Непальський сакральний простір у домодерний та ранньомодерний період в індуїстсько-буддійському контексті: одна із земель деш Індії і незалежна благословенна країна пунья бгумі
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
Стаття присвячена питанню священного простору в буддійських уявленнях у домодерному та ранньомодерному Непалі (Непальській долині). Середньовічний Непал у XV ст. увійшов в особливий період, коли у Сваямбгу Пурані були висловлені нові ідеї щодо повної незалежності Непал мандали від індійського священного простору. Відтоді непальська буддійська традиція заявляла про свою самодостатність і незалежність. Автор аналізує основні наративи міфу про Сваямбгу зі зверненням до широкого кола джерел, концентруючись на тексті і на візуальних джерелах (релігійне мистецтво тощо). Також у статті досліджується, яким чином сакральна географія Непалу і пов’язані з нею уявлення та ідеї вплинули на ідентичність непальців. Особливу увагу приділено питанню змін ідей та наративів в умовах конкурентного співіснування буддизму та індуїзму. Міф про Сваямбгу (XV ст.) насправді представляє нову систему розуміння і конструювання сакрального простору країни Непал (Непал мандала/Непал деш), яка майже ігнорує Індію як батьківщину буддизму. Цікаво, що непальське розуміння своєї країни як окремого незалежного простору, як благословенної буддійської землі (бодгісаттва бгумі і пунья бгумі) було наслідком цілого процесу інтелектуальної еволюції місцевої традиції (як у ментальному осягненні простору, так і в питанні легітимізації власної буддійської лінії). Власне, традиція непальського буддизму легітимізувала себе через саму ідею буддовості, виявлену в буддійському Абсолюті, в Аді Будді. Аді Будда виник у вигляді світла і дгармадгату, пізніше трансформувався в ступу – Сваямбгу, головну ступу країни. Але за цим “радикальним” переосмисленням священного простору все ж знайшлося місце для розуміння непальської мандали як частини Індії. Треба зазначити, що паніндійська модель була в самій основі непальської системи уявлень про сакральний ландшафт, оскільки вона сягала корінням мандали Чакрасамвара та традиції Ваджрайогіні (як про це влучно пише О. Роспатт). Ця парадоксальна суперечність у непальській парадигмі сакрального географічного ландшафту є однією з головних тем статті, й автор припускає, що насправді дві різні системи сприйняття простору перетиналися і багато в чому співіснували. Навіть більше, вони часом знаходили компроміс.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
буддизм, ідентичність, метагеографічна революція, Непал, паломництво, сакральний простір, Сваямбгу Пурана, Сваямбгу чайтья
Allen M. R. (1976), “Kumari or ‘virgin’ worship in Kathmandu valle”, Contributions to Indian Sociology, Vol. 10, No. 2, pp. 293–316. DOI: https://doi.org/10.1177/006996677601000205
Bangdel D. (1999), Manifesting the Mandala: a study of the core iconographic program of Newar Buddhist Monasteries in Nepal, The Ohio State University, Ohio.
Bangdel D. (2002), “Goddess of the Periphery, Goddess of the Centre: Iconology of Jnanadakini in Newar Buddhism”, Orientations, Vol. 33, No. 10, pp. 24–30.
Bangdel D. (2010), “Pilgrimage traditions of Nepal”, in Raguin V. C. and Bangdel D. (eds), Pil-grimage and Faith: Buddhism, Christianity and Islam, Serindia Publications, Chicago, pp. 62–85.
Bautze-Picron C. (2016) “Images of devotion and power in South & Southeast Bengal”, in Andrea Acri (ed.), Esoteric Buddhism in mediaeval maritime Asia, Networks of Masters, Texts, Icons, ISEAS Press, Singapore, pp. 163–191. https://doi.org/10.1355/9789814695091-010
Béguin G. (1993), Mandala: diagrammes ésotériques du Népal et du Tibet au Musée Guimet, Editions Findakly, Paris.
Brinkhaus H. (1980), “References to Buddhism in the Nepalamahatmya”, Journal of the Nepal Research Center, Vol. 4 (Humanities), pp. 273–286.
Brinkhaus H. (1993), “Textual History of the Different Versions of the Swayambhu Purana”, in G. Toffin (ed.), Nepal. Past and Present. Proceedings of the France-German Conference. Arc-et-Senans, June 1990, Sterling Publishers Private Limited, New Delhi, pp. 63–71.
Burghart R. (1984), “The Formation of the Concept of Nation-State in Nepal”, The Journal of Asian Studies, Vol. 44, No. 1, pp. 101–125. https://doi.org/10.2307/2056748
Burghart R. (1987), “Gifts to the Gods: Power, Property and Ceremonial in Nepal”, in David Cannadine and Simon Price (eds), Rituals of Royalty: Power and Ceremonial in Traditional Societies, Cambridge University Press, pp. 237–270.
Charleux I. (2019). The Cult of Boudhanath Stupa/Jarung Khashar Suvraga in Mongolia: Texts, Images, and Architectural Replicas. Cross-Currents: East Asian History and Culture Review, No. 31, pp. 82–125, available at: https://cross-currents.berkeley.edu/e-journal/issue-31/charleux (accessed July 2, 2022). https://doi.org/10.1353/ach.2019.0015
Chaulagain N. (2003), Kingship, ritual and power in Nepal, Florida International University, Miami.
Czaja O. (2015), “Some Remarks on Artistic Representations of Bodhnāth Stūpa in Tibet, Mongolia and Buryatia”, in Olaf Czaja and Guntram Hazod (eds), The Illuminating Mirror. Tibetan Studies in Honour of Per K. Sørensen on the Occasion of his 65th Birthday, Dr. Ludwig Reichert Verlag, Wiesbaden, pp. 87–100.
Davidson R. M. (2002), Indian Esoteric Buddhism: A Social History of the Tantric Movement, Columbia University Press, New York.
Dolce L. (2007), “Mapping the ‘Divine Country’: Sacred Geography and International Concerns in Mediaeval Japan”, in Breuker Remco E. (ed.), Korea in the middle: Korean studies and area studies: essays in honour of Boudewijn Walraven, CNWS Publications, Leiden, pp. 288–312.
Dowman K. and Bubriski K. (1995), Power-places of Kathmandu: Hindu and Buddhist Holy Sites in the Sacred Valley of Nepal, Thames & Hudson, London.
English E. (2002), Vajrayogini: Her Visualization, Rituals, and Forms, (Studies in Indian and Tibetan Buddhism), Wisdom Publications, Boston.
Formigatti C. A. (2016), “Walking the Deckle Edge: Scribe or Author? Jayamuniand the Creation of the Nepalese Avadānamālā Literature”, Buddhist Studies Review, Vol. 33, No. 1–2, pp. 101–140. DOI: https://doi.org/10.1558/bsrv.31643
Gellner D. N. (1986), “Language, Caste, Religion and Territory: Newar Identity Ancient and Modern”, European Journal of Sociology, Vol. XXVII, pp. 102–148. DOI: https://doi.org/10.1017/S0003975600004549
Gellner D. N. (1989), “Buddhist Monks or Kinsmen of the Buddha? Reflections on the Titles Traditionally Used by Shakyas in the Kathmandu Valley”, Kailash: A Journal of Himalayan Studies, Vol. 15, No. 1–2, pp. 5–20.
Glushkova I. (2008), Podvizhnost’ i podvizhnichestvo. Teoriya i praktika tirtkha-yatry, Natalis, Moscow. (In Russian).
Granoff Ph. and Shinohara K. (eds) (2003), “Introduction”, in Pilgrims, Patrons, and Place: Localizing Sanctity in Asian Religions, UBC Press, Vancouver and Toronto, pp. 1–14.
Gutschow N. (1997), The Nepalese Caitya: 1500 Years of Buddhist Votive Architecture in the Kathmandu Valley, A. Menges, Stuttgart.
Hamilton F. B. (1819), An Account of the Kingdom of Nepal, Edinburgh.
“History of Nepal (vamsavali)” (1877), in Wright Daniel, History of Nepal, Cambridge University Press, Cambridge.
Jacobsen K. A. (2013), Pilgrimage in the Hindu Tradition: Salvific Space, Routledge. https://doi.org/10.4324/9780203102510
Kirkpatrick W. (1811), An Account of the Kingdom of Nepaul, London.
Kulke H. (1993), Kings and Cults: State Formation and Legitimation in India and Southeast Asia, Manohar Publishers & Distributors, Delhi.
Lewis T. (1993), “Contributions to the Study of Popular Buddhism: The Newar Buddhist Festival of Gumlā Dharma”, Journal of the International Association of Buddhist Studies, Vol. 16, No. 2, pp. 309–354.
Lewis T. (1995), “Buddhist Merchants in Kathmandu: The Asan Twah Market and Uray Social Organization”, in Contested Hierarchies, Clarendon Press, Oxford, pp. 38–79.
Lewis T. (1996), “A Chronology of Newar-Tibetan Relations in the Kathmandu Valley”, in S. Lienhard (ed.), Change and Continuity: Studies in the Nepalese Culture of the Kathmandu Valley, Edizioni Dell’orso, Torino, pp. 149–166.
Lewis T. (2000), Popular Buddhist Texts from Nepal: Narratives and Rituals of Newar Buddhism, State University of New York Press, Albany.
Lewis T. (2015), “Avadānas and Jātakas in the Newar Tradition of the Kathmandu Valley: Ritual Performances of Mahāyāna Buddhist Narratives”, Religion Compass, Vol. 9, Issue 8, pp. 233–253. DOI: https://doi.org/10.1111/rec3.12159
Lewis T. and Naresh Man Bajracharya (2016), “Vajrayāna Traditions in Nepal”, in David B. Gray and Ryan Richard Overbey (eds), Tantric Traditions in Transmission and Translation, Oxford University Press, New York, pp. 87–198. DOI: https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780199763689.003.0004
Lienhard S. (1984), Songs of Nepal. An Anthology of Nevar Folksongs and Hymns, Center for Asian and Pacific Studies, University of Hawaii.
Linrothe R. (1990), “Beyond Sectarianism: Towards Reinterpreting the Iconography of Esoteric Buddhist Deities Trampling Hindu Gods”, Indian Journal of Buddhist Studies, Vol. 2, pp. 16–25.
Locke J. K. (1980), Karunamaya: the cult of Avalokitesvara-Matsyendranath in the valley of Nepal, Sahayogi Prakashan for Research Centre for Nepal and Asian Studies, Tribhuvan University, Kathmandu.
Locke J. K. (1985), Buddhist Monasteries of Nepal: A Survey of the Bahas and Bahis of the Kathmandu Valley, Sahayogi Press, Kathmandu.
Locke J. K. (1988–1989), “Vajrayogini Temple of Samkhu”, Buddhist Himalaya, Vol. I, No. II, available at: http://buddhism.lib.ntu.edu.tw/FULLTEXT/JR-BH/bh117483.htm (accessed June 2, 2018).
Mevissen G. (2006), “A Dated Pañcaraksåa torana from the Haratï Temple, Svayambhunath (Nepal), and Related Matters”, in Mevissen G. and Bruhn K. (eds), Vanamala: Fetschrift A. J. Gail; Serta Adalberto Joani Gail LXV. Diem Natalem Celebranti Ab Amicis Collegis Discipulis Dedicata, Weidler Buchverlag, Berlin.
“Nepalavamsavali” (1985), in Malla K. P., “Nepalavamsavali: A complete version of the Kaisher Vamsavali”, Contributions to Nepalese Studies, Centre for Nepal and Asian Studies (CNAS), Vol. 12, No. 2, pp. 75–101.
Ohnyeva O. D. (2012), “Zibrannya kyilkkhor, abo mandaly v zibranni Odes’koho muzeyu zakhidnoho i skhidnoho mystetstva”, in Yu. Yu. Zavhorodniy (ed.), Khortyts’kyy seminar: Sakral’na heohrafiya i fenomen palomnytstva: vitchyznyanyy i svitovyy kontekst, Dyke Pole, Zaporizhzhia, pp. 228–237. (In Ukrainian).
Oldfield H. A. (1880), Sketches from Nipal, Vol. I–II, Allen W. H. and Co., London.
Owens B. (1989). The Politics of Divinity in the Kathmandu Valley: The Festival of Bunga Dya/Rato Matsyendranath, PhD diss., Columbia University.
Roerich G. (1959), Biography of Dharmasvamin (Chag Lo Tsaba Chos-rje-dpal), a Tibetan Monk Pilgrim, Original Tibetan Text Deciphered and Translated by George Roerich, Patna Kashi Prasad Jayaswal Research Institute, Patna.
von Rospatt A. (1999), “On the Conception of the Stūpa in Vajrayāna Buddhism: Example of the Svayambhucaitya of Kathmandu”, Journal of the Nepal Research Centre, Vol. 11, pp. 121–147.
von Rospatt A. (2009), “The Sacred Origins of the Svayambhūcaitya and the Nepal Valley: Foreign Speculation and Local Myth”, Journal of the Nepal Research Centre, Vol. 13, pp. 33–91.
von Rospatt A. (2014), “The Mural Paintings of the Svayambhūpurāṇa at the Shrine of Śantipur, and their Origins with Pratāpa Malla”, in Benjamin E. Bogin and Andrew Quintman (eds), Himalayan Passages: Tibetan and Newar Studies in Honor of Hubert Decleer, Wisdom Publications, Boston, pp. 45–68.
von Rospatt A. (2019), “On the Monumental Scroll of the Svayambhupurana Now Kept in the VMFA Collection”, in J. Kim and T. Lewis (eds), Dharma and Punya. Buddhist Ritual Art of Nepal, Brill, Leiden, pp. 166–186.
Ruegg D. S. (2008), The Symbiosis of Buddhism with Brahmanism/Hinduism in South Asia and of Buddhism with “Local Cults” in Tibet and the Himalayan Region, Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien.
Sanderson A. (1986), “Mandala and Āgamic Identity in the Trika of Kashmir”, in Mantras et diagrammes rituels dans l’hindouisme: table ronde, Paris, 21–22 juin, 1984, Editions du Centre national de la recherche scientifique, Diffusion Presses du CNRS, Paris, pp. 169–214.
Sanderson A. (1995), “Vajrayāna: Origin and Function”, in Buddhism into the Year 2000. International Conference Proceedings, Dhammakāya Foundation, Bangkok and Los Angeles, pp. 87–102.
Sanderson A. (2001), “History through Textual Criticism in the study of Śaivism, the Pañcarātra and the Buddhist Yoginītantras”, in F. Grimal (ed.), Les Sources et le temps. Sources and Time, Publications du département d’Indologie 91, IFP/EFEO, Pondicherry, pp. 1–47.
Sadhanamala (1928), Vol. II, Edited with an introduction and index by Benoytosh Bhattacharyya, Oriental Institute, Baroda.
Shakya M. B. (1994), The Iconography of Nepalese Buddhism, Handicraft Association of Nepal, Kathmandu.
Sharma R. S. (1996), “A note on the historical and cultural significance of Vajrayogini of Sakhu”, Contributions to Nepalese Studies, Vol. 23, No. 1, pp. 271–283.
Shinohara K. (2003), “The Story of the Buddha’s begging Bowl: Imagining a biography and sacred places”, in Phyllis Granoff and Koichi Shinohara (eds), Pilgrims, Patrons, and Place: Localizing Sanctity in Asian Religions, UBC Press, Vancouver and Toronto, pp. 68–107.
Shrestha B. G. (2012), The Sacred Town of Sankhu: The Anthropology of Newar Ritual, Religion and Society in Nepal, Cambridge Scholars Publishing, Cambridge.
Slusser M. Sh. (1982), Nepal Mandala: A Cultural History of the Kathmandu Valley, Vol. I, Princeton University Press, New Jersey.
“Svayambhu Purāṇa”, in Digital Sanskrit Buddhist Canon, available at: www.dsbcproject.org/canon-text/content/7/193 (accessed July 2, 2022).
Ten Grotenhuis E. (1999), Japanese Mandalas: Representations of Sacred Geography, University of Hawai’i Press, Honolulu.
The Gopālarājavaṃśāvalī (1985), [edited and translated by] Dhanavajra Vajracarya and Kamal P. Malla, Franz Steiner Verlag, Wiesbaden.
Toffin G. (2008), “Royal images and ceremonies of Power in Nepal (17th–21st centuries)”, Rivista di Studi Sudasiatici, Vol. 3, pp. 145–180.
Tucci G. (1961), The theory and practice of the Mandala, Rider & Company, London.
Tuladhar-Douglas W. (2006), Remaking Buddhism for Medieval Nepal: The Fifteenth-century Reformation of Newar Buddhism, Routledge, New York. DOI: https://doi.org/10.4324/9780203007334
Vajracharya G. V. (2016), Nepalese Seasons Rain and Ritual, Rubin Museum of Art, New York.
Vanina E. Yu. (2007), Srednevekovoye myshleniye: indiyskiy variant, Vostochnaya literatura, Moscow. (In Russian).
Westerhoff J. (2018), The Golden Age of Indian Buddhist Philosophy, Oxford University Press, Oxford. https://doi.org/10.1093/oso/9780198732662.001.0001
Whelpton J. (2005), History of Nepal, Cambridge University Press, Cambridge. https://doi.org/10.1017/CBO9781107050860
Wylie T. V. (1970), A Tibetan Religious Geography of Nepal, Instituto italiano per il Medio ed Estremo Oriente, Rome.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.