Присвячений Ушнішавіджаї тибетський гімн із Хара-Хото, що зберігається в Британській бібліотеці

Анотація

Ця стаття продовжує серію публікацій тибетських текстів, присвячених різним буддійським божествам, виявлених у Хара-Хото в складі великого корпусу текстів періоду Тангутської держави (XI–XIII ст.). Переважну частину цього корпусу в 1909 році було вивезено Петром Козловим у Санкт-Петербург, проте під час своєї експедиції, що тривала з 1913-го до 1915 року, невелику, але важливу колекцію пізніше придбав Аурель Стейн. У колекції Стейна, що зберігається в Британській бібліотеці (Лондон), є єдиний рукописний фоліант (IOL Tib M 143), у якому, очевидно, міститься повний текст із назвою “Gtsug gtor rnam par rgyal ma’i bstod pa byin brlabs can“ (“Гімн до Ушнішавіджаї з благословенням”). Будь-яких інших деталей, включно з іменем автора, у колофоні немає. Це одне з кількох текстових свідчень, що підкреслюють, яку важливу роль у тангутському буддизмі XII і початку XIII ст. відігравав культ богині Ушнішавіджаї – одного з найпопулярніших божеств довголіття. Я б датував рукопис саме цим періодом, оскільки в ньому є деякі елементи старої орфографії.

Цього гімну немає в буддійському каноні Тибету. Можливо, він був створений тибетомовним автором. Це припущення опосередковано підтверджується аналізом асонансів, алітерацій, а іноді навіть рим у тексті, що виявляє високий рівень поетичної майстерності. Від перекладача важко очікувати такої витонченості, хоча не можна виключати можливості створення настільки ж майстерного перекладу. Текст складається з восьми строф хвали та двох строф молитви; остання, очевидно, у назві згадується як “благословення”. Частина з прославлянням переходить від опису божественної природи, чеснот і головних іконографічних рис Ушнішавіджаї до її духовної та сотеріологічної ролей. Іконографічна частина не дуже детальна, у ній бракує атрибутів, які богиня тримає у восьми руках, не зауважені кольори її трьох облич. Однак у своїй статті я наводжу ці подробиці для більш повної картини.

Текст рукопису опубліковано у вигляді точної транслітерації, у якій я намагався вирішити кілька проблем із незрозумілими місцями, зокрема – реконструюючи лакуни, спричинені дірками у фоліанті. Вважаю, що, за винятком одного чи двох випадків, я зміг дійти до правдоподібної версії. Також надається повний англійський переклад тексту.

Хоча гімн не містить жодної експліцитної історичної інформації про культ Ушнішавіджаї серед тангутів, ця публікація може стати в пригоді дослідникам тангутського буддизму. Можливо, серед фрагментів Хара-Хото їм вдасться ідентифікувати його тангутську чи китайську версію.