Урок Іммануїла Канта про Китай: географія епохи Просвітництва, орієнталізм, культурна дистанція та Порцелянова вежа
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
У цій статті ретельно досліджуються всі згадки про Китай та китайців у великому доробку Іммануїла Канта, а також у численних рукописних нотатках із його лекцій, читаних протягом 41 року в Кенігсберзькому університеті, відомому як Альбертіна. Цей період академічної праці тривав від зимового семестру 1755–1756 років до останньої лекції Канта 23 липня 1796 року. Аналіз свідчить, що у своїх головних критичних працях (де можна знайти лише кілька малозначних китайських назв) Кант виявляв мало інтересу до вивчення китайської цивілізації, не кажучи вже про традиційну китайську філософію. Більшість посилань на Китай з’являються в різних рукописних конспектах його лекцій зазвичай як короткі приклади, а не змістовні концептуалізації культурної та філософської спадщини Китаю. У деяких випадках ці приклади зустрічаються в межах орієнталістських роздумів, де китайські реалії змішуються з індійськими, відображаючи ті географічні та культурні уявлення про Схід, що ще були поширені у XVIII столітті. В інших випадках посилання на китайські приклади підкреслюють крайню екзотику, культурну відсталість, расиалізацію та етноцентризм або соціальний, інтелектуальний та науковий застій. Ця перспектива сприяла поширенню серед європейських інтелектуалів XIX століття думки, що, хоча Китай колись був блискучою цивілізацією, згодом його спіткала стагнація і він не здатний до прогресу.
Прикметно, що під час свого другого терміну викладання в університеті, починаючи з літнього семестру 1756 року, Кант понад сорок років викладав курс фізичної географії. Окрім занять із логіки, які він провів 56 разів, та лекцій з метафізики, прочитаних ним 53 рази поспіль, курс фізичної географії був третім предметом, яким він займався суттєво: 49 семестрових лекцій до його виходу на пенсію в середині липня 1796 року. Відомі наразі 32 рукописи студентських конспектів відображають академічну зацікавленість цим предметом, який у XVIII столітті був набагато космополітичнішим та мав ширші виміри, ніж сучасна академічна географія. Через погіршення здоров’я Кант задумав здійснити авторизоване видання своїх учень із фізичної географії з допомогою свого друга Фрідріха Теодора Рінка (1770–1811). Кант надав Рінку рукопис як створений до 1760 року й не цілком оновлений “запис із голосу” його ранніх уроків. Відповідно, видання Рінка містило оновлення, примітки та суттєві зміни. Він також запозичував з інших рукописних конспектів лекцій Канта, прочитаних у 1770-х роках, включно з частиною оригінального тексту, записаного молодим аристократом Фрідріхом фон Гольштейн-Беком, який у 1772–1773 роках брав у Канта приватні уроки. Фінальний текст був опублікований 1802 року в Кенігсберзі під назвою “Фізична географія Іммануїла Канта, відредагована на прохання автора за його рукописом і частково перероблена доктором Фрідріхом Теодором Рінком” (Immanuel Kant’s Physische Geographie auf verlangen des Verfassers aus seiner Handschrift herausgegeben und zum Teil bearbeitet von Dr. Friedrich Theodor Rink). Розділ на основі лекції Канта про Китай (с. 129–140) є третьою і заключною частиною другого тому, виданого 1802 року під назвою “Короткий розгляд найважливіших особливостей природи всіх країн у географічному порядку”. Цей текст тісно узгоджується, часто дослівно, з різними доступними рукописними нотатками, що свідчить про стабільну репрезентацію Кантом повторюваного уроку про Китай. Зазначені матеріали знаменують собою початок заключного розділу тієї книги, який починається з Азії як “першого континенту”, а продовжується дослідженнями Африки, Європи та Америки. Урок про Китай в оригінальному німецькому друкованому виданні містить трохи більш ніж 2000 слів. Тому читання їх уголос або диктування в помірному темпі триватиме, імовірно, десь 20–30 хвилин. Це свідчить, що цей текст був початковим сегментом типових двогодинних занять Канта з фізичної географії, які зазвичай проводилися щосереди та щосуботи з 8:00 до 10:00 ранку.
У статті пропонується всебічний аналіз лекції Канта про Китай, у якій викладено чітку концепцію культурної дистанції. Вона свідчить про незацікавленість Канта китайською цивілізацією та філософією, включно з конфуціанською думкою, яку в XVII столітті популяризували в усій інтелектуальній Європі єзуїтські праці. Ці праці справили добре враження на таких провідних німецьких філософів, як Лейбніц і Крістіан Вольф. На противагу їм, Кант не виявив жодної подібності чи прихильності до єзуїтської місіонерської системи, що вихваляла китайську імперську владу та приписувану Конфуцію філософію. У своїй лекції про Китай Кант не процитував жодного єзуїтського тексту, і це спонукало нас ретельно дослідити першоджерела, що вплинули на вчення Канта. Зокрема, дослідження спирається на визначну працю німецького теолога Пауля Людольфо Беркенмаєра (1667–1732) “Цікаві описи найнезвичайніших дивовиж, які можна знайти в трьох частинах світу: Азії, Африці та Америці” (Curiöse Beschreibung, Der außerleßnesten Merkwürdigkeiten, So in denen dreven Welt-Theilen Asia, Africa und America zu finden), опубліковану в Аугсбурзі 1721 року. Наведені Кантом приклади та його уроки про Китай, зрештою, ілюструють, що між 1750 і 1770 роками, коли Товариство Ісуса було розпущене Святим Престолом і вигнане з різних європейських країн, у Європі вже відбувалися значні інтелектуальні зміни у сприйнятті китайської цивілізації та суспільства. Підживлювана новими географічними текстами та подорожніми розповідями, міцніла тенденція сприймати Китай із новим скептицизмом, підкреслюючи його значну культурну віддаленість від європейських інтелектуальних традицій та філософії. Кант постає як ключова постать, що символізує цей поворот.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
І. Кант; Китай; “Фізична географія”; Просвітництво; культурна дистанція
DIGITAL RESOURCES
Kant in the Classroom: Materials to aid the study of Kant’s lectures, available at: https://users.manchester.edu/facstaff/ssnaragon/kant/ (accessed January 20, 2025).
Deutsche Digitale Bibliothek – Kultur und Wissen online, available at: https://www.deutsche-digitale-bibliothek.de/ (accessed January 20, 2025).
Universitätsbibliothek Heidelberg, available at: https://digi.ub.uni-heidelberg.de/ (accessed January 20, 2025).
REFERENCES
Adickes E. (1911), Untersuchungen zur Kants physische Geographie, Mohr, Tübingen. https://doi.org/10.1515/kant-1911-0125
Allgemeine historie der Reisen zu Wasser und zu Lande (1747–1774), 21 vols, Arkstee & Merkus, Leipzig.
Allgemeines Magazin der Natur, Kunst, und Wissenschaften (1753–1767), 12 vols, Gleditsch, Leipzig.
Atlas (Nouvel) de la Chine, de la Tartarie Chinoise, et du Thibet: Contenant Les Cartes generale & particulieres de ces Pays, ainsi que la Carte du Royaume de Corée (1737), Henri Scheurleer, The Hague.
Bayle P. (1697), Dictionnaire Historique et Critique, Reinier Leers, Amsterdam.
Becmann J. C. (1698), Historia Orbis Terrarum, Geographica et Civilis: De Variis Negotiis Nostri potiss. & Superioris Seculi, Aliisve rebus selectioribus, Henr. Joh. Meyeri Haered. & Go-dofr. Zimmermann, Frankfurt and Leipzig.
Berckenmeyer P. L. (1721), Curiöse Beschreibung, Der außerleßnesten Merkwürdigkeiten, So in denen dreven Welt-Theilen Asia. Africa und America zu finden: Als eine Fortsetzung der bereits heraus gegebenen Nachricht von Europa / Aus beruhmter Manner Reils-Beschreibung fleis1g zusammen getragen, zum Druck befördert, Johann Christoph Wagner, Augspurg.
Berckenmeyer P. L. (1729), Le Curieux Antiquaire ou Recueil Geographique et Historique des choses les plus remarquables qu’on trouve dans les quatre parties de l’Univers; Tirées des Voiages de divers Hommes celébres.; Avec deux Tables, des Noms Geographiques, & des Matiéres, Pierre Vander Aa, Leiden.
Bernoulli J. (1781), Sammlung kurzer Reisebeschreibungen und andererzur Erweiterung der Länder- und Menschenkenntnisz dienender Nachrichten, Vols I–VI, Bey dem Herausgeber, Berlin and Leipzig.
Broc N. (1975), La géographie des philosophes: géographes et voyageurs Français au XVIIIe siècle, Edition Ophrys, Paris.
Bruzen de La Martinière A.-A. (1735), Le Grand Dictionnaire Geographique et Critique, P. Gosse, Haia, Herman Uytwerf & François Changion, Amsterdam, Jean Daniel Beman, Rotterdam.
Buffon G.-L. L. (1749–1789), Histoire naturelle, générale et particuliére, avec la description du Cabinet du Roy, 36 vols, Imprimerie Royale, Paris. https://doi.org/10.5962/bhl.title.62978
Chan N. S. (2011), The Thought of Mou Zongsan, Brill, Leiden and Boston. DOI: https://doi.org/10.1163/ej.9789004212114.i-340
Coates A. (2009), Macao and the British, 1637–1842. Prelude to Hong Kong, Hong Kong University Press, Hong Kong. https://doi.org/10.1515/9789888313815
Du Bois A. (1736), La Geographie Moderne, Naturelle, Historique & Politique, Sans une Methode Nouvelle & Aisée, Vol. III (“Asie”), Jacques Vanden Kieboom & Gerard Block, La Haye.
Du Halde J.-B. (1735), Description géographique, historique, chronologique, politique et physique de l’empire de la Chine et de la Tartarie chinoise, 4 vols, P. G. Lemercier, Paris.
Du Halde J.-B. (1747–1749), Ausführliche Beschreibung des Chinesischen Reichs und der grossen Tartarey: Aus dem Französischen mit Fleiß übersetzet, nebst vielen Kupfern, 4 vols, Koppe, Rostock.
Figueiredo C. de (1899), Nôvo Diccionário da Língua Portuguêsa, Tavares Cardoso & Irmão, Lisboa.
Fischer L. and Withers C. W. J. (2021), “Geographical Education in the Eighteenth-Century German-Speaking Territories”, Paedagogica Historica, Vol. 59, Iss. 3, pp. 380–406. DOI: https://doi.org/10.1080/00309230.2021.1872658
Glahn R. von (2019), “The Changing Significance of Latin American silver in the Chinese economy, 16th–19th centuries”, Revista de Historia Económica, Journal of Iberian and Latin American Economic History, Vol. 38, No. 3, pp. 553–585. DOI: https://doi.org/10.1017/S0212610919000193
Guignes J. de (1760), Mémoire dans lequel on prouve que les Chinois sont une colonie égyptienne, Chez Desaint & Saillant, Paris.
Hamburgisches Magazin, oder, Gesammlete Schriften, aus der Naturforschung und den angenehmen Wissenschaften überhaupt (1747–1763), 26 vols, G. C. Grund, Hamburg and Leipzig.
Hartshorne R. (1958), “The Concept of Geography as a Science of Space, from Kant and Humboldt to Hettner”, Annals of the Association of American Geographers, Vol. 48, No. 2, pp. 97–108. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1467-8306.1958.tb01562.x
Homann J. B. (1759), Atlas geographicus major exhibens tellurem seu Globum terraqueum in mappis generalibus et specialibus, 2 vols, Curantibus Homannianis heredibus, Nuremberg.
Hoyer F. (2020), Relations of Absence. Germans in the East Indies and Their Families c. 1750–1820, Acta Universitatis Upsaliensis, Uppsala.
Iselin J. C. (1726–1727), Neu-vermehrtes Historisch- und Geographisches Allgemeines Lexicon, Johann Brandemüller, Basel.
Kant I. (1764), Beobachtungen über das Gefühl des Schönen und Erhabenen, Johann Jacob Kanter, Königsberg.
Kant I. (1802), Physische Geographie, F. T. Rink (ed.), Göbbels und Unzer, Königsberg.
Kant I. (1923), Kant’s Gesammelte Schriften herausgegeben von der Königlich Preussischen Akademie der Missenchaften, Vol. IX [Logik. Physische Geographie. Pädagogik], Walter de Grunter, Berlin and Leipzig.
Kant I. (1966), Gesammelte Schriften, hrsg. von der Königlich Preußischen Akademie der Wissenschaft, Bd. 24, Hf. 2, G. Lehmann (ed. and notes), Walter de Gruyter, Berlin.
Kant I. (1992), Lectures on logic, J. Michael Young (ed. and tr.), Cambridge University Press, Cambridge. https://doi.org/10.1017/CBO9780511810039
Kant I. (1997), Lectures on Ethics, P. Heath & J. B. Schneewind (eds), P. Heath (tr.), Cambridge University Press, Cambridge. https://doi.org/10.1017/CBO9781107049512
Kant I. (2000), Critique of the Power of Judgment, Paul Guyer (ed.), P. Guyer and E. Matthews (tr.), Cambridge University, Cambridge. https://doi.org/10.1017/CBO9780511804656
Kant I. (2007), Anthropology, History, and Education, G. Zöller & R. B. Louden (ed.), M. Gregor, P. Guyer, R. B. Louden, H. Wilson, A. W. Wood, G. Zöller & A. Zweig (tr.), Cambridge University Press, Cambridge. https://doi.org/10.1017/CBO9780511791925
Kant I. (2012), Natural Science, E. Watkins (ed.), L. W. Beck, J. B. Edwards, O. Reinhardt, M. Schönfeld & E. Watkins (tr.), Cambridge University Press, Cambridge.
Kuehn M. (2001), Kant. A Biography, Cambridge University Press, Cambridge. https://doi.org/10.1017/CBO9781107050433
Ladvocat J. B. (1747), Dictionnaire Géographique-Portatif, Les Libraires Associés, Paris.
Lee Eun-Jeung (2007), “Kant on China and Confucius”, Discourse, No. 201, pp. 291–314. DOI: 10.17789/discou.2007.10.1.009
Lestition S. (1993), “Kant and the End of Enlightenment in Prussia”, Journal of Modern History, Vol. 65, pp. 57–112. https://doi.org/10.1086/244608
Lu-Adler H. (2023), Kant, Race, and Racism. Views from Somewhere, Oxford University Press, Oxford. DOI: https://doi.org/10.1093/oso/9780197685211.001.0001
Lulofs J. (1750), Inleiding tot eene natuur – en wiskundige Beschouwinge des Aardkloots, Jan en Hermanus Verbeek & Amelis Jan van Hoorn, Leiden.
Lulofs J. (1755), Einleitung zu der mathematischen undphysikalischen Kenntnisz der Erdkugel. Aus dem Holländischenübersetzet von Abraham Gotthelf Kästner, Elias Luzac, Göttingen und Leipzig.
Malter R. (1990), Immanuel Kant in Rede und Gespräch, Felix Meiner Verlag, Hamburg. https://doi.org/10.28937/978-3-7873-2665-5
Meier G. F. (2016), Excerpt from the Doctrine of Reason, Aaron Bunch in collaboration with Axel Gelfert and Riccardo Pozzo (tr.), Bloomsbury Academic, London and New York.
Mokros E. (2021), The Peking Gazette in Late Imperial China. State News and Political Authority, University of Washington Press, Washington. https://doi.org/10.1515/9780295748801
Nelson E. S. (2011), “Kant and China: Aesthetics, Race, and Nature”, Journal of Chinese Philosophy, Vol. 38, Iss. 4, pp. 509–525. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1540-6253.2011.01672.x
Nietzsche F. (2002), Beyond Good and Evil: Prelude to a Philosophy of the Future, R.-P. Horstmann & J. Norman (eds), J. Norman (tr.), Cambridge University Press, Cambridge. https://doi.org/10.1017/CBO9780511812033
Nietzsche F. (2005), The Anti-Christ, Ecce Homo, Twilight of the Idols, A. Ridley & J. Norman (eds), J. Norman (tr.), Cambridge University Press, Cambridge.
Nieuhof J. (1665), Het gezantschap der Neêrlandtsche Oost-Indische Compagnie, aan den grooten Tartarischen Cham, den tegenwoordigen keizer van China: waar in de gedenkwaerdighste geschiedenissen, die onder het reizen door de Sineesche landtschappen, Quantung, Kiangsi, Nanking, Xantung en Peking, en aan het keizerlijke hof te Peking, sedert den jare 1655 tot 1657 zijn voorgevallen, op het bondigste verhandelt worden: befeffens een naukeurige Beschryving der Sineesche steden, dorpen, regeering, wetenschappen, hantwerken, zeden, godsdiensten, gebouwen, drachten, schepen, bergen, gewassen, dieren, &c. en oorlogen tegen de Tarters: verçiert men over de 150 afbeeltsels, na’t leven in Sina getekent, Jacob van Meurs, Amsterdam. https://doi.org/10.5962/bhl.title.62593
Pauw C. (1771), Recherches philosophiques sur les Américains, ou Mémoires intéressants pour servir à l’Histoire de l’Espèce Humaine. Avec une Dissertation sur l’Amérique & les Américains, 3 vols, Georg Jakob Decker, Berlin.
Pauw C. (1773), Recherches philosophiques sur les Égyptiens et Chinois, 2 vols, Georg Jakob Decker, Berlin.
Pauw C. (1774), Philosophische Untersuchungen über die Aegypter und Chineser: Nebst einer Carte von der berühmten großen Mauer in dem alten Aegypten, 2 vols, J. G. Krünitz (trans.), Georg Jakob Decker, Berlin.
Pfennig J. C. (1765), Einleitung in die Mathematische und Physikalische Geographie nach den neuesten Beobachtungen, George Matthias Drevenstedt, Stettin and Leipzig.
Platt S. (2018), Imperial Twilight: The Opium War and the End of China’s Last Golden Age, Penguin Random House, New York.
Seignobos C. (2022), “ ‘Chez nous, on ne tue pas le chien sans raison’: Le chien dans le nord du Cameroun”, Revue d’ethnoécologie, No. 22, pp. 1–29. DOI: https://doi.org/10.4000/ethnoecologie.9524
Simoons F. (1961), Eat Not This Flesh, The University of Wisconsin Press, Madison.
Sonnerat P. (1783), Reise nach Ostindien und China: auf Befehl des Königs unternommen vom Jahr 1774, 2 vols, Orell, Geßner & Füßli, Zürich.
Sousa I. C. de (2011), A Outra Metade do Céu. Escravatura e Orfandade Femininas, Mercado Matrimonial e Elites Mercantis em Macau (séculos XVI–XVIII), St. Joseph University Press, Macau.
Sousa I. C. de (2022), Memórias, Viagens e Viajantes Franceses por Macau (1609–1900), 4 vols, Instituto Cultural, Macau.
Sousa I. C. de (2024), “Rodolfo, Deo Gratias Princeps ad Macao: A Faked Prince of Macao in 18th-Century France”, Revista de Cultura. International Edition, Vol. 75, pp. 58–71.
Tamaki T. (2004), “Anglo-Dutch Trade with the Baltic and White Sea: 1671–1780”, Kyoto Management Review, No. 5, pp. 35–48.
Varenius B. (1650), Geographia generalis, in qua affectiones generales telluris explicantur, Ludovicum Elzevirium, Amsterdam.
Varenius B. (1672), Geographia Generalis in qua affectiones generales telluris explicantur, summa cura quam plurimus in locis emendata, & XXXIII schematibus novis, aere incisis, una cum tabb. aliqout quae desiderabantur aucta & illustrata. Ab Isaaco Newton Math. Prof. Lucasiano apud Cantabrigienses, Ex Officina J. Hayes, Sumptibus H. Dickinson, Cambridge.
Varenius B. (1681), Geographia Generalis in qua affectiones Generales Telluris explicantur, Summa cura quam plurimus in locis Emendata, & XXXIII Schematibus Novis, Aere incisis, una cum Tabb, aliqout quae desiderabantur Aucta & Illustrata. Ab Isaaco Newton Math. Prof. Lucasiano apud Cantabrigienses. Editio Secunda Auctior & Emendatior, John Hayes for Henry Dickinson, Cambridge.
Varenius B. (1712), Geographia Generalis, in qua affectiones generales telluris explicantur: Adjecta est Appendix, praecipua Recentiorum inventa ad geographiam spectantia continens, a Jacobo Jurin, A. M. Collegii S. Trinitatis Socio, & Scholae Publicae Novocastrensis Archididascalo, Cornelii Crownfield, Cambridge.
Wang B. (2020), “Aesthetics, Morality, and the Modern Community: Kang Guowei, Cai Yuanpei, and Lu Xun”, Critical Inquiry, Vol. 46, No. 3, pp. 496–514. DOI: https://doi.org/10.1086/708078
Warda A. (1922), Immanuel Kants Bücher, Martin Breslauer, Berlin.
Wilhelm J. and Vollmer G. (eds) (1801), Immanuel Kants physische Geographie, 2 vols, G. Vollmer, Mainz and Hamburg.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.