Військово-політичне суперництво Шибанідів і казахських ханів у Присирдар’їнському регіоні: процеси етнічного розмежування в Центральній Азії у XV–XVI століттях
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
Історія династії Шибанідів має безпосередній стосунок до історії середньовічних держав – Дешті-Кипчака, Кримського ханства та Астрахані (Хаджі-Тархана). Представник династії Шибанідів Мухаммед Шахбахт (1451–1510) належить до нащадків Шибана, сина Джучі, онука Чингісхана. В історії він відомий під іменами Шайбак, Шейбані-хан, Шахібек, Шахбахт (“Щасливий цар”). Опис його життя і діяльності забезпечено широким колом джерел, але водночас залишаються не до кінця з’ясованими обставини, мотиви і результати деяких його дій у період найактивнішого суперництва з казахськими ханами на території Присирдар’їнського регіону на рубежі XV–XVI ст. Цей період є вирішальним в остаточному розколі держави, створеної раніше Абулхайром-ханом. З цього погляду наявні джерела заслуговують на пильну увагу та додаткові інтерпретації. Мухаммеду Шахбахту довелося зіткнутися з казахськими султанами Буриндиком і Касимом у битвах за Туркестан, Сигнак, Сауран і Сузак. У джерелах і сучасних публікаціях насамперед підкреслюються військовий і дипломатичний талант Шейбані-хана, його прагнення зберегти за собою або повернути родові землі, де було поховано багато представників Шибанідів, зокрема його діда хана Абулхайра; зусилля Шейбані-хана щодо відродження держави кочових узбеків. Підтвердженням цьому може слугувати той факт, що саме за особистим розпорядженням Шахбахта в Сигнаку було збудовано мавзолей Абулхайра та облаштовано інші пам’ятні місця, які він неодноразово відвідував. Крім того, реконструкція подій у Присирдар’їнському регіоні на рубежі XV–XVI ст. важлива і з погляду уточнення уявлень про етногенез узбеків і казахів у ранній період формування їхньої ідентичності, розмитості етнічної належності “кочівників Дешті-Кипчака”, “нащадків Джучі”. Поступившись зрештою регіоном казахським ханам, Мухаммед Шахбахт повів своїх прихильників з території Дешті-Кипчака і Туркестану в бік Самарканда і Бухари. Ця відкочівля стала ключовою історичною подією, що затвердила остаточний розпад ханства Абулхайра, подальше формування нових етнічних спільнот – казахів та узбеків, а також самостійних Узбецького і Казахського ханств.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Дешті-Кипчак; династія Шибанідів; держава кочових узбеків; хани Буриндик і Касим; Мухаммед Шахбахт; відкочівля; Присирдар’їнський регіон
Ахмедов Б. А. Государство кочевых узбеков. Москва, 1965.
Ахмедов Б. А. Ўзбек улуси. Тошкент, 1992.
Аяган Б. История Улуг Улуса – Золотой Орды. Алматы, 2020.
Аяган Б. Ғ. Рассветы и сумерки казахской степи. Алматы, 2014.
Аяған Б. Әбілқайыр Шайбан. Дешті Қыпшақтың соңғы билеушісі = Абулхайр Шейбанид. Последний правитель Дашти-Кыпчака. Алматы, 2018.
Аяған Б. Ғ., Әбжанов Х. М., Исин А. И. Қазақ хандығы тарихы: құрылуы, өрлеуі, құлдырауы. Алматы, 2011.
Әбілғазы. Түрік шежіресі. Алматы, 1991.
Вельяминов-Зернов В. В. Исследование о Касимовских царях и царевичах. Алматы, 2014.
Давидович Е. А. Денежная реформа 913/1507–914/1509 гг. Мухаммад-Шейбани-Хана (опыт комплексного источниковедения) // Восточное историческое источниковедение и специальные исторические дисциплины. Вып. 6. Москва, 2004.
Жолдасбайұлы С. Ежелгі және орта ғасырдағы Қазақ елінің тарихы (Жоғарғы оқғ орындарына арналған оқулық). Алматы, 2010.
История Казахстана в персидских источниках. Т. 5. Извлечения из сочинений XIII–XIX вв. / Отв. ред., сост. М. Х. Абусеитова. Алматы, 2007.
История Казахстана (с древнейших времен до наших дней). В пяти томах. Т. 2. Алматы, 1997.
История Узбекистана (XVI – первая половина XIX в.) / Отв. ред. Д. А. Алимова. Ташкент, 2012.
Камол Х. История вторжения кочевых племён Дашт-и Кипчака в Мавераннахр и Хорасан (XVI в.). Душанбе, 2012.
Қадырғали Ж. Шежірелер жинағы / Жалпы редакциямен басқарған М. Мағауин. Алматы, 1997.
Қазақстан тарихы (көне заманнан бүгінге дейін). Бес томдық. Т. 2. Алматы, 1998.
Қазақ эпостары (Казахские сказания). Алматы, 2006.
Левшин А. И. Описание киргиз-кайсачьих или киргиз-кайсацких орд и степей. Алматы, 1996.
Пищулина К. А. Очерки истории Казахского ханства. Алматы, 2016.
Почекаев Р. Ю. Цари ордынские. Биографии ханов и правителей Золотой Орды. 2-е изд., испр. и доп. Санкт-Петербург, 2012.
Пугаченкова Г. А. Архитектурные заметки // Искусство зодчих Узбекистана. Ч. 1. Ташкент, 1962.
Сыдыкназаров М.-А. Қазақстанның үзіліссіз мемлекеттілігі тарих толқынында. XVI–XIX ғасырлардағы еүропалық және америкалық карталарындағы Қазақ Мемлекеті = Uninterrupted History of Natiomhood in Kazakhstan. The Kazakh State on European and American Maps of the XVI–XIX Centuries = Непрерывная государственность Казахстана в потоке истории. Казахское Государство на европейских и американских картах XVI–XIX веков. Брюссель, 2021.
Таварих-и гузида-йи нусрат-наме // Материалы по истории Казахских ханств XV–XVIII веков (Извлечения из персидских и тюркских сочинений) / Сост. С. К. Ибрагимов, Н. Н. Мингулов, К. А. Пищулина, В. П. Юдин. Алма-Ата, 1969.
Тарих-и Абу-л-Хайр-хани // Материалы по истории Казахских ханств XV–XVIII веков (Извлечения из персидских и тюркских сочинений) / Сост. С. К. Ибрагимов, Н. Н. Мингулов, К. А. Пищулина, В. П. Юдин. Алма-Ата, 1969.
Фазлаллах ибн Рузбихан Исфахани. Михман-наме-йи Бухара (Записки Бухарского гостя) / Пер., предисл. и примечания Р. П. Джалиловой. Москва, 1976.
Шайбани-наме // Материалы по истории Казахских ханств XV–XVIII веков (Извлечения из персидских и тюркских сочинений) / Сост. С. К. Ибрагимов, Н. Н. Мингулов, К. А. Пищулина, В. П. Юдин. Алма-Ата, 1969.
Mukminova R. G. The Shaybanids // History of civilizations of Central Asia. Vol. V / Editors Chahryar Adle and Irfan Habib; Co-editor Karl M. Baypakov. Paris, 2003.
REFERENCE
Akhmedov B. A. (1965), Gosudarstvo kochevykh uzbekov, Nauka, Moscow. (In Russian).
Ahmedov B. A. (1992), Uzbek ulusi, Nur, Toshkent. (In Uzbek).
Ayagan B. (2020), Ulyq Ulys-Altyn Orda tari’hy (Istoriya Ulug Ulusa – Zolotoy Ordy), Litera-M, Almaty. (In Kazakh; in Russian).
Ayagan B. Ғ. (2014), Rassvety i sumerki kazakhskoy stepi, Litera-M, Almaty (In Russian).
Aяg’an B. (2018), A’bilqai’yr S’ai’ban. Des’ti Qyps’aqtyn’ son’g’y bi’ley’s’isi = Abulkhayr Sheybanid. Posledniy pravitel’ Dashti-Kypchaka, Zolotaya Kniga, Almaty. (In Kazakh; in Russian).
Aяg’an B. G’., A’bjanov H. M. and I’si’n A. I’. (2011), Qazaq handyg’y tari’hy: quryly’y, o’rley’i, quldyray’y, So’zdik, Almaty. (In Kazakh).
A’bilg’azy (1991), Tu’rik s’ejiresi, Ana tili, Almaty. (In Kazakh).
Vel’yaminov-Zernov V. V. (2014), Issledovaniye o Kasimovskikh tsaryakh i tsarevichakh, Dayk-Press, Almaty. (In Russian).
Davidovich E. A. (2004), “Denezhnaya reforma 913/1507–914/1509 gg. Mukhammad-Sheybani-Khana (opyt kompleksnogo istochnikovedeniya)”, Vostochnoye istoricheskoye istochnikovedeniye i spetsial’nyye istoricheskiye distsipliny, Issue 6, Vostochnaya literatura, Moscow, pp. 5–59. (In Russian).
Joldasbai’uly S. (2010), Ejelgi ja’ne orta g’asyrdag’y Qazaq elinin’ tari’hy (Jog’arg’y oqg’ oryndaryna arnalg’an oqy’lyq), Kitap, Almaty. (In Kazakh).
Istoriya Kazakhstana v persidskikh istochnikakh (2007), Vol. 5: Izvlecheniya iz sochineniy XIII–XIX vv., M. Kh. Abuseitova (ed.), Dayk-Press, Almaty. (In Russian).
Istoriya Kazakhstana (s drevneyshikh vremen do nashikh dney). V pyati tomakh (1997), Vol. 2, Atamүra, Almaty. (In Russian).
Istoriya Uzbekistana (XVI – pervaya polovina XIX v.) (2012), D. A. Alimova (ed.), Fan, Tashkent. (In Russian).
Kamol Kh. (2012), Istoriya vtorzheniya kochevykh plemen Dasht-i Kipchaka v Maverannakhr i Khorasan (XVI v.), Donish, Dushanbe. (In Russian).
Qadyrg’ali’ J. (1997), S’ejireler ji’nag’y, M. Mag’ay’i’n (ed.), Qazaqstan, Almaty. (In Kazakh).
Qazaqstan tari’hy (ko’ne zamannan bu’ginge dei’in). Bes tomdyq (1998), Vol. 2, Atamura baspasy, Almaty. (In Kazakh).
Qazaq epostary (Kazakhskiye skazaniya) (2006), Ko’s’pendiler, Almaty. (In Kazakh; in Russian).
Levshin A. I. (1996), Opisaniye kirgiz-kaysach’ikh ili kirgiz-kaysatskikh ord i stepey, Sanat, Almaty. (In Russian).
Pishchulina K. A. (2016), Ocherki istorii Kazakhskogo khanstva, Institut istorii i etnologii imeni Ch. Ch. Valikhanova, Almaty. (In Russian).
Pochekayev R. Yu. (2012), Tsari ordynskiye. Biografii khanov i praviteley Zolotoy Ordy, 2nd ed., Evraziya, Saint Petersburg. (In Russian).
Pugachenkova G. A. (1962), “Arkhitekturnyye zametki”, in Iskusstvo zodchikh Uzbekistana, Pt. 1, Izdatelstvo AN UzbSSR, Tashkent, pp. 178–210. (In Russian).
Sydyknazarov M.-A. (2021), Qazaqstannyn’ u’zilissiz memlekettiligi tari’h tolqynynda. XVI–XIX g’asyrlardag’y eu’ropalyq ja’ne ameri’kalyq kartalaryndag’y Qazaq Memleketi = Uninterrupted History of Natiomhood in Kazakhstan. The Kazakh State on European and American Maps of the XVI–XIX Centuries = Nepreryvnaya gosudarstvennost’ Kazakhstana v potoke istorii. Kazakhskoye Gosudarstvo na evropeyskikh i amerikanskikh kartakh XVI–XIX vekov, Brussels. (In Kazakh; in English; in Russian).
“Tavarikh-i guzida-yi nusrat-name” (1969), in Materialy po istorii Kazakhskikh khanstv XV–XVIII vekov (Izvlecheniya iz persidskikh i tyurkskikh sochineniy), Compl. by S. K. Ibragimov, N. N. Mingulov, K. A. Pishchulina and V. P. Yudin, Nauka, Alma-Ata, pp. 9–44. (In Russian).
“Tarikh-i Abu-l-Khayr-khani” (1969), in Materialy po istorii Kazakhskikh khanstv XV–XVIII vekov (Izvlecheniya iz persidskikh i tyurkskikh sochineniy), Compl. by S. K. Ibragimov, N. N. Mingulov, K. A. Pishchulina and V. P. Yudin, Nauka, Alma-Ata, pp. 135–171. (In Russian).
Fazlallakh ibn Ruzbikhan Isfakhani (1976), Mikhman-name-yi Bukhara (Zapiski Bukharskogo gostya), Translate, preface and notes by R. P. Dzhalilova, Nauka, Moscow. (In Russian).
“Shaybani-name” (1969), Materialy po istorii Kazakhskikh khanstv XV–XVIII vekov (Izvlecheniya iz persidskikh i tyurkskikh sochineniy), Compl. by S. K. Ibragimov, N. N. Mingulov, K. A. Pishchulina and V. P. Yudin, Nauka, Alma-Ata, pp. 91–128. (In Russian).
Mukminova R. G. (2003), “The Shaybanids”, in History of civilizations of Central Asia, Chahryar Adle and Irfan Habib (eds), Karl M. Baypakov (co-editor), Vol. V, UNESCO publishers, Paris, pp. 33–45.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.