ПЕРІОДИЧНА ПРЕСА ПОВОЛЗЬКИХ ТАТАР УКРАЇНИ: ПАМ’ЯТЬ, ІДЕНТИЧНІСТЬ, НОСТАЛЬГІЯ

Анотація

У 1990-ті роки, після розпаду Радянського Союзу, у період зростання націоналізму на всій пострадянській території, в Україні виникли татарські спільноти, які стали випускати свою друковану продукцію. Ці періодичні видання є важливим механізмом формування ідентичності в діаспори. Це дослідження присвячене вивченню етнорелігійної ідентичності поволзьких татар України в публічному дискурсі. Воно побудоване на аналізі матеріалів журналу “Дуслик” / “Дружба”, що видається Всеукраїнським татарським культурним центром “Туган тел” / “Рідна мова” (Київ). Основними тематичними блоками всього масиву статей, що виходять у журналі, є історія, мова, релігія, самовизначення, а також інтегрованість татарської діаспори в сучасне українське суспільство. У цій роботі показано, як у публічному дискурсі татар України формується образ Республіки Татарстан, як вибудовується культурний зв’язок між татарами України і татарами Татарстану, яку роль у цьому відіграють релігія, мова та історія. Авторка демонструє, як поволзькі татари України конструюють свою історію, а також відмінності з тією версією історії, яка формувалася в Республіці Татарстан, починаючи з 1990-х рр. Аналіз блоку статей, що стосуються татарської мови, дає змогу відстежити її функціонування в татарській діаспорі України. Статті релігійного змісту свідчать про трансформацію в публічному дискурсі татар уявлень про іслам як про народні традиції в “традиційний іслам”. У роботі розглядаються і взаємини поволзьких татар зі своїми сусідами, що дає змогу оцінити ступінь інтеграції татарської діаспори в українське суспільство. Методологічно стаття спирається на концепцію “ностальгії”, запропоновану Світланою Бойм. У роботі показано, що при розгляді матеріалів журналу крізь призму поняття “ностальгія” Республіка Татарстан у публічному дискурсі татар України виступає які дім, “якого більше немає або ніколи не було”. У статті аналізуються також візуальні матеріали, опубліковані на сторінках журналу “Дуслик”.