“МОВНА ІДЕНТИЧНІСТЬ”: ВІД СОЦІАЛЬНИХ РЕФОРМ ДО “НАЦІОНАЛЬНОГО ПИТАННЯ” (ПІВДЕННОІНДІЙСЬКИЙ КОНТЕКСТ, 1860–1930 РР.)

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  М. М. Усольцева

Анотація

Соціальні реформи Південної Індії, що розпочалися в 1860-х рр., відбулися на тлі “дравідського культурного ренесансу”. Цей ренесанс мав місце великою мірою завдяки дослідженням колоніальних орієнтологів, що протягом XIX ст. обґрунтували незалежність дравідських мов від санскриту. Літературний ренесанс, що був частиною дравідського культурного відродження, відзначився демократизацією літературної мови, адже літературна мова з 2-ї пол. ХІХ ст. ставала ефективним способом поширення соціальних реформ. У цей же час мова стає особливим фактором політико-культурної ідентичності місцевої інтелігенції, на базі якого народжуються такі феномени південноіндійського націоналізму, як “лінгвістичний націоналізм” та “дравідський культурний націоналізм”. У цій статті аналізується значення “мовного фактора” для декількох поколінь інтелектуалів Південної Індії, що дає нам можливість розглянути процес соціальних реформ у більш широкій перспективі.

Як цитувати

Усольцева, М. М. (2015). “МОВНА ІДЕНТИЧНІСТЬ”: ВІД СОЦІАЛЬНИХ РЕФОРМ ДО “НАЦІОНАЛЬНОГО ПИТАННЯ” (ПІВДЕННОІНДІЙСЬКИЙ КОНТЕКСТ, 1860–1930 РР.). Східний світ, (4 (89), 57-65. https://doi.org/10.15407/orientw2015.04.057
Переглядів статті: 95 | Завантажень PDF: 30

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова
Посилання