Коров’ячі й божі: таємні імена в “Риґведі”

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  Ф. Кьолер

Анотація

Вірші “Риґведи” не лише прославляють богів ведійського пантеону, просячи їх про здійснення різноманітних бажань, – у “Риґведі” є також численні висловлювання про поезію, засобами якої ці прохання виражаються. У багатьох гімнах згадуються поетична мова та її особливий характер, і вже на цій ранній стадії була розроблена термінологія, за допомогою якої цю мову аналізують. Одним із ключових термінів є слово nā́man, яке зазвичай перекладається як “ім’я” чи щось подібне. Але в “Риґведі” воно має набагато більше значень, зокрема “сутність”, “форма, подоба”. До того ж його вживання не обмежується конкретними істотами, воно застосовувалося також для позначення ситуації. Ці особливості вже широко розглядалися в літературі, проте, можливо, варто уважніше розглянути, здавалося б, парадоксальний факт: з одного боку, деякі з цих імен вважаються таємними, про них є згадки, але вони не називаються; з другого боку, гімнами “Риґведи” супроводжується проведення обрядів, під час яких гімни озвучуються публічно. Після розгляду найважливіших особливостей імен у статті стверджується, що ці імена водночас і таємні, і виголошувані публічно і що задля цього творці “Риґведи” використали повний спектр поетичних прийомів.

Як цитувати

Кьолер, Ф. (2022). Коров’ячі й божі: таємні імена в “Риґведі”. Східний світ, (4), 192-202. https://doi.org/10.15407/orientw2022.04.192
Переглядів статті: 35 | Завантажень PDF: 36

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова

nā́man, ім’я, поет, поезія, “Риґведа”

Посилання

“Ṛgveda”, in Titus, available at: https://titus.uni-frankfurt.de/texte/etcs/ind/aind/ved/rv/mt/rv.htm (accessed October 29, 2022).

The Nighaṇṭu and the Nirukta: the oldest Indian treatise on etymology, philology, and semantics (1984), Critically ed. from orig. manuscripts and transl. for the first time into English, with introd., exegetical and critical notes, three indexes and eight appendices by Lakshman Sarup, Motilal Banarsidass, Delhi [u.a.].

Secondary sources

Chakrabarti S. Ch. (2013), Proper Names of Persons in Vedic Literature, 2nd ed., Rabindra Bharati Univ., Kolkata.

Elizarenkova T. (2001), “Contribution to the status of name in the Ṛgveda”, Indologica Taurinensia, Vol. 27, pp. 35–54.

Geldner K. F. (1951–1957), Der Rig-Veda. Aus dem Sanskrit ins Deutsche übersetzt und mit einem laufenden Kommentar versehen von Karl Friedrich Geldner, Harvard University Press, Cambridge (Mass.). (= Harvard Oriental Series; vols 33–35).

Gladigow B. (1998), “Name”, in Hubert Cancik [et al.] (eds), Handbuch religionswissenschaftlicher Grundbegriffe, Bd. IV: Kultbild – Rolle, Kohlhammer, Stuttgart [et al.], pp. 209–212.

Gonda J. (1963), The Vision of the Vedic Poets, Mouton, The Hague. https://doi.org/10.1515/9783110908923

Gonda J. (1967), The meaning of the Sanskrit term dhāman-, Noord-Hollandsche Uitg. Maatschappij, Amsterdam.

Gonda J. (1970), Notes on names and the name of god in ancient India, North-Holland, Amsterdam [et al.].

Grassmann H. (1996), Wörterbuch zum Rig-Veda. 6., überarbeitete und ergänzte Auflage von Kozianka, Maria, Harrassowitz, Wiesbaden.

Hoffmann K. (1967), Der Injunktiv im Veda. Eine synchronische Funktionsuntersuchung, Carl Winter, Heidelberg.

Jamison S. W. & Brereton J. P. (transl.) (2014), The Rigveda: The earliest religious poetry of India, 3 vols, Oxford University Press, Oxford.

Köhler F. (2011), Kaví im Ṛgveda. Dichtung, Ritual und Schöpfung im frühvedischen Denken, Shaker, Aachen.

Köhler F. (2013), “RV 3.26: Poetry and the multifarious nature of Agni”, Indologica Taurinensia, Vol. 39, pp. 155–185.

Lüders H. (1959), Varuṇa. Aus dem Nachlaß hg. von Ludwig Alsdorf, Vol. 2: Varuṇa und das Ṛta, Vandenhoeck und Ruprecht, Göttingen.

Maggi D. (1989), “Idee linguistische nell’India Vedica”, Aion. Annali del Dipartimento di Studi del Mondo Classico e del Mediterraneo Antico. Sezione linguistica, Vol. 11, pp. 63–114.

Mayrhofer M. (2003), Die Personennamen in der Ṛgveda-Saṃhitā. Sicheres und Zweifelhaftes, Verlag der Bayer. Ak. der Wissenschaften, München. (= Bayerische Akademie der Wissenschaften, Philosophisch-Historische Klasse: Sitzungsberichte; 2003, Bd. 3).

Oberlies T. (2012), Der Rigveda und seine Religion, Verlag der Weltreligionen im Insel-Verlag, Berlin.

Padoux A. (1990), Vāc: the concept of the word in selected Hindu Tantras, State University of New York Press, Albany.

Renou L. (1958), Études sur le vocabulaire du Rgveda. Première série, Institut Français d’Indologie, Pondichéry. (= Publications de l’Institut Français d’Indologie; T. 5).

Srinivasan D. (1979), Concept of cow in the Rigveda, Motilal Banarsidass, Delhi [et al.].

Staal F. (1975), “The concept of metalanguage and its Indian background”, Journal of Indian Philosophy, Vol. 3, No. 3/4, pp. 315–354. https://doi.org/10.1007/BF02629150

Toporov V. N. (1981), “Die Ursprünge der indoeuropäischen Poetik“, Poetica, Vol. 13, Issue 3–4, pp. 189–251. DOI: https://doi.org/10.30965/25890530-0130304001

Watkins C. (1995), How to kill a dragon. Aspects of Indo-European Poetics, Oxford University Press, New York.

Wayman A. (1982), “A study of the Vedāntic and Buddhist Theory of nāma-rūpa”, in Indological and Buddhist studies: volume in honour of Professor J. W. de Jong on his 60th birthday, L. A. Hercus (ed.), Fac. of Asian Studies, Canberra, pp. 617–642.