Радикальний іслам та державна влада в Криму до 2014 року: кейс Хізб ут-Тахрір

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  Д. В. Шестопалець

Анотація

Очевидна небезпека радикального ісламізму та релігійна боротьба за гегемонію в місцевому українському контексті фактично зійшлися в кейсі Хізб ут-Тахрір аль-Ісламі (ХТІ), або Ісламської партії визволення. За відсутності більш гучних ісламістських угруповань в Україні ця організація стала розглядатися в різних ЗМІ як головне локальне втілення екстремістської загрози. Також, незважаючи на те що фактична кількість послідовників або симпатиків ХТІ в Криму залишалася невизначеною, у період до 2014 року рух часто потрапляв у центр уваги як головний суперник Духовного управління мусульман Криму. Тож, хоча анексія Криму Російською Федерацією в березні 2014 року повністю зруйнувала динаміку розвитку ХТІ в регіоні, аналіз його попередньої діяльності все ж може стати важливим внеском у поглиблене розуміння дихотомічної природи руху як глобального явища, а також його специфічної стратегії соціального пристосування в європейських умовах. Отже, ця стаття пропонує більш детальний та комплексний погляд на розвиток організації на півострові до початку Євромайдану (листопад 2013 року), зосередивши увагу на її участі в місцевій політиці та взаємодії з правоохоронними органами та державною владою. Особливу увагу в статті приділено публічним дискурсам ХТІ в українському середовищі та ключовим елементам його саморепрезентації для широкого загалу як таким, що не становлять загрози соціополітичному та культурному ладу України.

Як цитувати

Шестопалець, Д. В. (2022). Радикальний іслам та державна влада в Криму до 2014 року: кейс Хізб ут-Тахрір. Східний світ, (3), 118-137. https://doi.org/10.15407/orientw2022.03.118
Переглядів статті: 60 | Завантажень PDF: 71

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова

Україна, іслам, держава, Крим, Хізб ут-Тахрір, ісламізм, радикалізм

Посилання

REFERENCES

Ahmed H. and Stuart H. (2009), Hizb ut-Tahrir: Ideology and Strategy, The Centre for Social Cohesion, London.

Aitkulova M. (2021), “Hizb ut-Tahrir: Dreaming of Caliphate”, in Handbook of Islamic Sects and Movements, Brill, Leiden, pp. 402–420. DOI: 10.1163/9789004435544_022 https://doi.org/10.1163/9789004435544_022

Baran Z. (2004), Hizb ut-Tahrir. Islam’s Political Insurgency, The Nixon Center, Washington DC.

Bogomolov A. V., Danilov S. I., Semivolos I. N., Yavorskaya G. M. (2006), Islamskaya identichnost’ v Ukraine, Transl. from Ukrainian, 2nd edition, Stylos, Kyiv. (In Russian).

Bohomolov O. V., Danylov S. I., Semyvolos I. M. (2006), “Rozvytok politychnoho islamu v Krymu v 1990–2000-kh rr.”, Shìdnij svìt, No. 1, pp. 57–66. (In Ukrainian).

Bulatov A. (2011), “Vnutrishn’oislams’ki protystoyannya v Krymu ta yikh pryroda”, Ukrayins’ke relihiyeznavstvo, Issue 2011–1, pp. 208–225. (In Ukrainian).

Burgio F. (2008), Hizb ut-Tahrir in Central Asia – Messengers of a Coming Revolution?, Grin Verlag, N. p.

Chaudet D. (2006), “Hizb ut-Tahrir: An Islamist threat to Central Asia?”, Journal of Muslim Minority Affairs, Vol. 26, No. 1, pp. 113–112. DOI: 10.1080/13602000600738822 https://doi.org/10.1080/13602000600738822

Cohen A. (1982), Political parties in the West Bank under the Jordanian regime, 1949–1967, Cornell University Press.

Cohen A. (2003), “Hizb ut-Tahrir: An Emerging Threat to U.S. Interests in Central Asia”, in The Heritage Foundation, May 30, available at: https://www.heritage.org/europe/report/hizb-ut-tahrir-emerging-threat-us-interests-central-asia (accessed March 28, 2022).

Commins D. (1991), “Taqi Al-Din Al-Nabhani and the Islamic Liberation Party”, The Muslim World, Vol. 81, Issue 3/4, pp. 194–211. https://doi.org/10.1111/j.1478-1913.1991.tb03525.x

Hamid S. (2007), “Islamic Political Radicalism in Britain: The Case of Hizb-ut-Tahrir”, in Abbas T. (ed.), Islamic Political Radicalism: A European Perspective, Edinburgh University Press, Edinburgh, pp. 145–159. https://doi.org/10.1515/9780748630868-013

Hanif N. (2014), The Securitisation of Hizb ut Tahrir: A Comparative Case Study, University of London.

ICG (2003), Radical Islam in Central Asia: Responding to Hizb utTahrir, Crisis Group.

Jansen G. (1979), Militant Islam, Pan Books.

Karagiannis E. (2005), “Political Islam and Social Movement Theory: The Case of Hizb ut-Tahrir in Kyrgyzstan”, Religion, State & Society, Vol. 33, No. 2, pp. 137–150. DOI: 10.1080/09637490500118638 https://doi.org/10.1080/09637490500118638

Karagiannis E. (2006a), “Political Islam in Uzbekistan: Hizb ut-Tahrir al-Islami”, Europe-Asia Studies, Vol. 58, No. 2, pp. 261–280. DOI: 10.1080/09668130500481444 https://doi.org/10.1080/09668130500481444

Karagiannis E. (2006b), “The Challenge of Radical Islam in Tajikistan: Hizb ut-Tahrir al-Islami”, Nationalities Papers, Vol. 34, No. 1, pp. 1–20. DOI: 10.1080/00905990500504806 https://doi.org/10.1080/00905990500504806

Karagiannis E. (2007), “The Rise of Political Islam in Kazakhstan: Hizb Ut-Tahrir Al-Islami”, Nationalism and Ethnic Politics, Vol. 13, No. 2, pp. 297–322. DOI: 10.1080/13537110701293567 https://doi.org/10.1080/13537110701293567

Karagiannis E. (2009), Political Islam in Central Asia: The Challenge of Hizb ut-Tahrir, Routledge, London.

Karagiannis E. and McCauley C. (2006), “Hizb ut-Tahrir al-Islami: Evaluating the Threat Posed by a Radical Islamic Group That Remains Nonviolent”, Terrorism and Political Violence, Vol. 18, No. 2, pp. 315–334. DOI: https://doi.org/10.1080/09546550600570168

Khamidov A. (2003), Countering the Call: The U.S., Hizb-ut-Tahrir, and Religious Extremism in Central Asia, The Saban Center for Middle East Policy at the Brookings Institution, Washington.

Kyryushko M. (2008), “Partiya ‘Khizb at-Takhrir’: poyava v Ukrayini”, Naukovi zapysky [Instytutu politychnykh i etnonatsional’nykh doslidzhen’ im. I. F. Kurasa NAN Ukrayiny], Vol. 40, pp. 547–558. (In Ukrainian).

Kyryushko M. (2009), “Partiya ‘Khizb ut-Takhrir’ – nove rehional’ne relihiyno-politychne yavyshche v Ukrayini”, Naukovi zapysky [Instytutu politychnykh i etnonatsional’nykh doslidzhen’ im. I. F. Kurasa NAN Ukrayiny], Vol. 44, pp. 371–379. (In Ukrainian).

Maher S. (2016), “Change and Continuity: Hizb ut Tahrir’s Strategy and Ideology in Britain”, in Barker E. (ed.), Revisionism and Diversification in New Religious Movements, Taylor and Francis Ltd., pp. 155–170.

Mandaville P. (2001), Transnational Muslim Politics. Reimagining the Umma, Routledge, London.

Mayer J.-F. (2004), “Hizb ut-Tahrir – The Next al-Qaeda, Really?”, PSIO Occasional Paper, Vol. 4, pp. 1–24.

McNeil-Willson R. (2021), “Counter-Terrorism and the Repression of Islamic Activism: Hizb ut-Tahrir in Britain and Denmark”, Journal of Contemporary European Studies. DOI: https://doi.org/10.1080/14782804.2021.1989387

Möller P., Baron H. and von Berg A. (2021), “Netzwerke der Hizb ut-Tahrir in Deutschland – Ein Einblick”, in Emser C. et al. (eds), SCHNITT:STELLEN – Erkenntnisse aus Forschung und Beratungspraxis im Phänomenbereich islamistischer Extremismus, Bundesamt für Migration und Flüchtlinge, Nürnberg, pp. 67–81.

Naumkin V. V. (2005), Radical Islam in Central Asia: Between Pen and Rifle, Rowman & Littlefield, Lanham.

Orofino E. (2020), Hizb ut-Tahrir and the Caliphate, Routledge, Milton. https://doi.org/10.4324/9780429268892

Orofino E. (2021a), “Framing, New Social Identity and Long-Term Loyalty. Hizb ut-Tahrir’s Impact on Its Members”, Social Movement Studies, Vol. 20, No. 1, pp. 75–92. DOI: https://doi.org/10.1080/14742837.2020.1722629

Orofino E. (2021b), “Hizb ut-Tahrir. Revisiting Its Origin, Ideology, and Method”, in Lukens-Bull R. and Woodward M. (eds), Handbook of Contemporary Islam and Muslim Lives, Springer, N. p., pp. 1271–1291. https://doi.org/10.1007/978-3-030-32626-5_99

Osman M. (2012), “Hizb ut-Tahrir”, in Akbarzadeh S. (ed.), Routledge Handbook of Political Islam, Routledge, New York, pp. 89–105. https://doi.org/10.4324/9780203154144-13

Osman M. (2021), “Hizb-ut-Tahrir in the Age of the Islamic State of Iraq and Syria (ISIS)”, Routledge Handbook of Political Islam, 2nd edition, Taylor and Francis, Milton.

Osman M. N. M. (2018), Hizbut Tahrir Indonesia and Political Islam, 1st ed., Routledge, Milton. https://doi.org/10.4324/9781351240222-1

Pankhurst R. (2011), Hizb ut-Tahrir. The Untold History of the Liberation Party, Hurst and Company, London.

Roy O. (2004), Globalized Islam. The Search for a New Ummah, Columbia University Press, New York.

Simonsen J. B. (2014), “Hizb Ut-Tahrir in Denmark”, in Peter F. and Ortega R. (eds), Islamic Movements of Europe: Public Religion and Islamophobia in the Modern World, I. B. Tauris, London, pp. 205–206. DOI: 10.5040/9780755611638.0049 https://doi.org/10.5040/9780755611638.0049

Sinclair K. (2010), The Caliphate as Homeland: Hizb ut-Tahrir in Denmark and Britain, Ph.D. Thesis, University of Southern Denmark, Odense.

Stuart H. and H. Ahmed (2010), “Profile: Hizb ut-Tahrir in UK”, Current Trends in Islamist Ideology, Vol. 10, pp. 143–172.

Sukhov A. (2006), “Post-Soviet Radicalization of Islam in Kyrgyzstan: Hizb Ut-Tahrir”, Central Asia and the Caucasus, Vol. 42, No. 6, pp. 102–110.

Taji-Farouki S. (1996), A Fundamental Quest: Hizb al-Tahrir and the Search for the Islamic Caliphate, Grey Seal.

Taji-Farouki S. (2014), “Hizb ut-Tahrir”, in Peter F. and Ortega R. (eds), Islamic Movements in Europe: Public Religion and Islamophobia in the Modern World, I. B. Tauris, London, pp. 44–50. https://doi.org/10.5040/9780755611638.0011

Wali F. (2016), Radicalism Unveiled, Taylor and Francis. https://doi.org/10.4324/9781315603520

Wali F. (2017), “Islamist Indoctrination: Exploring the Techniques Used by Hizb Ut-Tahrir to Radicalize Young British Muslims”, Journal for Deradicalization, Vol. 11, pp. 30–58.

Wiktorowicz Q. (2005), Radical Islam rising: Muslim extremism in the West, Rowman & Littlefield.

Yakubovych M. (2010), “Islam and Muslims in Contemporary Ukraine: Common Backgrounds, Different Images”, Religion, State & Society, Vol. 38, Issue 3: Aspects of Religion in Ukraine Today, pp. 291–304. DOI: https://doi.org/10.1080/09637494.2010.499287

Yarosh O. and Brylov D. (2011), “Muslim Communities and Islamic Network Institutions in Ukraine: Contesting Authorities in Shaping of Islamic Localities,” in Górak-Sosnowska K. (ed.), Muslims in Poland and Eastern Europe: Widening the European Discourse on Islam, Warsaw, pp. 252–265.