Феномен “Ліберальної партії” (Джію-то) в політичній системі Японії: еволюція політичного бренду та ідейного змісту

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  В. А. Рубель

Анотація

Назва партії є політичним брендом, у якому відбивається її ідеологічна спрямованість, але в політичній історії Японії партійний бренд “Ліберальної партії” (Джію-то) неодноразово міняв свій ідейний зміст. Проблемно-хронологічний метод аналізу наявної історичної фактології дає можливість осмислити тенденції ідейної та організаційної еволюції партійного бренду Джію-то, що проявилися за минулі півтора століття, а також сформулювати прогноз стосовно подальшої долі політичного проєкту японської “Ліберальної партії”, що в підсумку являє собою предмет представленого дослідження.

Перші три проєкти Джію-то в довоєнній імператорській Японії справді орієнтувалися на ліберальні цінності, проте швидко затухали через або самоусунення лідера від партійного керівництва і подальшої радикалізації (1881–1884 рр.), або самоліквідацію в результаті вступу в коаліційний проєкт заради формування першого партійного уряду (1891–1898 рр.), або внаслідок маргіналізації через небажання виборців, удостоєних права голосу завдяки високому майновому цензу, ділитися цим правом з незаможними прошарками суспільства (1903–1905 рр.). Перші повоєнні Джію-то (1945–1948 і 1950–1955 рр.), бувши ідейно і кадрово глибоко консервативними, виявилися “ліберальними” тільки за назвою та очікувано влилися спочатку у правоконсервативну “Демократично-ліберальну партію” (Міншюджію-то), потім у консервативну “Ліберально-демократичну партію” (Джіюміншю-то). Спроба відновлення проєкту Джію-то в 1998 р. як ідейно “ліберальної” партії завершилася 2003 р. розколом і маргіналізацією через допущений її лідером Одзавою Ічіро політичний авантюризм, що проявився спочатку в ідейно невиправданому приєднанні лібералів до керівної коаліції з консервативними ліберал-демократами, потім у непродуманому виході з неї. Останнє (на сьогодні) восьме відновлення проєкту Джію-то, очолене Одзавою Ічіро у 2016 р., спиралося на лівоцентристський лібералізм, проте наявність у нинішній Японії кількох центристських партій зі схожими програмами не дала змоги восьмій Джію-то ефективно відмежуватися від політичних конкурентів, що завершилося для неї втратою представництва в парламенті та саморозпуском 27 квітня 2019 р. Відтоді ліберальна ніша в політичній системі Японії знову стала вакантною, що зберігає ймовірність відновлення партійного проєкту Джію-то в майбутньому.

Як цитувати

Рубель, В. А. (2023). Феномен “Ліберальної партії” (Джію-то) в політичній системі Японії: еволюція політичного бренду та ідейного змісту. Східний світ, (3 (120), 25-38. https://doi.org/10.15407/orientw2023.03.025
Переглядів статті: 126 | Завантажень PDF: 83

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова

“Ліберальна партія” (Джію-то); Одзава Ічіро; партійний бренд; політична історія; Японія

Посилання

Ерёмин В. Н. Политическая система современного японского общества. Москва, 1993.

Сенаторов А. И. Политические партии Японии: сравнительный анализ программ, организации и парламентской деятельности (1945–1992). Москва, 1995.

Цветова И. А. Эволюция современной партийно-политической системы Японии. Москва, 2003.

Японцы о Японіи. Сборникъ статей первоклассныхъ японскихъ авторитетовъ, собранныхъ и редактированныхъ А. Стэдомъ / Переводъ съ английскаго М. А. Шрейдеръ и С. Г. Займовскаго. Подъ редакцией, съ предисловіемъ и примѣчаніями Д. И. Шрейдера. Санкт-Петербургъ, 1906.

Chang Pin. The Development of Party Politics in Japan. Ottawa, 1958.

Colton K. E. Japan since Recovery of Independence. Philadelphia, 1956.

Fukui Haruhiro. Political Parties of Asia and the Pacific: In 2 v. V. 1. Afghanistan-Korea (ROK). Westport, 1985.

Funabashi Yoichi, Nakano Koichi. The Democratic Party of Japan in Power: Challenges and failures. London and New York, 2017. https://doi.org/10.4324/9781315637655

Hoover W. D. Historical Dictionary of Postwar Japan. Lanham, 2018.

Mulgan A. G. Ozawa Ichirō and Japanese Politics: Old versus new. London and New York, 2015. https://doi.org/10.4324/9781315772059

Scalapino R. A. Democracy and the Party Movement in Prewar Japan: The Failure of the First Attempt. Berkeley – Los Angeles – London, 1975.

The Cambridge History of Japan: In 6 v. V. 5. The Nineteenth Century / Ed. by M.B. Jansen. New York, 1989.

The Cambridge History of Japan: In 6 v. V. 6. The Twentieth Century / Ed. by P. Duus. New York, 2005.

安在 邦夫, 真辺 将之, 荒船 俊太郎。 近代日本の政党と社会。 東京, 2009.

福島県民百科。 福島, 1980.

林 陸朗。 日本史総合辞典。 東京, 1991.

細川 護煕。 内訟録細川護煕総理大臣日記。 東京, 2010.

伊吹 健。 日本政党史: 1890–1947年まで。 東京, 2005.

伊藤 惇夫。 政党崩壊: 永田町の失われた十年。 東京, 2003.

伊藤 正次。 日本型行政委員会制度の形成: 組織と制度の行政史。 東京, 2003.

絵画史料を読む. 日本史の授業 / 千葉県歴史教育者協議会日本史部会。 東京, 1993.

梶山 健。 世界の名言臨終のことば。 京都, 1995.

上脇 博之。 政党助成法の憲法問題。 東京, 1999.

季武 嘉也。 大正期の政治構造。 東京, 1998.

北村 公彦, 伊藤 大一。 現代日本政党史録 6: 統括と展望政党の将来像。 東京, 2004.

国会議員の構成と変化。 東京, 1980.

小山 仁, 芝村 篤樹。 大阪府の百年。 東京, 1991.

久保谷 政義。 「一強多弱」政党制の分析: 得票の動きからみる過去・現在。 東京, 2016.

京極 純一。 日本の政治。 東京, 1983.

前田 英昭。 国会の民主的改革。 東京, 1996.

宮崎 吉政。 鳩山一郎。 東京, 1985.

村川 一郎。 日本政党史辞典: 一八六八年~一九八九年。 東京, 1998.

中村 元, 伊藤 友信, 武田 清子。 近代日本哲学思想家辞典。 東京, 1982.

奈良岡 聰智。 加藤高明と政党政治: 二大政党制への道。 東京, 2006.

日本大百科全書。 冊 11。 東京, 1986.

日本近代史辞典。 東京, 1968.

大日方 純夫。 はじめて学ぶ日本近代史上: 開国から日清・日露まで。 東京, 2002.

副島 隆彦。 日本の歴史を貫く柱。 京都, 2014.

渡辺 俊三。 戦後再建期の中小企業政策の形成と展開。 東京, 2003.

山村 竜也。 いっきにわかる幕末史。 京都, 2013.

続・私たちはなぜ小沢一郎を支援するのか: 本に真の民主主義を確立するために。 東京, 2019.

REFERENCES

Yeryomin V. N. (1993), Politicheskaya sistema sovremennogo yaponskogo obshchestva, In-t vostokovedeniya RAN, Moscow. (In Russian).

Senatorov A. I. (1995), Politicheskiye partii Yaponii: sravnitel’nyy analiz programm, organizatsii i parlamentskoy deyatel’nosti (1945–1992), Vostochnaya literatura, Moscow. (In Russian).

Tsvetova I. A. (2003), Evolyutsiya sovremennoy partiyno-politicheskoy sistemy Yaponii, IDV RAN, Moscow. (In Russian).

Yapontsy o Yaponíi. Sbornik statey pervoklassnykh yaponskikh avtoritetov, sobrannykh i redaktirovannykh A. Stedom (1906), Transl. from English by M. A. Shreyder and S. G. Zaymovskiy, D. I. Shreyder (ed.), Prosveshcheniye, Saint Petersburg. (In Russian).

Chang P. (1958), The Development of Party Politics in Japan, University of Ottawa, Ottawa.

Colton K. E. (1956), Japan since Recovery of Independence, American Academy of Political and Social Science, Philadelphia.

Fukui H. (1985), Political Parties of Asia and the Pacific: In 2 v., Vol. 1: Afghanistan-Korea (ROK), Greenwood Press, Westport (CT).

Funabashi Y. and Nakano K. (2017), The Democratic Party of Japan in Power: Challenges and failures, Routledge, London and New York. https://doi.org/10.4324/9781315637655

Hoover W. D. (2018), Historical Dictionary of Postwar Japan, Rowman & Littlefield, Lanham (MD).

Mulgan A. G. (2015), Ozawa Ichirō and Japanese Politics: Old versus new, Routledge, London and New York. https://doi.org/10.4324/9781315772059

Scalapino R. A. (1975), Democracy and the Party Movement in Prewar Japan: The Failure of the First Attempt, University of California Press, Berkeley, Los Angeles and London.

The Cambridge History of Japan: In 6 v. (1989), Vol. 5. The Nineteenth Century, M. B. Jansen (ed.), Cambridge University Press, New York.

The Cambridge History of Japan: In 6 v. (2005), Vol. 6: The Twentieth Century, P. Duus (ed.), Cambridge University Press, New York.

Anzai K., Sanabe M. and Arafune Sh. (2009), Kindai Nihon-no seitō to shakai, Nihon keizai hyōron-sha, Tōkyō. (In Japanese).

Fukushima-ken minhyakka (1980), Fukushima min’yū-shimbun-sha, Fukushima. (In Japanese).

Hayashi R. (1991), Nipponshi sōgō jiten, Tōkyō-shoseki, Tōkyō. (In Japanese).

Hosokawa M. (2010), Uchi shoroku Hosokawa Morihiro sōri daijin nikki, Nihon keizai shinbun shuppan-sha, Tōkyō. (In Japanese).

Ibuki K. (2005), Nihon seitō shi: 1890–1947-nen made, Shōgaku-sha, Tōkyō. (In Japanese).

Itō A. (2003), Seitō hōkai: Nagatachō-no ushinawareta tōnen, Shinchōsha, Tōkyō. (In Japanese).

Itō M. (2003), Nihon-gata gyōsei iinkai seido-no keisei: Soshiki to seido-no gyōsei shi, Tōkyō-daigaku shuppan-kai, Tōkyō. (In Japanese).

Kaiga shiryō o yomu. Nihon shi-no jugyō (1993), Chiba-ken rekishi kyōiku-sha kyōgi-kai Nihon shi bukai, Kokudo-sha, Tōkyō. (In Japanese).

Kajiyama K. (1995), Sekai-no meigen rinjū-no kotoba, PHP Kenkyūjo, Kyōto. (In Japanese).

Kamiwaki H. (1999), Seitō joseihō-no kenpōmondai, Nihon hyōron-sha, Tōkyō. (In Japanese).

Kitake Y. (1998), Taishōki-no seiji kōzō, Yoshikawa kōbunkan, Tōkyō. (In Japanese).

Kitamura K. and Itō D. (2004), Gendai Nihon seitō shiroku 6: Tōkatsu to tenbō seitō-no shōrai-zō, Dai-ichihōki, Tōkyō. (In Japanese).

Kokkai giin-no kōsei to henka (1980), Seiji kōhō sentā, Tōkyō. (In Japanese).

Koyama H. and Shibamura A. (1991), Ōsakafu-no momotose, Yamakawa shuppansha, Tōkyō. (In Japanese).

Kuboya M. (2016), seitōsei-no bunseki: Tokuhyō-no ugoki kara miru•kako ima, Sanwa shoseki, Tōkyō. (In Japanese).

Kyōgoku J. (1983), Nihon-no seiji, Tōkyō-daigaku shuppan-kai, Tōkyō. (In Japanese).

Maeda H. (1996), Kokkai no minshu-teki kaikaku, Nihon tosho sentā, Tōkyō. (In Japanese).

Miyazaki Y. (1985), Hatoyama Ichirō, Jijitsū-shinsha, Tōkyō. (In Japanese).

Murakawa I. (1998), Nihon seitō-shi jiten: 1868–1989, Kokushokankō-kai, Tōkyō. (In Japanese).

Nakamura M., Itō T. and Takeda K. (1982), Kindai Nihon tetsugaku shisōka jiten, Tōkyō shoseki, Tōkyō. (In Japanese).

Naraoka S. (2006), Katō Takaaki to seitō seiji: nidaiseitōsei-e no michi, Yamakawa shuppan-sha, Tōkyō. (In Japanese).

Nihon dai hyakkazensho (1986), Vol. 11, Shōgakukan, Tōkyō. (In Japanese).

Nihon kindai-shi jiten (1968), Tōyō keizai shinpō-sha, Tōkyō. (In Japanese).

Obinata S. (2002), Hajimete manabu Nihon kindai shijō: Kaikoku kara nisshin nichiro made, Ōtsuki-shoten, Tōkyō. (In Japanese).

Soejima T. (2014), Nihon-no rekishi-o tsuranuku hashira, PHP Kenkyūjo, Kyōto. (In Japanese).

Watanabe Sh. (2003), Sengo saiken-ki no chūshōkigō seisaku-no keisei to tenkai, Dōyū-kan, Tōkyō. (In Japanese).

Yamamura T. (2013), Ikki-ni wakaru bakumatsu shi, PHP Kenkyūjo, Kyōto. (In Japanese).

Zoku watashitachi wa naze Ozawa Ichirō o shien suru-no ka: Nihon ni shin-no minshu shugi o kakuritsu suru tame ni (2019), Nora komyunikēshonzu, Tōkyō. (In Japanese).