Етноспецифіка образу дивовижної жінки в японських народних казках “Каґуя-хіме – діва місячного сяйва”, “Журавка” та “Сніговиця”

Анотація

У статті проаналізовано японські казки “Каґуя-хіме – діва місячного сяйва”, “Журавка” та “Сніговиця”, головні героїні яких близькі своєю семантикою до японських богинь. Особ-ливостями поетики цих казок є те, що в них немає щасливої розв’язки, трагізм, зв’язок героїнь зі стихіями, астральними образами, світом птахів та тварин. Через мотив метаморфози в цих трьох казках розкривається тема нещасливого кохання. Образ Каґуї-хіме можна інтерпретувати двояко: 1) видимі ознаки дорослої красуні є лише маскою, під якою ховається дитина, 2) або головна героїня є чужинкою, яка усвідомлює, що її перебування серед людей тимчасове, тут вона має здобути певний досвід, пройти через низку випробувань, щоб згодом вже іншою повернутися до свого справжнього дому (на Місяць). Друга модель інтерпретації уподібнює Каґую-хіме до героїнь чарівних казок різних народів світу, адже їй теж потрібно пройти через ритуал ініціації, переродження (життя – смерть – життя), метафоричне посвячення в доросле життя. Але якщо герої європейських казок покидають рідний дім (“світ людей”), потрапляють у ліс чи в тридев’яте царство (чужий простір) і там проходять через випробування, то для Каґуї-хіме чужим простором є світ людей (Земля), а рідним – той, куди вона згодом і повертається, – це Місяць. Отже, роль просторових площин, через які проходить головна героїня, у цій японській казці дзеркально протилежна. Відповідно, сама Каґуя-хіме уподібнюється до богині, яка ненадовго з’являється в житті старого подружжя і робить їх щасливими. Вона потрапляє у світ людей за посередництва стеблини бамбука, який набуває семантики “дверей” між часо-просторовими площинами, у магічний спосіб пов’язаних з Місяцем та потойбічним світом. Каґуя-хіме обдаровує названих батьків своєю любов’ю і матеріальними цінностями: дідусь щодня у стеблах бамбука почав знаходити срібні монети. Срібло асоціюється з місячним сяйвом. Отже, вже на початку казки окреслюється зв’язок Каґуї-хіме з Місяцем. Мотив магічного обдаровування Дідом-всевідом (який є уособленням Сонця, а не Місяця) батьків диво-дівчинки сріблом та золотом зустрічається в українській казці “Як стала королевою чередарева донька”. Дивовижна героїня казки “Журавка” подібна до зачарованої красуні з української казки “Дівчина-пташка”. В обох текстах дивовижна дівчина постає помічницею головного героя, допомагає йому розбагатіти, вдаючись до магії ткацтва. Однак якщо в японській казці чоловік втрачає свою дружину, порушивши обіцянку (підглядає за роботою жінки, бачить її в подобі пташки), то українська казка має щасливу розв’язку. Відмінність між двома текстами також полягає в передумовах встановлення шлюбних стосунків між жінкою-пташкою та чоловіком. У казці “Журавка” юнак допомагає пораненій пташці зцілитися і водночас не очікує на те, що зустріне її вдруге, вже в людській подобі. А в українській казці пташка прагне переродження через смерть: просить юнака, щоб він обезголовив її, і тоді вона зможе стати його дружиною. Частково подібними до персонажів казок “Каґуя-хіме – діва місячного сяйва” та “Журавка” є героїні української казки “Дівчина-тростинка”. Дивовижна жінка Юкі-Онна в казці “Сніговиця” має яскраву етнопсихологічну специфіку, тяжіє до образу богині смерті, пов’язана з ритуалами переходу. Героїня спочатку посвячує юнака Мінокіті в таємницю життя – смерті – життя (на його очах убиває старого хазяїна) і в такий спосіб сприяє віковій ініціації героя, згодом стає йому вірною дружиною і відкриває свою демонічну сутність після порушення чоловіком обітниці. Важливе місце в поетиці проаналізованих казок посідають образи-символи Місяця, бамбука, срібла, птаха, пір’я, ночі, зими, снігу, річки, межі, смерті.