ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН УКРАЇНИ В 1920-Х РР. (НА ПРИКЛАДІ КИЇВСЬКОЇ ВІРМЕНСЬКОЇ ТРУДОВОЇ КОЛОНІЇ)

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  С. Л. Азізян

Анотація

У статті розглядається історія Київської вірменської трудової колонії в 1924–1925 рр., заснована на аналізі невивчених архівних документів. Автор наголошує, що, попри економічні труднощі та високий рівень безробіття, вірменська трудова колонія залишалася найчисленнішим і найорганізованішим громадським об’єднанням порівняно з іншими тогочасними організаціями східних національних меншин УСРР, успішно вела культурно-освітню та господарську діяльність, мала добре налагоджену структуру, власні окремі приміщення, укомплектовані меблями та інвентарем. Основними розглянутими питаннями є організаційна структура та основні напрямки діяльності колонії, зокрема в галузі господарства, досягнення в галузі збереження національної культури та освіти, труднощі, з якими стикалося її керівництво. Автор також приділяє велику увагу взаєминам між колонією і радянськими державними органами, які прагнули поширювати свою ідеологію і серед східних національних меншин і з часом прийняли рішення про об’єднання всіх східних колоній Києва в єдину багатонаціональну громадську організацію “Будинок народів Сходу”. Робиться висновок, що Київська вірменська трудова колонія впоралася із завданням об’єднання місцевих вірмен і збереження їхньої національно культурної ідентичності. За допомогою структурних підрозділів колонії, таких як школа, курси рідної мови, творчі гуртки, вірмени Києва змогли зберегти свою рідну мову, культуру і традиції. Спільними зусиллями члени організації успішно вирішували господарські завдання, боролися з безробіттям, створювали власні кооперативи, забезпечуючи співвітчизників робочими місцями, надавали їм допомогу в працевлаштуванні на держпідприємствах, направляли на навчання до вищих і технічних навчальних закладів. Такий історичний досвід може стати в пригоді при розв’язанні аналогічних проблем, що постають перед нинішніми організаціями національних меншин України.

Як цитувати

Азізян, С. Л. (2022). ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН УКРАЇНИ В 1920-Х РР. (НА ПРИКЛАДІ КИЇВСЬКОЇ ВІРМЕНСЬКОЇ ТРУДОВОЇ КОЛОНІЇ). Східний світ, (4), 15-23. https://doi.org/10.15407/orientw2018.04.015
Переглядів статті: 16 | Завантажень PDF: 7

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова

Будинок народів Сходу, Вірмени, громадські організації, Київ, Київська вірменська трудова колонія, національні меншини

Посилання

Галузевий державний архів СБ України (ГДА СБ України). Ф. 6, спр. 74447фп.

Державний архів Київської області (ДАКО). Ф. Р-111, оп. 1, спр. 41, 556, 561, 590, 591, 627.

Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність / За ред. В. І. Наулка. Київ, 2001.

Пролетарская правда, 20.12.1924, № 291 (1004).

Пролетарська правда, 25.12.1925, № 296 (1307).

REFERENCES

Haluzevyy derzhavnyy arkhiv SB Ukrayiny (HDA SB Ukrayiny) [Sectoral State Archive of the Security Service of Ukraine], Fund 6, File 74447fp.

Derzhavnyy arkhiv Kyyivs’koyi oblasti (DAKO) [The State Archives of Kyiv Region], Fund R-111, Inventory 1, Files 41, 556, 561, 590, 591, 627.

Etnonatsional’ni protsesy v Ukrayini: istoriya ta suchasnist’ (2001), V. I. Naulko (Ed.), Kyiv. (In Ukrainian).

Proletarskaya pravda (1924), December 20, No. 291 (1004). (In Russian).

Proletars’ka pravda (1925), December 25, No. 296 (1307). (In Ukrainian).