До історії повстання 1768 року в Речі Посполитій та Кримському ханстві: спомини євреїв про Коліївщину (з фонду Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського)

Анотація

Метою цієї публікації є запровадження до наукового обігу групи документів, які зберігаються у фонді “Архів фортеці Святої Єлизавети” Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського і які висвітлюють події 1768 року на території Правобережної України та Кримського ханства, відомі під назвою Коліївщина. Зокрема, тут публікуються спомини двох євреїв, мешканців м. Умані Перки Болтака та містечка Голти Ярухима Хаїмовича, яким вдалося пережити ті буремні події і які у своїх донесеннях на адресу коменданта фортеці Святої Єлизавети полковника Християна Корфа подавали унікальні відомості про перебіг повстання. Також друкується реєстр пограбованого гайдамаками майна в іншого єврея, Янкеля Осиповича, та донесення єлисаветградського купця Василя Каменєва на адресу згаданого коменданта щодо неможливості забрати власні вісім казанів, які свого часу купець залишив під нагляд єврею містечка Сміли Шмуню, оскільки їх привласнив смілянський отаман Лабанський, який отримав їх від гайдамацького полковника. Ще одним документом є повідомлення полковника Християна Корфа вищезазначеному Лабанському, у якому він  вимагає повернути власність купця фортеці Святої Єлизавети і наголошує на неприпустимості брати речі від гайдамаків. При підготовці до друку документів за основу було використано “Методологічні рекомендації по підготовці до видання Архіву Коша Нової Запорозької Січі” авторства Л. З. Гісцової. Наукова новизна полягає в тому, що вперше до наукового обігу уведено маловідомі широкому загалу документи часів Коліївщини 1768 року, проаналізовано їхній інформативний потенціал та прокоментовано. Публіковані джерела розширюють уявлення про перебіг повстання на Правобережній Україні і про подальшу долю окремих єврейських мешканців містечка Голти, юрисдикції кримського хана, та Умані на Правобережній Україні після гайдамацького нападу. Висновки публікації полягають у тому, що друковані документи доводять факт порятунку євреїв у таких містах, як Умань та Голта; підтверджують, що повстання 1768 року не відбило бажання в єврейських купців, які врятувалися під час тих подій, і надалі провадити торговельні операції у сфері лихварства та продажу алкогольних напоїв; дають зрозуміти, що фізичне знищення єврейського народу як представників купецтва боляче відбилося на веденні торгівлі російських купців та українських торговців з Лівобережної України з колегами із Правобережжя та Кримського ханства.