“СУТРА СЕРЦЯ” В ТИБЕТСЬКІЙ БУДДІЙСЬКІЙ ТРАДИЦІЇ ТА ЇЇ УКРАЇНСЬКИЙ ПЕРЕКЛАД
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
Стаття присвячена дослідженню “Сутри серця позамежної мудрості” (санскр. Prajñāpā-ramitā-hṛdaya-sūtra, тиб. Shes rab kyi pha rol tu phyin pa’i snying po), відомої як “Сутра серця”, у контексті тибетської буддійської традиції. “Сутра серця” є одним із найвідоміших текстів буддизму магаяни, що розкриває філософські доктрини порожнечі (санкр. śūnyatā) та мудрості (санскр. prajñā), які виходять за межі дуалістичних концепцій трьох сфер – суб’єкта, об’єкта та дії. “Сутра серця” посідає особливе місце у сфері духовності Тибету, де вона шанується як Слово Будди (санскр. buddhavacana) та входить до всіх канонічних зібрань (тиб. bka’ ’gyur). Вона також використовується для інших цілей: як дгарані (санскр. dhāraṇī) – метод пам’ятання смислу вчення про позамежну мудрість, як ключовий елемент ритуалу відвернення негативності (тиб. zlog pa) та як основа тантрійських ритуалів Праджняпараміти – “Матері всіх будд”. Така багатогранність її ролей може здатися суперечливою та викликати запитання щодо її жанру. Проте в межах тибетської традиції розуміння жанру цього тексту доволі однозначне – це сутра, але сутра надзвичайної духовної сили, що створена глибиною викладу порожнечі, абсолютної природи всіх явищ. Саме завдяки силі слів істини сутра здатна виконувати такі різноманітні функції.
Статтю доповнює анотований український переклад сутри з тибетської мови.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
“Сутра серця”, магаяна, Праджняпараміта, Тибет, тибетська буддійська традиція, сутра, порожнеча, дгарані
References:
Asaṅga (2016), The Bodhisattva Path to Unsurpassed Enlightenment: A Complete Translation of Bodhisattvabhūmi, Engle A. B. (transl.), Snow Lion, Boulder.
Atīśa (1982–1985), Prajñā-hṛdaya-ṭikā, Shes rab snying po’i rnam par bshad pa bzhugs, Sde dge bstan ’gyur, Vol. 95, ff. 313r4–317v, Gyalwae sungrab partun khang, Delhi. (In Tibetan).
Braarvig J. (1985), “Dhāranī and Pratibhāna: Memory and Eloquence of the Bodhisattvas”, in The Journal of the International Association of Buddhist Studies, Vol. 8, No. 1, pp. 17–29.
“Bzlog pa rnam bzhi” (2008), in Snga ’gyur smon lam chen mo’i zhal ’don phyogs bsrigs bzhugs so, Chos spyod publication, Delhi, pp. 250–260. (In Tibetan).
Conze E. (1974), “Praśāstrasena’s Ārya-Prajñāpāramitā-Hṛdaya-ṭīkā”, in Cousins L., Kunst A. and Norman K. R. (eds), Buddhist Studies in Honour of I. B. Horner, D. Reidel Publishing, Dordrecht, pp. 51–61. https://doi.org/10.1007/978-94-010-2242-2_7
Conze E. (1960), The Prajñāpāramitā Literature, Mouton, The Hague.
Dārika(pa) (1982–1985), Prajñāpāramitā-hṛdaya-sādhana-nāma, Shes rab kyi pha rol tu phyin pa’i snying po’i sgrub thabs zhes bya ba, Sde dge bstan ’gyur, Vol. 68, ff. 243v4–245v2, Gyalwae sungrab partun khang, Delhi. (In Tibetan).
Eimer H. and Germano D. (eds) (2000), The Many Canons of Tibetan Buddhism: Proceedings of the Ninth Seminar of the International Association for Tibetan Studies, Leiden, Brill, Leiden.
Hill N. W. (2010), “An overview of Old Tibetan synchronic phonology”, in Transactions of the Philological Society, Vol. 108, No. 2, pp. 110–125. https://doi.org/10.1111/j.1467-968X.2010.01234.x
Jānamitra (1982–1985), Ārya-prajñapāramitā-hṛdaya-vyākhyā, ’Phags pa shes rab kyi pha rol tu phyin pa’i snying po’i rnam par bshad pa, Sde dge bstan ’gyur, Vol. 95, ff. 280v7–286v4, Gyalwae sungrab partun khang, Delhi. (In Tibetan).
Kapstein M. T. (2001), “Scholastic Buddhism and the Mantrayāna”, in Reason’s Traces: Identity and Interpretation in Indian & Tibetan Buddhist Thought, Wisdom Publications, Boston.
Lopez D. S. (1988), The Heart Sūtra Explained: Indian and Tibetan Commentaries, State University of New York Press, New York.
Mahājana (1982–1985), Prajñapāramitā-hṛdaya-ārtha-parijñāna, Shes rab kyi pha rol tu phyin pa’i snying po’i don yongs su shes pa, Sde dge bstan ’gyur, Vol. 95, ff. 303v7–313r4, Gyalwae sungrab partun khang, Delhi. (In Tibetan).
Nāgārjuna (1982–1985), Prajñāpāramitā-hṛdaya-sādhana, Shes rab kyi pha rol tu phyin pa’i snying po’i sgrub thabs, Sde dge bstan ’gyur, Vol. 68, ff. 245v3–246v2, Gyalwae sungrab partun khang, Delhi. (In Tibetan).
“Prajñāpāramitā-hṛdaya-sūtra (saṃkṣiptamātṛkā), Prajñāpāramitā-hṛdaya-sūtra (vistaramātṛkā)” (1961), in Vaidya P. L. (ed.), Mahāyānasūtrasaṁgraha, Part I, Mithila Institute, Darbhanga, pp. 97–99. (In Sanskrit).
“Prajñāpāramitā-hṛdaya-sūtra” (2006–2009), Shes rab kyi pha rol tu phyin pa’i snying po, Sde dge bka’ ’gyur, Vol. 34, ff. 144v6–146r3, Krung go’i bod rig pa’i dpe skrun khang, Beijing. (In Tibetan).
Praśāstrasena (1982–1985), Prajñāpramitā-hṛdaya-ṭikā, ’Phags pa shes rab kyi pha rol tu phyin pa’i snying po rgya cher ’grel pa, Sde dge bstan ’gyur, Vol. 95, ff. 295r7–303v7, Gyalwae sungrab partun khang, Delhi. (In Tibetan).
Stanley Ph. (2009), The Threefold Formal, Practical, and Inclusive Canons of Tibetan Buddhism in the Context of a Pan-Asian Paradigm: Utilizing a New Methodology for Analyzing Canonical Collections, PhD Dissertation, University of Virginia.
Stanley Ph. (2014), “Chapter 19: The Tibetan Buddhist Canon”, in Poceski M. (ed.), The Wiley Blackwell Companion to East and Inner Asian Buddhism, John Wiley & Sons, pp. 383–407. https://doi.org/10.1002/9781118610398.ch19
Vajrapāṇi (1982–1985), Bhagavatī-prajñāpramitā-hṛdaya-ṭikā-ārtha-pradīpa, Bcom ldan ’das ma shes rab kyi pha rol tu phyin pa’i snying po’i ’grel pa don gyi sgron ma zhes bya ba, Sde dge bstan ’gyur, Vol. 95, ff. 286v5–295r7, Gyalwae sungrab partun khang, Delhi. (In Tibetan).
Vimalamitra (1982–1985), Prajñāpramitā-hṛdaya-ṭikā, ’Phags pa shes rab kyi pha rol tu phyin pa’i snying po’i rgya cher bshad pa, Sde dge bstan ’gyur, Vol. 95, ff. 267v1–280v7, Gyalwae sungrab partun khang, Delhi. (In Tibetan).
Williams P. and Tribe A. (2000), Buddhist Thought, Routledge, London.
Wylie T. (1959), “A Standard System of Tibetan Transcription”, in Harvard Journal of Asiatic Studies, Vol. 22, Harvard-Yenching Institute, pp. 261–267. https://doi.org/10.2307/2718544