Місіонерська діяльність брата Антоніо де Санта-Марія Кабальєро в Китаї XVII ст. та “Міркування про природну теологію китайців” Лейбніца
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
У цій статті розглядаються життя та діяльність іспанського місіонера Антоніо де Санта-Марія Кабальєро (1602–1669), який відіграв значну роль у відновленні присутності францисканців у католицьких місіях Китаю протягом XVII ст. Кабальєро розпочав свою активну місіонерську діяльність 1633 року й добре вивчив китайську мову та культуру, зосереджуючись переважно на студіюванні праць Конфуція та інших класиків. Завдяки своїй наполегливості в 1653 році він склав суворі імператорські іспити в Ліпу (місті на північний схід від Гуансі). Праці Кабальєро опубліковані іспанською, португальською, французькою та китайською мовами, зокрема це книги, трактати, коментарі та листи, що свідчать про його місіонерську теорію та практику. Він рішуче виступав проти пропагованої єзуїтами пристосуванської моделі, що дозволяла наверненим у християнство китайцям і далі поклонятися предкам та Конфуцію. Кабальєро критикував будь-яке домішування до християнської доктрини традиційних китайських вірувань. У 1666 році Кабальєро разом із 24 іншими католицькими місіонерами був заарештований у Китаї і засланий до Кантону, де через три роки помер. У вигнанні вцілілі місіонери – 20 єзуїтів, троє домініканців і Кабальєро – задля вироблення узгоджених положень щодо місіонерської стратегії провели з 18 грудня 1667 р. до 26 січня 1668 р. низку зустрічей, що згодом стали відомі як “кантонські конференції’. Під впливом єзуїтської пристосуванської моделі остаточний документ із латинською назвою “Acta Cantoniensia authentica” підписали всі присутні місіонери, за винятком Кабальєро, який одразу став працювати над письмовим обґрунтуванням своєї критичної позиції. Результатом став довгий лист (написаний спочатку іспанською мовою під назвою “Tratado que se remitió al muy R. P. Luís de Gama de la Compañia de Jesús sobre algunos puntos de esta misión de la Gran China” – “Надісланий самому Р. П. Луїсу да Ґамі з Товариства Ісуса лист щодо деяких пунктів цієї місії у Великому Китаї), надісланий 1668 року португальському єзуїту Луїсу да Ґамі (1610–1672), тодішньому архієпископу Китаю та Японії. Поглиблено залучаючи головну конфуціанську й неоконфуціанську класику, Кабальєро в цій праці детально розкритикував культи предків і Конфуція як язичницькі, а також заперечував будь-яку можливість знайти в давніх традиційних ученнях, що лежать в основі місцевих культів, бодай віддалені форми природної теології та наближення до християнського Бога. Водночас, прагнучи обґрунтувати свою критичну позицію роботами деяких єзуїтів, Кабальєро за цей період вигнання переклав латиною трактат, написаний португальською мовою італійським єзуїтом Ніколо Лонгобардо, наступником Маттео Річчі, критиком пристосуванської моделі і, зокрема, запропонованих китайських перекладів імені Бога. Дві праці (лист Кабальєро й трактат Лонгобардо) було перекладено французькою мовою та опубліковано в Парижі 1701 року Паризьким товариством іноземних місій – конгрегацією, що вкрай вороже ставилася до єзуїтської місіонерської моделі в Китаї. Наприкінці 1715 року француз Ніколя-Франсуа Ремон де Монфор ознайомив з цим виданням (під назвою “Anciens Traitez de divers auteurs sur les ceremonies de la Chine” – “Стародавні трактати різних авторів про церемонії Китаю”) німецького філософа Ґотфріда Вільгельма Лейбніца, з яким Ремон листувався. Критичне прочитання Лейбніца породило його написані 1716 року французькою мовою незавершені роздуми про етичну сумісність китайської класичної моральної думки та християнської доктрини – “Lettre sur la philosophie chinoise à Monsieur de Rémond” (“Лист до пана де Ремона про китайську філософію”). Цей текст Лейбніца, перевиданий 1977 року як “Міркування про природну теологію китайців”, захищає єзуїтську місіонерську систему пристосування, підкреслюючи її внесок у його особисті поточні дослідження можливостей автономної, універсальної моральної філософії, базованої на транскультурних засадах.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Антоніо де Санта-Марія Кабальєро; Ґотфрід Вільгельм Лейбніц; католицька місія; Китай; китайські обряди; природна теологія; пристосування; транскультуралізм
Augustine St. (1998), De Civitate Dei. The City of God Against Pagans, R. W. Dyson (ed.), University of Durham, Durham.
Boxer C. R. (1947), “Some Sino-European Xylographic Works, 1662–1718”, Journal of the Royal Asiatic Society, Vol. 79, pp. 199–215. DOI: https://doi.org/10.1017/S0035869X00101339
Brockey L. M. (2008), Journey to the East. The Jesuit Mission to China, 1579–1724, Harvard University Press, Cambridge – London. https://doi.org/10.4159/9780674028814
Busquets Alemany A. (2023), “Santa María Caballero y la construcción del proyecto misional franciscano en China”, Hispania. Revista Española de Historia, Vol. 83, No. 274. https://doi.org/10.3989/hispania.2023.032
Caballero Fr. A. de Santa Maria (1664), 天主教東傳文獻續編: 梵諦岡教廷圖書館藏本 (Tian Ju Yin), 天主教東傳文獻續編: 梵諦岡教廷圖書館藏本 [Collection of Documents from the Catholic Mission in China in the Vatican Apostolic Library], [West Church], [Jinan]. (In Chinese).
Caballero Fr. A. de Santa Maria (1701), Traité sur quelques points importans de la Mission de la Chine, Louis Guerin, Paris.
Cicé L. (ed.), Acta Cantoniensia authentica: in quibus praxis missionariorum Sinensium Societatis Jesu circa ritus Sinenses approbata est communi consensu patrum Dominicanorum, & Jesuitarum, qui erant in China; atque illorum subscriptione firmata. Nunc primum prodeunt transmissa ex Archivio Romano Societatis Jesu, cum accessione Epistolae. D. Ludovici de Cicé È Seminario Gallicano Parisiis pro Missionibus exteris constituto nunc Episcopi Sabulensis, & Vicarii Aposotlici in Regno Siami, testantis eamdem praxim sibi, dum in China versaretur, probatam fuisse (1700), [s.n.], [Paris].
Clark A. E. (2011), China’s Saints. Catholic Martyrdom during the Qing (1644–1911), Lehigh University Press, Bethlehem.
Cook D. (1980), “Metaphysics, Politics, and Ecumenism: Leibniz’s Discourse on the Natural Theology of the Chinese”, Studia Leibnitiana, Supplement XIX, pp. 158–164.
Couplet Ph., Herdtrich Ch., Intorcetta P. and Rougemont F. (eds) (1687), Confucius Sinarum Philosophus, sive scientia sinensis latine exposita, Daniel Horthemels, Paris.
Fuchs Th. (2006), “The European-China receptions from Leibniz to Kant”, Journal of Chinese Philosophy, Vol. 33, Issue 1, pp. 35–49. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1540-6253.2006.00334.x
Gomez P., Fr. Eusebio (1880), Catalogo biográfico de los Religiosos Franciscanos de la Provincia de San Gregorio Magno de Filipinas desde 1577 em que llegaron los primeiros a Manila hasta los nuestros días, Imprenta del Real Colegio de Santo Tomás, Manila.
Huerta Fr. F. (1865), Estado Geográfico, Topográfico, Estadístico, Histórico-Religioso de la Santa y Apostólica Provincia de S. Gregorio Magno de Religiosos Menores Descalzos de la Regular y mas Estrecha Observancia de N. S. P. S. Francisco, en las Islas Filipinas, M. Sanchez y Comp, Binondo.
Journal (Le) des Sçavans (1701), Jean Cusson, Paris.
Sun su Ming J. (1981), El padre Domingo Fernández Navarrete y el problema de los ritos chinos, Universidad Complutense de Madrid, Madrid.
Keevak M. (2008), The Story of a Stele. China’s Nestorian Monument and its Reception in the West, 1625–1916, Hong Kong University Press, Hong Kong.
Kortholt C. (ed.) (1735), Viri illustris Godefridi Guil. Leibnitii Epistolae ad diversos. Volvmen II, Quo res mathematicae et philosophicae praecipvae philosophia sinica data opera pertractantvr, Bernhard Christoph, Leipzig.
Laven M. (2011), Mission to China: Matteo Ricci and the Jesuit Encounter with the East, Faber & Faber, London.
Leibniz G. W. (1968), Zwei Briefe über das binäre Zahlensystem und die chinesische Philosophie, R. Loosen & F. Vonessen (eds), Belser-Presse, Stuttgart.
Leibniz G. W. (1977), Discourse on the Natural Theology of the Chinese, Transl. by Daniel Cook and Henry Rosemont Jr., University of Hawaii Press, Honolulu. DOI: https://doi.org/10.1515/9780824886028
Leibniz G. W. (1987), Discours sur la théologie naturelle des chinois: Plus quelques écrits sur la question religieuse de Chine, Christiane Fremont (ed.), L’Herne, Paris.
Leibniz G. W. (1990), Leibniz korrespondiert mit China. Der Briefwechsel mit den Jesuitenmissionaren (1689–1714), R. Widmaier (ed.), V. Klostermann, Frankfurt.
Leibniz G. W. (1994), Writings on China, Daniel Cook and Henry Rosemont Jr. (eds.), Open Court Publishing Company, Chicago.
Liu Y. (2020), “Behind the Façade of the Rites Controversy: The Intriguing Contrast of Chinese and European Teism”, Journal of Religious History, Vol. 44, No. 1, pp. 3–26. DOI: https://doi.org/10.1111/1467-9809.12638
Longobardo N. (1701), Traité sur quelques points de la Religion des Chinois, Louis Guerin, Paris.
Martínez E. R. E. (2018), El confinamiento de los misioneros en Guangzhou (1666–1671): Entre las controversias de los ritos chinos y los anticristianismos en China, Universita Pompeu Fabra, Barcelona.
Minamiki G. (1985), The Chinese Rites Controversy: From Its Beginning to Modern Times, Loyola University Press, Chicago.
Montalbano K. A. (2015), “Misunderstanding the Mongols: Intercultural Communication in Three Thirteenth-Century Franciscan Travel Accounts”, Information & Culture, Vol. 50, No. 4, pp. 588–610. DOI: https://doi.org/10.7560/IC50406
Mungello D. E. (1989), Curious Land: Jesuit accommodation and the origins of sinology, University of Hawaii Press, Honolulu.
Mungello D. E. (ed.) (1994), The Chinese Rites Controversy: Its History and Meaning, Steyler-Verlag, Nettetal.
Muñoz y Manzano Cipriano [Conde de la Viñaza] (1892), Escritos de los Portugueses y Castellanos referentes à las lenguas de China y Japón, Prensa de la Derecha, Zaragoza.
Navarrete D. F. de (1676), Tratados Históricos, politicos, ethicos, y religiosos de la Monarchia de China, Imprenta Real, Madrid.
Paternicò L. M. (2017), “Translating the Master: The Contribution of Prospero Intorcetta to the Confucius Sinarum Philosophus”, Monumenta Serica. Journal of Oriental Studies, Vol. 65, No. 1, pp. 87–121. DOI: https://doi.org/10.1080/02549948.2017.1309110
Pelliot P. (1938), “Les Franciscains en Chine au XVIe et au XVIIe siècle”, T’oung Pao, Vol. 34, pp. 191–222. https://doi.org/10.1163/156853238X00090
Perkins F. (2004), Leibniz and China. A commerce of light, Cambridge University Press, Cambridge.
San Antonio Fr. Juan Francisco de (1738), Chronicas de la apostólica Provincia de S. Gregorio de Religiosos Descalzos de N. S. P. S. Francisco en las Islas Philipinas, China, Japón, etc., Juan del Sotillo, Manila.
Santa Inés Fr. F. de (1892 [1676]), Cronica de la Provincia de San Gregorio Magno de Religiosos Descalzos de N. S. P. San Francisco em las Islas Filipinas, China, Japon, etc. escrita por el padre Fray Francisco de Santa Inés lector de Sagrada teologia y Cronista de la misma Provincia, Chofre y Comp., Manila.
Semedo Á. (1994), Relação da Grande Monarquia da China, Trad. do italiano por Luís Gonzaga Gomes, Direcção dos Serviços de Educação – Fundação Macau, Macau.
Sinica Franciscana: 16 vols (1929–1936), Anastasius van den Wyngaert (ed.), Collegium S. Bonaventurae, Quarachi.
Sousa I. C. de (2005), “Missionação e Missionários entre historiografia religiosa e história cultural”, in Missionação e Missionários na História de Macau, Universidade de Macau, Macau, pp. IX–XLI.
Sousa I. C. de (2006), “St. Francis Xavier Letters from China (1552)”, Review of Culture (International Edition), Vol. 19, pp. 65–79.
Sousa I. C. de (2011), A Outra Metade do Céu. Escravatura e Orfandade Femininas, Mercado Matrimonial e Elites Mercantis em Macau (séculos XVI–XVIII), St. Joseph Academic Press, Macau.
Table Générale des Matiéres continues dans le Journal des Savans, de l’édition de Paris. Depuis l’année 1655 qu’il a commence, jusqu’en 1750, inclusivement avec les noms des Auteurs, les Titres de leurs Ouvrages, & l’extrait des Jugemens qu’on aportés (1756), Chez Briasson, Paris.
Vittu J.-P. (2002), “La formation d’une institution scientifique: le Journal des Savants de 1665 à 1714”, Journal des Savants, No. 1, pp. 179–203. DOI: 10.3406/JDS.2002.1653
Ye J. (2024), “Between Spanish Franciscans and Chinese Literati in Late Ming and Early Qing: Modes of Interactions and Cultural Exchanges”, Religions, Vol. 15, No. 3, p. 261. DOI: https://doi.org/10.3390/rel15030261
Županov I. G. and Fabre P. A. (eds) (2019), The Rites controversies in the Early Modern World, Brill, Leiden and London. DOI: https://doi.org/10.1163/9789004366299
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.