Репліки османської мілітарної культури у військовому побуті Гетьманщини кінця XVII ст.

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  О. Г. Сокирко

Анотація

У статті представлено порівняльний аналіз форм матеріального утримання професійних військ Гетьманщини та Османської імперії – сердюків та яничарів крізь призму їхніх субкультур. Османські впливи на військово-політичні практики та побут Гетьманщини стали особливо інтенсивними та помітними в середині – другій половині XVII ст. завдяки низці союзницьких альянсів та спільних воєнних походів. У системі забезпечення та утримання професійного найманого війська Гетьманщини простежуються не лише традиції, що прийшли з Речі Посполитої, а й запозичення з османської мілітарної моди.

Видача гетьманським сердюкам готового одягу, особливих преміальних виплат та інші форми заохочення вказують на чимало спільних рис із практиками утримання елітних відділів яничарського корпусу – серденгестів. У загальних рисах ці формування послугували взірцем для створення постійних піхотних полків сердюків у Гетьманщині в період правління Петра Дорошенка (1665–1676). Згодом сердюцькі контингенти з’вилися в арміях лівобережних гетьманів Івана Самойловича (1672–1687) та Івана Мазепи (1687–1709). Разом із формою набору, очевидно, було запозичено й традиції матеріального забезпечення серденгестів. Привертають увагу спеціальні виплати сердюкам “на чоботи” й особливі грошові премії напередодні походів, що мають прямі аналоги в османській практиці. Однією з прикметних рис, характерних для яничарської субкультури, стали закупівлі гетьманською скарбницею для сердюцьких полків казанів, що мали статус символів вояцької спільноти, яка приймала їжу з рук гетьмана. Казани широко використовувалися в козацькому війську, але там вони придбавалися приватним коштом і були звичайним похідним реманентом. Їжа (“хліб”) та вбрання (“барва”; так само як у яничарів, було однотипним і порівняно уніфікованим), які одержували гетьманські сердюки, були знаковим виявом підданства й покори. Виплата найманцям платні (“жолд”), особливих грошових премій, одягу й продуктів, окрім утилітарної ролі, мала й глибоко символічний зміст, у різний спосіб маркуючи патронат і особисту опіку володаря над ними.

Як цитувати

Сокирко, О. Г. (2023). Репліки османської мілітарної культури у військовому побуті Гетьманщини кінця XVII ст. Східний світ, (4 (121), 39-58. https://doi.org/10.15407/orientw2023.04.039
Переглядів статті: 195 | Завантажень PDF: 210

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова
Посилання