Паломництво до поезії: читання “Джедзурі” як міжсистемна літературна рецепція

Анотація

В усій середньовічній Індії поети-бгакти, ставлячи запитання і переосмислюючи стосунки з божественним, намагалися залагодити розломи, створені інституціалізованою релігією. Арун Колаткар, двомовний постколоніальний індійський поет і перекладач середньовічної поезії бгактів, що писали мовою маратхі, черпає з їхньої спадщини сенси для поетичної збірки “Джедзурі”, написаної англійською мовою, щоб відповідати своєму часу. Він є мостом між цими двома світами й періодами в історії літератури та допомагає нам переглянути нашу систему поглядів так, щоб можна було глибше зрозуміти різні шляхи взаємодії з божественним. Поет наповнює свої вірші живими й нерухомими мешканцями Джедзурі, паломницького храмового міста в Магараштрі (Індія), і як нащадок своїх літературних предків поетичними запитаннями критикує і переосмислює інституціалізовану релігію та ієрархії. Його оманливо прості вірші немов лаконічні, старанно промальовані картини пам’яті є цеглинками, що будують зовнішній світ “Джедзурі” й спонукають до трансформації уявний внутрішній світ читача. У “Джедзурі” час циклічний і мінливий, але від дотику до істини час зупиняється і світ “Джедзурі” розкривається. Поєднуючи погляд скептика й бачення містика, Арун Колаткар закликає читача замислитися над мінливістю значень культурних інструментів. Отже, його поезія запрошує читача протидіяти дихотомії і бінарним протиставленням, надаючи місце філософії ачінтья-бгеда-абгеда – вченню про єдність і різноманіття. Звертаючись у процесі уважного прочитання всієї збірки “Джедзурі”, і зокрема трьох віршів “Чайтанья”, до полісистемної теорії, автори цієї статті шукають у віршах поета відповідь на розломи світосприйняття, породжені інституціалізованою релігією.