Інтерпретація образу конфуціанської жінки у драмі європейських просвітників

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  Н. С. Ісаєва

Анотація

Метою статті є визначення особливостей інтерпретації образу “конфуціанської жінки” у відомих драмах європейських просвітників Е. Сеттла, Вольтера та К. Ґоцці з погляду втілення моральних настанов конфуціанства та реалізації гуманістичних ідей Просвітництва. Осмислення особливостей сприйняття феноменів китайської культури в західному світі є актуальним, оскільки дає можливість знайти точки дотику полярних культур в історичній перспективі, а також виявити спроможність синтезу відповідних ціннісних парадигм загалом.

Автор статті дотримується думки, що поняття “конфуціанська жінка” є суперечливим, оскільки, з одного боку, виражає упосліджену роль жінки в традиційному Китаї (“Луньюй”), а з другого боку, фіксує низку настанов жіночого виховання як критеріїв шляхетності (Бань Чжао – “Настанови жінкам”). У статті зосереджено увагу на другому сенсі.

У XVIІ–XVIII ст. у свідомості європейців формується адаптований до локальних обставин образ Китаю, що включає різні традиції, інституції та персоналії. Жіноча тема теж мала своєрідне висвітлення. Автори зазвичай не прагнули дотримуватися історичної достовірності, зосереджуючи увагу на реалізації морального складника.

Е. Сеттл у трагедії “Захоплення Китаю татарами” використав інтеркультурний образ амазонки для створення образу китайської принцеси Амаванги. У ній вдало поєднані риси воїна (твердість, сміливість, патріотизм) та конфуціанської жінки (стриманість, мудрість, жертовність). Натомість Вольтер, який вбачав у конфуціанській системі державоуправління ідеальну модель просвітницької монархії, у своїй драмі “Китайський сирота” створив образ шляхетної китаянки Ідаме як втілення цивілізаційної конфуціанської моралі (насамперед вірності “zhong” і шанобливості “xiao”). Водночас у цьому образі автор декларує просвітницькі ідеї (перевиховання варварів силою доброчинності, домінанта природного почуття материнства) як складник конфуціанської ідеології. Зрештою, К. Ґоцці створив екзотичний образ китайської принцеси Турандот в однойменній п’єсі-ф’ябі, використавши архетипний образ жорстокої та кмітливої красуні. Автор найменше прагнув історичної відповідності, втім образ Турандот послідовно асоціюється з постаттю жорстокої китайської імператриці У Цзетян, з акцентом на непересічних вольових і розумових здібностях жінки.

Отже, європейські драматурги відкрили завісу таємниць буття “конфуціанських жінок”, створивши складні, драматично наповнені характери й конфлікти. Саме складність та амбівалентність образів китаянок засвідчують уникнення авторами стереотипу “знеособленої східної красуні” і створюють підґрунтя для більш глибокого осмислення вказаних образів у новій Європі.

Як цитувати

Ісаєва, Н. С. (2022). Інтерпретація образу конфуціанської жінки у драмі європейських просвітників. Східний світ, (2), 61-71. https://doi.org/10.15407/orientw2022.02.061
Переглядів статті: 127 | Завантажень PDF: 33

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова

“конфуціанська жінка”, Китай, Просвітництво, драма, Е. Сеттл, Вольтер, К. Ґоцці

Посилання
REFERENCES
Alekseyev M. P. (1947), “Vol’ter i russkaya kul’tura XVIII veka”, in Alekseyev M. P. (ed.), Vol’ter: Stat’i i materialy, Izdatel’stvo LGU, Leningrad, pp. 4–21. (In Russian).
Ban Zhao (2019), “Lessons For Women”, in USC Annenberg, USC US-China Institute, available at: https://china.usc.edu/lessons-women-ban-zhao-pan-chao-ca-45-116 (accessed May 1, 2022).
Chang Dongshin (2015), Representing China on the Historical London Stage: From Orientalism to Intercultural Performance, Routledge, New York.
Chen Xiaohua (2012), “Zhongxi hudong shijiao xia Fuertai dui Zhongguo wenhuade jiedu”, in Shixue lilun yanjiu, Vol. 4, pp. 97–108. (In Chinese).
Chen Zhengmin (2008), “Fuertai de zhongguo wenhua xiangxiang – yi ʻzhongguo gu’erʼ wei zhongxin”, in Aisixiang, available at: www.aisixiang.com/data/18228.html (accessed May 1, 2022). (In Chinese).
China and Europe: Images and Influences in Sixteenth to Eighteenth Centuries (1991), Tomas H. C. Lee (ed.), The Chinese University Press, Hong Kong.
Cordier H. (1910), La Chine en France au XVIII siѐcle, H. Laurens, Paris.
Dass N. (2012), “Three Obediences and the Four Virtues (Sāncóng Sìdé)”, in ChinaConnectU, available at: https://chinaconnectu.com/2012/01/23/three-obediences-and-the-four-virtues-sancong-side-三从四德sancong-side-三从四德-three-obediences-and-the-four-virtues/ (accessed May 1, 2022).
Derzhavin K. N. (1946), Vol’ter, Part 2, Akademiya nauk Soyuza SSR, Moscow. (In Russian).
Fishman O. L. (2003), Kitay v Evrope: mif i real’nost’ (XIII–XVIII vv.), Sankt-Peterburgskoye vostokovedeniye, Saint Petersburg. (In Russian).
Fu Wen (1974), “Doctrine of Confucius and Mencius – The Shackle That Keeps Women in Bondage”, Peking Review, No. 10, March 8, pp. 16–18, available at: https://www.marxists.org/subject/china/peking-review/1974/PR1974-10c.htm (accessed May 1, 2022).
Gumilev L. N. (2004), Drevniye tyurki, Ayris-press, Moscow. (In Russian).
Kelisidiwa Zhouliya (Kristeva J.) (2010), Zhongguo funü (Des Chinoises), Translated by Jing Zhao, Tongqi daxue chubanshe, Shanghai. (In Chinese).
Lach D. and Foss T. (1990), “Images of Asia and Asians in European Fiction, 1500–1800”, in R. W. Winks and J. R. Rush (eds), Asia in Western Fiction, Manchester University Press, pp. 14–34.
Lee T. H. C. (1991), “Christianity and Chinese Intellectuals: From the Chinese Point of View”, in Tomas H. C. Lee (ed.), China and Europe: Images and Influences in Sixteenth to Eighteenth Centuries, The Chinese University Press, Hong Kong, pp. 1–28.
Li Xiaolin (1994), “Chinese Women Soldiers: A History of 5,000 Years”, Social Education, Vol. 58, No. 2, pp. 67–71, available at: https://www.socialstudies.org/sites/default/files/publications/se/5802/580201.html (accessed May 1, 2022).
Luo Jimin and Mei Legen (2003), Puqinide Tulanduo, Guangxi shifan daxue chubanshe, Guilin. (In Chinese).
Martin G. (1916), China in English literature: a paper read before the China Society at Caxtag-Hall, Westminster, on December 4, 1916, East and West, London.
Mesker D. (2015), “Book Review: Yang Chi-ming. Performing China: Virtue, Commerce, and Orientalism in Eighteenth-Century England, 1660–1760, Baltimore: Johns Hopkins University Press, 2011. 288 pp.”, in College Art Association. Reviews and essays, April 23, available at: www.caareviews.org/reviews/2342#.XhDIz0cza72 (accessed May 1, 2022). DOI: 10.3202/caa.reviews.2015.47
Mokul’skiy S. (1956), “Karlo Gotstsi i ego skazki dlya teatra”, in Karlo Gotstsi, Skazki dlya teatra, Iskusstvo, Moscow, pp. 1–6. (In Russian).
Quanxin Quanyi (2015), “Qinglou yule zhinan. Caimi zhaoqin’ ”, in Shuquge, available at: www.shuquge.com/txt/5576/1823208.html (accessed May 1, 2022). (In Chinese).
Reichwein A. (1925), China and Europe: Intellectual and Artistic Contacts in the Eighteenth Century, Translated by Powell J. C., Alfred A. Knopf, New York.
Richey J. (2008), “Gender and Sexuality”, in Patheos, available at: https://www.patheos.com/library/confucianism/ethics-morality-community/gender-and-sexuality (accessed May 1, 2022).
Serebryakov E. A. (1984), “Zhenshchina v konfutsianskoy traditsii (po materialam dosunskikh kommentariyev k “Shitszinu”)”, in Teoreticheskiye problemy izucheniya literatur Dal’nego Vostoka. Tezisy dokladov Odinnadtsatoy nauchnoy konferentsii, Nauka, Moscow, pp. 246–253. (In Russian).
Settle E. (1676), The conquest of China by the Tartars a tragedy, acted at the Duke’s Theatre, Printed by T. M. for W. Cademan, London, available at: http://name.umdl.umich.edu/A59304.0001.001 (accessed May 1, 2022).
Sorokin V. F. (1979), Kitayskaya klassicheskaya drama XIII–XIV vv., Nauka, Moscow. (In Russian).
Vollmöller K. (1913), Turandot, Princess of China. A Chinoiserie in Three acts, T. Fisher Unwin Adelphi Terrace, First Edition, London.
Voltaire (1901), The Works of Voltaire. A Contemporary Version, A Critique and Biography by John Morley, Notes by Tobias Smollett, Trans. William F. Fleming, In 21 vols, Vol. VIII, E. R. DuMont, New York.
Xiang Duo (2015), “Geju ‘Tulanduo’ de zhongguo yuansu jiedu”, Dawutai, No. 6, pp. 44–45. (In Chinese).
Zhang Wen (2013), “Shi bijiao Ji Junxiangde ʻZhao shi gu’erʼ yu Fuertaide ʻZhongguo gu’erʼ ”, Henan keji xueyuan xuebao, No. 3, pp. 90–93. (In Chinese).
Zhirmunskiy V. M. (1981), “Karlo Gotstsi”, in Zhirmunskiy V. M., Iz istorii zapadnoyevropeyskikh literatur, Nauka, Leningrad, pp. 249–271. (In Russian).