ТЮРКО-СЛОВ’ЯНСЬКА БІЛІНГВА ЧИ ЦЕРКОВНОСЛОВ’ЯНСЬКИЙ ТЕКСТ? (ПИТАННЯ ПРАВИЛЬНОСТІ ПРОЧИТАННЯ НАПИСУ № 153 НА ФРЕСЦІ ІЗ ЗОБРАЖЕННЯМ СВ. ОНУФРІЯ В СОФІЇ КИЇВСЬКІЙ)

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  В. В. Корнієнко

Анотація

У статті публікуються результати вивчення напису-графіті другої половини ХІ – початку ХІІ ст., який був виявлений на фресці із зображенням святого Онуфрія в колишній південній зовнішній галереї (нині – Апостольський приділ) Софійського собору в Києві.
Під час дослідження графіті в 1970-х рр. Сергій Висоцький визначив його як поминальний напис про наглу смерть біловезького попина на ім’я Кюш, у якій невідомий автор звинувачував такого собі Івана, та підкреслюючи його провину перед Богом і святим Онуфрієм. Напис розглядався дослідником як повністю церковнослов’янський текст.
У 1980-х роках Омелян Пріцак здійснив повторне вивчення опублікованого Висоцьким графіті. Вчений дійшов висновку, що відзначені публікатором “темні місця” напису насправді є словами мови торків, яких руські князі розселили на південному кордоні Чернігівського князівства. Віднесення окремих складових тексту до записаних кирилицею торкських слів дало підстави досліднику розглядати графіті як тюрко-слов’янську білінгву, єдину писемну пам’ятку торської мови того часу. Сам текст тлумачився як поминальний напис, у якому мовилося про загибель верхівки кочівників (“своїх поганих”, або чорних клобуків) – братів Тетюка Кюча та Івана Чора в битві з половцями 1085 р., яка відбулася в районі літописної Білої Вежі (на півдні Чернігівського князівства) і яку згадав у “Повчанні” Володимир Мономах. На думку Пріцака, графіті видряпав невідомий за власним ім’ям син Івана Чора та, відповідно, племінник Тетюка Кюча, адже той був представником кліру – “біловезьким попином”, тому не міг мати дітей. Учений також припускав, що автор графіті міг бути належним до духовенства.
Здійснені автором сучасні дослідження оригіналу графіті дали змогу визначити, що його видряпав церковнослов’янською мовою професійним книжник, який, імовірно, працював у софійському скрипторії. У тексті мовилося про загибель біловезького попина Кюша, що сталася внаслідок викрадення жінки особою, яку автор називає по батькові поганським та християнським іменами – Бякач/Івануч. І хоча єдиною торкською складовою напису є два особові імені (Кюш та Бякач), графіті є важливим свідченням із життя середньовічних торків ХІ ст.

Як цитувати

Корнієнко, В. В. (2022). ТЮРКО-СЛОВ’ЯНСЬКА БІЛІНГВА ЧИ ЦЕРКОВНОСЛОВ’ЯНСЬКИЙ ТЕКСТ? (ПИТАННЯ ПРАВИЛЬНОСТІ ПРОЧИТАННЯ НАПИСУ № 153 НА ФРЕСЦІ ІЗ ЗОБРАЖЕННЯМ СВ. ОНУФРІЯ В СОФІЇ КИЇВСЬКІЙ). Східний світ, (4), 62-71. https://doi.org/10.15407/orientw2019.04.062
Переглядів статті: 19 | Завантажень PDF: 6

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова

Біла Вежа, графіті, епіграфіка, Омелян Пріцак, Сергій Висоцький, Софія Київська, Торки

Посилання

Авдеев А. Путь формулы “преставися раб Божий”: от поминальных граффити до эпитафий // Гістарычна-археалагічный зборнік. Вып. 30. 2015.

Высоцкий С. А. Средневековые надписи Софии Киевской (По материалам графити ХІ–XVII вв.). Киев, 1976.

Дрига І. М. Внесок Омеляна Пріцака у тюркську історичну лінгвістику // Спадщина Омеляна Пріцака і сучасні гуманітарні науки: матеріали міжнародної наукової конференції (Київ, 28–30 трав. 2008 р.) / [упоряд. О. І. Галенко]. Київ, 2009.

Дрига І. М. Pontica: Тюркологічні студії. Київ, 2010.

Желєзняк І. М., Корепанова А. П., Масенко Л. Т., Стрижак О. С. Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі. Київ, 1985.

Запаско Я. П. Пам’ятки книжкового мистецтва: Українська рукописна книга. Львів, 1995.

Карский Е. Ф. Славянская кирилловская палеография. Ленинград, 1928.

Коваленко В. П., Сытый Ю. Н. Летописная Белавежа (К вопросу о локализации) // Археология славянского юго-востока. Воронеж, 1991.

Корнієнко В. В. Молитовний напис Брячислава Святополковича з Софії Київської // Праці Центру пам’яткознавства. Вип. 18. Київ, 2010.

Корнієнко В. В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові (остання третина ХІ – перша третина XVIII ст.). Київ, 2013.

Корнієнко В. В. Корпус графіті Софії Київської (ХІ – початок XVIII ст.). Ч. VIII: південні внутрішня та зовнішня галереї. Київ, 2018.

Корнієнко В., Гайдук В. Надгробки з епітафіями XVII–XVIII ст. у фондовій збірці Національного заповідника “Софія Київська”. Каталог пам’яток. Київ, 2018.

Марков В. И. Тюркский след в истории Украины X–XVII вв. Санкт-Петербург, 2016.

Патерик Києво-Печерський / упорядкувала, адаптувала українською мовою, склала примітки та додатки І. Жиленко. Київ, 1998.

Плетнева С. А. Древнерусский город в кочевой степи (опыт историко-стратиграфичес-кого исследования) // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. Supplementum. Вып. 1. Симферополь, 2006.

Повесть временных лет. Ч. 1. Текст и перевод / подг. текста A. C. Лихачева, пер. Д. C. Лихачева и Б. А. Романова под ред. члена-корреспондента АН СССР В. П. Адриановой-Пе-ретц. Москва; Ленинград, 1950.

Прицак О. И. Тюрко-славянское двуязычное граффити XI столетия из собора Св. Софии в Киеве // Вопросы языкознания, 1988, № 2.

Стефанович П. С. Идентичность Руси в «имперско-эсхатологической перспективе “Начального свода”» // Древняя Русь: вопросы медиевистики, 2018, № 2 (72).

Туаллагов А. А. О некоторых “дешифровках” Зеленчукской эпитафии // Известия Северо-Осетинского института гуманитарных и социальных исследований им. В. И. Абаева. Вып. 18 (57). 2015.

Pritsak O. An 11-century turkic bilingual (turko-slavic) graffito from the st. Sophia cathedral in Kiev // Harvard Ukrainian studies. V. 6, No. 2. 1982.

REFERENCES

Avdeyev A. (2015), “Put’ formuly ‘prestavisya rab Bozhiy’: ot pominal’nykh graffiti do epitafiy”, in Gіstarychna-arkhealagіchnyy zbornіk, Issue 30, рр. 47–52. (In Russian).

Vysotskiy S. A. (1976), Srednevekovyye nadpisi Sofii Kiyevskoy (Po materialam grafiti XІ–XVII vv.), Naukova dumka, Kyiv. (In Russian).

Dryha I. M. (2009), “Vnesok Omelyana Pritsaka u tyurks’ku istorychnu linhvistyku”, in Spadshchyna Omelyana Pritsaka i suchasni humanitarni nauky: materialy mizhnarodnoyi naukovoyi konferentsiyi (Kyiv, 28–30 trav. 2008 r.), Compl. by O. I. Halenko, Aratta, Kyiv, pp. 94–105. (In Ukrainian).

Dryha I. M. (2010), Pontica: Tyurkolohichni studiyi, Chetverta khvylya, Kyiv. (In Ukrainian).

Zhelyeznyak I. M., Korepanova A. P., Masenko L. T. and Stryzhak O. S. (1985), Etymolohichnyy slovnyk litopysnykh heohrafichnykh nazv Pivdennoyi Rusi, Naukova dumka, Kyiv. (In Ukrainian).

Zapasko Ya. P. (1995), Pam”yatky knyzhkovoho mystetstva: Ukrayins’ka rukopysna knyha, Svit, Lviv. (In Ukrainian).

Karskiy E. F. (1928), Slavyanskaya kirillovskaya paleografiya, Izdatel’stvo Akademii nauk USSR, Leningrad. (In Russian).

Kovalenko V. P. and Sytyy Yu. N. (1991), “Letopisnaya Belavezha (K voprosu o lokalizatsii)”, in Arkheologiya slavyanskogo yugo-vostoka, Voronezhskyy pedynstytut, Voronezh, pp. 59–66. (In Russian).

Korniienko V. V. (2010), “Molytovnyy napys Bryachyslava Svyatopolkovycha z Sofiyi Kyyivs’koyi”, in Pratsi Tsentru pam”yatkoznavstva, Issue 18, Kyiv, pp. 211–217. (In Ukrainian).

Korniyenko V. V. (2013), Korpus grafiti tserkvy Spasa na Berestovi (ostannya tretyna XI – persha tretyna XVIII st.), Instytut ukrayins’koyi arkheohrafiyi ta dzhereloznavstva im. M. S. Hrushevs’koho NAN Ukrayiny, Kyiv. (In Ukrainian).

Korniyenko V. V. (2018), Korpus grafiti Sofiyi Kyyivs’koyi (XI – pochatok XVIII st.). Ch. VIII: pivdenni vnutrishnya ta zovnishnya halereyi, Instytut ukrayins’koyi arkheohrafiyi ta dzhereloznavstva im. M. S. Hrushevs’koho NAN Ukrayiny, Kyiv. (In Ukrainian).

Korniyenko V. and Hayduk V. (2018), Nadhrobky z epitafiyamy XVII–XVIII st. u fondoviy zbirtsi Natsional’noho zapovidnyka “Sofiya Kyyivs’ka”. Kataloh pam”yatok, Instytut ukrayins’koyi arkheohrafiyi ta dzhereloznavstva im. M. S. Hrushevs’koho NAN Ukrayiny, Kyiv. (In Ukrainian).

Markov V. I. (2016), Tyurkskiy sled v istorii Ukrainy X–XVII vv., Evrazia, Saint Petersburg. (In Russian).

Pateryk Kyyevo-Pechers’kyy (1998), Compl. and comment. by I. Zhylenko, dim Vydavnychyy dim “KM Academia”, Kyiv. (In Ukrainian).

Pletneva S. A. (2006), “Drevnerusskiy gorod v kochevoy stepi (opyt istoriko-stratigraficheskogo issledovaniya)”, in Materialy po arkheologii, istorii i etnografii Tavrii. Supplementum, Issue 1, Simferopol. (In Russian).

Povest’ vremennykh let. Chast’ 1. Tekst i perevod (1950), V. P. Adrianovoy-Peretts (Ed.), Compl. by A. C. Likhachev, transl. by D. C. Likhachev and B. A. Romanov, Izdatel’stvo Akademii nauk USSR, Moscow and Leningrad. (In Russian).

Pritsak O. I. (1988), “Tyurko-slavyanskoye dvuyazychnoye graffiti XI stoletiya iz sobora Sv. Sofii v Kiyeve”, Voprosy yazykoznaniya, No. 2, pp. 49–61. (In Russian).

Stefanovich P. S. (2018), “Identichnost’ Rusi v “impersko-eskhatologicheskoy perspektive ‘Nachal’nogo svoda’”, in Drevnyaya Rus’: voprosy mediyevistiki, No. 2 (72), pp. 48–64. (In Russian).

Tuallagov A. A. (2015), “O nekotorykh ‘deshifrovkakh’ Zelenchukskoy epitafii”, in Izvestiya Severo-Osetinskogo instituta gumanitarnykh i sotsial’nykh issledovaniy im. V. I. Abayeva, Issue 18 (57), pp. 11–24. (In Russian).

Pritsak O. (1982), “An 11-century turkic bilingual (turko-slavic) graffito from the st. Sophia cathedral in Kiev”, in Harvard Ukrainian studies, Vol. 6, No. 2, pp. 152–166.