ЕВОЛЮЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІАГАТАНГЕЛА КРИМСЬКОГО ТА МОВНІ МАРКЕРИ МИ І НАШ
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
Агатангел Кримський рано почав осмислювати свою етнічну належність; оскільки він виріс у російськомовному оточенні і рано виявив схильність до різних мов, то мовний чинник, як і генетична належність до етнічної групи, не міг визначати його національність. Українство Кримського стало результатом власного вольового вибору, який ґрунтувався не так на раціональних, як на емоційно-чуттєвих та естетичних підвалинах. Значну роль відіграв і психологічний чинник: у роки навчання в Києві Агатангел різко конфліктував зі своїм оточенням (як із вчителями та учнями, так і з батьками), що сприяло пошукам власної ідентичності.
Задекларована українська орієнтація Кримського не одразу набула певних усталених форм і змістів. На початку 90-х р. ХІХ ст., перебуваючи в Москві, він багато розмірковував над питанням національної зради, ренегатства, шукав раціональну опору для свого українства, переживаючи при цьому відчуття спорідненості з обома мовами: українською та російською.
У текстах, написаних протягом 90-х р. ХІХ ст. й адресованих україномовним читачам як Галичини, так і Російської імперії, Кримський часто використовував займенники МИ / НАШ. Ці займенники слугують засобом ідентифікації мовця з певною реальною чи уявною групою людей. Інклюзивне МИ позначає групу “мовець плюс адресат”, тоді як ексклюзивне МИ маркує групу, у яку мовець не включає свого адресата. За характером референції займенникових груп з МИ та НАШ можна простежити, з ким і за якими ознаками ідентифікує себе мовець.
Кримський будував “МИ-групи” по-різному. У його текстах можна знайти вияви повної етнічної та мовної солідарності з адресатом (інклюзивна “МИ-група”), випадки вживання МИ / НАШ з невизначеною референцією, а також чимало ексклюзивних “МИ-груп”, які демонструють опозицію між автором та його читачем. Останнє може бути виявом несвідомого бажання Кримського протиставити себе та адресатів за певною ознакою (мовною, локальною, етнічною). Загалом слід зазначити, що характер використання Кримським мовних маркерів ідентичності не є хаотичним і випадковим; їхнє вживання відбиває складний шлях еволюції національного самовідчуття видатної особистості в умовах відсутності національної держави та загальнонаціональної мови.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
інклюзивне та ексклюзивне вживання займенників, Агатангел Кримський, займенники МИ і НАШ, мовні маркери ідентичності, національне самоусвідомлення
Апресян Ю. Д. Дейксис в лексике и грамматике и наивная модель мира // Апресян Ю. Д. Избранные труды. Т. 2. Интегральное описание языка и системная лексикография. Москва, 1995.
Бенвенист Э. Общая лингвистика. Москва, 1974.
Василюк О. Д. Агатангел Кримський як учень і вчитель (за даними епістолярію) // Східний світ, 2014, № 4. https://doi.org/10.15407/orientw2014.04.065
Епістолярна спадщина Агатангела Кримського. В 2-х т. Т. 1 (1890–1917). Київ, 2005.
Корольов Г. “Что такое современное украинство?”: Агатангел Кримський про націю, космополітизм і федералізацію // Український історичний збірник. Вип. 18. 2015.
Кримський А. Наша язикова скрута і спосіб зарадити лихові // Зоря, 1891, № 24. URL: https://zbruc.eu/node/57497 (дата звернення: 12.03.2021).
Кримський А. За ким стоїть Україна? // Народ, 1893, № 14. https://doi.org/10.7767/miog.1893.14.1.126
Кримський А. Повістки і ескізи з українського життя. Коломия – Львів, 1895.
Кримський А. Рец. на “Абу-Казимові капці”. Арабська казка. Переробив І. Франко // Зоря, 1896a, № 19.
Кримський А. Рец. на “Абу-Казимові капці”. Арабська казка. Переробив І. Франко // Зоря, 1896b, № 20.
Кримський А. Пальмове гілля. Екзотичні поезії. Ч. 1 (1898–1901) й Ч. 2 (1903–1908). Вид. 3-тє. Київ, 1923.
Кримський А. Про східні ймення в билинах // Кримський А. Розвідки, статті та замітки. Київ, 1928.
Кримський А. Ю. Твори в 5-и томах. Т. 5, кн. 1: Листи (1890–1917). Київ, 1973.
Крымский А. Иоанн Вышенский, его жизнь и сочинения // Киевская старина, 1895, № 9.
Норман Б. Ю. Русское местоимение мы: внутренняя драматургия (The Russian Pronoun My: Its Internal Dramatics) // Russian Linguistics. Vol. 26, No. 2. 2002. https://doi.org/10.1023/A:1016183715615
Павличко С. Націоналізм, сексуальність, орієнталізм. Складний світ Агатангела Кримського. Київ, 2000.
Свідзинський А. В. Синерґетична концепція культури. Львів, 2013.
Шеремета Ю. А. Агатангел Кримський та ідея “України”: реконструкція національного і політичного самоусвідомлення // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. Вип. XIV. Київ, 2008.
REFERENCES
Apresyan Yu. D. (1995), “Deyksis v leksike i grammatike i naivnaya model’ mira”, in Apresyan Yu. D., Izbrannyye trudy, Vol. 2: Integral’noye opisaniye yazyka i sistemnaya leksikografiya, Shkola “Yazyki russkoy kul’tury”, Moscow, pp. 629–650. (In Russian).
Benvenist E. (1974), Obshchaya lingvistika, Progress, Moscow. (In Russian).
Vasylyuk O. D. (2014), “Ahatanhel Kryms’kyy yak uchen’ ta vchytel’ (za danymy epistolya-riyu)”, Shìdnij svìt, No. 4, pp. 65–70. (In Ukrainian). https://doi.org/10.15407/orientw2014.04.065
Epistolyarna spadshchyna Ahatanhela Kryms’koho (1890–1941): in 2 vols (2005), Vol. 1 (1890–1917), A. Yu. Krymskyi Institute of Oriental Studies, NAS of Ukraine, Kyiv. (In Ukrainian).
Korol’ov H. (2015), “ ‘Chto takoe sovremennoe ukraynstvo?’: Ahatanhel Kryms’kyy pro natsiyu, kosmopolityzm i federalizatsiyu”, Ukrayins’kyy istorychnyy zbirnyk, Issue 18, pp. 338–351. (In Ukrainian).
Kryms’kyy A. (1891), “Nasha yazykova skruta i sposib zaradyty lykhovi”, in Zorya, No. 24, pp. 472–476, available at: https://zbruc.eu/node/57497 (accessed Mart 12, 2021). (In Ukrainian).
Kryms’kyy A. (1893), “Za kym stoyit’ Ukrayina?”, in Narod, No. 14, pp. 126–128. (In Ukrainian). https://doi.org/10.7767/miog.1893.14.1.126
Kryms’kyy A. (1895), Povistky i eskizy z ukrayins’koho zhyttya, Kolomyia and Lviv. (In Ukrainian).
Kryms’kyy A. (1896a), “Rets. na ‘Abu-Kazymovi kaptsi’. Arabs’ka kazka. Pererobyv I. Franko”, in Zorya, No. 19, pp. 376–378. (In Ukrainian).
Kryms’kyy A. (1896b), “Rets. na ‘Abu-Kazymovi kaptsi’. Arabs’ka kazka. Pererobyv I. Franko”, in Zorya, No. 20, pp. 399–400. (In Ukrainian).
Kryms’kyy A. (1923), Pal’move hillya. Ekzotychni poeziyi. Ch. 1 (1898–1901) y Ch. 2 (1903–1908), 3nd ed. Slovo, Kyiv. (In Ukrainian).
Kryms’kyy A. (1928), “Pro skhidni ymennya v bylynakh”, in Kryms’kyy A., Rozvidky, statti ta zamitky, Drukarnya UAN, Kyiv, pp. 154–158. (In Ukrainian).
Kryms’kyy A. Yu. (1973), Tvory v 5-y tomakh, Vol. 5, Book 1: Lysty (1890–1917), Naukova dumka, Kyiv. (In Ukrainian).
Krymskiy A. (1895), “Ioann Vyshenskiy, ego zhizn’ i sochineniya”, in Kiyevskaya starina, No. 9, pp. 211–247. (In Russian).
Norman B. Yu. (2002), “Russkoye mestoimeniye my: vnutrennyaya dramaturgiya (The Russian Pronoun My: Its Internal Dramatics)”, Russian Linguistics, Vol. 26, No. 2, pp. 217–234. (In Russian). https://doi.org/10.1023/A:1016183715615
Pavlychko S. (2000), Natsionalizm, seksual’nist’, oriyentalizm. Skladnyy svit Ahatanhela Kryms’koho, Osnovy, Kyiv. (In Ukrainian).
Svidzyns’kyy A. V. (2013), Synergetychna kontseptsiya kul’tury, Afisha, Lviv. (In Ukrainian).
Sheremeta Yu. A. (2008), “Ahatanhel Kryms’kyy ta ideya ‘Ukrayiny’: rekonstruktsiya natsional’noho i politychnoho samousvidomlennya”, in Problemy istoriyi Ukrayiny XIX – pochatku XX st., Issue XIV, pp. 189–192. (In Ukrainian).