Релігійний конфлікт у Бухарському еміраті 1910 р.
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
У статті вперше в українській та зарубіжній історіографії цілісно та всебічно досліджено причини та передумови, перебіг та наслідки релігійного конфлікту зі значною кількістю жертв у Бухарському еміраті в 1910 р. між мусульманською сунітською місцевою більшістю та шиїтською меншістю, яка складалася з вихідців з Ірану. Західна історіографія недостатньо приділяла увагу релігійній ситуації в цьому регіоні, який розглядався як російська сфера впливу. Місцеві публіцисти та історики опинилися під контролем російської цензури, а отже, ця дуже чутлива тема була табуйована на майже століття. Російська імперська, радянська та сучасна історіографія, звичайно, розглядали російську експансію в регіоні як чинник, що забезпечує стабільність і сталий розвиток країн та народів, які опинилися під російським контролем.
З’ясовано релігійну та етнічну ситуацію напередодні конфлікту, передусім формування цієї перської шиїтської меншості, зростання її впливу в державному апараті. Розглянуто також особливості релігійних обрядів цієї течії в ісламі, які, зрештою, викликали нерозуміння та несприйняття суністським населенням, що й зумовило розгортання конфлікту. Особливу увагу автори приділили не досить вдалій реакції місцевої влади на цю подію, що спричинило масову різанину між обома конфесіями. Адже високопосадовці, які були вихідцями із шиїтської меншості, замість об’єктивного розслідування та врегулювання інциденту на самому його початку відверто підтримали своїх одновірців, ба більше, їх ще й озброїли.
Звернено увагу на вплив іноземних держав на розглянуті події, особливо досить вдалі спроби Росії скористатися цими внутрішніми релігійними суперечностями в Бухарі для посилення свого впливу, а зрештою, і контролю над цією колись могутньою державою. Акцентовано, що способом вирішення суперечностей між сунітами та персами-шиїтами Росія обрала масову етнічну чистку, тобто переселення всієї цієї етнічної та релігійної спільноти до Самарканда, який уже на той час безпосередньо належав до Російської імперії.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Бухарський емірат; міжнародні відносини; релігійні конфлікти; російська експансія; суніти; шиїти
Вильданова А. Б. Подлинник бухарского трактата о чинах и званиях // Письменные памятники Востока. Историко-филологические исследования. Ежегодник 1968. Москва, 1970.
Джумаев А. Б. Традиция ашуро у иранцев Бухары: источники и историко-культурный контекст // PaxIslamica, 2010, № 2.
Исмаилова С. К. Документы о рабстве в Бухарском ханстве в XIX – начале XX в. // Известия Академии наук Таджикской ССР. Отделение общественных наук, 1973, № 2 (72). URL: http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/M.Asien/XIX/1820-1840/Dok_rabstvo_buch_chanstvo/text.htm (дата звернення: 24.10.2021).
П. П. Ш. Недавняя трагедия в Бухаре // Исторический вестник, 1892, № 5.
Почекаев Р. Ю. Политико-правовые реалии Бухары в период установления российского протектората // Восточный архив, 2017, № 1 (35).
Седанкина Т. Е. Шиитские ритуальные практики в теолого-психологическом контексте (на примере ритуала шахсей-вахсей) // Minbar. Islamic Studies, 2018, № 12 (2). DOI: 10.31162/2618-9569-2019-12-2-559-570
Сухарева О. А. К истории городов Бухарского ханства (историко-этнографические очерки). Ташкент, 1958.
Сухарева О. А. Ислам в Узбекистане. Ташкент, 1960.
Сухарева О. А. Бухара конца XIX – начала XX веков. Москва, 1966.
Тохтиев Ш. Р. Краткая история самаркандских и бухарских “Ирани” // Вестник Челябинского государственного университета, 2012, № 33 (287).
Туркестан в имперской политике России: Монография в документах / Отв. ред. Абашин С. Н. Москва, 2016.
Тухтаметов Т. Г. Россия и Бухарский эмират в начале XX века. Душанбе, 1977.
Халифаев М. М. Религиозный конфликт 1910 г. в Бухаре и его отражение в “Таърихи ноф’и” Мухаммадали Балджувани // Ученые записки Худжандского государственного университета им. академика Б. Гафурова. Гуманитарные науки, 2020, № 3 (64).
Холикова Р. Э. К генеалогии Астанакула кошбеги – премьер-министра Бухарского эмирата (1888–1910 гг.) (со слов его родственников) // Проблемы современной науки и образования, 2016, № 20 (62).
Цвиллинг Г. Бухарская смута // Средняя Азия, 1910a, № 2.
Цвиллинг Г. Бухарская смута // Средняя Азия, 1910b, № 3.
Becker S. Russia’s Protectorates in Central Asia: Bukhara and Khiva, 1865–1924. London – New York, 2004. https://doi.org/10.4324/9780203390832
Frank A. J. Bukhara and the Muslims of Russia: Sufism, Education, and the Paradox of Islamic Prestige. Leiden – Boston, 2012. https://doi.org/10.1163/9789004234901
Germanov V. A. Shiite-Sunnite Conflict of 1910 in the Bukhara Khanate // Oriente Moderno. Vol. 87, No. 1. 2007. https://doi.org/10.1163/22138617-08701009
Manz B. Central Asia in Historical Perspective. New York, 2018. DOI: https://doi.org/10.4324/9780429501784
Olufsen O. The Emir of Bukhara and His Country. London, 1911.
Soucek S. A History of Inner Asia. Cambridge, 2000. DOI: https://doi.org/10.1017/CBO9780511991523
REFERENCES
Vil’danova A. B. (1970), “Podlinnik bukharskogo traktata o chinakh i zvaniyakh”, in Pis’men-nyye pamyatniki Vostoka. Istoriko-filologicheskiye issledovaniya. Ezhegodnik 1968, Nauka, Moscow, pp. 40–67. (In Russian).
Dzhumayev A. B. (2010), “Traditsiya ashuro u irantsev Bukhary: istochniki i istoriko-kul’turnyy kontekst”, PaxIslamica, No. 2, pp. 114–136. (In Russian).
Ismailova S. K. (1973), “Dokumenty o rabstve v Bukharskom khanstve v XIX – nachale XX v.”, Izvestiya Akademii nauk Tadzhikskoy SSR. Otdeleniye obshchestvennykh nauk, No. 2 (72), available at: www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/M.Asien/XIX/1820-1840/Dok_rabstvo_buch_chanstvo/text.htm (accessed October 24, 2021). (In Russian).
P. P. Sh. (1892), “Nedavnyaya tragediya v Bukhare”, Istoricheskiy vestnik, No. 5, pp. 466–475.
Pochekayev R. Yu. (2017), “Politiko-pravovyye realii Bukhary v period ustanovleniya rossiyskogo protektorata”, Vostochnyy arkhiv, No. 1 (35), pp. 21–30. (In Russian).
Sedankina T. E. (2018), “Shiitskiye ritual’nyye praktiki v teologo-psikhologicheskom kontekste (na primere rituala shakhsey-vakhsey)”, Minbar. Islamic Studies, No. 12 (2), pp. 559–570. (In Russian). DOI: 10.31162/2618-9569-2019-12-2-559-570
Sukhareva O. A. (1958), K istorii gorodov Bukharskogo khanstva (istoriko-etnograficheskiye ocherki), Izdatel’stvo AN Uz.SSR, Tashkent. (In Russian).
Sukhareva O. A. (1960), Islam v Uzbekistane, Izdatel’stvo AN Uz.SSR, Tashkent. (In Russian).
Sukhareva O. A. (1966), Bukhara kontsa XIX – nachala XX vekov, Nauka, Moscow. (In Russian).
Tokhtiyev Sh. R. (2012), “Kratkaya istoriya samarkandskikh i bukharskikh ‘Irani’ ”, Vestnik Chelyabinskogo gosudarstvennogo universiteta, No. 33 (287), pp. 124–129. (In Russian).
Turkestan v imperskoy politike Rossii: Monografiya v dokumentakh (2016), S. N. Abashin (ed.), Izdatel’stvo “Kuchkovo pole”, Moscow. (In Russian).
Tukhtametov T. G. (1977), Rossiya i Bukharskiy emirat v nachale XX veka, Irfon, Dushanbe. (In Russian).
Khalifayev M. M. (2020), “Religioznyy konflikt 1910 g. v Bukhare i ego otrazheniye v ‘Ta”rikhi nof’i’ Mukhammadali Baldzhuvani”, Uchenyye zapiski Khudzhandskogo gosudarstvennogo universiteta im. akademika B. Gafurova. Gumanitarnyye nauki, No. 3 (64), pp. 20–26. (In Russian).
Kholikova R. E. (2016), “K genealogii Astanakula koshbegi – prem’yer-ministra Bukharskogo emirata (1888–1910 gg.) (so slov ego rodstvennikov)”, Problemy sovremennoy nauki i obrazovaniya, No. 20 (62), pp. 30–34. (In Russian).
Tsvilling G. (1910a), “Bukharskaya smuta”, Srednyaya Aziya, No. 2, pp. 79–90. (In Russian).
Tsvilling G. (1910b), “Bukharskaya smuta”, Srednyaya Aziya, No. 3, pp. 115–132. (In Russian).
Germanov V. A. (2007), “Shiite-Sunnite Conflict of 1910 in the Bukhara Khanate”, Oriente Moderno, Vol. 87, No. 1, pp. 117–140. https://doi.org/10.1163/22138617-08701009
Becker S. (2004), Russia’s Protectorates in Central Asia: Bukhara and Khiva, 1865–1924, Routledge, London and New York. https://doi.org/10.4324/9780203390832
Frank A. J. (2012), Bukhara and the Muslims of Russia: Sufism, Education, and the Paradox of Islamic Prestige, Brill, Leiden and Boston. https://doi.org/10.1163/9789004234901
Manz B. (2018), Central Asia in Historical Perspective, Routledge, New York. DOI: https://doi.org/10.4324/9780429501784
Olufsen O. (1911), The Emir of Bukhara and His Country, Nordisk forlag, London.
Soucek S. (2000), A History of Inner Asia, Cambridge University Press, Cambridge. DOI: https://doi.org/10.1017/CBO9780511991523
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.