Від підтвердження до дискримінації: недостатні права власності на землю для китайців та індійців в особливому регіоні Індонезії
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
У цій статті досліджується реалізація політики землеволодіння в особливому регіоні Індонезії, а саме в Джок’якарті. Концепція надання права на володіння землею лише корінним народам та заборони прав власності на землю некорінним народам мала на меті зменшення бідності в Джок’якарті. Ця концепція, запозичена урядом зі спадщини політики минулого з локальними та колоніальними впливами, пізніше стала відома як Директива 1975 року. Результати дослідження показали наявність невідповідностей у реалізації політики землеволодіння в цьому регіоні. Заборона на володіння землею стосується лише індійців та китайців, тоді як інші некорінні жителі, як і раніше, володіють землею в Джок’якарті. Політика, спрямована на підтримку населення, натомість перетворюється на дискримінаційну. Отже, індійці та китайці є жертвами порушень прав людини з боку уряду Джок’якарти, тому що їм дозволено володіти лише правом на будівництво, проте заборонено мати право власності на землю. У відповідь на такі обставини спостерігається унікальна закономірність, оскільки існують відмінності між індійською та китайською громадами, які стикаються з дискримінаційними діями та порушенням прав людини. Китайська громада вирішила чинити опір, звертаючись до суду, натомість індійська, схоже, змирилася з обставинами.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
право власності на землю, Джок’якарта, Індонезія, некорінні народи, індійці, китайці, дискримінація
Baskoro H. and Sunaryo S. (2010), Catatan perjalanan keistimewaan Yogya: merunut sejarah, mencermati perubahan, menggagas masa depan, Pustaka Pelajar. (In Indonesian).
Bevins V. (2017), “Ethnic Chinese still grapple with discrimination despite generations in Indonesia”, The Washington Post, March 18, available at: https://www.washingtonpost.com/world/asia_pacific/ethnic-chinese-still-grapple-with-discrimination-despite-generations-in-indonesia/2017/03/17/4abba780-0444-11e7-ad5b-d22680e18d10_story.html (accessed December 2, 2021).
Djalins U. (2015), “Becoming Indonesian citizens: Subjects, citizens, and land ownership in the Netherlands Indies, 1930–37”, Journal of Southeast Asian Studies, Vol. 46, Issue 2, pp. 227–245. DOI: https://doi.org/10.1017/S0022463415000065
Faihaan M. P. (2015), “Persepsi Pemuda Tentang Keistimewaan Yogyakarta Bagi Ketahanan Politik Wilayah (Studi Pada Pengurus Karang Taruna Kabupaten Bantul Pariode 2014–2019)”, Jurnal Ketahanan Nasional, Vol. 21, No. 3, pp. 175–187. DOI: https://doi.org/10.22146/jkn.15661 (In Indonesian).
Hadi U. (2019), “Ramai UU Keistimewaan Digugat, Granad: Setop Istilah WNI Nonpribumi di DIY”, Detiknews, November 22, available at: https://news.detik.com/berita-jawa-tengah/d-4794973/ramai-uu-keistimewaan-digugat-granad-setop-istilah-wni-nonpribumi-di-diy/3 (accessed December 2, 2021). (In Indonesian).
Hidayat and Lukitaningsih (2022), “Changes in Ownership and Ulayat Land Use in Lumban Rau Timur Village, Toba Samosir”, IHiS (Indonesian Historical Studies), Vol. 5, No. 2, pp. 161–186. DOI: https://doi.org/10.14710/ihis.v5i2.13452
Jaffrelot C. (2003), India’s silent revolution: the rise of the lower castes in North India, 1st ed., Orient Blackswan.
Kusuma W. (2019), “Mahasiswa UGM Gugat UU Keistimewaan DIY soal Kepemilikan Tanah ke MK”, Kompas.Com, November 21, available at: https://regional.kompas.com/read/2019/11/21/14204361/mahasiswa-ugm-gugat-uu-keistimewaan-diy-soal-kepemilikan-tanah-ke-mk?page=all (accessed December 2, 2021). (In Indonesian).
Luthfi A. N., Salim M. N., Tohari A., Winda D. A. and Tristiawan D. C. (2009), Keistimewaan Yogyakarta: yang diingat dan yang dilupakan, STPN. (In Indonesian).
Purnomo S. D. (2020), “The Effect Ethnic on Poverty in DIY Province”, JEJAK: Journal of Economics and Policy, Vol. 13, No. 1, pp. 135–148. DOI: https://doi.org/10.15294/jejak.v13i1.22994
Purwanta H. (2007), “Yogyakarta: Dari Kontinuitas ke Perubahan”, Bandar Maulana, No. 3 / Th. XII, pp. 14–30. (In Indonesian).
Ricklefs M. C. (2008), A History of Modern Indonesia since c. 1200, 4th ed., Palgrave Macmillan. https://doi.org/10.5040/9781350394582
Santosa L. W. (2016), Keistimewaan Yogyakarta dari sudut pandang geomorfologi, Gadjah Mada University Press. (In Indonesian).
Sjaastad E. and Cousins B. (2009), “Formalisation of land rights in the South: An overview”, Land Use Policy, Vol. 26, Issue 1, pp. 1–9. DOI: https://doi.org/10.1016/j.landusepol.2008.05.004
Slama M. (2012), “ ‘Coming down to the shop’: Trajectories of Hadhrami women into Indonesian public realms”, The Asia Pacific Journal of Anthropology, Vol. 13, Issue 4, pp. 313–333. DOI: https://doi.org/10.1080/14442213.2012.699089
Soemardjan S. (1962), Social changes in Jogjakarta, Cornell University Press.
Suryo D., Susilo E., Wijayanto I., Kosnadi E., Dwiarso R. M. P. and Djohar D. (2008), Yogya Dalam Keistimewaan : Perjuangan Kultural Yogya, Buku Pendapa. (In Indonesian).
Tania R. A. and Satriawan I. (2021), “Discriminatory policy of land ownership of the Chinese in the special region of Yogyakarta in constitutional and local regulation perspective”, E3S Web of Conferences, Vol. 316, 04019. DOI: https://doi.org/10.1051/e3sconf/202131604019
Utama A. (2018), “Etnis Cina dan India ihwal larangan pemilikan tanah di Yogyakarta: yang berjuang dan yang ‘nrimo’ ”, BBC News Indonesia, available at: https://www.bbc.com/indonesia/indonesia-44312524 (accessed December 2, 2021). (In Indonesian).
Varagur K. (2018), “Yogyakarta Region Upholds Decision to Bar Chinese Indonesians from Owning Land”, VOA News, February 27, available at: https://www.voanews.com/a/yogyakarta-upholds-decision-to-bar-chinese-indonesians-from-owning-land/4272423.html (accessed December 2, 2021).
Vickers A. (2013), A history of modern Indonesia, Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/CBO9781139094665
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.