Визначення часу та місця створення “Гаяшірша-паньчаратри”
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
У цій статті мова йде про визначення часу та місця створення “Гаяшірша-паньчаратри” (hayaśīrṣa-pañcarātra) – компіляції, якою впроваджуються правила та ритуали, що регулюють будівництво найяскравішого фізичного втілення релігії Південної Азії – індуїстського храму. Як твердить сама “Гаяшірша-паньчаратра”, вона є компендіумом. У ній зібрано матеріал з більш ранніх джерел. Найдавніший відомий рукопис датований XVI століттям.
Тексти, у яких процитована “Гаяшірша-паньчаратра”, датуються періодом від IX–X ст. до XVII ст. “Гаяшірша-паньчаратра” має бути давнішою за них. Імовірний час її створення, запропонований ученими, охоплює період від 500-х рр. н. е. до 1600-х рр. н. е. Це, звісно, дуже широке вікно. Однак загальний науковий консенсус полягає в тому, що текст був написаний близько 800 року н. е. Для визначення часу та місця створення праці можна використати деякі подробиці тексту, як-от опис шляхів ритуального обходу святині. Посилання на письмо Північної Індії свідчить про те, що “Гаяшірша-паньчаратра” була створена незадовго до X століття. Оскільки текст запозичив розділи з “Вішнудгармоттара-пурани”, він мав бути молодшим за неї, тобто його було складено після VII ст. н. е. Характер опису в’юг (vyūha) та локеш (lokeśa) свідчить більше на користь раннього, а не пізнього датування. Отже, VIII–IX ст. н. е. видаються прийнятною робочою гіпотезою. Покликання на системи письма можуть свідчити на користь більш пізнього датування в межах цього періоду.
Усі збережені рукописи тексту були знайдені в Бенгалії та Оріссі, і це робить їх найкращими кандидатами на місце походження тексту. Такі подробиці тексту, що можуть бути пов’язані з місцем його створення, як-от імена князів, є або північноіндійськими, або суто бенгальськими. Отже, текст – північноіндійського походження і, найімовірніше, був складений у Північно-Східній Індії, імовірно в Бенгалії чи Оріссі.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
індуїстський храм, “Гаяшірша-паньчаратра”, датування та локалізація санскритських текстів
Agni Purāṇa (1900), Ānandāśrama press edition, Poona.
Āpṭe P. P. (2006), Pauṣkarasaṃhitā, Rashtriya Sanskrit Vidyapeetha, Tirupati.
Baudhāyana Śrauta Sūtra (1904–1923), Willem Caland (ed.), Transl. by C. G. Kashikar, Asiatic Society of Bengal.
Caland W. (1903), Über das rituelle sūtra des Baudhāyana, Brockhaus, Leipzig.
Dandekar R. N. and Kashikar C. G. (1958), Śrautakośa, Poona.
Dutt M. N. (transl.), Shastri K. L. Joshi (ed.) (2005), Agnimahāpurāṇam, Sanskrit Text and English Translation, Parimal Publications, Delhi.
Hari Bhakti Vilāsa (2005), Sanātana Gosvāmī (com.), Bhumipati Dāsa (transl.), Purṇaprajña Dāsa (ed.), Rasbiharilal & Sons, Vrindavan.
Īśvarasaṃhitā (1890), Sadvidyā Press, Mysore. (Telugu script).
Īśvarasaṃhitā (1923), Sudarśana Press Conjeevaram. (Devanāgari script).
Kashikar C. G. (2003), The Baudhayana Śrautasūtra, Indira Gandhi National Centre for the Arts, New Delhi and Motilal Banarsidass Publishers, Delhi.
Kramrisch S. (1928), The Vishnudharmottara Part III: A Treatise On Indian Painting And Image-Making, Second Revised and Enlarged Edition, Calcutta University Press, Calcutta.
Lakṣmītātācārya Em E. et al. (2009), Īśvarasaṁhitā: Critically Edited and Translated in Five Volumes, Indira Gandhi National Centre for the Arts Motilal Banarsidass, New Delhi.
Mitra R. (ed.) (1873–1879), Agni Purāṇa: a collection of Hindu mythology and traditions, Asiatic Society of Bengal, Calcutta.
Mukherji P. D. (2001), The Citrasūtra of the Viṣṇudharmottara Purāṇa, Motilal Banarasidass Publishers, Delhi.
Sastri K. K. D. (ed.) (1976), Hayaśirṣapañcarātra (ādi-kāṇḍa), The Asiatic Society, Calcutta.
Smith D. (1963), Pañcarātraprādādaprasādhanam, chapters 1–10 of the kriya-pada of the Pādma Saṃhitā, a Pañcarātra text on Temple Building, Published by the author, Madras.
Samarāṅgaṇa-sūtradhāra of Mahārājadhirāja Bhoja, the Parmāra ruler of Dhāra (1966), Originally edited by Mahāmahopīdhyāya T. Gaṇapatiśāstrī, Revised and edited by Vasudeva Saran Agrawala, 2nd rev. ed., Oriental Institute, Baroda.
Sānkhyatīrtha B. M. (ed.), with a foreword by D. Ch. Bhattacharya and an introduction by Kshitis Ch. Sarkar (1952), The Hayaśirṣa Pāñcharātra (an ancient treatise on architecture and consecration of images), Vol. I, Ādikāṇḍa, paṭalāḥ 1–14, Varendra Research Society, Rajshahi, East Bengal.
Śarmā S. (2007), Samarāṅgana sūtradhāra of Bhojadeva (Paramāra ruler of Dhārā): an ancient treatise on architecture: (an introduction, Sanskrit text, English translation, and notes), Parimal Publications, Delhi.
Shah P. (2002), Viṣṇudharmottara Purāṇa, Third Khaṇḍa, Vol. 3, Parimal Publications, Delhi.
Sugita M., digitalized version, October 20, 1998, based on the edition of Shah P. (ed.) (1958), Viṣṇudharmottarapurāṇa, Third Khaṇḍa, Vol. 1, Gaekwad’s Oriental Series No. 130, Oriental Institute, Baroda.
Yatiraja S. (1934), Sree Poushkara Saṃhitā: one of three gems in Pancharatra, Aiyangar, Bangalore. (In Sanskrit).
Secondary sources
Bhattacharya D. Ch. (1952), “Foreword”, in Bhuban Mohan Sānkhyatīrtha (ed.), The Hayaśirṣa Pāñcharātra (an ancient treatise on architecture and consecration of images), Vol. I, Ādikāṇḍa, paṭalāḥ 1–14, Varendra Research Society, Rajshahi, East Bengal.
Bock A. (1987), “Die Madhu-Kaiṭhabha-Episode und ihre Bearbeitung in der Anonymliterature des Pāñcarātra”, Zeitschrift der Deutschen Morgenländischen Gesellschaft, Bd. 137, pp. 78–109, available at: http://menadoc.bibliothek.uni-halle.de/dmg/periodical/titleinfo/150417?lang=de (accessed September 20, 2022).
Broo M. R. (2003), As Good as God – the Guru in Gauḍiya Vaiṣṇavism, Åbo Akademi University Press, Åbo.
Broo M. R. (2005), “The Early Morning Rites According to the Hari-Bhakti-Vilasa”, in Chakra, University of Lund.
Chowdhury A. M. (1967), Dynastic history of Bengal (c. 750–1200 A.D.), The Asiatic Society of Pakistan, Dacca.
Das Gupta K. K. (1989), “The Pāñcarātra tradition and Brahmānical Iconography”, in Anna L. Dallapiccola (ed.), Shastric Traditions in Indian Arts, Vol. I: Texts, Vol. II: References and Documentation, Steiner, Stuttgart, pp. 71–92.
Dāsa B. (Måns Broo) (2001), Dearest to Viṣṇu. Ekādaśi and Dvādaśi According to the Hari-Bhakti-Vilāsa, Absolute Truth Press, Borgå.
Gonda J. (1977), Medieval Religious Literature in Sanskrit, Harrassowitz, Weisbaden.
Goudriaan T. and Gupta S. (1981), Hindu Tantric and Sakta literature, O. Harrassowitz, Wiesbaden.
Grünendahl R., Malinar A., Oberlies T. and Schreiner P. (2000), “Nārāyanīya-Studien”, Indo-Iranian Journal, Vol. 43, Issue 2, pp. 155–161. DOI: https://doi.org/10.1163/000000000124993949
Hazra R. C. (1975), Studies in the Purāṇic records on Hindu rites and customs, Motilal Banarsidass, Delhi.
Huntington S. (1990), Leaves from the Bodhi tree: the art of Pāla India (8th–12th centuries) and its international legacy, Dayton Art Institute in association with the University of Washington Press.
Nayar K. E. (2004), Hayagrīva in South India, Brill, Leiden. DOI: https://doi.org/10.1163/9789047413042
Leach R. (2012), Textual Traditions and Religious Identities in the Pāñcarātra, PhD dissertation, The University of Edinburgh.
Majumdar R. Ch. (2003), The history of Bengal / 1 Hindu period, B.R. Publications.
Mallaya N. V. (1949), Studies in Sanskrit texts on temple architecture, with special reference to Tantrasamuccaya, Annamalai University Chidambaram, India.
Mishra B. (1965), Polity in the Agni Purāṇa, Punthi Pustak, Calcutta.
Mukherji S. C. (1966), A Study of Vaiṣṇavism in Ancient and Medieval Bengal, up to the Advent of Caitanya; Based on Archaeological & Literary Data, Punthi Pustak, Calcutta.
Raddock E. (2011), Listen how the wise one begins construction of a house for Viṣṇu: vijānatā yathārabhyaṃ gṛhaṃ vaiṣṇavaṃ śṛṇv evaṃ Chapters 1–14 of the Hayaśīrṣa Pañcarātra, PhD dissertation, University of California, Berkeley.
Ramachandra S. K. R. (1989), Āgama-Kośa, Vol. IV, Pāñcharātrāgama, Kalpatharu Research Academy, Bangalore.
Schrader O. (1916), Introduction to the Pāñcarātra Ahirbudhnya Saṃhitā, Adyar, Madras Adyar Library.
Singh A. K. (1991), The Development of Nāgarī Script, Parimal Publications, Delhi.
Smith D. (1978), The Smith Āgama collection: Sanskrit books and manuscripts relating to Pañcarātra studies: a descriptive catalog, Maxwell School of Citizenship and Public Affairs, Syracuse University, Syracuse, New York.
Wessels-Mevissen C. (2001), The Gods of the Directions in Ancient India: Origin and Early Development in Art and Literature (until c. 1000 A.D.), Dietrich Reimer Verlag, Berlin.
Williams J. (1982), The Art of Gupta India: Empire and Province, Princeton University Press, Princeton, N. J.
Winternitz M. and Subhadra J. (2008), History of Indian literature, Vol. III, Part I: Classical Sanskrit literature, Motilal Banarsidass, Delhi.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.