ВИРОБИ ЦІНЦИ ДОБИ СУН У МУЗЕЇ ХАНЕНКІВ: ОСОБЛИВОСТІ ДЕКОРУ, ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ТА ПОБУТУВАННЯ

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  О. В. Новікова

  О. А. Лагутенко

Анотація

У цьому дослідженні розглянуто пам’ятки цінци – “зеленої кераміки” доби Сун з колекції Музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків у контексті їхнього художньо-естетичного вигляду та побутування в культурі Китаю.
З’ясовано, що спершу вироби цінци в Китаї правили замінником більш коштовних матеріалів, однак поступово ставлення до них змінилось. У зв’язку з розвитком чайної культури, торгівлі та політичними змінами цінци з утилітарних виробів перетворились на колекційні.
Визначено, що декор та забарвлення творів цінци прямо пов’язані з технологією їхнього виготовлення. Назви типів сунської кераміки походять від назв окремих майстерень, які спеціалізувались на виготовленні власних розробок. Тому їхня продукція вирізнялася за формами, кольорами та оздобленням.
Перший предмет – тарілочка типу цзюньяо – є візитівкою майстерень Цзюнь, де виготовляли зелені та синьо-зелені посудини з фіолетовими та брунатними плямами. Встановлено, що плямистий декор утворювався завдяки вмісту в поливі сполук міді. Основний колір зелених або синьо-зелених відтінків утворювався завдяки наявності в поливі окису заліза. Посудини з плямистим декором були шановані як серед звичайних користувачів, так і серед представників тогочасної еліти насамперед як чайний посуд, приладдя для занять каліграфією та окраса робочого кабінету.

Другий предмет – ваза з п’ятьма трубками (носиками) була виготовлена в майстернях Лунцюань. Китайські назва таких посудин дуоґуань (пін) – “ваза / посудина з декількома трубками” – або вуґуань (пін) – “ваза / посудина з п’ятьма трубками”.
Її декор виконано підполив’яним гравірованим візерунком у вигляді пелюсток лотоса та навскісних ліній. Забарвлення поверхні має характерний для лунцюанських виробів глибокий сіро-зелений колір, із краями помаранчевого відтінку.
З’ясовано, що такі вази побутували як поховальне начиння. У контексті віри в потойбічне життя китайці мислили дуоґуань як вмістилища душі померлого. Їх наповнювали кістками, попелом, вином або насінням п’яти зернових культур, чим бажали небіжчику добробуту в потойбіччі, а його нащадкам – багатства та процвітання на землі. П’ять трубок виконували роль своєрідних символічних порталів для подорожей душі або душ небіжчика, практично правили ароматницями.
Встановлено, що оздоблення вази пов’язане з естетикою буддизму, на що вказують пагодоподібний силует та гравірований візерунок у вигляді пелюсток лотоса. Водночас п’ять трубок, схожі на бамбукові пагони, свідчать про китайську зображальну традицію та символіку, у якій бамбук утілює стійкість, довголіття, духовне зростання. Крім того, число “п’ять” є втіленням концепції Усін та уявлень китайців про місце Китаю в центрі світу.
У процесі дослідження виробів було знайдено низку аналогічних творів, що дають підставу за формою, характером оздоблення, а також забарвленням віднести тарілочку до XII–XIII століття, а поховальну вазу – до періоду Північна Сун (960–1127).

Як цитувати

Новікова, О. В., & Лагутенко, О. А. (2021). ВИРОБИ ЦІНЦИ ДОБИ СУН У МУЗЕЇ ХАНЕНКІВ: ОСОБЛИВОСТІ ДЕКОРУ, ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ТА ПОБУТУВАННЯ. Східний світ, (3 (112), 72-83. https://doi.org/10.15407/orientw2021.03.072
Переглядів статті: 108 | Завантажень PDF: 94

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова

доба Сун, Китай, Лунцюань, Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, цінци, Цзюнь, “зелена кераміка”

Посилання

Кравцова М. Е. Мировая художественная культура. История искусства Китая: Учебное пособие. Санкт-Петербург, 2004.

Кузьменко Л. И. Искусство Китая. Путеводитель по постоянной экспозиции. Москва, 2013.

Лу Юй. Чайний канон / Пер. з кит., авт. тексту Є. Гобова. Київ, 2019.

Мистецтво країн ісляму / За ред. М. Вязьмітіної. Київ, 1930.

Новікова О. В. Китайська “зелена кераміка” цінци доби Північна Сон у Національному музеї мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків // III–IV Конгрес сходознавців (до 150-ї річниці від дня народження Агатангела Кримського): Збірник матеріалів. Київ, 2020.

Родионова М. А., Френкель Я. В. Китайский селадон из Новгородского кремля // Керамика и фарфор Дальнего Востока. Проблемы стиля и взаимовлияний. Санкт-Петербург, 2012.

Тресиддер Д. Словарь символов. Москва, 1999.

Уильямс Ч. Китайская культура: мифы, герои, символы. Москва, 2011.

Bower V., Knapp J. H., Little S., Torchia R. W. Systematic catalogue of Art. Decorative Arts. Part II. Far Eastern Ceramics and Paintings. Persian and Indian Rugs and Carpets. National Gallery of Art, Washington. Princeton University Press, 1998.

Finlay R. The Pilgrim Art: Cultures of Porcelain in World History. University of California, Berkeley, 2010.

Kerr R. Ceramics and Society in the Song Dynasty // Orientations: The Monthly Magazine for Collectors and Connoisseurs of Oriental Art. Vol. 5, No. 40. 2009.

Krahl R. Two Additions to the Ru Patrimony: A Newcomer and Old Friend // Collectors and Collections, No. 29, 2021.

Leidy D. P. How to Read Chinese Ceramics. The Metropolitan Museum of Art. New York, 2015.

Rastelly S. The Yaozhou kilns: a re-evaluation. PhD thesis / School of Oriental and African Studies, University of London, 2017.

Tregear M. Song Ceramics. London, 1982.

Valenstein Suzanne G. A Handbook of Chinese ceramics. The Metropolitan Museum of Art. New York, 1988.

Vigário E. Song ceramics. January, 2020. URL: www.academia.edu/41819578/Song_ceramics.pdf (дата звернення: 14.04.2021).

Watson F. J. B. and Dauterman C. C. The Wrightsman Collection. Vol. III. Furniture, Gold Boxes, Porcelain Bowes, Silver. The Metropolitan Museum of Art. New York, 1970.

孙长初。谷仓罐形制的文化演绎 // 东南文化, No. 7 (135), 2000.

董健丽。五管瓶初论 // 东南文化, No. 3 (209), 2009.

REFERENCES

Kravtsova M. Ye. (2004), Mirovaya khudozhestvennaya kul’tura. Istoriya iskusstva Kitaya, “Lan’ ” and “TPIADA”, Saint Petersburg. (In Russian).

Kuz’menko L. I. (2013), Iskusstvo Kitaya. Putevoditel’ po postoyannoy ekspozitsii, Gosudarstvennyy muzey Vostoka, Moscow. (In Russian).

Lu Yuy (2019), Chaynyy kanon, Transl. from Chinese by Ye. Hobova, Safran, Kyiv. (In Ukrainian).

Mystetstvo krayin islyamu (1930), M. Vyaz’mitina (ed.), Muzey mystetstv VUAN, Kyiv. (In Ukrainian).

Novikova O. V. (2020), “Kytays’ka ‘zelena keramika’ tsintsy doby Pivnichna Son u Natsional’nomu muzeyi mystetstv imeni Bohdana i Varvary Khanenkiv”, in III–IV Konhres skhodoznavtsiv (do 150-yi richnytsi vid dnya narodzhennya Ahatanhela Kryms’koho), Kyyiv, 23–24 hrudnya 2020 r., Part 1, Tavriys’kyy natsional’nyy universytet imeni V. I. Vernads’koho, Kyiv, pp. 88–92. (In Ukrainian).

Rodionova M. F. and Frenkel’ Ya. V. (2012), “Kitayskiy seladon iz Novgorodskogo kremlya”, in Keramika i farfor Dal’nego Vostoka. Problemy stilya i vzaimovliyaniy, Izd-vo Gos. Ermitazha, Saint Petersburg. (In Russian).

Tresidder D. (1999), Slovar’ simvolov, Transl. from English, FAIR-PRESS, Moscow. (In Russian).

Uil’yams Ch. (2011), Kitayskaya kul’tura: mify, geroi, simvoly, Transl. from English, Tsentr-poligraf, Moscow. (In Russian).

Bower V., Knapp J. H., Little S. and Torchia R. W. (1998), Decorative Arts. Part II. Far Eastern Ceramics and Paintings. Persian and Indian Rugs and Carpets, Systematic catalogue of Art, National Gallery of Art, Princeton University Press, Washington.

Finlay R. (2010), The Pilgrim Art: Cultures of Porcelain in World History, University of California, Berkeley.

Kerr R. (2009), “Ceramics and Society in the Song Dynasty”, Orientations: the Monthly Magazine for Collectors and Connoisseurs of Oriental Art, Vol. 5, No. 40, pp. 63–68.

Krahl R. (2021), “Two Additions to the Ru Patrimony: A Newcomer and Old Friend”, in Collectors and Collections, No. 29, pp. 39–44.

Laidy D. P. (2015), How to Read Chinese Ceramics, The Metropolitan Museum of Art, New York.

Rastelli Sabrina (2002), The Yaozhou kilns A re-evaluation, PhD thesis, SOAS University of London.

Tregear M. (1982), Song Ceramics, Thames and Hudson, London.

Valenstein Suzanne G. (1988), A Handbook of Chinese ceramics, The Metropolitan Museum of Art, New York.

Vigário E. (2020), Song ceramics, Jan., available at: www.academia.edu/41819578/Song_ceramics.pdf (accessed April 14, 2021).

Watson F. J. B. and Dauterman C. C. (1970), The Wrightsman Collection, Vol. III. Furniture, Gold Boxes, Porcelain Bowes, Silver, The Metropolitan Museum of Art, New York.

Changchu Sun (2000), “Gu cang guan xingzhi de wenhua yanyi”, Dongnan wenhua, No. 7 (135), Beijing, pp. 95–99. (In Chinese).

Jianli Dong (2009), “Wu guan ping chu lun”, Dongnan wenhua, No. 3 (209), pp. 93–98. (In Chinese).