Партія Ріккенмінсей-то: ідейне позиціонування і політична еволюція у владній системі Японської імперії 1927–1940 рр.
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
Конституційно-демократична партія (Ріккенмінсей-то) була створена в Японії 1 червня 1927 р. після розпаду урядової коаліції “трьох партій захисту конституції” (ґокен сампа найкаку) внаслідок злиття партії “Конституційний союз” (Кенсей-кай), яка втратила статус керівної, та опозиційної Партії справжніх друзів конституції (Сейюхон-то). В умовах нещодавно впровадженого в Японії загального виборчого права ліберально-центристська Ріккенмінсей-то дістала масову підтримку на виборах, проте не виборола більшості в парламенті, тому спочатку стала найпотужнішою опозиційною партією. 1929 р., коли серія корупційних скандалів змусила до відставки уряд Спілки друзів конституційного правління (Ріккенсейю-кай), що спирався на підтримку Двору, вищої державної бюрократії та військових, партія Ріккенмінсей-то дістала можливість сформувати власний уряд і ненадовго стала керівною. У листопаді 1930 р. глава партійного кабінету конституційних демократів Хамаґучі Осачі був важко поранений під час теракту і наступного року помер. Його наступник на посаді лідера партії та уряду Вакацукі Рейджіро не зміг привести до покори вище командування збройних сил і після початку не схваленої ним військової операції із захоплення Маньчжурії у грудні 1931 р. пішов з урядом у відставку. Відтоді Ріккенмінсей-то, зберігаючи рейтинг найпопулярнішої серед виборців партії, залишалась головною опозиційною партією до примусової ліквідації в 1940 р. Метод проблемно-хронологічного аналізу фактологічного матеріалу дає підстави стверджувати, що головною причиною неремстиво-покірного виконання партією Ріккенмінсей-то урядового наказу про самоліквідацію була її електоральна опора на не готовий до безкомпромісного протистояння з владою “середній клас”. Крім того, колишні керівники Конституційно-демократичної партії в нових умовах однопартійної політичної системи обійняли важливі державні посади, що цілком задовольнило їхні особисті політичні амбіції.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Вакацукі Рейджіро; Конституційно-демократична партія (Ріккенмінсей-то); політична історія; Хамаґучі Осачі; Японія
Henshall K. (2013), Historical Dictionary of Japan to 1945, Scarecrow Press, Lanham (Maryland). https://doi.org/10.5771/9780810878723
Scalapino R. A. (1975), Democracy and the Party Movement in Prewar Japan: The Failure of the First Attempt, University of California Press, Berkeley, Los Angeles and London.
Shin G.-W. and Sneider D. C. (2011), History Textbooks and the Wars in Asia: Divided Memories, Routledge, Abingdon-on-Thames. https://doi.org/10.4324/9780203831663
阿部 恒久, 佐藤 能丸 (2000), 通史と史料日本近現代女性史, 芙蓉書房出版, 東京.
安藤 英男 (1983), 幻の総理大臣: 床次竹二郎の足跡, 學藝書林, 東京.
荒木 三作 (1979), 歴代農林大臣: 農政百年史, 日刊農業新聞社, 東京.
藤木 邦彦 (1964), 体系日本史叢書, 冊三: 政治史, 山川出版社, 東京.
藤原 彰, 吉田 裕, 伊藤 悟 (2007), 天皇の昭和史, 新日本出版社, 東京.
浜口 雄幸 (2000), 浜口雄幸集: 論述・講演篇 / 川田 稔, 未来社, 東京.
猪俣 敬太郎 (1960), 中野正剛, 吉川弘文館, 東京.
井上 敬介 (2013), 立憲民政党と政党改良: 戦前二大政党制の崩壊, 北海道大学出版会, 札幌.
伊藤 隆 (1999), 日本の近代, 冊五: 北岡伸一, 中央公論新社, 東京.
金谷 俊一郎 (2014), 日本人なら知っておきたい日本史の授業, PHP 研究所, 東京.
河合 敦 (2006), 目からウロコの近現代史, PHP 研究所, 京都.
川村 一彦 (2022a), 歴史の回想・浜口雄幸, 歴史研究会, 東京.
川村 一彦 (2022b), 歴史の回想・立憲民政党, 歴史研究会, 東京.
川村 一彦 (2022c), 歴史の回想・上海事変, 歴史研究会, 東京.
前田 英昭 (2003), 国会の「機密費」論争, 高文堂出版社, 東京.
三井事業史本 (2001), 冊 3下, 三井文庫, 東京.
村川 一郎 (1978), 日本保守党小史: 自由民権と政党政治, 教育社, 東京.
内閣百年の步み (1985), 大巧, 東京.
中澤 俊輔 (2012), 治安維持法: なぜ政党政治は「悪法」を生んだか, 中央公論新社, 東京.
日本近現代史辞典 (1978), 東洋經濟新報社, 東京.
丹羽 巖 (1994), 英米法制と日本の政治機構, 成文堂, 東京.
農林水產省百年史: 資料編 (1979), 冊四, 神奈川県立川崎図書館, 横浜市.
大江 可之 (1987), 元総理三木武夫: 議員五十年史, 日本国体研究院, 東京.
沖田 哲也, 櫻田 會 (1989), 総史立憲民政党: 資料編, 冊 一-二, 学陽書房, 東京.
戦前外交の曲折と満州事変 (2001), 学校図書出版, 東京.
色川 大吉 (1980), 岐路に立つ昭和日本, 三省堂, 東京.
REFERENCES
Henshall K. (2013), Historical Dictionary of Japan to 1945, Scarecrow Press, Lanham (Maryland). https://doi.org/10.5771/9780810878723
Scalapino R. A. (1975), Democracy and the Party Movement in Prewar Japan: The Failure of the First Attempt, University of California Press, Berkeley, Los Angeles and London.
Shin G.-W. and Sneider D. C. (2011), History Textbooks and the Wars in Asia: Divided Memories, Routledge, Abingdon-on-Thames. https://doi.org/10.4324/9780203831663
Abe T. and Satō Y. (2000), Tsūshi to shiryō Nihon kin gendai josei shi, Fuyōshobō shuppan, Tōkyō. (In Japanese).
Andō H. (1983), Maboroshi-no sōri-daijin: Tokonami Takejirō-no ashiato, Gakugeyshorin, Tōkyō. (In Japanese).
Araki S. (1979), Rekidai nōrin daijin: nōsei hyakunenshi, Nikkan nōgyō shinbun-sha, Tōkyō. (In Japanese).
Fujiki K. (1964), Taikei Nippon-shi sōsho, V. 3: Seiji-shi, Yamakawa shuppansha, Tōkyō. (In Japanese).
Fujiwara A., Yoshida Y. and Itō S. (2007), Ten’nō-no Shōwa-shi, Shin Nihon shuppan-sha, Tōkyō. (In Japanese).
Hamaguchi Y. (2000), Hamaguchi Yūkō shū: ronjutsu・kōen-hen / Kawada Minoru, Mirai-sha, Tōkyō. (In Japanese).
Inomata K. (1960), Nakano Seigō, Yoshikawa Kōbunkan, Tōkyō. (In Japanese).
Inoue K. (2013), Rikkenminsei-tō to seitō kairyō: Senzen nidaiseitōsei-no hōkai, Hokkaidō-daigaku shuppan-kai, Sapporo. (In Japanese).
Itō T. (1999), Nihon-no kindai, V. 5: Kitaoka Shin’ichi, Chūōkōron-shinsha, Tōkyō. (In Japanese).
Kanaya S. (2014), Nihonjin nara shitte okitai Nipponshi-no jugyō, PHP Kenkyūjo, Tōkyō. (In Japanese).
Kawai A. (2006), Me-kara uroko-no kingendai-shi, PHP kenkyūsho, Kyōto. (In Japanese).
Kawamura K. (2022a), Rekishi no kaisō: Hamaguchi Yūkō, Rekishi kenkyūkai, Tōkyō. (In Japanese).
Kawamura K. (2022b), Rekishi no kaisō: Rikkenminsei-tō, Rekishi kenkyūkai, Tōkyō. (In Japanese).
Kawamura K. (2022c), Rekishi-no kaisō: Shanhai jihen, Rekishi kenkyūkai, Tōkyō. (In Japanese).
Maeda H. (2003), Kokkai-no `kimitsu hi’ ronsō, Kōbundō shuppansha, Tōkyō. (In Japanese).
Mitsui jigyō shi hon (2001), V. 3-ka, Mitsui bunko, Tōkyō. (In Japanese).
Murakawa I. (1978), Nihon hoshutō shōshi: Jiyū minken to seitō seiji, Kyōiku-sha, Tōkyō. (In Japanese).
Naikaku hyakunen-no ho-mi (1978), Daikyō, Tōkyō. (In Japanese).
Nakazawa S. (2012), Chian iji hō: Naze seitō seiji wa “akuhō”-o unda-ka?, Chūōkōron shinsha, Tōkyō. (In Japanese).
Nihon kingendaishi jiten (1978), Tōyō keizai shinpō-sha, Tōkyō. (In Japanese).
Niwa I. (1994), Eibeihō-sei to Nihon-no seiji kikō, Seibundō, Tōkyō. (In Japanese).
Nōrinsuisan-shō hyakunen-shi: shiryōhen (1979), V. 4, Kanagawa kenritsu Kawasaki toshokan, Yokohama. (In Japanese).
Oe Y. (1987), Moto sōri Miki Takeo: Giin gojūnen shi, Nihon kokutai kenkyū-in, Tōkyō. (In Japanese).
Okita T. and Sakurada A. (1989), Sōshi Rikkenminsei-tō: Shiryō-hen, V. 1–2, Gakuyō shobō, Tōkyō. (In Japanese).
Senzen gaikō-no kyokusetsu to Manshū jihen (2001), Gakkō tosho shuppan, Tōkyō. (In Japanese).
Shirakawa D. (1980), Kiro-ni tatsu Shōwa Nihon, Sanseidō, Tōkyō. (In Japanese).
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.