Відкриття сонячного годинника Аккерманської фортеці
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
На одній з турецьких веж зовнішнього фронту Аккерманської фортеці в останній чверті XV ст. був встановлений громадський вертикальний сонячний годинник з південно-східним орієнтуванням. Це один з найбільш ранніх відомих зразків ісламських годинників, що збереглися на теренах колишньої Османської імперії. Сонячний годинник регулював повсякденне релігійне життя міста Аккермана. Монтаж та налаштування приладу здійснювалися у грудні. Вежа створювалася спеціально для його подальшого розміщення на її фасаді, через що в османів дістала назву “Годинникова”. В аккерманському годиннику використовувалися два гномони для обчислення початку двох денних молитов – полуденного зухру та передвечірнього асру. Творця цього приладу цікавила фіксація молитовного (релігійного) часу згідно з канонічними рекомендаціями хадисів та ханафітського мазхабу. Початок намазу аср у період із 3 вересня до 8 квітня визначити було неможливо через південно-східну орієнтацію годинника. Проте протягом повного року була можливість фіксувати час полуденної молитви, а також орієнтуватися в днях рівнодень та сонцестоянь. У 1796 р. громадський сонячний годинник Аккермана було пошкоджено. Поверх мармурового кадрана з демонтованими гномонами на вежі встановлено іншу плиту, з тугрою султана Селіма III, яку в першій чверті XIX ст. також було знято з фасаду.
Як цитувати
Красножон, А. В. (2025). Відкриття сонячного годинника Аккерманської фортеці. Східний світ, (3 (128), 104-132. https://doi.org/10.15407/orientw2025.03.104
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ключові слова
Аккерманська фортеця; Баязид II; історична астрономія; намаз; Османська імперія; Селім III; сонячний годинник; ханафітський мазхаб
Посилання
Богославский С. (1876), “Город Аккерман и его православные церкви”, Кишиневские епархиальные ведомости, № 9 (11–15 мая), Кишинев.
Красножон А. В. (2012), Крепость Белгород (Аккерман) на Днестре: история строительства, Stratum Plus, Кишинев.
Красножон А. В. (2013), “Эпиграфические памятники XV в. из Белгородской крепости”, Stratum plus, Кишинев, № 6, с. 177–212.
Красножон А. В. (2016а), Крепость Белгород (Аккерман) в исторических изображениях, Stratum plus, Кишинев.
Красножон А. В. (2016b), “Історична топографія фортеці та міста Аккерман у 1770–1793 рр.”, Чорноморська минувшина, № 2, с. 16–24.
Красножон А. В. (2018), Фортеці та міста Північно-Західного Причорномор’я, Чорномор’я, Одеса.
Красножон А. В. (2021), “О дате модернизации Аккерманской крепости Франсуа Кауффером”, Stratum Plus, Кишинев, № 6, с. 255–267. DOI: https://doi.org/10.55086/sp216255267
Красножон А. В. (2023), “Епіграфіка та декоративне кам’яне різьблення на пам’ятках Аккермана XV–XVIII ст.”, Східний світ, № 2, с. 53–74. DOI: https://doi.org/10.15407/orientw2023.02.053
Красножон А. В. (2024), «Одеські трофейні експонати в колекції Національного музейного комплексу “Молдова” (Ясси)», Старожитності Лукомор’я, № 2, с. 33–52. DOI: https://doi.org/10.33782/2708-4116.2024.3.270
Надеждин Н. Н. (1839), “Прогулка по Бессарабии”, в Одесский альманах на 1840 г., Одесса, с. 308–457.
Российский государственный военно-исторический архив (РГВИА), ф. 418, оп. 1, д. 702, л. 1.
Свиньин П. П. (2001–2002), “Описание Бессарабской области”, Stratum plus, № 6, с. 342–413.
Тесленко І., Богуславський Г., Красножон А. & Теліженко С. (2019), “Дослідження на території Білгород-Дністровської фортеці”, Археологічні дослідження в Україні 2017, ІА НАН України, Київ, с. 179–180.
Тютюнджи М. & Красножон А. В. (2019), Місто Ізмаїл та його фортифікація (за джерелами XVI–XIX ст.), Чорномор’я, Одеса.
Челеби Эвлия (1961), Книга путешествия. Земли Молдавии и Украины, Наука, Москва.
Шлапак М. Е. (2001), Белгород-Днестровская крепость (исследование оборонного средневекового зодчества), ARC, Кишинев.
Яворский Б. М. & Селезнев Ю. А. (1975), Справочное руководство по физике (для поступающих в вузы и самообразования), Наука, Москва.
Kraszewski I. I. (1930), “Descrierea Cetăţii Albe”, in Călători poloni in Ţările Romane, Editura Cultura naţională, Bucureşti, pp. 245–251.
Bir А. (2008), “Principle and Use of Ottoman Sundials”, in Muslim heritage, available at: https://muslimheritage.com/principle-and-use-of-ottoman-sundials/?fbclid=IwAR1qumhB8eK0ZDmNyCJ8CkVAS29bchON5DPwrZzbZSpDXzcldcy0y95LxE4 (accessed June 1, 2025).
Başbakanlık Osmanlı Arşivi (ВOA), D. BŞM. BNE. d. no. 16070.
Çelebi Evliyâ (2010), Günümüz Türkçesiyle Evliyâ Çelebi Seyahatnamesi: Akkirman-Belgrad-Gelibolu-Manastır-Özü-Saraybosna-Slovenya-Tokat-Üsküp, 5 (1), Yapı Kredi Yayınları, Istanbul.
The Encyclopedia of Islam (1993), C. E. Bosworth, E. van Donzel, W. P. Heinrichs and the late Ch. Pellat (еds), Vol. VII, E. J. Brill, Leiden and New York.
Ostapchuk V. and Bilyayeva S. (2009), “The Ottoman Northern Black Sea Frontier at Akkerman Fortress: The View from a Historical and Archaeological Project”, in A. C. S. Peacock (ed.), The Frontiers of the Ottoman World, Oxford University Press, Oxford and New York, pp. 137–170.
Özdemir Y. (2013), “Anadolu Güneş Saatleri”, Acta Turcica (Çevrimiçi Tematik Türkoloji Dergisi), Yıl V, Sayı 1, Ocak “Kültürümüzde İklim ve Mevsimler”, pp. 1–27.
Yazici S. (2021), Tarihi güneş saatleri ve çalişma prensipleri, Karadeniz teknik üniversites, Trabzon.
REFERENCE
Bogoslavskiy S. (1876), “Gorod Akkerman i ego pravoslavnyye tserkvi”, Kishinevskiye eparkhial’nyye vedomosti, No. 9 (May 11–15), Chișinău. (In Russian).
Krasnozhon A. V. (2012), Krepost’ Belgorod (Akkerman) na Dnestre: istoriya stroitel’stva, Stratum Plus, Chișinău. (In Russian).
Krasnozhon A. V. (2013), “Epigraficheskiye pamyatniki XV v. iz Belgorodskoy kreposti”, Stratum plus, No. 6, pp. 177–212. (In Russian).
Krasnozhon A. V. (2016a), Krepost’ Belgorod (Akkerman) v istoricheskikh izobrazheniyakh, Stratum plus, Chișinău.
Krasnozhon A. V. (2016b), “Istorychna topohrafiia fortetsi ta mista Akkerman u 1770–1793 rr.”, Chornomorska Mynuvshyna, No. 2, pp. 16–24. (In Ukrainian).
Krasnozhon A. V. (2018), Fortetsi ta mista Pivnichno-Zakhidnoho Prychornomoria, Chornomoria, Odesa. (In Ukraine).
Krasnozhon A. V. (2021), “O date modernizatsii Akkermanskoy kreposti Fransua Kaufferom”, Stratum Plus, No. 6, pp. 255–267. (In Russian). DOI: https://doi.org/10.55086/sp216255267
Krasnozhon A. V. (2023), “Epihrafika ta dekoratyvne kamiane rizblennia na pamiatkakh Akkermana XV–XVIII st.”, Shìdnij svìt, No. 2, pp. 53–74. (In Ukrainian). https://doi.org/10.15407/orientw2023.02.053
Krasnozhon A. V. (2024), “Odeski trofeini eksponaty v kolektsii Natsionalnoho muzeinoho kompleksu ‘Moldova’ (Iassy)”, Antiquities of Lukomorie, No. 2, pp. 33–52. (In Ukrainian). DOI: https://doi.org/10.33782/2708-4116.2024.3.270
Nadezhdin N. N. (1839), “Progulka po Bessarabii”, v Odesskiy al’manakh na 1840 g., Odessa, pp. 308–457. (In Russian).
Rossiyskiy gosudarstvennyy voyenno-istoricheskiy arkhiv (RGVIA) [Russian State Military History Archive], Fund 418, Inventory 1, File 702, Page 1. (In Russian).
Svin’in P. P. (2001–2002), “Opisaniye Bessarabskoy oblasti”, Stratum plus, No. 6, pp. 342–413. (In Russian).
Teslenko I., Bohuslavskyi H., Krasnozhon A. and Telizhenko S. (2019), “Doslidzhennia na terytorii Bilhorod-Dnistrovskoi fortetsi”, in Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2017, IA NAS of Ukraine, pp. 179–182. (In Ukrainian).
Tiutiundzhy M. and Krasnozhon A. V. (2019), Misto Izmail ta yoho fortyfikatsiia (za dzherelamy XVI–XIX st.), Chornomoria, Odesa. (In Ukrainian).
Chelebi Evliya (1961), Kniga puteshestviya, Part 1: Zemli Moldavii i Ukrainy, Nauka, Moscow. (In Russian).
Shlapak M. E. (2001), Belgorod-Dnestrovskaya krepost’ (issledovaniye oboronnogo srednevekovogo zodchestva), ARC, Chișinău. (In Russian).
Yavorskiy B. M. and Seleznev Yu. A. (1975), Spravochnoye rukovodstvo po fizike (dlya postupayushchikh v vuzy i samoobrazovaniya), Nauka, Moscow. (In Russian).
Kraszewski I. I. (1930), “Descrierea Cetăţii Albe”, in Călători poloni in Ţările Romane, Editura Cultura naţională, Bucureşti, pp. 245–251.
Bir А. (2008), “Principle and Use of Ottoman Sundials”, in Muslim heritage, available at: https://muslimheritage.com/principle-and-use-of-ottoman-sundials/?fbclid=IwAR1qumhB8eK0ZDmNyCJ8CkVAS29bchON5DPwrZzbZSpDXzcldcy0y95LxE4 (accessed June 1, 2025).
Başbakanlık Osmanlı Arşivi (ВOA), D. BŞM. BNE. d. no. 16070.
Çelebi Evliyâ (2010), Günümüz Türkçesiyle Evliyâ Çelebi Seyahatnamesi: Akkirman-Belgrad-Gelibolu-Manastır-Özü-Saraybosna-Slovenya-Tokat-Üsküp, No. 5 (1), Yapı Kredi Yayınları, Istanbul.
The Encyclopedia of Islam (1993), C. E. Bosworth, E. van Donzel, W. P. Heinrichs and the late Ch. Pellat (еds), Vol. VII, E. J. Brill, Leiden and New York.
Ostapchuk V. and Bilyayeva S. (2009), “The Ottoman Northern Black Sea Frontier at Akkerman Fortress: The View from a Historical and Archaeological Project”, in A. C. S. Peacock (ed.), The Frontiers of the Ottoman World, Oxford University Press, Oxford and New York, pp. 137–170.
Özdemir Y. (2013), “Anadolu Güneş Saatleri”, Acta Turcica (Çevrimiçi Tematik Türkoloji Dergisi), Yıl V, Sayı 1, Ocak “Kültürümüzde İklim ve Mevsimler”, pp. 1–27.
Yazici S. (2021), Tarihi güneş saatleri ve çalişma prensipleri, Karadeniz teknik üniversites, Trabzon.
Красножон А. В. (2012), Крепость Белгород (Аккерман) на Днестре: история строительства, Stratum Plus, Кишинев.
Красножон А. В. (2013), “Эпиграфические памятники XV в. из Белгородской крепости”, Stratum plus, Кишинев, № 6, с. 177–212.
Красножон А. В. (2016а), Крепость Белгород (Аккерман) в исторических изображениях, Stratum plus, Кишинев.
Красножон А. В. (2016b), “Історична топографія фортеці та міста Аккерман у 1770–1793 рр.”, Чорноморська минувшина, № 2, с. 16–24.
Красножон А. В. (2018), Фортеці та міста Північно-Західного Причорномор’я, Чорномор’я, Одеса.
Красножон А. В. (2021), “О дате модернизации Аккерманской крепости Франсуа Кауффером”, Stratum Plus, Кишинев, № 6, с. 255–267. DOI: https://doi.org/10.55086/sp216255267
Красножон А. В. (2023), “Епіграфіка та декоративне кам’яне різьблення на пам’ятках Аккермана XV–XVIII ст.”, Східний світ, № 2, с. 53–74. DOI: https://doi.org/10.15407/orientw2023.02.053
Красножон А. В. (2024), «Одеські трофейні експонати в колекції Національного музейного комплексу “Молдова” (Ясси)», Старожитності Лукомор’я, № 2, с. 33–52. DOI: https://doi.org/10.33782/2708-4116.2024.3.270
Надеждин Н. Н. (1839), “Прогулка по Бессарабии”, в Одесский альманах на 1840 г., Одесса, с. 308–457.
Российский государственный военно-исторический архив (РГВИА), ф. 418, оп. 1, д. 702, л. 1.
Свиньин П. П. (2001–2002), “Описание Бессарабской области”, Stratum plus, № 6, с. 342–413.
Тесленко І., Богуславський Г., Красножон А. & Теліженко С. (2019), “Дослідження на території Білгород-Дністровської фортеці”, Археологічні дослідження в Україні 2017, ІА НАН України, Київ, с. 179–180.
Тютюнджи М. & Красножон А. В. (2019), Місто Ізмаїл та його фортифікація (за джерелами XVI–XIX ст.), Чорномор’я, Одеса.
Челеби Эвлия (1961), Книга путешествия. Земли Молдавии и Украины, Наука, Москва.
Шлапак М. Е. (2001), Белгород-Днестровская крепость (исследование оборонного средневекового зодчества), ARC, Кишинев.
Яворский Б. М. & Селезнев Ю. А. (1975), Справочное руководство по физике (для поступающих в вузы и самообразования), Наука, Москва.
Kraszewski I. I. (1930), “Descrierea Cetăţii Albe”, in Călători poloni in Ţările Romane, Editura Cultura naţională, Bucureşti, pp. 245–251.
Bir А. (2008), “Principle and Use of Ottoman Sundials”, in Muslim heritage, available at: https://muslimheritage.com/principle-and-use-of-ottoman-sundials/?fbclid=IwAR1qumhB8eK0ZDmNyCJ8CkVAS29bchON5DPwrZzbZSpDXzcldcy0y95LxE4 (accessed June 1, 2025).
Başbakanlık Osmanlı Arşivi (ВOA), D. BŞM. BNE. d. no. 16070.
Çelebi Evliyâ (2010), Günümüz Türkçesiyle Evliyâ Çelebi Seyahatnamesi: Akkirman-Belgrad-Gelibolu-Manastır-Özü-Saraybosna-Slovenya-Tokat-Üsküp, 5 (1), Yapı Kredi Yayınları, Istanbul.
The Encyclopedia of Islam (1993), C. E. Bosworth, E. van Donzel, W. P. Heinrichs and the late Ch. Pellat (еds), Vol. VII, E. J. Brill, Leiden and New York.
Ostapchuk V. and Bilyayeva S. (2009), “The Ottoman Northern Black Sea Frontier at Akkerman Fortress: The View from a Historical and Archaeological Project”, in A. C. S. Peacock (ed.), The Frontiers of the Ottoman World, Oxford University Press, Oxford and New York, pp. 137–170.
Özdemir Y. (2013), “Anadolu Güneş Saatleri”, Acta Turcica (Çevrimiçi Tematik Türkoloji Dergisi), Yıl V, Sayı 1, Ocak “Kültürümüzde İklim ve Mevsimler”, pp. 1–27.
Yazici S. (2021), Tarihi güneş saatleri ve çalişma prensipleri, Karadeniz teknik üniversites, Trabzon.
REFERENCE
Bogoslavskiy S. (1876), “Gorod Akkerman i ego pravoslavnyye tserkvi”, Kishinevskiye eparkhial’nyye vedomosti, No. 9 (May 11–15), Chișinău. (In Russian).
Krasnozhon A. V. (2012), Krepost’ Belgorod (Akkerman) na Dnestre: istoriya stroitel’stva, Stratum Plus, Chișinău. (In Russian).
Krasnozhon A. V. (2013), “Epigraficheskiye pamyatniki XV v. iz Belgorodskoy kreposti”, Stratum plus, No. 6, pp. 177–212. (In Russian).
Krasnozhon A. V. (2016a), Krepost’ Belgorod (Akkerman) v istoricheskikh izobrazheniyakh, Stratum plus, Chișinău.
Krasnozhon A. V. (2016b), “Istorychna topohrafiia fortetsi ta mista Akkerman u 1770–1793 rr.”, Chornomorska Mynuvshyna, No. 2, pp. 16–24. (In Ukrainian).
Krasnozhon A. V. (2018), Fortetsi ta mista Pivnichno-Zakhidnoho Prychornomoria, Chornomoria, Odesa. (In Ukraine).
Krasnozhon A. V. (2021), “O date modernizatsii Akkermanskoy kreposti Fransua Kaufferom”, Stratum Plus, No. 6, pp. 255–267. (In Russian). DOI: https://doi.org/10.55086/sp216255267
Krasnozhon A. V. (2023), “Epihrafika ta dekoratyvne kamiane rizblennia na pamiatkakh Akkermana XV–XVIII st.”, Shìdnij svìt, No. 2, pp. 53–74. (In Ukrainian). https://doi.org/10.15407/orientw2023.02.053
Krasnozhon A. V. (2024), “Odeski trofeini eksponaty v kolektsii Natsionalnoho muzeinoho kompleksu ‘Moldova’ (Iassy)”, Antiquities of Lukomorie, No. 2, pp. 33–52. (In Ukrainian). DOI: https://doi.org/10.33782/2708-4116.2024.3.270
Nadezhdin N. N. (1839), “Progulka po Bessarabii”, v Odesskiy al’manakh na 1840 g., Odessa, pp. 308–457. (In Russian).
Rossiyskiy gosudarstvennyy voyenno-istoricheskiy arkhiv (RGVIA) [Russian State Military History Archive], Fund 418, Inventory 1, File 702, Page 1. (In Russian).
Svin’in P. P. (2001–2002), “Opisaniye Bessarabskoy oblasti”, Stratum plus, No. 6, pp. 342–413. (In Russian).
Teslenko I., Bohuslavskyi H., Krasnozhon A. and Telizhenko S. (2019), “Doslidzhennia na terytorii Bilhorod-Dnistrovskoi fortetsi”, in Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2017, IA NAS of Ukraine, pp. 179–182. (In Ukrainian).
Tiutiundzhy M. and Krasnozhon A. V. (2019), Misto Izmail ta yoho fortyfikatsiia (za dzherelamy XVI–XIX st.), Chornomoria, Odesa. (In Ukrainian).
Chelebi Evliya (1961), Kniga puteshestviya, Part 1: Zemli Moldavii i Ukrainy, Nauka, Moscow. (In Russian).
Shlapak M. E. (2001), Belgorod-Dnestrovskaya krepost’ (issledovaniye oboronnogo srednevekovogo zodchestva), ARC, Chișinău. (In Russian).
Yavorskiy B. M. and Seleznev Yu. A. (1975), Spravochnoye rukovodstvo po fizike (dlya postupayushchikh v vuzy i samoobrazovaniya), Nauka, Moscow. (In Russian).
Kraszewski I. I. (1930), “Descrierea Cetăţii Albe”, in Călători poloni in Ţările Romane, Editura Cultura naţională, Bucureşti, pp. 245–251.
Bir А. (2008), “Principle and Use of Ottoman Sundials”, in Muslim heritage, available at: https://muslimheritage.com/principle-and-use-of-ottoman-sundials/?fbclid=IwAR1qumhB8eK0ZDmNyCJ8CkVAS29bchON5DPwrZzbZSpDXzcldcy0y95LxE4 (accessed June 1, 2025).
Başbakanlık Osmanlı Arşivi (ВOA), D. BŞM. BNE. d. no. 16070.
Çelebi Evliyâ (2010), Günümüz Türkçesiyle Evliyâ Çelebi Seyahatnamesi: Akkirman-Belgrad-Gelibolu-Manastır-Özü-Saraybosna-Slovenya-Tokat-Üsküp, No. 5 (1), Yapı Kredi Yayınları, Istanbul.
The Encyclopedia of Islam (1993), C. E. Bosworth, E. van Donzel, W. P. Heinrichs and the late Ch. Pellat (еds), Vol. VII, E. J. Brill, Leiden and New York.
Ostapchuk V. and Bilyayeva S. (2009), “The Ottoman Northern Black Sea Frontier at Akkerman Fortress: The View from a Historical and Archaeological Project”, in A. C. S. Peacock (ed.), The Frontiers of the Ottoman World, Oxford University Press, Oxford and New York, pp. 137–170.
Özdemir Y. (2013), “Anadolu Güneş Saatleri”, Acta Turcica (Çevrimiçi Tematik Türkoloji Dergisi), Yıl V, Sayı 1, Ocak “Kültürümüzde İklim ve Mevsimler”, pp. 1–27.
Yazici S. (2021), Tarihi güneş saatleri ve çalişma prensipleri, Karadeniz teknik üniversites, Trabzon.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.