, Gesharim, Moscow and Jerusalem. (In Russian).
Drevnetyurkskiy slovar’ (1969), Nauka, Leningrad. (In Russian).
Zabelin I. (1879), Istoriya russkoy zhizni s drevneyshikh vremen, Pt. 2, Moscow. (In Russian).
Zagoskin N. P. (1910), Russkiye vodnyye puti i sudovoye delo v do-petrovskoy Rossii. Istoriko-geograficheskoye issledovaniye, Lito-tipografiya I. N. Kharitonova, Kazan. (In Russian).
Zakhoder B. N. (1962), Kaspiyskiy svod svedeniy o Vostochnoy Evrope, Vol. I, Gorgan i Povolzh’ye v IX–X vv., AN SSSR, Moscow. (In Russian).
Ilovayskiy D. I. (2015), Razyskaniya o nachale Rusi. Vmesto vvedeniya v russkuyu istoriyu, Akademicheskiy proyekt, Moscow. (In Russian).
Il’in D. Yu. (2018), “Lingvoekologicheskiy portret regional’nogo toponimikona: kriterii opisaniya”, Science Journal of Volgograd State University. Linguistics, Vol. 17, No. 3, pp. 99–107. (In Russian). DOI: https://doi.org/10.15688/jvolsu2.2018.3.10
Il’in D. Yu. (2020), “ ‘Yazykovyy vkus’ geograficheskikh nazvaniy: kriterii lingvoekologichnosti”, in Gorizonty sovremennoy rusistiki: sbornik statey Mezhdunarodnoy nauchnoy konferentsii, posvyashchennoy 90-letnemu yubileyu akademika V. G. Kostomarova (30–31 yanvarya 2020 g.), Gosudarstvennyy institut russkogo yazyka im. A. S. Pushkina, Moscow, pp. 304–310. (In Russian).
Kalinina T. M. (1976), “Svedeniya Ibn Khaukala o pokhodakh rusi vremen Svyatoslava”, in Drevneyshiye gosudarstva na territorii SSSR: materialy i issledovaniya. 1975 g., Nauka, Moscow, pp. 90–101. (In Russian).
Kalinina T. M. (2007), “Vodnyye puti soobshcheniya Vostochnoy Evropy v predstavleniyakh arabo-persidskikh avtorov IX–X vv.”, in Dzhakson T. N., Kalinina T. M., Konovalova I. G. and Podosinov A. V., “Russkaya reka”: Rechnyye puti Vostochnoy Evropy v antichnoy i srednevekovoy geografii, Yazyki slavyanskikh kul’tur, Znak, Moscow, pp. 101–172. (In Russian).
Kalinina T. M. (2015), Problemy istorii Khazarii (po dannym vostochnykh istochnikov), Russkiy fond sodeystviya obrazovaniyu i nauke, Moscow. (In Russian).
Karaulov N. A. (1901), “Svedeniya arabskikh geografov o Kavkaze”, Sbornik materialov dlya opisaniya mestnostey i plemen Kavkaza, Vol. XXXII, Tiflis, pp. 4–80. (In Russian).
Kitab nuzhat al-mushtak fi ikhtirak al-afaq (2002), Ta’lif Abi Abdallah Muhammad b. Muhammad b. Abdallah b. Idris al-Sharif al-Idrisi, Maktabat as-sakafa ad-diniyya, al-Kahira. (In Arabian).
Konovalova I. G. (1999), Vostochnaya Evropa v sochinenii al-Idrisi, Vostochnaya literatura, Moscow. (In Russian).
Konovalova I. G. (2001), “Sostav rasskaza ob ‘ostrove rusov’ arabo-persidskikh avtorov X–XVI vv.”, in Drevneyshiye gosudarstva Vostochnoy Evropy: 1999 g. Vostochnaya i Severnaya Evropa v srednevekov’ye, Vostochnaya literatura, Moscow, pp. 169–189. (In Russian).
Konovalova I. G. (2006), Al-Idrisi o stranakh i narodakh Vostochnoy Evropy: tekst, perevod, kommentariy, Vostochnaya literatura, Moscow. (In Russian).
Konovalova I. G. (2007a), “Volgo-Donskoy put’ v arabskoy geografii XII v.”, Khazarskiy al’manakh, Vol. 6, Kyiv and Kharkiv, pp. 133–139. (In Russian).
Konovalova I. G. (2007b), “Gidrografiya Vostochnoy Evropy v geograficheskom sochinenii al-Idrisi”, in Dzhakson T. N., Kalinina T. M., Konovalova I. G. and Podosinov A. V., “Russkaya reka”: Rechnyye puti Vostochnoy Evropy v antichnoy i srednevekovoy geografii, Yazyki slavyanskikh kul’tur, Znak, Moscow, pp. 173–250. (In Russian).
Konstantin Bagryanorodnyy (1991), Ob upravlenii imperiyey, G. G. Litavrin and A. P. Novosel’tsev (eds), Nauka, Moscow. (In Russian).
Kudryashov K. V. (1948), Polovetskaya step’: ocherki istoricheskoy geografii, OGIZ, Geografgiz, Moscow. (In Russian).
Kunik A. and Rozen V. (1903), Izvestiya al-Bekri i drugikh avtorov o Rusi i slavyanakh, Vol. 2, Imp. AN, Saint Petersburg. (In Russian).
Latyshev V. V. (1948), “Izvestiya drevnikh pisateley o Skifii i Kavkaze. Pomponiy Mela. Zemleopisaniye”, Vestnik drevney istorii, No. 2, pp. 215–314. (In Russian).
Levochkin I. V. (1983), “Drevneyshiy spisok Prostrannogo zhitiya Konstantina Filosofa”, Sovetskiy slavyanoved, No. 2, pp. 75–79. (In Russian).
Mechev K. (1965), “Kam vaprosa za avtorstvoto na Prostrannite zhitiya na Kiril i Metodiy”, Izvestiya na Institut za literatura, Book 16, Sofia, pp. 105–124. (In Bulgarian).
Minorskiy V. F. (1963), Istoriya Shirvana i Derbenta X–XI vv., Izdatel’stvo vostochnoy lititeratury, Moscow. (In Russian).
Murzayev E. M. (1984), Slovar’ narodnykh geograficheskikh terminov, Mysl’, Moscow. (In Russian).
Novosel’tsev A. P. (1990), Khazarskoye gosudarstvo i ego rol’ v istorii Vostochnoy Evropy i Kavkaza, Nauka, Moscow. (In Russian).
Novosel’tsev A. P., Pash•chto V. T., Cherepnin L. V., Shusharin V. P. and Shchapov Ya. N. (1965), Drevnerusskoye gosudarstvo i ego mezhdunarodnoye znacheniye, Nauka, Moscow. (In Russian).
Ovcharova A. (2020), “Gidronimy Volgo-Donskogo mezhdurech’ya”, Priroda, No. 9, available at: https://elementy.ru/nauchno-populyarnaya_biblioteka/435904/Gidronimy_Volgo_Donskogo_mezhdurechya (accessed December 20, 2020). (In Russian).
Pletneva S. A. (1990), Pechenegi i guzy na Nizhnem Donu, Nauka, Moscow. (In Russian).
Prokhorov V. A. (1965), “Zanimatel’naya toponimika”, Voprosy istorii, No. 12, pp. 202–208. (In Russian).
Romashov S. A. (1993), “Gde nakhodilas’ Chernaya Bolgariya”, in Vostochnaya Evropa v drevnosti i srednevekov’ye. Spornyye problemy, Moscow, pp. 66–68. (In Russian).
Rybakov B. A. (1952), “Russkiye zemli po karte Idrisi 1154 goda”, Kratkiye soobshcheniya Instituta istorii material’noy kul’tury AN SSSR, Vol. 43, Nauka, Moscow, pp. 3–44. (In Russian).
Skvortsov N. B. (2013), “K istorii Panshinskogo gorodka”, Elektronnyy nauchno-obrazovatel’nyy zhurnal VGSPU “Grani poznaniya”, No. 5 (25), pp. 1–7, available at: www.grani.vspu.ru (accessed December 20, 2020). (In Russian).
Strabon (1964), Geografiya v 17-ti knigakh, Nauka, Moscow. (In Russian).
Tumanskiy A. (1914), “Burtas i Berdas”, in Izvestiya Vysshikh Tiflisskikh zhenskikh kursov, Book 1, Issue 1, Tiflis, pp. 94–96. (In Russian).
Khudud al-‘Alem (rukopis’ Tumanskogo) s vvedeniyem i ukazatelem V. Bartol’da (1930), AN SSSR, Leningrad. (In Russian).
Khvol’son D. A. (1869), Izvestiya o khazarakh, bolgarakh, mad’yarakh, slavyanakh i rusakh Abu-Ali Akhmeda Ben Omar ibn-Dasta, Saint Petersburg. (In Russian).
Chekunov G. E. (2016), Osnovy toponimiki Ilovlinskogo rayona, Ilovlya. (In Russian), available at: https://ilovadmin.ru/upload/iblock/0a0/kult_24012017.doc (accessed December 20, 2020).
Al-Idrisi (1970–1984), Opus geographicum sive “Liber ad eorum delectationem qui terras peragrare studeant”, Fasc. I–IX, Neapoli and Romae.
An Arabic-English Lexicon by E. W. Lane (1968), Pt. 4, Beirut.
Dunlop D. M. (1954), The History of the Jewish Khazars, 2 ed., Prinston Univer. Press, Prinston.
La Géographie d’Édrisi traduite de l’arabe en français d’après deux manuscrits de la Bibliothèque du roi et accompagnée de notes par P. Amédée Jaubert (1836–1840), T. I–II, Paris.
Oman G. (1986), “Al-Idrīsī”, in The Encyclopaedia of Islam, New Edition, Vol. III, Leiden and London, pp. 1032–1035.
Opus geographicum auctore Ibn Haukal (Аbu’l-Kasim ibn Haukal al-Nasibi) (1938–1939), Liber imaginis terrae, J. H. Kramers, Fasc. I–II, Lugduni Batavorum.
Ал-Мас‘уді, Абу-л-Хасан Алі ібн ал-Хусейн. Мурудж аз-загаб ва-ма‘адін ал-джавгар. Т. 1. [Без місця видання]. 1966. (Арабською мовою).
Артамонов М. И. История хазар. Ленинград, 1962.
Бартольд В. В. Арабские известия о русах // Бартольд В. В. Сочинения. Т. ІІ. Ч. І. Москва, 1963.
Бартольд В. В. К истории орошения Туркестана // Бартольд В. В. Сочинения. Т. III. Москва, 1965.
Бейлис В. М. Ал-Идриси (XII в.) о Восточном Причерноморье и юго-восточной окраине русских земель // Древнейшие государства на территории СССР. Материалы и исследования 1982 г. Москва, 1984.
Бубенок О. Б., Радивилов Д. А. Сведения Ибн Хаукала о маршруте похода русов против хазар в 358 г. х. // Древнейшие государства Восточной Европы. 2021 год: Восточная Европа и мир ислама. Москва, 2021.
Волгоградская область: природные условия, ресурсы, хозяйство, население, геоэкологическое состояние: кол. монография. Волгоград, 2011.
Гаркави А. Я. Сказания мусульманских писателей о славянах и русских (с половины VII века до конца X века по Р. Х.). Санкт-Петербург, 1870.
Голб Н., Прицак О. Хазарско-еврейские документы Х века. Москва – Иерусалим, 1997.
Древнетюркский словарь. Ленинград, 1969.
Забелин И. История русской жизни с древнейших времен. Ч. 2. Москва, 1879.
Загоскин Н. П. Русские водные пути и судовое дело в до-петровской России. Историко-географическое исследование. Казань, 1910.
Заходер Б. Н. Каспийский свод сведений о Восточной Европе. Т. I. Горган и Поволжье в IX–X вв. Москва, 1962.
Иловайский Д. И. Разыскания о начале Руси. Вместо введения в русскую историю. Москва, 2015.
Ильин Д. Ю. Лингвоэкологический портрет регионального топонимикона: критерии описания // Вестник Волгоградского государственного университета. Серия 2, Языкознание. Т. 17, № 3. 2018. DOI: https://doi.org/10.15688/jvolsu2.2018.3.10
Ильин Д. Ю. “Языковый вкус” географических названий: критерии лингвоэкологичности // Горизонты современной русистики: сборник статей Международной научной конференции, посвященной 90-летнему юбилею академика В. Г. Костомарова (30–31 января 2020 г.). Москва, 2020.
Калинина Т. М. Сведения Ибн Хаукала о походах руси времен Святослава // Древнейшие государства на территории СССР: материалы и исследования. 1975 г. Москва, 1976.
Калинина Т. М. Водные пути сообщения Восточной Европы в представлениях арабо-персидских авторов IX–X вв. // Джаксон Т. Н., Калинина Т. М., Коновалова И. Г., Подосинов А. В. “Русская река”: Речные пути Восточной Европы в античной и средневековой географии. Москва, 2007.
Калинина Т. М. Проблемы истории Хазарии (по данным восточных источников). Москва, 2015.
Караулов Н. А. Сведения арабских географов о Кавказе // Сборник материалов по описанию местностей и племён Кавказа. Т. XXXII. Тифлис, 1901.
Кітаб нузгат ал-муштак фі іхтірак ал-афак. Та’ліф Абі Абдаллах Мухаммад б. Мухаммад б. Абдаллах б. Ідріс аш-Шаріф ал-Ідрісі. Мактабат ас-сакафа ад-дінійя, ал-Кагіра. 2002. (Арабською мовою).
Коновалова И. Г. Восточная Европа в сочинении ал-Идриси. Москва, 1999.
Коновалова И. Г. Состав рассказа об “острове русов” арабо-персидских авторов X–XVI вв. // Древнейшие государства Восточной Европы: 1999 г. Восточная и Северная Европа в средневековье. Москва, 2001.
Коновалова И. Г. Ал-Идриси о странах и народах Восточной Европы: текст, перевод, комментарий. Москва, 2006.
Коновалова И. Г. Волго-Донской путь в арабской географии XII в. // Хазарский альманах. Т. 6. Киев – Харьков, 2007a.
Коновалова И. Г. Гидрография Восточной Европы в географическом сочинении ал-Идриси // Джаксон Т. Н., Калинина Т. М., Коновалова И. Г., Подосинов А. В. “Русская река”: Речные пути Восточной Европы в античной и средневековой географии. Москва, 2007b.
Константин Багрянородный. Об управлении империей / Под ред. Г. Г. Литаврина и А. П. Новосельцева. Москва, 1991.
Кудряшов К. В. Половецкая степь: очерки исторической географии. Москва, 1948.
Куник А., Розен В. Известия ал-Бекри и других авторов о Руси и славянах. Т. 2. Санкт-Петербург, 1903.
Латышев В. В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. Помпоний Мела. Землеописание // Вестник древней истории, 1948, № 2.
Левочкин И. В. Древнейший список Пространного жития Константина Философа // Советский славяновед, 1983, № 2.
Мечев К. Към въпроса за авторството на Пространните жития на Кирил и Методий // Известия на Институт за литература. Кн. 16. София, 1965.
Минорский В. Ф. История Ширвана и Дербента X–XI вв. Москва, 1963.
Мурзаев Э. М. Словарь народных географических терминов. Москва, 1984.
Новосельцев А. П. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа. Москва, 1990.
Новосельцев А. П., Пашуто В. Т., Черепнин Л. В., Шушарин В. П., Щапов Я. Н. Древнерусское государство и его международное значение. Москва, 1965.
Овчарова А. Гидронимы Волго-Донского междуречья // Природа, 2020, № 9. URL: https://elementy.ru/nauchno-populyarnaya_biblioteka/435904/Gidronimy_Volgo_Donskogo_mezhdurechya (дата звернення: 20.12.2020).
Плетнева С. А. Печенеги и гузы на Нижнем Дону. Москва, 1990.
Прохоров В. А. Занимательная топонимика // Вопросы истории, 1965, № 12.
Ромашов С. А. Где находилась Черная Болгария // Восточная Европа в древности и средневековье. Спорные проблемы. Москва, 1993.
Рыбаков Б. А. Русские земли по карте Идриси 1154 года // Краткие сообщения Института истории материальной культуры АН СССР. Т. 43. Москва, 1952.
Скворцов Н. Б. К истории Паншинского городка // Электронный научно-образовательный журнал ВГСПУ “Грани познания”, 2013, август, № 5 (25). URL: www.grani.vspu.ru (дата звернення: 20.12.2020).
Страбон. География в 17-ти книгах. Москва, 1964.
Туманский А. Буртас и Бердас // Известия Высших Тифлисских женских курсов. Кн. 1. Вып. 1. Тифлис, 1914.
Худуд ал-‘Алем (рукопись Туманского) с введением и указателем В. Бартольда. Ленинград, 1930.
Хвольсон Д. А. Известия о хазарах, болгарах, мадьярах, славянах и русах Абу-Али Ахмеда Бен Омар ибн-Даста. Санкт-Петербург, 1869.
Чекунов Г. Е. Основы топонимики Иловлинского района. Иловля, 2016. URL: https://ilovadmin.ru/upload/iblock/0a0/kult_24012017.doc (дата звернення: 20.12.2020).
Al-Idrisi. Opus geographicum sive “Liber ad eorum delectationem qui terras peragrare studeant”. Fasc. I–IX. Neapoli – Romae, 1970–1984.
An Arabic-English Lexicon / by E. W. Lane. Pt 4. Beirut, 1968.
Dunlop D. M. The History of the Jewish Khazars. 2 ed. Prinston, 1954.
La Géographie d’Édrisi traduite de l’arabe en français d’après deux manuscrits de la Bibliothèque du roi et accompagnée de notes par P. Amédée Jaubert. T. I–II. Paris, 1836–1840.
Oman G. Al-Idrīsī // The Encyclopaedia of Islam. New Edition. Vol. III. Leiden – London, 1986.
Opus geographicum auctore Ibn Haukal (Аbu’l-Kasim ibn Haukal al-Nasibi)... “Liber imaginis terrae” / J. H. Kramers. Fasc. I–II. Lugduni Batavorum, 1938–1939.
REFERENCES
Alikhova, A. E. (1949), “K voprosu o burtasakh”, Sovetskaya etnografiya, No. 1, pp. 48–57. (In Russian).
Al-Mas‘udi and Abu-l-Khasan Ali ibn al-Khusein (1966), Muruj adh-dhahab va-ma‘adin al-jawhar, Vol. 1, s.l. (In Arabian).
Artamonov M. I. (1962), Istoriya khazar, Gos. Ermitazh, Leningrad. (In Russian).
Bartol’d V. V. (1963), “Arabskiye izvestiya o rusakh”, in Bartol’d V. V., Sochineniya, Vol. ІІ, Pt. І, Izd. vost. lit., Moscow, pp. 810–858. (In Russian).
Bartol’d V. V. (1965), “K istorii orosheniya Turkestana”, in Bartol’d V. V., Sochineniya, Vol. III, Nauka, Moscow, pp. 97–236. (In Russian).
Beylis V. M. (1984), “Al-Idrisi (XII v.) o Vostochnom Prichernomor’ye i yugo-vostochnoy okraine russkikh zemel’ ”, in Drevneyshiye gosudarstva na territorii SSSR, Materialy i issledovaniya 1982 g., Nauka, Moscow, pp. 208–228. (In Russian).
Bubenok O. B. and Radivilov D. A. (2021), “Svedeniya Ibn Khaukala o marshrute pokhoda rusov protiv khazar v 358 g. kh.”, in Drevneyshiye gosudarstva Vostochnoy Evropy. 2021 god: Vostochnaya Evropa i mir islama, Russkiy fond sodeystviya obrazovaniyu i nauke, Universitet Dmitriya Pozharskogo, Moscow, pp. 418–436. (In Russian).
Volgogradskaya oblast’: prirodnyye usloviya, resursy, khozyaystvo, naseleniye, geoekologicheskoye sostoyaniye (2011), Izd-vo “Peremena”, Volgograd. (In Russian).
Garkavi A. Ya. (1870), Skazaniya musul’manskikh pisateley o slavyanakh i russkikh (s poloviny VII veka do kontsa X veka po R. Kh.), Imp. AN, Saint Petersburg. (In Russian).
Golb N. and Pritsak O. (1997), Khazarsko-evreyskiye dokumenty X veka, Gesharim, Moscow and Jerusalem. (In Russian).
Drevnetyurkskiy slovar’ (1969), Nauka, Leningrad. (In Russian).
Zabelin I. (1879), Istoriya russkoy zhizni s drevneyshikh vremen, Pt. 2, Moscow. (In Russian).
Zagoskin N. P. (1910), Russkiye vodnyye puti i sudovoye delo v do-petrovskoy Rossii. Istoriko-geograficheskoye issledovaniye, Lito-tipografiya I. N. Kharitonova, Kazan. (In Russian).
Zakhoder B. N. (1962), Kaspiyskiy svod svedeniy o Vostochnoy Evrope, Vol. I, Gorgan i Povolzh’ye v IX–X vv., AN SSSR, Moscow. (In Russian).
Ilovayskiy D. I. (2015), Razyskaniya o nachale Rusi. Vmesto vvedeniya v russkuyu istoriyu, Akademicheskiy proyekt, Moscow. (In Russian).
Il’in D. Yu. (2018), “Lingvoekologicheskiy portret regional’nogo toponimikona: kriterii opisaniya”, Science Journal of Volgograd State University. Linguistics, Vol. 17, No. 3, pp. 99–107. (In Russian). DOI: https://doi.org/10.15688/jvolsu2.2018.3.10
Il’in D. Yu. (2020), “ ‘Yazykovyy vkus’ geograficheskikh nazvaniy: kriterii lingvoekologichnosti”, in Gorizonty sovremennoy rusistiki: sbornik statey Mezhdunarodnoy nauchnoy konferentsii, posvyashchennoy 90-letnemu yubileyu akademika V. G. Kostomarova (30–31 yanvarya 2020 g.), Gosudarstvennyy institut russkogo yazyka im. A. S. Pushkina, Moscow, pp. 304–310. (In Russian).
Kalinina T. M. (1976), “Svedeniya Ibn Khaukala o pokhodakh rusi vremen Svyatoslava”, in Drevneyshiye gosudarstva na territorii SSSR: materialy i issledovaniya. 1975 g., Nauka, Moscow, pp. 90–101. (In Russian).
Kalinina T. M. (2007), “Vodnyye puti soobshcheniya Vostochnoy Evropy v predstavleniyakh arabo-persidskikh avtorov IX–X vv.”, in Dzhakson T. N., Kalinina T. M., Konovalova I. G. and Podosinov A. V., “Russkaya reka”: Rechnyye puti Vostochnoy Evropy v antichnoy i srednevekovoy geografii, Yazyki slavyanskikh kul’tur, Znak, Moscow, pp. 101–172. (In Russian).
Kalinina T. M. (2015), Problemy istorii Khazarii (po dannym vostochnykh istochnikov), Russkiy fond sodeystviya obrazovaniyu i nauke, Moscow. (In Russian).
Karaulov N. A. (1901), “Svedeniya arabskikh geografov o Kavkaze”, Sbornik materialov dlya opisaniya mestnostey i plemen Kavkaza, Vol. XXXII, Tiflis, pp. 4–80. (In Russian).
Kitab nuzhat al-mushtak fi ikhtirak al-afaq (2002), Ta’lif Abi Abdallah Muhammad b. Muhammad b. Abdallah b. Idris al-Sharif al-Idrisi, Maktabat as-sakafa ad-diniyya, al-Kahira. (In Arabian).
Konovalova I. G. (1999), Vostochnaya Evropa v sochinenii al-Idrisi, Vostochnaya literatura, Moscow. (In Russian).
Konovalova I. G. (2001), “Sostav rasskaza ob ‘ostrove rusov’ arabo-persidskikh avtorov X–XVI vv.”, in Drevneyshiye gosudarstva Vostochnoy Evropy: 1999 g. Vostochnaya i Severnaya Evropa v srednevekov’ye, Vostochnaya literatura, Moscow, pp. 169–189. (In Russian).
Konovalova I. G. (2006), Al-Idrisi o stranakh i narodakh Vostochnoy Evropy: tekst, perevod, kommentariy, Vostochnaya literatura, Moscow. (In Russian).
Konovalova I. G. (2007a), “Volgo-Donskoy put’ v arabskoy geografii XII v.”, Khazarskiy al’manakh, Vol. 6, Kyiv and Kharkiv, pp. 133–139. (In Russian).
Konovalova I. G. (2007b), “Gidrografiya Vostochnoy Evropy v geograficheskom sochinenii al-Idrisi”, in Dzhakson T. N., Kalinina T. M., Konovalova I. G. and Podosinov A. V., “Russkaya reka”: Rechnyye puti Vostochnoy Evropy v antichnoy i srednevekovoy geografii, Yazyki slavyanskikh kul’tur, Znak, Moscow, pp. 173–250. (In Russian).
Konstantin Bagryanorodnyy (1991), Ob upravlenii imperiyey, G. G. Litavrin and A. P. Novosel’tsev (eds), Nauka, Moscow. (In Russian).
Kudryashov K. V. (1948), Polovetskaya step’: ocherki istoricheskoy geografii, OGIZ, Geografgiz, Moscow. (In Russian).
Kunik A. and Rozen V. (1903), Izvestiya al-Bekri i drugikh avtorov o Rusi i slavyanakh, Vol. 2, Imp. AN, Saint Petersburg. (In Russian).
Latyshev V. V. (1948), “Izvestiya drevnikh pisateley o Skifii i Kavkaze. Pomponiy Mela. Zemleopisaniye”, Vestnik drevney istorii, No. 2, pp. 215–314. (In Russian).
Levochkin I. V. (1983), “Drevneyshiy spisok Prostrannogo zhitiya Konstantina Filosofa”, Sovetskiy slavyanoved, No. 2, pp. 75–79. (In Russian).
Mechev K. (1965), “Kam vaprosa za avtorstvoto na Prostrannite zhitiya na Kiril i Metodiy”, Izvestiya na Institut za literatura, Book 16, Sofia, pp. 105–124. (In Bulgarian).
Minorskiy V. F. (1963), Istoriya Shirvana i Derbenta X–XI vv., Izdatel’stvo vostochnoy lititeratury, Moscow. (In Russian).
Murzayev E. M. (1984), Slovar’ narodnykh geograficheskikh terminov, Mysl’, Moscow. (In Russian).
Novosel’tsev A. P. (1990), Khazarskoye gosudarstvo i ego rol’ v istorii Vostochnoy Evropy i Kavkaza, Nauka, Moscow. (In Russian).
Novosel’tsev A. P., Pash•chto V. T., Cherepnin L. V., Shusharin V. P. and Shchapov Ya. N. (1965), Drevnerusskoye gosudarstvo i ego mezhdunarodnoye znacheniye, Nauka, Moscow. (In Russian).
Ovcharova A. (2020), “Gidronimy Volgo-Donskogo mezhdurech’ya”, Priroda, No. 9, available at: https://elementy.ru/nauchno-populyarnaya_biblioteka/435904/Gidronimy_Volgo_Donskogo_mezhdurechya (accessed December 20, 2020). (In Russian).
Pletneva S. A. (1990), Pechenegi i guzy na Nizhnem Donu, Nauka, Moscow. (In Russian).
Prokhorov V. A. (1965), “Zanimatel’naya toponimika”, Voprosy istorii, No. 12, pp. 202–208. (In Russian).
Romashov S. A. (1993), “Gde nakhodilas’ Chernaya Bolgariya”, in Vostochnaya Evropa v drevnosti i srednevekov’ye. Spornyye problemy, Moscow, pp. 66–68. (In Russian).
Rybakov B. A. (1952), “Russkiye zemli po karte Idrisi 1154 goda”, Kratkiye soobshcheniya Instituta istorii material’noy kul’tury AN SSSR, Vol. 43, Nauka, Moscow, pp. 3–44. (In Russian).
Skvortsov N. B. (2013), “K istorii Panshinskogo gorodka”, Elektronnyy nauchno-obrazovatel’nyy zhurnal VGSPU “Grani poznaniya”, No. 5 (25), pp. 1–7, available at: www.grani.vspu.ru (accessed December 20, 2020). (In Russian).
Strabon (1964), Geografiya v 17-ti knigakh, Nauka, Moscow. (In Russian).
Tumanskiy A. (1914), “Burtas i Berdas”, in Izvestiya Vysshikh Tiflisskikh zhenskikh kursov, Book 1, Issue 1, Tiflis, pp. 94–96. (In Russian).
Khudud al-‘Alem (rukopis’ Tumanskogo) s vvedeniyem i ukazatelem V. Bartol’da (1930), AN SSSR, Leningrad. (In Russian).
Khvol’son D. A. (1869), Izvestiya o khazarakh, bolgarakh, mad’yarakh, slavyanakh i rusakh Abu-Ali Akhmeda Ben Omar ibn-Dasta, Saint Petersburg. (In Russian).
Chekunov G. E. (2016), Osnovy toponimiki Ilovlinskogo rayona, Ilovlya. (In Russian), available at: https://ilovadmin.ru/upload/iblock/0a0/kult_24012017.doc (accessed December 20, 2020).
Al-Idrisi (1970–1984), Opus geographicum sive “Liber ad eorum delectationem qui terras peragrare studeant”, Fasc. I–IX, Neapoli and Romae.
An Arabic-English Lexicon by E. W. Lane (1968), Pt. 4, Beirut.
Dunlop D. M. (1954), The History of the Jewish Khazars, 2 ed., Prinston Univer. Press, Prinston.
La Géographie d’Édrisi traduite de l’arabe en français d’après deux manuscrits de la Bibliothèque du roi et accompagnée de notes par P. Amédée Jaubert (1836–1840), T. I–II, Paris.
Oman G. (1986), “Al-Idrīsī”, in The Encyclopaedia of Islam, New Edition, Vol. III, Leiden and London, pp. 1032–1035.
Opus geographicum auctore Ibn Haukal (Аbu’l-Kasim ibn Haukal al-Nasibi) (1938–1939), Liber imaginis terrae, J. H. Kramers, Fasc. I–II, Lugduni Batavorum.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.