СТАНОВИЩЕ ЛЬВІВСЬКОЇ АРХІДІЄЦЕЗІЇ ВІРМЕНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Анотація

Напередодні Другої світової війни в Західній Україні проживала значна спільнота етнічних вірмен – нащадків давніх переселенців із Вірменії. Перебуваючи у відриві від батьківщини впродовж більш як семи століть, через десятки поколінь вони асимілювалися з місцевим населенням і сформували в Галичині вкорінену вірменську етнічну групу. За релігійними переконаннями “львівські”, “галицькі”, або “польські”, вірмени дотримувалися переважно вірмено-католицької віри і входили в парафії, що об’єднувалися у Львівську архідієцезію Вірмено-католицької церкви (ВКЦ). Львівська архідієцезія ВКЦ входила до числа східно-католицьких церков, підпорядкованих Ватикану, була однією з трьох основних католицьких церков Західної України. У перебігові Другої світової війни Львівська архідієцезія ВКЦ і вірменські громади Галичини зазнали великих потрясінь і виявилися втягнутими в політичну інтригу, затіяну спецслужбами різних держав, які прагнули закріпитися в регіоні. На основі маловідомих документів з Галузевого державного архіву СБУ в статті досліджуються відносини Вірменської католицької церкви Львова з представниками німецької окупаційної влади і органами радянської служби безпеки в 1941–1946 рр. Автор доводить, що ліквідація Вірменської католицької церкви Львова проведена на підставі сфабрикованих радянськими спецслужбами документів і була частиною антирелігійної ідеологічної кампанії, спрямованої на ліквідацію східно-католицьких церков в Україні в післявоєнний період.